Олександр Левченко: Чому Мінську дозволено відновити ядерний статус, а Києву – ні? -- Блоги | OBOZ.UA
26 січня 2025 року в Білорусі було обрано Олександра Лукашенка президентом країни на сьомий поспіль термін. Його суперники були технічними кандидатами, а реальна опозиція, що сформувалась під час виборів 2020 року відбуває покарання у в'язниці чи перебуває у вимушеній еміграції.
В Європі ці вибори вже охрестили як "Безвибори", а їх результати не визнають, як і результати минулих виборів. В прикордонних з Білоруссю країнах посилили прикордонний режим та закликали посилити санкції проти країни. Єдиною інтригою нинішніх виборів було чи наважиться виборча комісія приписати Лукашенку більший відсоток голосів, ніж приписали його російському господарю Володимиру Путіну (87%). Таки не наважилася. Голова Центральної виборчої комісії Білорусі Ігор Карпенко повідомив, що за самопроголошеного главу держави Олександра Лукашенка на так званих "виборах" проголосували більше 86%, але не 87%.
Атмосфера напередодні цих виборів у Білорусі принципово відрізнялася від тієї, що була у 2020 році. Зокрема, була навіть відсутня видимість передвиборної боротьби та конкуренції. Наприклад, кандидат у президенти від Комуністичної партії Сергій Сиранков відкрито підтримував Лукашенка. Також, аби зробити бодай якусь видимість демократії, Олександр Лукашенко помилував 293 особи, засуджених за політичними статтями, а білоруські пропагандисти вперше показали екс-кандидата в президенти-2020 Віктора Бабаріко, який роками сидить у в'язниці. Водночас, самих яскравих представників опозиції звільнено не було. За виборцями на виборах президента уважна слідкувала міліція. Кабінки для голосування були відкритими. Бюлетені заборонено фотографувати. Цього року виборчих дільниць за кордоном не було. Білорусам, які мешкають закордоном Центрвиборчком пропонувала приїхати до Білорусі. Цей варіант неможливий для тих, хто виїхав через політичне переслідування, отримав захист в одній із країн ЄС і вже кілька років не ризикує повернутися до Білорусі. Для економічних мігрантів дорога додому ускладнювалася тим, що авіасполучення країн ЄС із Білоруссю припинено. Напередодні виборів влада Білорусі забезпечила перебої в роботі щонайменше шістьох VPN-сервісів, кілька іноземних сайтів не працювали. Пропагандистські білоруські державні канали переконували мешканців країни, що Лукашенко хоч і перебуває при владі 30 років, проте за неї не тримається. Світ буквально знаходиться на порозі третьої світової війни, а якщо так, то треба згуртуватися, щоб не опинитися в неї втягнутими. Ще одна улюблена фальсифікація російського та білоруського диктаторів - це рекордна явка на голосуванні. Крім того, співробітникам держустанов були заборонені відпустки, від головних лікарів вимагали не відпускати та не виписувати хворих до понеділка, 27 січня, а до списку виборців доручили включати навіть тих, хто перебуває у реанімації та онкологічно хворих на останніх стадіях. Всі вони були повинні "проголосувати", навіть якщо не в змозі стояти на ногах.
Опозиційно налаштовані білоруси висловили переконання, що президентські вибори, заплановані на 26 січня, є фіктивними. Незалежні медіа були знищені або змушені покинути країну, а наявні кандидати від опозиції не викликають довіри. Після відмови в реєстрації двом політикам на вибори змогли податися лише п’ять кандидатів, серед яких і Лукашенко, що залишається при владі з 1994 року. Троє кандидатів представляють провладні партії, а одна з них, Анна Канапацька, формально вважається незалежною, проте опозиція звинувачує її в тому, що вона є маріонеткою діючого режиму. На президентських виборах 2020 року відбулися події, яких не було багато років. Після ув’язнення декількох опозиційних лідерів з'явилася нова фігура - Світлана Тихановська, яка, за умов чесного голосування, мала реальні шанси на перемогу. Проте на виборах, які міжнародна спільнота визнала сфальсифікованими, вона зазнала поразки. Незважаючи на це, її кампанія здобула велику популярність, активізувавши слабку опозицію в Білорусі та вивівши на вулиці десятки тисяч людей, які протестували проти результатів голосування. Протести були жорстоко придушені, тисячі людей були заарештовані, а багато хто звинувачував силовиків у жорстокому поводженні та катуваннях під час затримань. Тихановська змушена була покинути країну і продовжила свою діяльність з Литви. Тепер, коли їй загрожує арешт у разі повернення до Білорусі, вона закликала громадян утриматися від протестів, остерігаючись повторення репресій.
17 січня тодішній держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що "репресивне середовище" Білорусі перешкоджає легітимним демократичним виборам президента. 22 січня Європарламент ухвалив резолюцію, яка засудила вибори як фальсифікацію. Резолюція рішуче засуджує президентські вибори в Білорусі, називаючи їх "фікцією" через репресивне середовище та відсутність демократичних стандартів. У резолюції депутати Європарламенту закликають ЄС визнати президентські вибори в Білорусі фіктивними, продовжити розслідування порушень прав людини в країні та підтримати заходи щодо притягнення винних до відповідальності, в тому числі шляхом застосування правового принципу "універсальної юрисдикції".
Глава зовнішньої політики Європейського Союзу Кая Каллас разом із єврокомісаркою з питань розширення Мартою Кос оприлюднили спільну заяву, в якій підкреслили, що "голосування", що відбулося 26 січня в Білорусі, не відповідає критеріям вільності та справедливості. "Вибори в Білорусі не відповідали стандартам чесності. Громадяни Білорусі мають право на істинний вибір стосовно своїх лідерів. Жорстокі й безпрецедентні репресії проти прав людини, обмеження політичної активності та доступу до незалежних медіа в Білорусі позбавили виборчий процес будь-якої легітимності", - зазначила вони. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок висловила думку, що білоруси фактично залишилися без вибору. Міністерство закордонних справ України також зазначило, що голосування "можна було б назвати президентськими виборами, якби були для цього підстави".
Перед виборами Олександр Лукашенко, замість того щоб обговорювати питання свободи слова, заявив, що російський комплекс "Орєшнік" нібито буде в Білорусі "з дня на день", і його, можливо, розмістять поблизу Смоленська, що знаходиться близько до білоруського кордону. Лукашенко підкреслив, що йому неважливо, чи визнають на Заході результати "виборів" президента, що відбулися 26 січня. Він вважає "Орєшнік" своїм головним досягненням у боротьбі за президентську посаду. У цьому контексті виникає важливе питання. Україна передала третій у світі ядерний арсенал Росії в обмін на гарантії своєї територіальної цілісності, що підтверджено підписами на Будапештському меморандумі, укладеному з Вашингтоном, Лондоном, Москвою, Парижем та Пекіном. Хоча цей документ виявився декларативним, він залишається дійсним міжнародним правовим актом. Мінськ також відмовився від ядерної зброї, зберігши свої кордони, але повернув собі ядерні потужності, надані Москвою. Питання миру в Україні неможливо вирішити, не враховуючи забезпечення її територіальної цілісності, і Київ має законне право звертатися до своїх союзників за ядерною зброєю та системами, подібними до "Орєшнік".
Чому Білорусі надано можливість відновити ядерний статус, тоді як Україні це не дозволяється?
