"Глобальне визнання" анексії та значна активність виборців, російські коментарі стосовно виборів до Державної думи на тимчасово окупованих територіях.
Російські медіа та Telegram-канали поширювали твердження про нібито легітимні "вибори" до Держдуми Росії на тимчасово окупованих територіях України, високу явку та присутність понад тисячі "іноземних спостерігачів". Насправді проведення російських виборів на окупованих територіях суперечить міжнародному праву, а Європейський Союз заявив, що не визнає ні їхнього проведення, ні результатів; водночас Росія не запросила спостерігачів ОБСЄ, а серед іноземців, яких представляли як міжнародних спостерігачів, були прихильники російської позиції, про що розповіли StopFake та Детектор медіа.
Російська пропаганда стверджує, що 18-20 вересня на "нових територіях", так вони називають окуповані території України, відбулися вибори до Держдуми, під час яких мешканці окупованих частин Донецької та Луганської областей нібито вперше обирали депутатів за одномандатними округами. Російська ЦВК заявила про явку 82,14% на окупованій частині Донеччини та 79,34% на окупованій частині Луганщини. Ще одним аргументом на користь нібито легітимності голосування російські джерела називали присутність 1126 "іноземних спостерігачів та експертів" із 130 країн.
Росія не мала законних підстав для проведення виборів на територіях України, що перебувають під її окупацією. Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, держава-окупант не здобуває суверенітету над захопленими землями і повинна зберігати їх правовий статус. Генеральна Асамблея ООН у своїх резолюціях 68/262 та ES-11/4 підтвердила територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів і відкинула спроби Росії змінити статус окупованих українських регіонів.
Міжнародні організації також відмовилися визнавати голосування, проведене Росією на захоплених територіях. Ще до початку виборчого процесу Бюро ОБСЄ з питань демократичних інститутів і прав людини, разом із Парламентською асамблеєю ОБСЄ, заявили, що результати "виборів", організованих Росією на тимчасово окупованих українських територіях, не матимуть юридичної сили згідно з міжнародним правом. Після завершення голосування Європейський Союз рішуче засудив його проведення в Криму, Севастополі та в окремих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, підкресливши, що не визнає ані самі "вибори", ані їх результати.
Ще однією темою російської пропаганди стала демонстрація високої явки як доказу підтримки Росії місцевими жителями. Однак умови, в яких відбувалося голосування на окупованих територіях, не відповідали базовим критеріям вільного волевиявлення. Дострокове голосування тривало ще до основних днів виборів, зокрема у форматі виїзних груп, які приходили до людей додому. У прифронтових районах такі групи супроводжували озброєні люди в камуфляжі без розпізнавальних знаків.
Представники українських правозахисних організацій, як ZMINA, звертали увагу на фізичний та інформаційний тиск на мешканців окупованих територій. За таких умов заявлені російською стороною показники явки самі по собі не можуть підтверджувати добровільну підтримку російської влади. Незалежна перевірка реального волевиявлення населення на окупованих територіях була відсутня.
У свою чергу, російська сторона залучила до ролі міжнародних спостерігачів іноземних політиків, блогерів та інших публічних осіб. Серед них були особи, які раніше відкрито підтримували проросійські погляди або популяризували російські наративи. Зокрема, до спостереження було залучено німецького блогера Томаса Репера, що мешкає у Санкт-Петербурзі, а також італійського історика Анджело д'Орсі. Деякі з оголошених "експертів" походили з країн Азії та Африки, однак у багатьох випадках їхні імена та організації, які вони представляли, не були надані в повному обсязі.
Отже, участь іноземців у голосуванні в Росії не слід трактувати як міжнародне визнання цього процесу. Визнані міжнародні організації, такі як ОБСЄ та ЄС, не визнали результати "виборів", проведених у захоплених регіонах України. Залучення лояльних до Кремля іноземців у ролі "спостерігачів" мало на меті створити у суспільстві ілюзію позитивної оцінки російської політики та легітимації окупації.
