Мотивація агресивних дій: чому Росія покидає конвенцію проти тортур.
Російська Федерація прийняла рішення вийти з Європейської конвенції, що стосується запобігання тортурам. Цю інформацію озвучив прем'єр-міністр Мішустін під час надання відповідної пропозиції Путіну. Що це означає і які мотиви стоять за цим кроком, особливо в контексті війни з Україною?
Російський уряд виступає з ініціативою про денонсацію Європейської конвенції, яка має на меті запобігання катуванням та нелюдським або таким, що принижують гідність, формам поводження й покарання, повідомляє The Moscow Times.
Чи викликає ця російська "законодавча ініціатива" подив? Ні. Але чи знову вона шокує та нагадає нам, проти кого Україна вже чотири роки веде важку боротьбу? Безумовно, так.
Отже, рішення про направлення Путіну пропозиції для внесення до Державної думи вже підписано прем'єр-міністром Російської Федерації Михайлом Мішустіним. Після ухвалення цього документа Росія вийде з вказаної конвенції та супутніх протоколів.
Нагадаємо, підписана Росією 28 лютого 1996 року і ратифікована 28 березня 1998-го конвенцію про запобігання катувань не лише забороняє тортури, але й зобов'язує запобігати їм. Для цього було створено незалежний міжнародний орган - Європейський комітет із запобігання катуванням (ЄКЗК), котрий має право проводити інспекції у місцях позбавлення волі, аби встановлювати порушення й надавати рекомендації щодо поліпшення умов утримання в'язнів.
Держави, що є сторонами Конвенції, повинні взаємодіяти з комітетом та забезпечувати йому безперешкодний доступ до всіх установ, де відбувається позбавлення волі. Саме від цього нині намагається ухилитися агресивна Російська Федерація.
У травні журналісти-розслідувачі виявили факти регулярного застосування тортур у 29 російських установах, де утримуються військовополонені. Серед них 18 знаходяться в Росії, а 11 — на територіях, що перебувають під окупацією. Загальна кількість осіб, які можуть бути там, оцінюється щонайменше у 18 тисяч, повідомляє Радіо Свобода.
Спільне розслідування, проведене кількома медіа, присвячене катуванням на території Російської Федерації та в окупованих районах, де утримують українців, отримало назву "Вікторія". Це ім'я було обране на честь української журналістки Вікторії Рощиної, яку російські сили закатували під час її полону. Після її загибелі тіло було повернуто в Україну з численними ознаками жорстоких тортур та відсутніми деякими органами.
Крім того, Організація Об'єднаних Націй має значну кількість свідчень про те, що російські збройні сили широко застосовують тортури та сексуальне насильство як методи ведення війни. Ці дії мають систематичний характер, отримують підтримку з вищих ешелонів і вважаються воєнними злочинами.
Як розповів в ефірі телеканалу FREEДOM адвокат, експерт Регіонального центру прав людини, керівний партнер АО Амбрела Андрій Яковлев, у звіті Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні наголошується, що випадки катувань і сексуального насильства з боку російських військових мають масовий і систематичний характер - як проти військовополонених, так і проти цивільних.
З останній жахливих випадків - історія українського сержанта-розвідника В'ячеслава, який потрапив на один день у російський полон.
"Позицію В'ячеслава розбомбили. Він потрапив у полон, де було ще сім українських бійців. Усім по черзі відрізали всі органи і виколювали очі. Катували, поки всі не загинули. Наймолодшому українцю було, на вигляд, 18 років. Звати, здається, Миколою. В'ячеславу перерізали горло і кинули в яму, у якій були семеро закатованих українських бійців. Вороги, які катували, за розмовами, були звільнені зекі. В'ячеслав затиснув горло рукою, відриваючи з себе білизну, перев'язав шию. П'ять днів добирався до своїх. На його ранах повзали опариші. Неймовірна спрага змусила ловити та їсти мишей. Потім - стабпункт, реанімація Мечникова. Зустріч з дружиною...", - коротко описав ці події у соцмережі гендиректор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко.
Згідно з інформацією Міністерства закордонних справ України, більше 90% українців, які були звільнені з російського полону, стали жертвами тортур.
Це не просто випадковість, не результат дій окремих осіб, які вирішили влаштувати хаос. Ні, за цим стоїть вказівка з верхівки, частина державної системи Російської Федерації. Там організовані катування з використанням електричного струму, сексуальне насильство, а також тортури дітей, впевнений політтехнолог Михайло Шейтельман.
"Я говорю лише про Херсон, де окупація тривала кілька місяців. Але що казати про регіони, які під контролем ворога вже 11 років? Яка ж кількість тортур там мала місце? І ось Мішустін приймає рішення про легалізацію всього цього. Постає питання: навіщо це робити, адже раніше все йшло нормально? Я зрозумів його мотивацію. Вважаю, що він прагне захистити себе від можливих наслідків, адже усвідомлює, що цей хаос колись закінчиться. Коли європейці, не лише Макрон, нарешті усвідомлять, що Росія - це країна, яка вчиняє злочини проти людства, її чекає денацифікація та демілітаризація, а судова система запрацює." - висловив свою думку політтехнолог на своєму YouTube-каналі.
При цьому він додав, що коли буде проходити трибунал проти злочину агресії, що його відкрила Європа, Мішустін їхати до Гаги не хоче. Він, за словами Шейтельмана, "хоче жити, а тортури - це на ньому", як на діючому прем'єрові РФ. А позаяк не буде конвенції - не буде й відповідальності.
Однак міністр закордонних справ України Андрій Сибіга на своїй сторінці в соціальній мережі X висловив більш детальну думку з цього приводу. Він підкреслив, що "рішення російського уряду про ініціацію процедури денонсації Європейської конвенції щодо запобігання катуванням або жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню ще раз підтверджує: Росія є територією беззаконня, де людське життя і гідність не мають жодної вартості".
Очільник Міністерства закордонних справ підкреслив, що цей крок є логічним продовженням численних злочинів, скоєних Росією, серед яких поширені випадки тортур, страт та жорстокого поводження з українськими військовими, які потрапили в полон.
"Це елемент системної політики тортур, щохарактеризує російський режим і має глибокі корені в історії країни, спираючись на злочини ГУЛАГу та сталінський терор," - підкреслив він.
У своєму коментарі для ЗМІ правозахисник та засновник Гулагу.net Володимир Осєчкін зазначив, що "в Росії здійснювали тортури, їх продовжують застосовувати, і, судячи з наявних тенденцій, планують їх застосовувати ще активніше, причому їм не потрібні ніякі додаткові обмеження".
У середині дев'яностих років, коли Російська Федерація сильно потребувала доступу до дешевих міжнародних кредитів, вона змушена була шукати порозуміння як зі Сполученими Штатами, так і з європейськими країнами. У цей період країна виконувала певні вимоги, які стосувалися дотримання прав людини. Хоча це не відбувалося у всіх аспектах, Росія намагалася продемонструвати бажання інтегруватися в міжнародну цивілізовану спільноту. Європейські країни, в свою чергу, висунули ряд умов, зокрема ратифікацію Європейської конвенції з прав людини та Європейської конвенції про запобігання катуванням, а також відповідних протоколів до них, що пояснює участь РФ у цих угодах.
Сьогодні, здається, Росія більше не відчуває потреби маскуватися під "цивілізовану країну". Відтак, вихід з Європейської конвенції про запобігання катуванням є чітким, хоча й непрямим свідченням справжніх намірів агресивної РФ.
