Микола Томенко: Потрібно покінчити з "партійним рабством" та "кнопкодавством" в Україні – моя дев'ятирічна судова справа встановлює новий прецедент -- Блоги | OBOZ.UA

Скасуйте "ПАРТІЙНЕ РАБСТВО" та "КНОПКОДАВСТВО" в Україні!

Як відомо, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 10 липня 2025 року у моїй справі щодо дострокового позбавлення депутатського мандата визнав рішення української влади НЕЗАКОННИМ і постановив виплатити компенсацію.

Отже, я хотів би звернути вашу увагу на історію цього питання, підкресливши наслідки та уроки, пов'язані із справою "Томенко проти України".

Передісторія.

30 квітня 2014 року було офіційно підписано угоду щодо гуманітарної стратегії між Петром Порошенком та Миколою Томенком.

26 жовтня 2014 року в Україні пройшли позачергові вибори до парламенту.

Микола Томенко обраний народним депутатом, як ПОЗАПАРТІЙНИЙ, який був запрошений до списку Блоку Петра Порошенка під 8 номером.

2 лютого 2016 року Микола Томенко покинув лави фракції БПП, висловлюючи свій протест проти бюджету-2016, який вважав антигуманним, антисоціальним та корупційним.

Напередодні також мала місце публічна дискусія:

Щодо відмови президента та голови Верховної Ради підписати Закон про заборону експорту лісу-кругляка, варто зазначити, що Томенко звернувся до суду проти державного керівництва. Після цього, хоча і з значним запізненням, Закон все ж був підписаний.

- стосовно небезпечних акцентів у гуманітарній політиці (аналітичний розгляд тез "русского міра" в праці глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна "Четверта республіка"...)

25 березня 2016 року на позачерговому закритому зʼїзді БПП під головуванням Віталія Кличка та за участі 51 делегата було ухвалено рішення про дострокове припинення депутатських повноважень Миколи Томенка.

28 березня 2016 року Центральна виборча комісія під керівництвом Михайла Охендовського прийняла рішення про відкликання мандата у Миколи Томенка.

29 березня 2016 року голова ВРУ Володимир Гройсман оголосив про припинення його повноважень.

2 квітня 2016 року Микола Томенко подав апеляцію на це рішення до Верховного адміністративного суду України.

28 липня 2016 року Вищий адміністративний суд України відхилив його позов.

7 березня 2017 року Європейський суд з прав людини розглянув позов і започаткував справу "Томенко проти України".

10 липня 2025 року ЄСПЛ ухвалив рішення, згідно якого визнав дії української влади незаконними та постановив виплатити компенсацію.

Про МЕТУ позову в ЄСПЛ.

Під час прес-конференції, присвяченої поданню позову до Європейського суду з прав людини, я висловив своє основне завдання:

створити правовий прецендент, за яким би ПЕРШЕ в історії українського парламентаризму рішення про позбавлення депутатського мандата за критику невиконання передвиборчої програми партією, стало ОСТАННІМ.

Зазначу, що у жодному випадку дострокового припинення повноважень депутатів не обійшлося без голосування у Верховній Раді України.

Наприклад.

Депутат-колаборант Олексій Ковальов, який трагічно загинув у серпні 2022 року, позбувся свого мандату лише після голосування у Верховній Раді, що відбулося 17 січня 2023 року.

Щодо суті рішення Європейського суду з прав людини.

Колегія Європейського суду з прав людини із 7 суддів у справі "Томенко проти України" ОДНОГОЛОСНО винесла такий вердикт:

"мало місце ПОРУШЕННЯ статті 3 Протоколу 1 до Конвенції".

Ця стаття, що отримала назву "Права на вільні вибори", є однією з основоположних гарантій демократичного устрою.

У справі, зокрема в розділі "Застосування до цієї справи", названо 15 пунктів (105-119) щодо ПОРУШЕННЯ статті 3 "Право на вільні вибори".

На час втручання у цю справу питання дострокового припинення мандата у зв'язку з виходом з фракції... не було жодного правового механізму, який би визначав обсяги повноважень політичних партій та порядок їх реалізації; так само відсутніми були процедури або гарантії, що могли б запобігти зловживанням.

п. 109.

Суд підкреслює, що стаття 79 Конституції, яка містить текст присяги для народних депутатів, зобов'язує їх представляти інтереси українського народу та діяти на благо всіх громадян. Цей принцип також відображається в статті 1 Закону України "Про статус народного депутата", де чітко зазначається, що мандат належить народу. Крім того, у списку підстав для дострокового припинення повноважень, зазначеному в статті 4 цього Закону, не вказується вихід з фракції як причина для завершення повноважень.

Section 110.

"Незважаючи на численні випадки виходу депутатів із фракцій, положення Конституції щодо припинення мандата за таку дію ЖОДНОГО РАЗУ не застосовувалися до подій у цій справі..."

Item 112.

Окрім цього, не було жодного правового інструменту, а вже тим більше належного, який би забезпечував надійний захист його пасивного виборчого права від можливих зловживань...

(Нагадую тут, що на позачерговий зʼїзд та засідання ЦВК мене не було запрошено, а Комітет ВРУ з питань регламенту та відповідно й сама ВРУ в принципі НЕ РОЗГЛЯДАЛА цього питання).

п. 113.

"...втручання у пасивне виборче право заявника було НЕЗАКОННИМ"

Point 116.

Суд враховує послідовну позицію Венеціанської комісії, яку підтримують ПАРЄ та БДІПЛ/ОБСЄ. Згідно з їхньою думкою, імперативний мандат або подібні практики суперечать принципу вільного та незалежного мандата, що є складовою частиною європейської конституційної традиції.

п. 118.

"...під прикриттям подібних дій не можна піднімати політичні партії над інтересами виборців і надавати їм можливість фактично анулювати результати виборів, як це сталося в даному випадку".

п. 119.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оспорюване втручання є не лише неправомірним, а й явно непропорційним, що у свою чергу знівелювало можливість вільного вираження волі громадян під час створення парламенту.

Paragraph 120.

"Відповідно, у справі порушено статтю 3 Протоколу 1".

Про НАСЛІДКИ рішення ЄСПЛ для України.

Виходячи з зазначеного вище рішення та враховуючи зобов'язання України адаптувати своє законодавство до стандартів ЄС та впроваджувати європейські норми в сфері прав людини, прийняття закону про введення ІМПЕРАТИВНОГО МАНДАТУ для народних депутатів стає неможливим.

Також є очевидною потреба, після скасування правового режиму воєнного стану, привести припис статті 81 Конституції України про можливість застосування імперативного мандата до вимог Венеціанської комісії, ПАРЄ, БДІПЛ/ОБСЄ, рішення ЄСПЛ у справі "Томенко проти України" до європейської конституційної традиції.

Варто також наголосити, що відтепер нинішня Верховна Рада немає ЖОДНИХ підстав для дострокового позбавлення мандата депутатів, які матимуть намір виходити із своїх фракцій.

Сподіваюся, що моя 9-річна судова справа зупинить час не лише "ПАРТІЙНОГО РАБСТВА" й ганебного "КНОПКОДАВСТВА", коли партійні вожді вимагають від депутатів голосувати за Закони всупереч їхнім переконанням та вимогам суспільства.

У зв'язку з цим, питання визначення критеріїв для відбору кандидатів у депутати стає ще більш значущим.

- від узаконення обовʼязковості вищої освіти до заборони реєстрації множинних громадян та резидентів інших країн;

- недопущення конфлікту інтересів та дотримання принципів доброчесності щодо родинних і бізнес-звʼязків.

(і наразі у Верховній Раді спостерігається домінування сімей, братів, інших членів родини та партнерів по бізнесу).

Отже, я щиро сподіваюся, що в майбутньому український парламент складатиметься з професійних, патріотичних та незалежних депутатів, а не з водіїв, помічників, друзів, родичів чи бізнес-партнерів лідерів партій.