"Відсутність червоних меж". Від окремих випадків до масштабних тенденцій: чому в Криму зростає кількість жінок, які опинилися за ґратами?

Жінки в Криму дедалі частіше опиняються за ґратами: за чотири роки війни кількість кримчанок у СІЗО та колоніях значно зросла. Їхні діти ростуть без матерів і перебувають під опікою родичів. А деякі й зовсім не знають про долю своїх рідних, яких російські силовики приховують у статусі інкомунікадо.

Кримська платформа "Крим Vox" досліджує, чому в умовах повномасштабної війни політичні репресії в Криму все частіше націлені на жінок.

Всеосяжна війна Росії проти України не лише змінила фронтові позиції, але й вплинула на характер репресій в анексованому Криму. Жінки все частіше опиняються під загрозою. До осені 2023 року правозахисники почали активно реєструвати нові кримінальні справи проти жінок з Криму.

Ольга Скрипник, керівниця Кримської правозахисної групи, у бесіді з Crimea Vox підкреслила, що ситуація стала системною: "До 2022 року в нашій базі даних політичних в'язнів було лише до п'яти жінок, а нині їх кількість перевищує 60 осіб, які утримуються з політичних причин".

За інформацією Вікторії Нестеренко, менеджерки проєктів Центру прав людини ZMINA, за останні два роки спостерігається значний приріст зареєстрованих справ: "Починаючи з 2022 року, кількість незаконних затримань жінок, що призводять до арештів, значно зросла, зокрема у 2024-2025 роках. У 2025 році було затримано найбільшу кількість жінок — щонайменше 11 осіб".

Вона вважає, що це пов'язане з намірами окупаційних сил зміцнити свій контроль над населенням та придушити будь-які ознаки незгоди. Під ударами репресій опиняються ті, хто відкрито висловлює проукраїнські погляди, критикує агресію Росії або ж просто виявляє нелояльність до окупантів.

Це намагання вселити страх у місцеве населення, продемонструвати, що "для нас немає жодних заборон. Ми будемо переслідувати всіх, навіть жінок з малими дітьми або людей похилого віку", — наголошує Ольга Скрипник, акцентуючи увагу на цілеспрямованій стратегії, пов'язаній із посиленням дій російських силових структур.

Згідно з інформацією, наданою Кримськотатарським ресурсним центром, на березень 2026 року зафіксовано принаймні 52 жінки, які стали жертвами політичних репресій і наразі утримуються в слідчих ізоляторах або виправних колоніях.

На сьогоднішній день у колоніях перебуває 21 жінка, а 31 жінка — у слідчих ізоляторах. При цьому залишається невідомим, скільки ще жінок знаходяться в місцях позбавлення волі у статусі інкомунікадо, без можливості зв'язку з зовнішнім світом. Крім того, 10 жінок наразі переслідуються заочно, — зазначила Зарема Барієва, співзасновниця та менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру.

Згідно з інформацією, наданою Представництвом президента України, в кінці 2025 року в Криму було зафіксовано не менше 224 політичних в'язнів, серед яких приблизно 20% становлять жінки. Серед них є як кримські жінки, так і ті, які були затримані та перевезені з нещодавно окупованих українських територій. Насправді ця цифра, ймовірно, є значно більшою, оскільки окупаційна влада все частіше приховує імена обвинувачених у своїх судових документах, що позбавляє міжнародне співтовариство можливості дізнатися про їхню долю.

Характер переслідування жінок у Криму за останні роки помітно змінився і став жорсткішим. Якщо в перші роки після окупації адміністративні справи використовувалися точково й поодиноко (насамперед проти матерів і дружин політв'язнів, які виходили на одиночні пікети), то сьогодні за адміністративними статтями за антивоєнні висловлювання карають масово. І дедалі частіше під удар потрапляють саме жінки.

Крим поступово перетворюється на зону доносів і покарань за висловлювання. Згідно з інформацією Служби зовнішньої розвідки України, до осені 2025 року на півострові було зареєстровано понад 1500 протоколів за статтею, що стосується "дискредитації армії" Росії. На початок грудня ця цифра зросла до 1642, як повідомляло Представництво президента України в Автономній Республіці Крим. Найчастіше такі справи закінчуються накладенням штрафів: вже винесено 1518 постанов. Варто зазначити, що жінки становлять більшість осіб, притягнутих до відповідальності — 53% (803 випадки) порівняно з 47% чоловіків (713).

Однак правозахисники вважають, що значно більш тривожним є збільшення кількості кримінальних справ. Як повідомляє редакція Crimea Vox, у Криму десятки жінок піддаються переслідуванню за такими статтями, як державна зрада, шпигунство та тероризм. Серед них — Ельвіра Аблязова, Марина Бєлоусова, Лариса Бєляєва, Галина Бехтер, Лера Джемілова, Есме Німетулаєва, Хатідже Буюхчан, Насіба Саїдова, Аня Єльцова, Ольга Цирік, Ніяра Ерсмамбетова та інші.

"Це традиційна практика криміналізації особистої ідентичності та інакодумства", – зазначає Зарема Барієва, співзасновниця Кримськотатарського ресурсного центру. Вона підкреслює, що з початком повномасштабної війни в 2022 році ця тенденція тільки посилилася. За її словами, будь-яка критика, проукраїнська позиція або навіть непряма виявлена нелояльність можуть бути розцінені як "державна зрада".

"Стаття про державну зраду сама по собі політично мотивована, не має чітких правових рамок і дозволяє непропорційно карати практично за будь-які дії", -- підкреслює голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Правозахисники підкреслюють, що навіть співпраця з окупаційними властями не забезпечує захисту від репресій. Наприклад, кримчанка Людмила Колесникова протягом кількох років працювала дізнавачкою у російській поліції, зберігаючи при цьому українське громадянство, але це не уберегло її від кримінального переслідування. У 2022 році вона покинула Крим і перебралася до Ірландії, але у 2024 році повернулася до Ялти через хворобу матері. Після похорону Людмилу спочатку затримали за адміністративним правопорушенням — вона провела 12 діб під арештом за "дрібне хуліганство", нібито через лайку в громадському місці. Згодом втрутилася ФСБ, і Колесникову звинуватили у державній зраді, призначивши їй 17 років ув'язнення.

Репресивні дії, за інформацією правозахисників, все частіше виходять за рамки окремих випадків, охоплюючи цілі родини. Організації фіксують ситуації, коли під кримінальне переслідування одночасно потрапляють матері та їхні доньки. Наприклад, за обвинуваченнями у державній зраді (ст. 275 КК РФ) наразі проходять Олександра та Вікторія Стрілець, а також Оксана та Анна Соценко. Як і в інших подібних справах, документи обвинувачення залишаються недоступними для журналістів.

Про справу матері й доньки Стрілець прокуратура повідомила: "У суді встановлено, що молода жінка [Олександра Стрілець] вирішила за винагороду вести конфіденційне співробітництво з представниками України проти безпеки Російської Федерації. До здійснення цієї діяльності вона залучила матір. У вересні 2023 року Олександра Стрілець передала зроблені її матір'ю фотографії об'єктів Збройних сил Російської Федерації у розпорядження підконтрольного ГУР МОУ каналу в інтернет-месенджері".

Олександр та Вікторія Стрілець отримали вирок у вигляді 12 років ув'язнення в колонії загального режиму.

Кримськотатарська журналістка та правозахисниця Лутфіє Зудієва зазначає, що серед 50 випадків кримінального переслідування жінок, які їй відомі, 29 (58%) звинувачуються в державній зраді. Ще 8 жінок (16%) обвинувачуються у шпигунстві, 5 (10%) – у терористичній діяльності, а решта 8 (16%) – за іншими або невідомими статтями. Варто зауважити, що більшість з цих жінок раніше не мали судимостей.

У Криму відсутня окрема жіноча колонія, тому засуджених жінок етапують до російських регіонів -- за сотні і тисячі кілометрів від дому. Фактично йдеться про примусове переміщення: жінок вивозять із території півострова, що суттєво обмежує їхнє право на зв'язок із родиною і доступ до захисту.

Численні жінки з Криму вже були направлені до слідчих ізоляторів та виправних установ на території Росії. Серед них знаходиться Надія Грекова, мешканка Севастополя, фотограф і мати двох дітей. 30 липня 2025 року її засудили до 22 років ув’язнення в колонії загального режиму за низку серйозних злочинів, включаючи державну зраду, підготовку терористичного акту та навчання терористичній діяльності. Наразі вона утримується в колонії в Республіці Бурятія, далеко від своєї домівки і родини, та очікує на розгляд апеляції.

24-річну кримську татарку Хатідже Буюхчан викрали 7 травня 2025 року -- понад два місяці її місцеперебування залишалося невідомим. Лише 14 липня ФСБ заявила про затримання, звинувативши її у державній зраді і підготовці теракту. Увесь цей час вона перебувала в повній ізоляції, без зв'язку з близькими і захисту. Нині Буюхчан утримується в СІЗО-3 Ростовської області, де її справу розглядає суд першої інстанції.

За інформацією редакції Crimea Vox, зафіксовано щонайменше 16 випадків переведення жінок з Криму.

"За словами кримськотатарської правозахисниці Зареми Барієвої, деякі з жінок, які були затримані, вже тривалий час знаходяться в ув'язненні та страждають від серйозних проблем зі здоров'ям. Зокрема, Ірина Данилович та Галина Довгопола знаходяться в колоніях, розташованих на сотні кілометрів від своїх домівок, і не отримують необхідної медичної допомоги."

У 2023 році після апеляції журналістку й активістку Ірину Данилович, засуджену до 6 років і 11 місяців колонії у справі про незаконне зберігання вибухівки, етапували з кримського СІЗО до колонії в Зеленокумську Ставропольського краю. Попри майже повну втрату слуху, її доставили на огляд до лікарні лише один раз. При цьому необхідна медична допомога Данилович так і не була надана.

"Фактично допомога існувала лише на папері: лікар, не провівши огляду і не призначивши аналізів, просто поставив діагноз і призначив мінімальне короткострокове лікування, яке не принесло полегшення. Ірина й надалі страждає від постійних головних болів, надмірної чутливості до гучних звуків і безперервного гулу у вусі", -- розповіли її колеги-правозахисники з ініціативи "Кримський процес".

У 2019 році співробітники ФСБ заарештували 64-річну пенсіонерку Галину Довгополу, звинувативши її у державній зраді. Слідство стверджувало, що вона нібито збирала "секретні військові дані" про Чорноморський флот для української розвідки. Пізніше Галина повідомила, що підписувала всі документи під тиском, оскільки їй загрожували арештом її доньки, яка нещодавно стала матір'ю.

Протягом розслідування Галина втратила 16 кг, що призвело до розвитку гастриту. Під час етапування з Криму над нею чинили жорстоке поводження: у січні 2021 року жінка провела час в автозаку без їжі, води, медикаментів та теплих речей, внаслідок чого відморозила пальці на ногах. У березні того ж року суд виніс вирок Довгополу, призначивши 12 років ув'язнення в колонії загального режиму та рік обмеження волі.

Таким чином, практика переведення жінок у віддалені від Криму райони не лише поглиблює їх ізоляцію, але й слугує додатковим механізмом тиску — як на самих ув'язнених, так і на їхні сім'ї.

"Це, по суті, примусова депортація. І у багатьох із них є неповнолітні діти, які страждають і не можуть бути поруч зі своїми матерями", -- пояснює Вікторія Нестеренко.

Журналістка Лутфіє Зудієва підкреслює ще одну важливу системну проблему: у Криму фактично функціонує лише один слідчий ізолятор, що має жіночий відділ — СІЗО-1 у Сімферополі. Відповідно до законодавства, саме в цьому закладі повинні утримуватися всі жінки.

На практиці цього правила часто не дотримуються. Деякі жінки фактично утримуються в СІЗО-2 у статусі інкомунікадо -- повністю відрізаними від зовнішнього світу. Немає побачень, дзвінків, листів, інколи навіть доступу до адвоката. Їхнє становище стає особливо вразливим: немає підтримки родичів, медичної допомоги і контакту із захистом. Зокрема в таких справах інкомунікадо часто ніхто не знає, у чому обвинувачують людей. Рідним не повідомляють ні статті, ні деталі справи, а до винесення вироку інформації може не бути взагалі. Іноді вона залишається недоступною і після ухвали суду.

Крім повної ізоляції, в'язні також зазнають інших порушень своїх прав та свободи віросповідання.

"У ситуації з незаконно затриманими кримськотатарськими жінками також виникають питання релігійних потреб, які, як правило, залишаються поза увагою," - підкреслює Зарема Барієва. Вона інформує, що чотирьом жінкам у кримському слідчому ізоляторі нав'язували знімати хустки під час обов'язкових перевірок.

Ув'язнена Насіба Саїдова розповідає, що їй довелося навчитися захищати себе: іноді чоловіки відверталися самі, іноді -- лише на її прохання, а деякі все одно вимагали зняти хустку в їхній присутності. У жовтні 2025 року делегація родичів заарештованих разом із кримськотатарськими старійшинами передала до Москви колективне звернення з вимогою звільнити Насібу Саїдову, Ельвізу Алієву, Февзіє Османову та Есму Німетулаєву. Документ підписали понад 6,5 тисячі жителів Криму. Делегації вдалося зареєструвати його в Генпрокуратурі РФ, адміністрації президента і в російського уповноваженого з прав людини. Попри це, жінки залишаються під арештом.

Міжнародні організації вважають жінок у місцях позбавлення волі особливо вразливою групою.

"Ця проблема виникає через те, що пенітенціарні установи майже не беруть до уваги особливі потреби жінок. Існує також серйозна проблема з доступом до засобів жіночої гігієни, а посилки від родичів або зовсім не приймаються, або повертаються з позначкою: 'Не дозволено'", — зазначає Зарема Барієва, співзасновниця Кримськотатарського ресурсного центру.

Правозахисники зазначають, що тиск на жінок часто чиниться через родину і дітей.

"Вони погоджуються визнати будь-які обвинувачення під загрозою, що дітей заберуть", -- пояснює Ольга Скрипник.

Коли Олександра Стрілець затримали у справі про державну зраду, її старшій дочці Соломії було всього п'ять років, а молодшій Лері — лише півроку. Лера з моменту народження потребувала апарату штучної вентиляції легень і більшість свого часу провела в лікарні. Матір відправили до слідчого ізолятора, а суд відмовився розглянути можливість відстрочки покарання заради малят. Її повернення додому можливе лише після відбуття 12-річного терміну, якщо жінку не помилують у рамках політичних угод. Тепер дівчата проживають з батьком Максимом, який залишився з ними після арешту матері і взяв на себе відповідальність за їхнє виховання.

У Ніяри Ерсмамбетової, також обвинуваченої у справі про держзраду, на волі залишилися двоє дітей: 9-річна донька і 16-річний син, яких після арешту матері довелося передати під опіку літнього батька Ніяри, 70-річного дідуся з інвалідністю. У 2025 році жінку засудили до 15 років колонії і півтора року обмеження волі.

Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко повідомила, що Оксана Соценко, яка була затримана разом із своєю матір'ю, має неповнолітнього сина з інвалідністю, що потребує постійного догляду. За її словами, родичі жінок стали жертвами залякувань з боку співробітників ФСБ, які забороняли їм будь-які спроби втручатися або шукати зниклих. Протягом приблизно 10 місяців жінок утримували в умовах інкомунікадо — без можливості листування або зустрічей з родичами та адвокатами, після чого їм висунули звинувачення у державній зраді. Наразі справа Соценко знаходиться на етапі слідства.

Після обшуку і арешту Есми Німетулаєвої, кримської татарки, обвинуваченої у справі "Хізб ут-Тахрір", її п'ятьох неповнолітніх доньок одразу передали дядькові, Асану Бекірову, який взяв на себе турботу про них. Він зв'язався з органами опіки і підтвердив, що діти будуть під його наглядом і в безпеці. Завдяки цьому вони уникнули потрапляння до дитячого будинку.

Щороку, з моменту окупації Криму, кількість політв'язнів продовжує зростати, що свідчить про непохитність людей у їхньому прагненні не змиритися з незаконною анексією, навіть через 12 років під окупацією.