"Засідка 'Північних потоків': чи зможе 'Газпром' отримати перемогу в німецькому суді, що розглядає позов проти українських представників?"

Сьогодні, 14 жовтня, в Німеччині починається великий судовий процес щодо вибухів на газопроводах "Північний потік", які сталася у вересні 2022 року, через півроку після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Слухання у цій справі відбудуться в Ганзейському вищому земельному суді, розташованому в Гамбурзі. На лаві підсудних опиниться громадянин України Сергій Кузнєцов, якого слідчі органи вважають головою групи виконавців диверсійних актів і характеризують як "терориста".

Справу можна вважати безпрецедентною. Федеральна прокуратура Німеччини класифікувала підрив газопровідної інфраструктури не лише як злочин проти власності, а як воєнний злочин, спрямований на цивільні об'єкти, та загрозу національній безпеці. Важливо зазначити, що зруйновані газопроводи належать "Газпрому" — російській компанії, яка використовує свої надприбутки для фінансування агресивної війни проти України. Кремль, в свою чергу, експлуатував цей бізнес в Європі для маніпуляцій на ринку, штучного створення енергетичної кризи через підвищення цін на газ і здійснення геополітичного тиску.

Згідно з інформацією від німецьких правоохоронних органів, у 2022 році Сергій Кузнєцов займав посаду офіцера в Збройних силах України і очолював спеціальну групу, що займалася диверсійними діями. Вважається, що план з деструктивними діями розроблявся та координувався за активної участі або під керівництвом державних органів України з метою остаточно перервати постачання російського газу до Європи, доходи від якого підтримують військові дії Кремля.

Адвокати Сергія Кузнєцова категорично спростовують цю версію, посилаючись на статус комбатанта, оскільки під час повномасштабного вторгнення росії обвинувачений виконував свої службові обов'язки як офіцер регулярних збройних сил, що захищають свою країну. Володимир Зеленський, президент України, також неодноразово підкреслював, що Україна ніколи не давала наказів на знищення "Північних потоків".

Яка позиція буде підтримана гамбурзьким судом, стане відомо наступного року, коли очікується оголошення вироку. Як вказують наші джерела, суду знадобиться цей час для ухвалення рішення. Вирок має бути винесений Третім кримінальним сенатом, що розглядає справи, пов'язані з державною безпекою, під керівництвом судді Ульріке Тойбнер. Джерела Mind вважають її однією з найкваліфікованіших та найповажніших суддів у сфері кримінального правосуддя та захисту державної безпеки в Німеччині.

У юридичних колах Гамбурга Ульріке Тойбнер має репутацію "вольового, суворого, але глибоко справедливого юриста". Широке професійне визнання вона отримала у 2011 році, коли вела надзвичайно складний процес проти Томаса Драха - організатора резонансного викрадення мільйонера та спадкоємця тютюнової імперії Яна Філіппа Реемтсми.

Німецькі ЗМІ тоді характеризували її як "дуже рішучу та сильну суддю, яка не піддавалася на погрози і провокації з боку підсудного". Гучні судові процеси, в яких брала участь Ульріке Тойбер, включали справи щодо залучення громадян Німеччини до діяльності ІДІЛ (2024 рік) та підлітків-неонацистів, які планували й здійснювали вибухи у притулках для біженців і "лівих" культурних центрів (2026 рік).

30 вересня ухвала Третього кримінального сенату за підписом Ульріке Тойбнер допомогла отримати Україні невеличку, але значущу першу перемогу. Вона відхилила клопотання пов'язаних з "Газпромом" компаній-операторів Nord Stream AG і Nord Stream 2 AG щодо їх участі в суді над Сергієм Кузнєцовим в ролі додаткових обвинувачів.

Отже, гамбурзький суд не визнав наявність "екзистенційної шкоди" та можливість компенсації за збитки, завдані руйнуванню газопроводів "Північний потік" у межах кримінального розслідування. Раніше "Газпром" оцінив свої інвестиції в їхнє будівництво на рівні €7,4 млрд і €9,5 млрд відповідно.

Як зазначив нашому виданню адвокат Микола Катеринчук (консультує німецьких колег, які безпосередньо беруть участь у справі Сергія Кузнєцова в Гамбурзі), це рішення також унеможливило доступ "Газпрому" та пов'язаних з ним осіб до чутливої інформації - розвідданних по українським військовим підрозділам, зібраних німецькою прокуратурою.

У бесіді з виданням Mind Микола Катеринчук поділився деталями судових процесів у Гамбурзі, розкривши аргументи захисту та їх потенційні шанси на успіх. Він також обговорив участь українських органів влади в цій справі та проаналізував, як Росія намагається експлуатувати цю унікальну ситуацію, вимагаючи репарацій від Києва за пошкоджену газопровідну інфраструктуру. Крім того, він акцентував увагу на "досить незвичних збігах" у судових висновках і підкреслив важливість цієї справи для міжнародної юридичної практики.

Про виняткову роль "Газпрому" у конфлікті з Україною

Поділіться своїм експертним поглядом на ситуацію, що склалася в цій сфері.

У цьому контексті переплітається безліч політичних та особистих інтересів. Я змушений обмежити свою публічну інформацію, аби не зашкодити ситуації. Проте існує чимало деталей, на які мені хотілося б акцентувати увагу.

Методи розслідування пошкоджень газопроводів, які забезпечують транспортування газу між країнами, наразі відсутні. Ця сфера тільки починає формуватися. Ми спостерігаємо за дискусіями щодо того, чи зможе міжнародне право визнати їх захищеними цивільними об'єктами, навіть якщо їх експлуатує країна-агресор або якщо вони є її власністю.

Ми обговорюємо цю тему в умовах геноцидної війни в Україні. Існує міжнародна Конвенція, яка має на меті запобігання геноциду та покарання за нього, і її підписали понад 150 держав. В першій статті цієї Конвенції зазначено, що країни, дізнавшись про можливу загрозу геноциду у сусідніх державах, на континенті чи в будь-якій точці світу, зобов’язані вжити всіх необхідних заходів для його припинення. Конвенція створена для того, щоб учасники стали на захист жертв. Адже якщо вони не протидіють геноцидній війні, фактично стають співучасниками цього злочину, який є одним з найстрашніших проявів знищення людства.

У цьому контексті ми аналізуємо газопроводи "Північний потік 1" і "Північний потік 2", які були реалізовані за ініціативою та активною участю російського концерну "Газпром". Ставиться питання: чи можна вважати ці проєкти виключно комерційними ініціативами, а не частиною агресивної стратегії, що має на меті знищення України?

При цьому путін прямо визнає, що це війна не за територію, а за знищення України, "денацифікацію", "деукраїнізацію" та все інше. Тому сприйняття будь-якої власності, яка створює можливості для фінансування російської агресії, як і протидія учасникам Конвенції про геноцид - це по суті співучасть у такому злочині як геноцидна війна.

Компанія "Газпром", що займалася будівництвом "Північних потоків", має прямий зв'язок із цим злочином.

- Можете розкрити певні аргументи, які будуть представлені для суддівського сенату?

Чи пам'ятаєте, як російська влада відреагувала на першу резолюцію Європейського парламенту, що засуджувала визнання "ЛНР" та "ДНР" кремлівською верхівкою? Негайно послідували заяви з боку "Газпрому" та інших російських посадовців, які почали погрожувати зупинити постачання газу до Європи.

Потім "Газпром" штучно викликав дефіцит газу на європейському ринку, що призвело до катастрофічного зростання цін практично до $3000 за 1000 кубометрів. Це, безсумнівно, було актом шантажу та тиску на країни ЄС, з метою змусити їх відмовитися від підтримки України. При цьому, цей шантаж був настільки очевидним, що не залишається жодних сумнівів: постачання газу для Росії є не просто комерційною діяльністю заради прибутку, а радше інструментом геополітичного впливу, що спрямований на підпорядкування цілого європейського континенту її геополітичним інтересам.

Коли "Газпром" зменшив обсяги постачання газу для європейських партнерів, ціни на це паливо підскочили до рекордних рівнів, а його щоденний прибуток міг досягати 150 мільйонів євро. Для порівняння: така сума відповідає вартості 40-50 балістичних ракет, які Росія використовує для атак на Україну.

З огляду на ці обставини, справа Сергія Кузнєцова в Гамбурзі, пов'язана з його участю в підриві газопроводів "Газпрому", є надзвичайно знаковою. Вона може мати серйозні наслідки, оскільки встановить важливі прецеденти для судової практики.

Яким чином ви аналізуєте вчинки німецьких силовиків у цій ситуації?

Незважаючи на очевидний здоровий глузд та усвідомлення того, що Росія в Україні розв'язала війну геноцидного характеру, було ініційовано кримінальне провадження. Цей крок відбувся вже після того, як Данія і Швеція, в ексклюзивних економічних зонах яких сталися вибухи, офіційно завершили свої розслідування, посилаючись на можливі загрози для власної безпеки та національних інтересів.

Чому ж у такому випадку німецькі прокурори вирішили розпочати власне розслідування?

Напевно, це пов'язано з тим, що цей проєкт є стратегічним для Німеччини та Росії. Обидві держави мають тривалу історію успішної співпраці. Я вважаю, що деякі представники німецької еліти все ще прагнуть зберегти вигідні відносини з Москвою, незважаючи на будь-які злочини, що можуть бути скоєні.

Хоча насправді в цьому питанні немає єдності серед політиків. Багато громадян Німеччини активно жертвують на підтримку української армії та приймають наших біженців, за що їм щира вдячність. У 2022 році німецька підтримка почалася з п'яти тисяч касок, наданих канцлером Олафом Шольцем, а сьогодні ми отримуємо серйозні військові поставки. Це свідчить про прагматичну зміну в їхньому підході. Є чітке усвідомлення: якщо Україна зазнає поразки, російські війська, натхненні гаслом "можем повторіть", можуть продовжити свій шлях у Європу.

Про російський слід і дивні співпадіння в судових висновках

У публічному дискурсі активно обговорюється участь України у знищенні "Північних потоків". Деякі аналітики вказують на можливі переваги цієї спеціальної операції для "Газпрому", який може використовувати це як вагомий аргумент для уникнення штрафів від західних партнерів за невиконання контрактних зобов'язань. Крім того, висловлюються думки, що ЦРУ могло бути ініціатором цієї операції. Яка ваша думка з цього питання?

- Відповісти на питання про роль України має суд. Я вважаю, що Україна нічого протизаконного не робила. Кримінальні справи проти людей, яких німецька прокуратура звинуватила в підривах газопроводів - це політично вмотивовані переслідування, які мають на меті допомогти росії отримати фінансове відшкодування від України на основі рішення суду міста Гамбург.

Компанія Nord Stream AG попередньо оцінювала витрати на відновлення трубопроводів та втраченого газу на суму, що перевищує 1,2 мільярда євро. Оператор звернувся до міжнародного консорціуму страхових компаній, очолюваного Lloyd's, з вимогою виплатити 580 мільйонів євро. Однак Високий суд Лондона відмовився задовольнити цей позов, вказавши на зв'язок інциденту з військовими подіями та повномасштабною агресією Росії проти України.

Я абсолютно не виключаю ймовірність того, що Кремль прагне пов'язати цю ситуацію з російськими активами, які заморожені в Європейському Союзі. Мова йде про близько 300 мільярдів євро, які планується використовувати для допомоги та відновлення України.

У цій справі мова йде не лише про значні фінансові суми та масштабні проекти, але й про майбутнє трубопровідного транспорту як методу постачання вуглеводнів.

- Що ви маєте на увазі?

- Буде корисно, якщо Парламентська Асамблея Ради Європи і Європарламент, зрештою, розроблять і приймуть спеціальне законодавство для врегулювання прогалин міжнародного права.

Юридичній спільноті необхідні чіткі формулювання та визначені норми, які забезпечать покарання для країни-агресора і створять умови, що унеможливлять війни через загрозу втрати активів за межами території агресора в разі початку військових дій.

- Окрім Сергія Кузнєцова, над яким суд починається в Гамбурзі, серед підозрюваних в підриві газопроводів фігурує також Володимир Журавльов. Що з ним зараз?

- Володимир Журавльов перебуває під вартою у Хорватії і намагається оскаржити рішення суду міста Пула про свою видачу німецький стороні. Також він попросив політичного притулку у Хорватії, оскільки вважає, що в Німеччині його чекає упереджений суд.

- За іронією долі, наскільки я пам'ятаю, він приїхав влітку до Хорватії, щоб консультувати американського актора і режисера Шона Пенна, який там знімає фільм про диверсію на газопроводах Nord Stream.

Це лише одна з версій журналістів. Насправді, важливіші інші моменти. Раніше в Польщі вже було ухвалене негативне рішення суду стосовно екстрадиції до Німеччини за аналогічним запитом. Польський суд визначив, що це неможливо, оскільки Німеччина не мала підстав для порушення справи проти українських громадян.

Внаслідок вибухів газопроводів "Газпрому" майно Німеччини як країни залишилося неушкодженим. Жоден громадянин Німеччини не зазнав шкоди. Оператори Nord Stream AG та Nord Stream 2 AG також не зверталися до правоохоронних органів. Крім того, не було жодних запитів від приватних компаній, які є акціонерами та партнерами у реалізації цих проектів.

Отже, прокуратура Німеччини не мала достатніх підстав для відкриття кримінального провадження, але, незважаючи на це, вирішила зайнятися цією справою і активно розшукує українських громадян, яких вважає причетними до підриву газопроводів.

Хоча в питаннях екстрадиції немає прецедентного права, це достатньо показова історія. Екстрадиція - завжди політичне питання. Це питання поваги, взаємної довіри між країнами.

У тексті рішення суду Пули щодо екстрадиції Журавльова містяться безпосередні цитати з італійського судового акта, що дав згоду на екстрадицію Кузнєцова до Німеччини. Формулювання в цих документах ідентичні, що викликає питання: чому судді з різних країн використовують однакові висловлювання? Також залишається незрозумілим, як судді з курортного містечка Пула за короткий проміжок часу змогли осягнути всі складні аспекти, пов'язані з "Північними потоками", геноцидом, гуманітарним правом та російсько-українською війною. Проте, в результаті, вони фактично підтвердили позицію німецької сторони, визнавши Журавльова терористом, і, відповідно, його місце має бути на лаві підсудних у Гамбурзі.

Про розслідування справи про "Північні потоки" в Україні і роль німецьких адвокатів

Влада України заперечує будь-яку причетність нашої країни та її громадян до вибухів "Північних потоків". Проте, жоден з офіційних осіб не надав публічних коментарів щодо ситуації в Німеччині або стосовно долі Сергія Кузнєцова і Володимира Журавльова, незважаючи на значущість цього питання та широкий резонанс. Чи є така позиція виправданою? Якою, на вашу думку, повинна бути ідеальна реакція представників української влади з юридичної точки зору?

- Інформацію про це я мав нагоду донести і до Андрія Єрмака, коли він очолював Офіс Президента, і до Кирила Буданова, який зараз на цій посаді. Публічно це коментувати не буду.

Як я розумію, всі державні чиновники орієнтуються на висловлювання Володимира Зеленського. З одного боку, ці висловлювання є доречними. Проте, за ними відбуваються абсолютно хибні дії.

Роз'ясніть, будь ласка.

В Україні існує стаття 438 Кримінального кодексу, що регулює питання воєнних злочинів. Вона встановлює кримінальну відповідальність за порушення законів і звичаїв війни. Саме на підставі цієї статті Офіс Генерального прокурора України розпочав розслідування у справі підриву "Північних потоків". Чи дійсно у них немає інших важливіших справ?

Отже, українська прокуратура висловила свою підтримку німецьким колегам у цій справі, кваліфікуючи підрив "Північних потоків" як воєнний злочин, а також вказуючи на підозрюваних як на військових злочинців?

Таким чином, наші прокурори відповіли на запит німецької прокуратури, яка звернулась за правовою допомогою. Однак здійснити цю допомогу без відкриття кримінальної справи неможливо, оскільки це передбачає проведення допитів, встановлення фактів і надання відповідної інформації.

Чи повинна українська прокуратура вжити певні слідчі заходи?

- Вони вже проводяться. Збираються свідчення. Навіть вночі людей викликають на допити з тих підрозділів, де служив Кузнєцов. Перевіряли його побратимів на детекторі брехні, проводили різні експертизи.

Які у вас стосунки з адвокатами з Німеччини? Чи існують певні ризики, зважаючи на характер вашої справи та актуальні обставини?

У нашій команді часто виникають дискусії щодо довіри до цих адвокатів. У них, безумовно, є свій характерний німецький патріотизм. Я вважаю, що якщо немає впевненості в їхніх професійних якостях та поглядах, то й немає сенсу в співпраці з ними.

Важко заперечити, що Росія вирішила розпочати війну в Грузії після запуску та реалізації проекту "Північний потік". У той період Німеччина підтримала ініціативу розширення енергетичної співпраці з Росією, сподіваючись, що це спонукатиме російське керівництво відмовитися від агресивних дій на користь вигідного співробітництва з Європейським Союзом. Насправді, така тактика принесла Путіну величезні фінансові прибутки, сприяючи виникненню справжнього монстра.

Моя точка зору: якби не було "Північних потоків", то не було б і війни в Україні. Тому що альтернативи українській газотранспортній системі "Газпром" без них не мав. Наші потужності - 120 млрд куб м транспортування газу на рік - це дійсно серйозний обсяг.

Щодо сподівань на судові процеси та відновлення постачання російського газу до Європи.

Ви детально описали всю складність ситуації навколо судових слухань, що стартують сьогодні в Гамбурзі. Які прогнози ви маєте щодо рішення у справі Сергія Кузнєцова?

Парадокс полягає в тому, що у цій справі немає жодних переконливих доказів проти нього. Проте, я вважаю, що Кузнєцов, ймовірно, буде засуджений. Сподіватися на неупереджене та справедливе судочинство в Гамбурзі в цій ситуації не варто. Залишається лише питання, на скільки років його можуть засудити.

- А скільки можуть?

- 15 - це верхня межа. На мою думку, Кузнєцов може отримати 10 років.

Якщо ситуація в гамбурзькому суді піде не на користь України та наших співвітчизників, які будуть подальші кроки?

Далі відбудеться апеляційний процес, що є нашим законним правом. Для сім'ї Сергія рішення суду щодо його ув'язнення стане справжньою катастрофою.

Поки триває слідство, Сергій мовчить, не відповідає на питання представників німецької прокуратури, веде себе як військовополонений, а не цивільний.

Я згадую про висловлювання "Газпрому" щодо можливих спроб українців знищити газопровід "Турецький потік". Чи має ця ситуація якесь відношення до справи Кузнєцова?

Загалом, українці не здійснювали жодних "потоків" підриву. Це питання ще має бути підтверджене в судовому порядку.

Я ознайомилася з численними коментарями та експертними думками щодо можливих наслідків для України, якщо Гамбургський суд ухвалить рішення на користь прокурорських висновків, засуджуючи українців. У мене виникло враження, що в такій ситуації Україна може опинитися в ролі винної перед Німеччиною та "Газпромом", і їй доведеться виплачувати компенсації за пошкодження газопроводів.

Існує безліч можливих сценаріїв розвитку ситуації. Нам справді можуть пред'явити фінансові вимоги. Наступним кроком стане судовий процес у рамках ООН. Проте, на мою думку, якщо Україну разом із Кузнєцовим і Журавльовим визнають відповідальними, наші противники сильно вразяться, намагаючись вибити навіть найменшу компенсацію.

Чому так?

- Державний бюджет тримається на коштах від західних партнерів і міжнародних фінансових інституцій. Тож що росіяни або німці збираються отримати? До того ж, це унікальний і дуже серйозний прецедент. Мало того, що росія напала на Україну, щоб знищити, і досі продовжує свою загарбницьку війну, так вони там ще й компенсацію захочуть отримати за те, що чинять геноцид над українцями. Повна нісенітниця.

- З нашої розмови в мене складається враження, що прокуратура Німеччини взагалі ігнорує специфіку часу, контекст військової ситуації та російської агресії проти України. Це дійсно так?

Я не можу зрозуміти, чому прокуратура обрала саме цей момент для дій, особливо в умовах війни. Слідчі, зокрема, представляють ситуацію з вибухами на "Північних потоках" як причину, що перешкодила постачанню російського газу до Німеччини. Однак це не відповідає дійсності, оскільки вибухи сталися вже після того, як "Газпром" самостійно вирішив не виконувати свої зобов'язання за контрактами з німецькими партнерами.

Європейський парламент ухвалив чотири резолюції, що запроваджують санкції на імпорт російського газу. У Німеччині вже існує політична воля, що постачання газу через "Північний потік 1" більше не буде відновлено, а "Північний потік 2" не отримає сертифікацію для експлуатації.

Проте, згідно з останніми повідомленнями, це не стримує людей з найближчого оточення Дональда Трампа, зокрема його зятя Джареда Кушнера та спеціального посланця Стівена Віткоффа. Вони чомусь переконані, що реалізація проекту Nord Stream є прибутковою підприємницькою можливістю.

Згідно з інформацією, отриманою з юридичних кіл у швейцарському кантоні Цуг, де "Газпром" зареєстрував операторів обох "Північних потоків", ідея часткового відновлення їх роботи, зокрема, непошкодженої труби "Північного потоку-2", належить Маттіасу Варнігу. Цей чоловік є колишнім офіцером східнонімецької спецслужби Штазі, якому Володимир Путін довірив управління цими компаніями. Він виступає як головний лобіст та автор стратегії, яка передбачає поступове відновлення експорту газу з Росії безпосередньо до Німеччини. Американські учасники лише підхопили цю концепцію, вбачаючи в ній додаткову можливість для збагачення.

Коли настане момент для переговорів щодо відновлення миру в Україні, я впевнений, що Росія поставить це питання як обов'язкову умову — у мене жодних сумнівів у цьому. У своїх виступах Путін постійно акцентує на тому, що для початку процесу необхідні лише наміри Німеччини та ЄС, при цьому Росія готова діяти вже зараз.

У будь-якому випадку, питання відновлення постачання російського газу на європейський ринок буде розглядатись переважно з точки зору безпеки. Це означає, що в разі нових актів агресії, поставки можуть бути припинені, якщо не Європейським Союзом через відповідні юридичні норми, то, скажімо, певними "вищими силами" шляхом знищення російської енергетичної інфраструктури, що розташована за межами території держави-агресора, маючи цілком обґрунтовані підстави для таких дій.

Проте зараз, в розпал військових дій, складно будувати прогнози, наближені до реальності. Політика і дипломатія повернуться в порядок денний в цьому питанні лише тоді, коли зупиняться постріли. Юриспруденція буде їх обслуговувати. А допоки йде війна - Феміда спить.

Війна порушила всі правила існування цивілізованого світу. Знищення України та українського населення продовжується. Тому неможливо сприймати за належне будь-які розмови про відновлення постачань російського газу в Європу, навіть якщо він на папері стає "американським". Кошти від його продажу на ринку все-одно будуть надходити в росію і допомагати путіну перемогти в цій війні.