Повернення "Гри в кальмара": чи зможе новий сезон перевершити свій попередник?
Кіно залишається найзручнішим форматом мистецтва, який має змогу піднімати важливі соціальні теми, акцентуючи увагу на актуальних викликах, з якими стикається сучасний світ, такими як нерівність, питання ідентичності та права людини. Завдяки своїй здатності охоплювати широку аудиторію, кінематограф стимулює обговорення та закликає до змін.
Яскравим прикладом останніх років можна назвати південнокорейський вебсеріал у жанрі виживання, пригодницького бойовика, трилера та драми "Гра в кальмара". У 2021 році він справді підкорив світ: 1,65 мільярда годин переглядів за перші 28 днів, статус найпопулярнішого серіалу у більш ніж 90 країнах і майже мільярд доларів у прибутку.
Дитячі забавки, що перетворилися на небезпечні випробування, стали символом боротьби за виживання в умовах жорстокого капіталістичного світу. Наприкінці 2024 року гра знову з'явилася – тепер з новими героями та ще більш заплутаними труднощами.
З виходом другого сезону "Гри в кальмара" світ затримав подих: чи зможе він повторити тріумф свого попередника? Найважливіше питання полягає в тому, чи вдасться Сон Гі Хуну не лише здобути перемогу в грі, але й подолати систему. Відповідь на це ми знайдемо в новому сезоні, який уже потрапив до списку найпопулярніших в українському сегменті Netflix.
Вечір на дивані з телевізором. Ви прагнете чогось легкого для відпочинку, але раптом опиняєтеся в світі, де лялька-убивця та цукерки вирішують долю тисяч людей.
"Гра в Кальмара" здобула статус найуспішнішого серіалу в історії Netflix, перевершивши такі хіти, як "Венздей" та "Дивні Дива". Однак її популярність не обмежується лише сюжетом. Цей серіал виявив реалії сучасного капіталізму, демонструючи, як учасники перетворюються на елемент небезпечного механізму розваг для заможних.
Лялька з популярної гри "Червоне світло, зелене" здобула статус культового символу. У центрі Сеула з'явилась навіть її статуя. На Хелловін кількість костюмів, натхненних "Грою в кальмара", досягла рекордних показників. Сцени, де готують солодощі з соди та цукру (далґона), викликали справжній бум – рецепти карамельних "страшилок" заполонили TikTok.
Успіх "Гри в кальмара" - не лише комерційний розрахунок. Він демонструє, що глядачі готові сприймати складні теми, якщо вони подані захопливо і чесно. Корейський режисер Хван Дон Хьок (автор хітів "Суворе випробування" та "Фортеця Намхансансон") зміг зняти щось абсолютно своє, зберігаючи корейську культурну специфіку.
Автор серіалу зазначив, що не мав наміру відтворити успіх першого сезону; натомість він вирішив переосмислити концепцію, акцентуючи увагу на нових персонажах. Хван Дон Хьоку це вдалося.
Головний герой Сон Гі Хун (актор Лі Чон Че або ж №456) вже не наївний боржник, що бігав по майданчиках у зеленому спортивному костюмі. Тепер це людина, яка пережила невимовний жах і втратила майже всіх, кого могла назвати друзями. Він більше не грає заради грошей - тепер його мета значно амбітніша: зупинити це раз і назавжди.
Другий сезон розкриває нові аспекти персонажа Гі Хуна: він стає параноїком, який інвестує свої виграні кошти у підкуп злочинних угруповань, аби вийти на слід організаторів гри. Сцени пошуку вербувальника виглядають досить кумедно. Чоловіки, яких найняв Хун, змушені притискатися до дверей, лавірувати між пасажирами або ховатися за газетами. В той же час, вербувальник (актор Кон Ю) залишається абсолютно спокійним — їсть сендвіч або читає журнал.
Другий сезон презентує нових героїв, кожен з яких несе в собі свою особисту трагедію. Ігри знову перетворюються на арену, де людські драми розгортаються в найінтенсивнішому вигляді.
У другому сезоні режисер змінює динаміку ігор. Центральним символом стали величезні "O" та "X" на підлозі загального залу. Після кожного раунду гравці мають право проголосувати за продовження ("O") чи завершення гри ("X").
Ставки зростають, пропонуючи як вже відомі, так і абсолютно нові ігри. Повернення жахливої ляльки нагадує, що навіть улюблені ігри можуть бути смертельно небезпечними. Також з'являються традиційні корейські розваги, такі як ттакджі (вибивання конвертів) і конґінорі (ловля камінців).
Гравці, які влаштовують сутички між собою, а охоронці, що беззаперечно виконують команди, обґрунтовують свої вчинки жорстокими іграми. Основна моральна дилема цього сезону полягає у виборі між порятунком життя та жорстокістю. Це театр людських вразливостей, страхів і сподівань. Особливо яскраво це виражається у взаєминах Гі Хуна та Фронтмена (актор Лі Бьонхон), який виступає не лише як головний супротивник, але й стає дзеркалом для головного героя.
З теоретичної точки зору, кожен учасник має можливість зробити свій вибір: продовжувати гру або зупинитися. Однак фактична динаміка голосувань демонструє, наскільки просто система може впливати на спільну свідомість.
Режисер уже натякає на розширення історії - можливе розкриття передісторії Фронтмена чи вихід гри на міжнародну арену. І хоча другий сезон не перевершує перший, він прокладає шлях до масштабної кульмінації у третьому сезоні. Адже справжня гра, як і життя, триває, навіть коли здається, що її межі вже досягнуто.
