Мобілізація без чітких норм: хто підриває довіру до влади?

Україна вже більше дванадцяти років веде боротьбу за своє право на існування, а вже п'ятий рік поспіль переживає повномасштабну війну. Наші захисники і захисниці щоденно ставлять під загрозу своє життя заради блага держави, і тому держава повинна забезпечити належне поповнення Збройних Сил. Це незаперечний факт. Мобілізація є питанням виживання нації.

Але є ще одна аксіома: навіть під час війни закон залишається законом, а права людини -- недоторканними.

Те, що ми спостерігаємо в останній час стосовно мобілізаційних заходів, вказує на серйозну системну проблему. Межа між законними діями та відвертим зловживанням дедалі більше розмивається. Саме тому важливо піднімати ці питання на поверхню та обговорювати їх.

Коли цифри б'ють на сполох

Динаміка звернень до Офісу Омбудсмана щодо неправомірних дій ТЦК та СП -- це вирок нинішньому стану системи. Подивіться на ці цифри:

* 2022 рік: в загальному 18 запитів.

* 2023 рік: 514 запитів.

* Рік 2024: 3 312 запитів.

* 2025 рік: шокуючі 6 127 скарг.

* У 2026 році, що триває, лише за перші шість місяців ми отримали 3 425 запитів!

Процес триває безперервно. Лише за перший тиждень липня 2026 року я отримав ще 141 скаргу на своє ім'я.

Про що говорять ці цифри? Вони кричать про тотальне та системне нехтування законом. Громадяни заявляють про відверте беззаконня: незаконне обмеження свободи, так звані "вуличні затримання", неправомірне застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів, проходження ВЛК за 15 хвилин, що здійснюється шляхом службових підроблень, приховування медичних даних, ігнорування права на відстрочку, примусове утримання у приміщеннях ТЦК та СП.

Видавати це за випадкові інциденти — значить ігнорувати істину.

Однак існує ще одна небезпечна тенденція. Кожен інцидент, пов'язаний з порушенням прав людини під час мобілізації, завдає шкоди не лише окремим особам. Це підриває загальну довіру до системи формування Сил оборони. Будь-яке незаконне затримання, застосування насильства або приниження людської гідності швидко стає відомим багатьом, розповсюджується через соціальні мережі та використовується в російській пропаганді.

Внаслідок цього громадяни починають відчувати страх не стільки перед повістками, скільки перед власною державою. Це не сприяє зміцненню мобілізації, а навпаки, підриває її репутацію.

Як Омбудсман України, я не маю повноважень для визначення потреб мобілізації чи оцінки її результативності. Однак можу стверджувати, що досягнення встановлених планових показників не гарантує належного кадрового забезпечення Збройних Сил України.

Моє конституційне завдання інше -- забезпечити, щоб держава, сама діяла виключно в межах Конституції та законів України. Ми не можемо вимагати від громадян поваги до закону, якщо самі інституції його порушують.

Ми не чекаємо скарг -- ми викриваємо систему

Забезпечення прав людини не може базуватися лише на скаргах від населення. Тому Офіс Уповноваженого регулярно здійснює моніторингові візити до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Тільки в проміжку між листопадом 2025 року та 1 липня 2026 року ми провели інспекцію 22 територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в Києві, а також у Київській, Житомирській, Вінницькій, Тернопільській та Миколаївській областях.

Відповідно до даних наших спостережень, у 2025 році правоохоронці зареєстрували в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 34 кримінальні справи стосовно працівників ТЦК та СП. У першій половині 2026 року було додано ще 15 таких справ.

Під час моніторингових візитів ми дедалі частіше бачимо одну й ту саму картину. Порушення повторюються незалежно від області чи конкретного територіального центру комплектування. Це свідчить про те, що проблема вже давно вийшла за межі людського фактору і набула системного характеру. Ми виявили низку правових та організаційних проблем, зокрема:

* Працівники ТЦК та СП виконують дії, що виходять за межі їх законних повноважень, зокрема фактично затримують або утримують громадян.

* Громадяни повідомляють про утиски свободи переміщення в межах території ТЦК та СП без наявності будь-якого судового рішення, що суперечить статті 29 Конституції України та статті 5 Європейської конвенції з прав людини.

У більшості територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) не створено відповідних умов для осіб, які чекають на відправлення до військових частин. Відсутні зони для відпочинку, харчування та дотримання базових санітарних вимог.

Ось чому під моїм керівництвом реалізуються заходи, націлені на:

* формування збірних пунктів у районних ТЦК та СП, щоб забезпечити належні умови перебування громадян;

* інформування місцевих державних (військових) адміністрацій про термінове додаткове ресурсне забезпечення заходів мобілізації, що реалізуються ТЦК та СП;

* організація і швидкий старт діяльності робочої групи при Міністерстві оборони для вдосконалення нормативно-правової бази щодо призову громадян на військову службу.

Громадяни, що здійснюють свій конституційний обов'язок, не повинні позбавлятися своїх прав людини на вході до військового комісаріату!

Читайте також: Зворотне авто ТЦК не зробить процес мобілізації більш справедливим.

Визначені конкретні приклади системних недоліків у ТЦК та СП.

Пропоную лише кілька прикладів порушень, виявлених представниками Офісу Омбудсмана під час їхніх моніторингових поїздок.

* Закарпатська область (Ужгородський районний територіальний центр комплектування). Наші представники виявили 22 особи, які незаконно утримувалися в закритому приміщенні без жодних правових підстав. Деякі з них перебували там протягом тижнів! Без медичного догляду, без можливості зв'язку, з відібраними особистими речами. Внаслідок нашого втручання було висунуто кримінальні обвинувачення проти посадових осіб ТЦК за статтями, що стосуються незаконного позбавлення волі, перевищення службових повноважень та катування.

* Тернопільська область. Наші монітори виявили в стінах територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) осіб з інвалідністю та серйозними ментальними розладами. Після мого втручання п'ятьох таких громадян було терміново звільнено. Вдалося також зафіксувати "боєздатний" стан одного з військовослужбовців ТЦК, який виявився в стані сильного алкогольного сп’яніння. Спеціалізована прокуратура вже порушила кримінальну справу. Ще один випадок стосується особи з діабетом II типу, артеріальною гіпертензією, ожирінням IV ступеня та псоріазом, яку мобілізували Чортківським районним ТЦК. Лише через кілька днів після прибуття до військової частини військовослужбовець потрапив до лікарні через загострення своїх захворювань. Наразі його направили на проходження військово-лікарської комісії.

* Миколаївська область. Організоване утримання осіб. Після проведення перевірки було звільнено шістьох громадян, серед них - чоловік з переламаними ребрами та батько дитини з інвалідністю. Розслідування цієї справи веде Державне бюро розслідувань.

Дніпропетровська область. З'явилася інформація про мобілізацію особи з інвалідністю з дитинства II групи та діагнозом "параноїдна шизофренія", яка від 2020 року визнана судом недієздатною. Незважаючи на це, з травня 2026 року чоловік служить у військовій частині в регіоні.

Рівненщина. Під час проведення моніторингового візиту на військовий полігон було виявлено військовослужбовця, який страждає на ВІЛ, гепатити В та С, сифіліс, а також інші медичні проблеми.

* Харківщина. Встановили, що в одному з ТЦК та СП області було знищено медичні документи щодо стану здоров'я громадянина, а його мобілізували як придатного до військової служби. Після втручання моїх представників військовослужбовця госпіталізували та направили на повторний медичний огляд.

Схожі ситуації вказують на недоліки в оцінці здоров'я громадян під час мобілізації, що веде до порушення їхніх прав, підвищує навантаження на військову медицину та негативно впливає на якість укомплектування Сил оборони України.

Діагноз: проблема не лише в окремих людях, а в системі

Моніторингові візити показали, що частина порушень виникає не лише через неправомірні дії окремих посадових осіб, а й через недосконалу організацію роботи ТЦК та СП.

Ми бачимо кадровий дефіцит, недостатню професійну підготовку працівників, відсутність належної адаптації військовослужбовців, які після повернення із фронту починають працювати з цивільним населенням.

Технічна відсталість залишається серйозною проблемою. Часто групи оповіщення не мають навіть базових інструментів для перевірки QR-кодів або VIN-кодів. Особливе занепокоєння викликають ситуації, коли представники ТЦК приховують свої обличчя за балаклавами або масками, що ускладнює їхню ідентифікацію.

Наголошую вкотре: жоден представник ТЦК не має права застосовувати силу, погрози чи затримувати людей самостійно, без Нацполіції!

Діти не можуть ставати заручниками мобілізаційних процедур

Окрема і надзвичайно болюча тема -- випадки, коли через поспіх, формальний підхід або неналежну перевірку обставин діти фактично залишаються без батьківського піклування.

Нещодавно в Кривому Розі сталася подія, що викликала широкий резонанс у суспільстві. Чоловіка мобілізували, хоча він самостійно виховував свою 5-річну доньку. У цей момент дитина перебувала в дитячому садку, і фактично залишилася без єдиного дорослого. Завдяки активному залученню небайдужих людей та суспільному обговоренню, батька вдалося відпустити для вирішення питань, пов'язаних із його донькою, а також для оформлення необхідних документів.

Ще один випадок стосувався батька-вихователя дитячого будинку сімейного типу, який виховує вісьмох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Чоловіка доставили до ТЦК та СП через те, що право на відстрочку не було оформлено завчасно. Лише після мого особистого втручання він зміг реалізувати гарантоване законом право та оформити відстрочку через ЦНАП.

Обидва нарративи ілюструють однакову проблему: державні установи не мають можливості діяти за принципом "спочатку передати до ТЦК, а потім з'ясувати деталі".

Якщо людина має законне право на відстрочку, воно повинно бути забезпечене ще до прийняття будь-яких рішень щодо її мобілізації.

Водночас хочу підкреслити важливість відповідальності самих громадян. Якщо закон надає можливість оформлення відстрочки, необхідно зробити це вчасно. Це допоможе запобігти конфліктам і забезпечити захист інтересів як особи, так і її дітей.

Але навіть якщо дитина раптово залишається без батьківського піклування, держава має чіткий алгоритм дій.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів №866, служби у справах дітей спільно з Національною поліцією повинні терміново вжити заходів для забезпечення безпеки дитини. У першу чергу, дитина може бути тимчасово передана на опіку близьким родичам або іншим знайомим особам. Якщо це виявиться неможливим, то дитину слід розмістити в патронатну сім'ю або в спеціалізований заклад.

Проте головне завдання держави -- зробити все можливе, щоб подібні ситуації взагалі не виникали.

Ознайомтеся також з: Липень 2026 року. Українці у військовій формі контрастують із тими, хто одягнений у цивільний стиль.

Парламент повинен визначити ясні норми.

Реагування на окремі порушення не вирішить проблему. Не менш важливо усунути прогалини, які створюють підґрунтя для конфліктів і порушення прав людини.

Саме тому 12 березня 2026 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт № 15076, доповнивши профільний Закон новою статтею 22¹.

Законопроєкт пропонує встановити чіткі та зрозумілі правила взаємодії громадян із ТЦК та СП. Зокрема, передбачається офіційно закріпити порядок вручення повісток -- особисто або рекомендованим листом із описом вкладення. Дата і час явки мають погоджуватися з людиною та визначатися не пізніше ніж через три дні після отримання повістки. Також представникам ТЦК та поліції забороняється необґрунтоване застосування фізичної сили та спецзасобів. Чітко визначаються підстави для адміністративного затримання і доставлення до ТЦК та СП, а також запровадження обов'язкової відеофіксації відмови від отримання повістки.

Переконаний, що саме чіткі правила є найкращою профілактикою конфліктів. Вони однаково захищають і права громадян, і законні повноваження представників держави.

Подвійних стандартів не буде: закон один для всіх

Говорячи про порушення прав людини під час мобілізації, не можна оминути й іншу небезпечну тенденцію -- зростання кількості нападів на працівників ТЦК та СП. Такі дії є неприпустимими.

Згідно з інформацією Національної поліції, на 12 квітня 2026 року в Україні зафіксовано 620 випадків нападів на співробітників ТЦК. Найбільша кількість таких інцидентів сталася в Харківській області (69), Києві (53) та Дніпропетровській області (45).

Не так давно у Львові стався інцидент, коли група людей заблокувала та перевернула автомобіль ТЦК. Це є тривожним сигналом про зростання радикалізації в суспільстві.

Показовим є також випадок на Одещині. У травні 2026 року під час перевірки військово-облікових документів чоловік, який перебував у розшуку за порушення правил військового обліку, напав із ножем на групу оповіщення. Двоє військовослужбовців ТЦК отримали численні ножові поранення та були госпіталізовані у вкрай тяжкому стані.

Самосуд -- це шлях до анархії. Жодне порушення закону не може бути виправданням насильства чи нападів.

Моя думка залишається сталою: кожен випадок ймовірного порушення прав людини з боку співробітників ТЦК повинен бути ретельно, об'єктивно та безсторонньо досліджений, а винуватці — відповідно покарані. Також важливо, щоб реакція на будь-які акти насильства, напади чи перешкоджання законній діяльності військових була такою ж рішучою.

Ми не можемо дозволити, щоб наше суспільство розділилося на групи, де одні потребують захисту своїх прав, а інші, на думку деяких, можуть стати жертвами насильства. Права людини є загальними для всіх, а закон повинен застосовуватися без винятків — незалежно від статусу, посади чи становища особи.

Повага до людських прав становить основу державної потужності.

Ми ведемо боротьбу з авторитарною Росією саме для того, щоб не перетворитися на неї. Якщо ми створимо в нашій країні систему, яка не поважає Конституцію та людську гідність, ми зазнаємо ідеологічної поразки в цій війні, навіть якщо зуміємо зберегти кордони.

Справедлива, прозора мобілізація, де поважають права людини, лише зміцнить оборонну здатність України. Час внутрішнього хаосу та безкарності має залишитися в минулому. Саме тому Україні потрібна сучасна реформа мобілізаційної системи -- із чіткими правилами, прозорими процедурами та належним контролем.

Захищаючи державу, ми маємо захищати й принципи, на яких вона побудована. Бо повага до прав людини -- це і є справжня сила демократичної держави.