Мирные переговоры, стратегии в рамках НАТО и ЕС, а также противостояние с Орбаном: обширное интервью с министром Сибиги.

Глава Міністерства закордонних справ України Андрій Сибіга рідко проводить детальні інтерв'ю, і цю бесіду ми підготували протягом тривалого часу, кілька разів відкладаючи через термінові поїздки міністра.

Утім, час, коли ми зустрілися у кабінеті міністра для цієї розмови, виявився максимально важливим, якщо говорити про перебіг міжнародних подій.

Так звані "мирні переговори" з Росією перейшли на новий рівень. Тристороння зустріч в Абу-Дабі виявилася значно відмінною від попередніх раундів, як зазначає Сибіга, зокрема завдяки зміненій стратегії російської сторони. Крім того, обговорення безпекових гарантій для України наближається до фінального етапу, і вже звучать повідомлення про те, що угода готова до підписання.

У двосторонніх контактах - багато змін. Схоже, змінюється тональність діалогу з Польщею. У відносинах з Чехією за останні тижні відбулося кілька карколомних змін і, схоже, ми подолали політичну кризу. А от з Угорщиною - навпаки, виходимо на пік протистояння.

І це - не згадуючи про напрям НАТО та ЄС.

Все це та багато іншого обговорюється в розширеному інтерв'ю з міністром закордонних справ України.

Та почали ми його з іншої, найсвіжішої теми: минулого тижня стало відомо про різку зміну політики України щодо Білорусі.

"У мене немає підстав вважати, що Залужний йде з посади"

- Президент нещодавно анонсував оновлення державної політики в усіх сферах - в економіці, військовій сфері тощо. Яких змін ми чекаємо у зовнішній політиці?

- Досягнення результатів та надійного захисту національних інтересів.

- Це - не зміни, ця вимога завжди стояла.

Завдання постійно змінюються, і дипломатія не може залишатися осторонь від подій у країні. Наприклад, у сфері енергетики вся дипломатична мережа активно працює над зміцненням енергетичної безпеки України. Я сам виступив з ініціативою глобальної акції, яка була натхненна польською громадською ініціативою "Тепло з Польщі", що підтримує Київ після атак на енергооб'єкти.

Ми її масштабували і бачимо результати - вже понад 10 млн євро зібрано в багатьох країнах. Допомога прибуває щодня: сотні генераторів, бойлерних, трансформаторів. І крім треку неурядової допомоги, тобто від людей, є також підтримка урядів.

Я все ж хочу повернутися до теми змін. Після нашої зустрічі на початку січня президент Зеленський оголосив, що відбудеться "ротація в дипломатичному корпусі, і незабаром міністр представить нові кандидатури". Що це може означати?

Так, змін не уникнути. В деяких випадках вони відбудуться в рамках запланованої ротації, а в інших – через недостатню результативність роботи керівників закордонних дипломатичних установ. На жаль, деякі з них не виправдовують очікувань.

Наприклад, я не вказуватиму конкретну країну, але можу навести шокуючий факт: під час одного з візитів...

Один із моїх закордонних співрозмовників був вражений, коли я повідомив йому, що російські дії проти України все ще не припинилися!

Звісно, для дипломата, який представляв цю країну, не може бути місця не лише за межами держави, але й взагалі в дипломатичному апараті. Хоча він є професійним дипломатом.

Хотів би дізнатися більше про політичних представників. Яким чином виконує свої обов'язки посол Залужний?

Подібно до інших керівників дипломатичних установ України, він активно займається реалізацією визначених завдань.

Валерій Залужний виконує представницькі функції нашої країни в ключовій столиці — Лондоні. Він успішно справляється з усіма поставленими завданнями, і ми спостерігаємо активний розвиток двосторонніх зв'язків із Великою Британією.

Розгляньмо результати. Лише на минулому тижні Велика Британія виділила 20 мільйонів фунтів на розвиток енергетичного сектору. Ми спостерігаємо реальне виконання Угоди про столітнє партнерство, а також щоденну практичну діяльність.

Крім того, посол Залужний є представником України в Міжнародній морській організації, і минулого року нам вдалося перешкодити обранню Росії до її керівних структур.

- Тобто його ефективність ви оцінюєте як добру?

Хорошо.

Ви, напевно, чули чутки про можливий відхід Залужного з його посади. Він сам жодним чином не спростував ці повідомлення, лише висловився досить нечітко. Після цього відбулася ще одна зустріч із Володимиром Зеленським, на якій президент "подякував дипломату за його роботу". Таке формулювання, як правило, вживається, коли йдеться про завершення дипломатичної місії.

Ні, у мене немає причин для такого припущення. Проте слід зазначити, що питання кадрових змін є винятковим правом президента.

Загалом, чи виявилися "політичні посли", які не є професійними дипломатами, більш ефективними або менш ефективними, ніж їхні кадрові колеги?

- По-різному. Тут у нас дійсно різний досвід, тому потрібен баланс (між призначення кар'єрних дипломатів і "політичних" послів. - ЄП). І хоча я б не хотів концентруватися на персоналіях, але дам кілька прикладів. Я вважаю, що Альона Гетьманчук (очільниця місії України при НАТО. - ЄП) - надзвичайно ефективний посол, і це правильне призначення.

Інший приклад - Олексій Гавриш, наш новий посол в Норвегії. І ми вже бачимо за новою динамкою двосторонніх відносин, наскільки допомогло призначення саме посла, повноцінного керівника установи, яке тут ще й співпало з ефективністю. Позитивно відзначу Світлану Заліщук у Швеції.

Я лише нагадав про деякі недавні призначення, які відбулися поза межами Міністерства закордонних справ.

- Донедавна дуже значну роль у міжнародній політиці України відігравав глава ОПУ Андрій Єрмак. Кирило Буданов має інший профіль і не замикатиме на собі стільки міжнародних треків. Без Єрмака стало складніше чи простіше?

- Дивіться, керівником зовнішньополітичного курсу є президент України. Очільником усієї дипломатичної команди є президент України. З цього потрібно виходити. І я вважаю, що це нормально - виходячи з обсягу і масштабу викликів перед державою - коли президент змінює підходи. Я бачу, що ці процеси, які відбуваються, допомагають підвищенню ефективності, в тому числі нашої присутності за кордоном.

"Лукашенко повинен бути притягнений до відповідальності за свою участь у агресивних діях Росії."

- Я також бачу зміни на окремих напрямках, як-от щодо Білорусі. Ви щойно повернулися з Литви, де відбулася довгоочікувана зустріч президента зі Світланою Тихановською (читайте також статтю про зв'язок з відставкою Єрмака. - ЄП). Я правильно розумію, що йдеться про новий системний підхід у відносинах з білоруською демократичною опозицією?

Так, ви абсолютно праві. Для білоруського треку необхідно розробити спеціальну системну політику.

Я приверну вашу увагу до виступу президента України у Вільнюсі: майже третина промови була присвячена білоруському питанню. І для нас дійсно важливо зберігати відносини з представниками демократичної Білорусі.

Ми переконані, що настане момент, коли Білорусь — демократична Білорусь — стане четвертим членом Люблінського трикутника.

Наразі я отримав вказівку від президента призначити спеціального представника та найближчим часом запропоную кандидатуру для обговорення. Назва цієї посади ще уточнюється, але це буде особа, уповноважена на комунікацію з демократичними силами Білорусі.

Давайте розглянемо терміни. Хто є Олександр Лукашенко?

Це той, кого називають президентом. Україна, подібно до інших європейських держав, не визнає його легітимним обранцем на посаді президента Білорусі.

- А це тягне наслідки, Наприклад, це означає, що на нього не поширюється імунітет глави держави. А мені видається, що є достатньо підстав звинуватити громадянина Лукашенка у вчиненні багатьох злочинів проти людяності. Україна планує такі кроки?

- Я також вважаю, що чинний білоруський режим є співвідповідальним за російську агресію. У 2022 році він надав територію Білорусі для наступу на Україну. Ракети летіли з їхньої території. Це робить їх співучасником агресії проти України.

Та й зараз ми бачимо нові елементи підтримки російської агресії з боку режиму Лукашенка. Вони надають свою інфраструктуру для атак української території безпілотниками.

Я навмисно не вдаюся до деталей, але ми маємо всю необхідну інформацію. Кожен подібний інцидент ми документуємо юридично, інформуємо ООН про співучасть білоруського режиму в агресії та будемо порушувати питання про введення санкцій проти осіб та компаній, які мають відношення до створення цієї інфраструктури.

Чи несе особисто Лукашенко відповідальність за це, або ж усім керує Росія, і він не має права висловлювати свою думку?

Сьогодні Білорусь стала схожою на "генерал-губернаторство". Лукашенко втратив свою суб'єктність, і, на жаль, це негативно позначається на всьому білоруському народі.

Одночасно режим Лукашенка, а також він сам, повинні понести відповідальність за свою участь у російській агресії. Для цього існують усі необхідні юридичні підстави.

З Лукашенком вже вияснили стосунки. А яка роль Тихановської в цьому контексті, як можна охарактеризувати її статус?

- Ми виходимо з того, що вона - одна із лідерів демократичних білоруських сил.

Тому ви побачили її зустріч з президентом Зеленським. До речі, розмова була дуже предметна і матиме подальший розвиток.

Щодо Білорусі, варто згадати про полк на честь Кастуся Каліновського, який б'є в лавах ЗСУ. Ми щиро цінуємо їхню відвагу та внесок.

"Ми готові підтримати наших молдовських друзів у справах, що стосуються Придністров'я."

- Маю ще кілька запитань по цій темі, даруйте, що так багато уваги…

…Безумовно! Білорусь заслуговує на увагу, оскільки є нашим сусідом. Режим Лукашенка становить небезпеку для нашої безпеки.

- На жаль, США теж змінюють політику щодо Білорусі - але у протилежний бік. Почався діалог з режимом, є зняття санкцій.

Ми спостерігаємо, як Лукашенко намагається маневрувати. Він прагне утримати баланс на кількох фронтах.

Лукашенко намагається знайти способи забезпечити своє майбутнє, адже усвідомлює, чим можуть завершитися нинішні події. Проте це зовсім не свідчить про його намір покинути ізоляцію.

Діалог зі Сполученими Штатами охоплює певні аспекти, пов'язані з правами людини та звільненням політичних в'язнів. Те, що частина цих в'язнів була повернена за участю України, також підкреслює важливість нашої країни в цьому процесі.

Варто зазначити, що я відчуваю, що Україна має і продовжить відігравати ключову роль у процесі звільнення або деокупації Білорусі – незалежно від того, який термін ми виберемо для цього.

На мою думку, Україні слід активніше займати позиції на світовій арені, зокрема у контексті регіональних геополітичних процесів. Це стосується і ситуації з Білоруссю, якщо можна так висловитися.

А що ви скажете про Молдову, в якій Придністров'я безперечно є територією під окупацією?

У цьому контексті також важливо зазначити, що присутність російських військових у Придністров'ї не може бути виправдана. Це становить загрозу безпеці не лише для Молдови, а й для України та всього регіону. Ми безумовно підтримуємо зусилля щодо відновлення територіальної цілісності та суверенітету Молдови, включаючи Придністров'я.

Водночас формат "5+2" як засіб для вирішення проблеми Придністров'я зазнав повного краху. Я впевнений, що в майбутньому саме Європейський Союз повинен зайняти ключову позицію в цьому процесі, з залученням також України.

Чи має Росія бути залучена в цей новий формат? Врешті-решт, йдеться про виведення її військових сил.

Ми рішуче заперечуємо участь Росії у будь-яких заходах, де присутня Україна. На нашу думку, її присутність є неприпустимою.

В даний момент спостерігається активний перебіг "тектонічних зрушень" у глобальному безпековому середовищі. Як ви вважаєте, чи вплинули ці зміни на ймовірність деокупації Придністров'я, наблизивши її або, навпаки, віддаливши?

На мою думку, загроза, пов'язана з присутністю російських військ у Придністров'ї, стає дедалі більш явною. Це підкреслює важливість відновлення територіальної цілісності Молдови відповідно до норм міжнародного права.

Яким чином Україна може сприяти відновленню територіальної цілісності Молдови, зокрема в процесі деокупації Придністров'я?

- Ми вже допомагаємо - і через розбудову спільної прикордонної інфраструктури, і через унезалежнення Молдови від російських енергоресурсів, і через спільну взаємодію на шляху до членства в ЄС.

Причому дуже важливо, що це має бути спільний рух.

Чи слід враховувати силову допомогу, чи, можливо, її варто виключити?

- Це є і лишається правом Кишинева - визначати політику в цьому контексті.

Ми, до речі, відзначили і підтримуємо заяви про створення нового плану реінтеграції Придністров'я. Ми відкриті до розгляду звернень нашої дружньої Молдови щодо подальшої практичної співпраці, зокрема нашої участі у забезпеченні безпеки Молдови.

- Ваше відчуття, мирні домовленості, про які зараз триває діалог із США - чи мають вони включати також питання Придністров'я? Чи це має бути суто український мирний трек, а про Придністров'я треба домовлятися окремо?

На даний момент нашою головною метою у зовнішній політиці є припинення агресії Росії проти України, а також формування в Україні та Європі безпекової архітектури, що забезпечить захист від можливих повторних атак з боку Росії.

Так, ми готові допомагати молдовським друзям, але зосередитись ми маємо саме на нашому треку.

Хоча я поділяю думку, що насправді безпека України і Молдови неподільні. Тому я радий бачити, що молдовська сторона чітко усвідомлює роль і значення України у регіональній безпеці.

До речі, наші відносини на сьогоднішній день ніколи не були такими добрими - процес євроінтеграції значно нас об'єднав. Я щиро переконаний, що день виборів у Молдові (вересень 2025 року. - ЄП) увійде в історію як знаковий момент для всієї Європи. Це був день, який став поразкою для Росії, як в цій країні, так і в усьому регіоні.

"Глава держави готовий провести зустріч з Путіним."

Обговоримо наші мирні переговори. Які зміни відбулися після Давоса?

- Дуже важливо, що американська сторона залишається в процесі. Бо різні були ризики і виклики.

У переговорах спостерігається прогрес. Ми також розпочали тристоронні консультації в Абу-Дабі.

Чи був там також двосторонній трек між Україною та Росією?

Взаємодії між учасниками делегації мали місце.

Переговорний процес виявляється вкрай непростим. Проте варто відзначити суттєві зміни у складі російської делегації.

Це були зовсім інші люди, і там уже не проводилися ті псевдоісторичні лекції. Спілкування було надзвичайно зосередженим.

Окремий трек - перемовини між представниками військового блоку, як військової розвідки, так і Генерального штабу. Були предметні розмови щодо параметрів зупинення вогню чи перемир'я, щодо порядку моніторингу чи верифікації перемир'я, щодо визначення термінів - що кожна сторона вкладає в той чи інший термін.

З України вже неодноразово звучали заяви про готовність до двосторонніх переговорів. Президент Зеленський не раз підкреслював, що він відкритий до діалогу з Путіним. А як щодо дипломатичних аспектів? Чи вважаєте ви за доцільне зустрітися з так званим міністром закордонних справ Лавровим?

- Ні, я не бачу такої необхідності.

Ми не повинні впроваджувати альтернативні переговорні напрями. Існують вже визначені команди для ведення переговорів, до складу яких входять представники Міністерства закордонних справ. Створення нових треків наразі є недоцільним і неактуальним.

Ми сподіваємося на укладення мирного договору, що складається з 20 пунктів.

Так, за умови, що це буде затверджено. Адже, як відомо, досі існують невирішені питання, які є найбільш чутливими…

...Отже, я правильно розумію, що мова йде про територіальні питання та Запорізьку атомну електростанцію?

- Так, ці два. Саме для їхнього вирішення президент готовий зустрітися з Путіним і це обговорювати.

Утім, перешкодою в мирному процесі і надалі лишається Росія.

Цей план миру: чи сприймаємо його як юридичний документ чи як політичну декларацію? Хто має взяти на себе відповідальність за його підписання? Чи потрібно, щоб підпис був від Європейського Союзу?

Якщо розглядати виключно цю 20-пунктову угоду, то на даний момент це двосторонній документ, який будуть підписувати Сполучені Штати та Україна. Що стосується Росії, то саме США мають укласти угоду з нею. На даний момент обговорюється саме така структура, проте переговори все ще тривають, і це довгий процес.

Проте європейська сторона підтримує нашу позицію, активно залучена до мирних переговорів та угод щодо гарантій безпеки. Варто зазначити, що вперше використовується саме термін "гарантії безпеки", а не "запевнення" чи інші подібні формулювання.

Також принципово важливо, щоби фундаментальні речі, які мають визначальне значення для України та для нашої безпеки, мали юридично-зобов'язальний характер. Тому важливо, що є згода щодо потреби ратифікації гарантій - зокрема, їхньої ратифікації у Конгресі США.

Існує ще один ключовий та основоположний аспект - "Boots on the Ground", що означає фізичну присутність іноземних військових сил.

Але чи не буде американських військ?

Отже, американців не буде.

Але деякі європейські партнери свій контингент підтверджують. Та безумовно, це може відбутися лише за умови американського "бекстопу". Це теж правда.

Деталі цієї угоди ще перебувають на стадії розробки, але це важливий аспект як для інфраструктури безпеки, так і для економічного відновлення. Для потенційних інвесторів наявність західних військових сил в Україні виступає як запорука безпечного інвестування. Тому ми продовжимо наполягати на цій позиції, адже вона є для нас ключовою.

Іншим важливим аспектом є система потокового відео.

Російська влада повинна усвідомлювати, які наслідки можуть виникнути в разі порушення миру.

Для цього Україні необхідна, зокрема, самодостатність у виробництві систем ППО і далекобійної зброї.

Ще один ключовий аспект, що має для нас велике значення, полягає в тому, що наша участь у Європейському Союзі виступає як важливий елемент забезпечення безпеки.

"Головування Литви в Європейському Союзі повинно залишити важливий слід в історії України."

Приєднання до ЄС до 2027 року є одним із аспектів 20-очкової програми. Однак, якщо ми підписуємо угоду зі США, то в чому ж тут логіка? США не здатні забезпечити наш вступ до Європейського Союзу.

Навіть у разі відсутності підпису ЄС на документі, в ньому не повинно бути жодних положень, які не узгоджені з партнерами з Європейського Союзу. Це є важливим аспектом.

Як саме це буде реалізовано - ця деталь буде опрацьована.

Для нас надзвичайно важливо чітко усвідомлювати терміни нашого вступу до Європейського Союзу. Підкреслюю, що це має відбуватися в тісній співпраці з нашими європейськими партнерами. Я впевнений, що ми знайдемо спосіб це задокументувати.

Які думки висловлюють європейці стосовно перспективи вступу у 2027 році?

- Перш за все, я бачу підтримку усіх ключових держав ЄС щодо членства України у принципі.

Отже, питання дати є досить складним. Європейський Союз має свої власні процедури, і в певних ситуаціях ми опиняємося в ролі заручників консенсусного підходу.

Також звучать різні дати, ви їх чули і від різних посадовців ЄС. Тому особисто я дуже обережний, і зверніть увагу, я не називаю жодної дати. Бо важливо також не створювати надмірних очікувань.

Але я точно бачу реалістичні часові рамки нашого вступу.

І ми вже працюємо не лише з кіпрським головуванням, а також з наступним ірландським головуванням, і з литовським. Ми дуже хочемо, щоб литовське головування в ЄС стало історичним - а воно, нагадаю, розпочинається в першій половині 2027 року.

Основна трудність полягає в тому, що Європейський Союз не в змозі взяти на себе зобов'язання щодо жодного терміна — за умови, що він дійсно ставиться до цих угод серйозно. Установлення конкретної дати для вступу на даному етапі йде врозріз з основами процесу розширення ЄС.

- Я вас запевняю, що ми в тісному контакті з нашими європейськими друзями. Європейський Союз знає про ці елементи домовленостей у мирному процесі. Втім, я погоджуюсь із тим, що, напевно, настане час, який вимагатиме змін і в самому Європейському Союзі.

Європейський Союз прагне до якомога швидшого прийняття України в свої ряди. Членство в ЄС є не лише засобом забезпечення нашої безпеки, а й важливим елементом для самого Євросоюзу. Україна стала важливим гравцем у сфері безпеки, що робить її внесок вкрай необхідним для підвищення глобальної конкурентоспроможності ЄС.

Це розуміння існує.

"Без України Європа не захистить себе від російської агресії"

- Вступ до НАТО лишається нашою метою?

Отже, наша мета залишається незмінною. Я вдячний вам за те, що ви постійно порушуєте це питання, і готовий повторювати це знову. Адже в контексті цієї цілі не повинно виникати жодних сумнівів.

Мета приєднання до НАТО закріплена в Конституції і відображає волю нашого народу.

Ніхто, зокрема і Росія, не має права перешкоджати нашій участі в будь-яких альянсах чи союзах.

Отже, дійсно, в НАТО наразі немає одностайної позиції щодо приєднання України. Проте, ми змогли встановити ефективну політичну та практичну співпрацю.

Мене постійно запрошують на зустрічі міністрів країн НАТО. До нас приїжджали посли ключових держав НАТО включно з американським послом Вітакером.

- Я чув, що вони навіть їздили на передову, були на командному пункті ЗСУ на одній з ділянок фронту.

Це дійсно так. Вони мали контакти з нашими військовими. Я розумію, який вплив це має на закордонних представників.

Необхідно розглянути трансформації в глобальній безпековій структурі. Нещодавно президент Зеленський висловив позицію України на підтримку формування європейських збройних сил, що, на мою думку, можна розглядати як альтернативний варіант до НАТО. В умовах швидких змін у світі ми не можемо бути впевненими в майбутньому НАТО. Які думки з цього приводу висловлюють ваші європейські партнери?

- По-перше, я погоджуюся, що ця геополітична турбулентність дає також можливості. В тому числі - можливість того, що Україна зможе посісти ту роль в архітектурі європейської безпеки, на яку ми заслуговуємо.

Наш внесок у цій галузі має потенціал стати ключовим.

Це моє переконання ґрунтується і на спілкуваннях з європейськими колегами, і на розумінні потенціалу України та її "оборонки", і на тому факті, що

наша армія - єдина в Європі з реальним бойовим досвідом повномасштабної війни.

Роль України стане ключовою у досягненні стратегічної автономії європейського континенту в галузі безпеки та оборони.

Без України Європа не зможе ефективно протистояти потенційній російській агресії.

- А європейці це усвідомлюють?

Варто зазначити, що за лаштунками ця тема все ще активно обговорюється.

На мою думку, вже підтверджується усвідомлення важливості стратегічної автономії та формування власних збройних сил. Це розуміння буде посилюватися як серед політиків, так і в суспільствах. Зокрема, це стосується неминучості повернення до призову на строкову службу, а також зменшення залежності Європи в ключових питаннях безпеки.

- Думаю, багатьох в Європі пробудила історія з Гренландією. Але мені у цій історії трошки бракувало чіткості з боку України. Ми підтримуємо Данію?

- Так, безсумнівно!

Під час свого виступу на Кіпрі президент Зеленський розпочав промову з ясної заяви: "Ми виступаємо на підтримку територіальної цілісності та суверенітету Данії. Також ми підтримуємо територіальну цілісність і суверенітет Кіпру".

Усі розуміють, наскільки важливо дотримуватись міжнародного права.

- Історія з Гренландією показала, що не всі.

На мою думку, всі мають рацію. Міжнародне право виступає гарантією стабільності та безпеки у світі.

"Прем'єр-міністр Угорщини становить небезпеку для свого населення."

Обговоримо ситуацію в Угорщині, де 12 квітня відбудуться вибори. Який сценарій ми можемо очікувати: чи зможе Віктор Орбан залишитися при владі, чи ж йому доведеться поступитися нею?

- Ми готові до будь-яких варіантів.

Проте ваші недавні висловлювання створюють враження, ніби ми розриваємо зв'язки з поточною владою.

- Ні, просто настав кінець етапу дипломатичного "ігнорування".

На будь-які недружні прояви щодо нашої країни, нашого народу, керівництва держави ми будемо рішуче реагувати. Тому мої заяви - це віддзеркалення, відповідь на недружні кроки угорської сторони.

Необхідно вживати справжні назви для всіх речей.

Угорщина виступає єдиною перепоною на шляху України до вступу в Європейський Союз.

Понад те, я вважаю, що прем'єр-міністр Угорщини є загрозою для свого народу.

- До речі, мені дуже зрезонувала теза в одній з ваших нещодавніх заяв про те, що уряд Орбана карає тих угорців, які живуть в Україні.

- А це дійсно так. Бо він блокує долучення частини угорського народу до спільного європейського простору.

Ми також рішуче заперечуємо проти антиукраїнських висловлювань, які звучать, а також проти спроб втягнути Україну у внутрішні політичні дебати. Натомість спостерігаємо, як нас штучно намагаються перетворити на елемент виборчої кампанії.

- Цього тижня від вашого колеги, міністра Петера Сійярто, пролунали нові недружні заяви щодо України.

Зазначу, що хоча ми діємо з урахуванням пропорційності, у мене просто немає можливості реагувати на всі дрібниці.

Я вважаю, що ми відповіли достатньо рішучо, показали, що готові діяти за потреби, але не будемо витрачати час щоразу.

Оскільки Орбан дійсно намагається втягнути нас у внутрішньополітичні ігри і навіть перекручує наші заяви, можливо, настав час визначити межі і оголосити про припинення реагування на безглузді висловлювання угорського уряду?

Власне, саме з цього я і виходжу, коли стверджую, що ми не плануємо відповідати на всі дрібниці та піддаватися угорським провокаціям. Такого не станеться.

Ми чітко висловили нашу позицію, і не вважаю за доцільне продовжувати публічні дипломатичні перепалки.

Проте, якщо продовжаться ворожі дії чи кроки стосовно України, ми залишаємо за собою можливість вжити відповідні заходи.

- "Європейська правда" детально висвітлює заяви з Угорщини, і я помітив певну зміну в заявах уряду Орбана. Раніше Угорщина публічно відстоювала права закордонних угорців. Зараз це зникло з риторики.

- Вони аналізують результати опитувань та вивчають настрої виборців, намагаючись виявити, що є ефективним.

Одночасно з цим, висловлення щодо національних меншин почали надходити від команди головного опозиційного кандидата, Петера Мадяра. Тож у мене виникає запитання: чи можемо ми в разі зміни уряду очікувати на "нового Орбана" в особі Мадяра?

Ось кілька важливих моментів. По-перше, ми плануємо співпрацювати з будь-якою владою, яка легітимно обрана народом Угорщини.

По-друге, ми прагнемо встановити хороші сусідські стосунки з Угорською державою.

По-третє, я вважаю, що в Україні ми вже реалізували найвищі стандарти Ради Європи та Євросоюзу в сфері захисту прав меншин. Однак ми залишаємося відкритими до продовження діалогу. Якщо є потреба в покращеннях або врахуванні певних особливостей, ми готові до цього. Саме такі сигнали ми донесли до наших угорських колег.

А щодо вашого питання - я відсторонюся від того, що ви сказали, і лише зазначу, що треба критично ставитись до заяв, які лунають до виборів, і розуміти, що це не обов'язково ті самі заяви, які лунають після виборів.

А що, якщо Орбан залишиться при владі? Чи продовжить він перешкоджати нашому прагненню вступити до Європейського Союзу?

- В України немає іншого шляху, ніж отримати голос Угорщини за наш вступ до Євросоюзу.

Ми щиро сподіваємося, що будь-які зміни в обставинах, які можуть виникнути після виборів, сприятимуть скасуванню цього вето.

Це має велику значущість для нас, і це також є важливим для Європи. Я переконаний, що це має значення і для Угорщини.

"Ніхто не має права нав'язувати нам нашу історію."

Часто можна натрапити на висловлювання, що якщо Орбан піде, то на його місце прийде інша особа. Можливо, з'явиться нова країна, яка також буде перешкоджати нам. Цю думку, зокрема, висловлюють і в Польщі.

Зверніть увагу, що наш шлях до узгодження умов точно не буде простим. Декілька наших партнерів прямо вказують на те, що переговори будуть тісно пов'язані з їхніми внутрішніми політичними справами.

Зокрема, точно будуть непрості переговори з країнами, які мають сильний аграрний сектор. Ми це усвідомлюємо.

Але вся філософія Європейського Союзу - це філософія компромісів. І держави, які можуть висувати свої вимоги, також проходили цей процес і знають, що зрештою їхній вступ був вигідним і для них, і для старих членів ЄС. Тому я оптимістичний, що компроміси будуть знайдені.

- Що робити із заявами з Польщі на кшталт того, що "Україна з Бандерою ніколи не буде в ЄС"?

По-перше, ніхто не має права нав'язувати нам нашу історію. Це є основоположним. Це наша нація і наш шлях.

По-друге, я вважаю, що з Польщею ми досягли значного прогресу в дуже чутливих історичних питаннях. Це дійсно так, і я справді від цього щасливий.

Президент Зеленський підтримав те, що пошукові роботи і ексгумації мають безперешкодно відбуватися. І вони відбуваються, видаються дозволи з обох сторін.

Я можу з упевненістю стверджувати: не існує жодних причин, які б могли завадити ексгумації. Це не повинно мати місце, і не станеться. Адже всі жертви мають право на вшанування та пам’ять.

- Це можливо, що історичні питання перестануть грати настільки значущу роль у наших відносинах з Польщею?

- Мені здається, що ми зараз вже маємо тут прогрес.

Суттєво бути відвертими у спілкуванні. Не менш важливо слухати одне одного.

Я переконаний, що інтеграція України до Європейського Союзу відповідає інтересам Польщі, і це усвідомлюється в польському суспільстві.

Навроцький також поділяє цю точку зору? Чи отримували ви від нього таку інформацію?

- Ми маємо підтримку від керівництва Польщі щодо членства України в ЄС і НАТО.

Це один із найпомітніших юристів у нашій команді.

- А конкретно президент Навроцький - також підтримує?

- Я не маю підстав говорити, що це не так.

"Ми дуже зацікавлені, щоб ці літаки були у ЗСУ"

- Рік почався з дипломатичного протистояння України і Чехії…

Ні, я не можу погодитися, що це можна назвати українсько-чеським конфліктом. Розпочавши рік, український посол відреагував на заяви деяких політиків, які були неприйнятними для стратегічних відносин між Україною та Чехією. Ми вже висловили свою позицію з цього питання.

Як ви вважаєте, чи вдалося подолати кризу?

Хорошо. І до слова, буквально за 10 хвилин до початку інтерв'ю я отримав повідомлення від свого товариша Петра Мацінки, міністра закордонних справ Чехії, про виділення Україні 500 тисяч доларів на нашу енергетику. Чехія відгукнулася на потреби України.

Це лише один з урядових ініціатив – до того ж існує акція "Тепло для України", організована чеським суспільством. Ця кампанія має вражаючий масштаб: чехи вже зібрали понад 6 мільйонів євро. Це справді вражає! Чехи об'єднуються, щоб підтримати Україну.

Паралельно з обіцянками президента Чехії щодо постачання літаків під час його візиту в Україну, виникають нові проблеми. Нещодавно прем'єр-міністр Бабіш зробив заяву, що питання з літаками вирішене, і передача їх Україні не відбудеться. Тож чи дійсно це остаточне рішення?

- Я підкреслю, що у нас вже налагоджена дуже правильна і взаємовигідна оборонна взаємодія між окремими підприємствами оборонного сектора України і Чехії.

Ми також підтримуємо рішення чеського уряду продовжити так звану "снарядну ініціативу".

Водночас ми розуміємо сенситивність ситуації в Чехії, і тому ми відкриті до різних ідей співпраці (щодо постачання літаків L-159. - ЄП), починаючи від спільного виробництва. Це має бути взаємовигідно, і ми знайдемо необхідний підхід.

І я прошу врахувати, що оборонно-безпекова взаємодія любить тишу. Головне - отримати зрештою результат, який посилює українського воїна.

Слід підкреслити, що ці літаки не призначені для використання на фронті.

Так, у них зовсім інші пріоритети. Вони демонструють високу ефективність у боротьбі з "Шахедами". До того ж, їхній підготовчий процес для пілотів займає надзвичайно короткий час.

Саме тому ми маємо великий інтерес у тому, щоб ці літаки були на озброєнні Збройних Сил України. Ми докладемо всіх зусиль, щоб наші військові отримали легкомоторні літаки для боротьби з "Шахедами".

Додам, що для самої Чехії також важливо, щоб це були їхні літаки.

Оскільки зброя, що витримала випробування війною в Україні, отримує позитивні відгуки від наших захисників, вона стає найефективнішою рекламою для виходу на міжнародний ринок.

Не маю наміру рекламувати якусь певну компанію, проте існує випадок, коли виробник однієї надзвичайно ефективної бойової машини значно збільшив свої продажі – в дев'ять разів – після того, як ця техніка пройшла тестування в Україні і отримала позитивну оцінку від Збройних Сил за результатами реального використання.

Це ще раз підкреслює особливу значущість України, яка перетворюється на незамінний ресурс для Європи у контексті безпеки.

"Тема заморожених активів Російської Федерації залишається актуальною і продовжує обговорюватися."

На завершення нашої бесіди, давайте обговоримо перспективи української дипломатії на 2026 рік.

Основним і найзначнішим є, безумовно, здобуття тріумфального миру.

Наближення справедливого, сталого миру для України, супроводженого безпековими гарантіями - це альфа і омега всіх наших зусиль.

Наступне завдання пов'язане із забезпеченням обороноздатності. Йдеться про постійне вдосконалення, стабільність та збільшення обсягів військової допомоги для України.

Чи буде укладено мирну угоду, залишається під знаком питання.

Так, абсолютно вірно. Адже в будь-якій ситуації нам потрібно буде утримувати велику армію. Наші партнери це розуміють і надають нам свою підтримку. Сильна українська армія є одним із ключових аспектів забезпечення безпеки.

Отже, необхідно забезпечити безперервність, стабільність і поступове збільшення постачань озброєння з визначеними часовими межами.

Третє - це ЄС та євроатлантичний трек.

Цього року ми ставимо перед собою завдання завершити відкриття всіх кластерів і розпочати практичний переговорний процес. Це передбачає реалізацію реформ в Україні, адже нам потрібно успішно виконати наше домашнє завдання.

У рамках європейського виміру існують завдання, пов'язані як із санкційною політикою, так і з ініціативою SAFE, що стосується спільного виробництва оборонної продукції. Що стосується євроатлантичного виміру, то ключовою є програма PURL, яка наразі є єдиним механізмом для придбання в США систем протиповітряної оборони. Необхідно забезпечити її фінансування в обсязі близько $15 мільярдів.

Безумовно, ми продовжимо працювати над напрямком, який сприяє макрофінансовій стабільності.

Окрема задача - по заморожених активах РФ, які до речі, не знімаються з порядку денного.

Це є складовою частиною системи, що забезпечує притягнення агресора до відповідальності.

- Так, і ми тут досягли прогресу минулого року. Будуть і наступні кроки.

Нам необхідна імплементаційна угода для створення спеціального трибуналу, що розглядатиме злочин агресії з боку Російської Федерації. Документ майже готовий, і його потрібно затвердити на засіданні Ради міністрів держав-членів Ради Європи. Наразі тривають обговорення практичних аспектів, таких як розмір внесків і кількість країн, які повинні провести ратифікацію, щоб ця структура почала діяти.

Ми також займаємося збільшенням кількості учасників угоди щодо трибуналу.

Спеціальне практичне завдання полягає у створенні умов для функціонування трибуналу на території Нідерландів.

Комісія з компенсацій, яка займається виплатами репарацій тим, хто постраждав від агресії Російської Федерації, прагне отримати стартові внески. Це необхідно для того, щоб створена інфраструктура була реальною, а неминучість покарання стала очевидною.

Агресор має усвідомлювати цю неминучість.

Я також підходжу до цього питання з великою обережністю, оскільки важко встановити точні часові межі. Моя мета полягає в тому, щоб протягом року перші 25 держав ратифікували угоду про компенсаційну комісію, і вона набула юридичної сили.

Існує безліч завдань на рік, що стосуються притягнення агресора до відповідальності. Однак я впевнений, що під час мирних переговорів нас неодмінно спробують змусити йти на поступки, як стосовно спеціального трибуналу, так і щодо виплат репарацій. Чи є у нас тут визначені червоні лінії?

Ось моя ясна відповідь: притягнення агресора до відповідальності є ключовим аспектом для досягнення стабільного та гідного миру в Україні.

Це чітка позиція як для України, так і для наших європейських союзників.

Неможливість уникнення відповідальності російським агресором, притягнення агресора до відповідальності, у тому числі компенсація шкоди, завданої Україні, нашим громадянам і юридичним особам - це невіддільна, обов'язкова складова майбутнього миру.