"Придністров'я втратило статус пріоритету для Росії": які зміни відбуваються в Молдові на її євроінтеграційному шляху.
Республіка Молдова все частіше отримує статус "відмінниці" серед кандидатів на вступ до ЄС і вважається країною, яка демонструє найвищий прогрес у останньому звіті про розширення Європейського Союзу. Після тривалого періоду активних реформ Кишинів наближається до нового етапу своєї інтеграції в Європу. Після майже року затримок, викликаних блокуванням рішення про старт переговорів з Україною, Європейський Союз нещодавно надав політичне "зелене світло" Україні та Молдові для початку офіційного процесу переговорів щодо членства. Відкриття перших кластерів переговорів для обох країн було оголошено 15 червня.
У останні роки Молдова стала однією з найбільш прогресивних країн-кандидаток на вступ до Європейського Союзу. За словами Марти Кос, європейської комісарки, яка відповідає за питання розширення, ця країна демонструє "найвищий" рівень підготовки до членства в ЄС. Вона зазначила, що Молдова не тільки отримує підтримку з боку Європи, але й активно сприяє забезпеченню європейської безпеки. Завдяки швидкому проведенню реформ, покращенню верховенства права та економічній трансформації, Молдова стала одним із найбільш вдалих прикладів європейської інтеграції в рамках ініціативи Східного партнерства.
Болгарський ресурс Mediapool.bg поділився з ТСН аналізом, у якому розглядаються складні обставини, в яких Молдова намагається реалізувати внутрішні реформи, посилити безпеку та просунутися в напрямку європейської інтеграції.
Від Росії до Європи: курс Молдови на енергетичну автономію
Перед початком війни в Україні Молдова мала тривалу енергетичну залежність від Росії. З одного боку, це пояснюється її застарілою інфраструктурою, що дісталася з радянських часів, а з іншого — недостатньою обізнаністю урядів у питаннях енергетичної безпеки. У 2022 році Молдова опинилася перед серйозною метою — забезпечення власної енергетичної незалежності.
"Ми пережили серйозні потрясіння. Якщо порівняти Молдову сьогодні з Молдовою 2022 року, то побачите, що це зовсім інша країна, коли йдеться про енергетику. Зараз ми перебуваємо в зовсім іншій ситуації", -- розповіла Кароліна Новак, державна секретарка Міністерства енергетики Молдови.
Наприклад, до 2019 року Молдова повністю покладалася на один джерело постачання газу – російську компанію "Газпром". Росія не раз використовувала цю залежність для того, щоб тиснути на країну, зупиняючи поставки.
Що стосується електричної енергії, ситуація тоді була подібною: Молдова могла забезпечити лише 20% своїх потреб в електриці, тоді як більшість — від 70% до 80% — закуповувалась у Придністров'ї, яке перебувало під контролем сепаратистської влади. Електроенергія, що вироблялась у цьому регіоні з використанням "безкоштовного" газу з Росії, реалізовувалась на молдовському ринку, приносячи реальний прибуток. Це сприяло економічній стабільності регіону та допомагало підтримувати сепаратистський уряд.
Сьогодні ситуація інша. Молдова підключена до європейського енергетичного ринку. Диверсифікація постачальників як газу, так і електроенергії тепер є реальністю.
Газопровід Ясси-Унгени-Кишинів, що з'єднує Молдову з румунськими та європейськими газовими системами, став важливим елементом у цій трансформації. Завдяки цьому інфраструктурному проекту, країна отримала можливість закуповувати природний газ з більш ніж 20 різних джерел і забезпечувати стратегічні резерви, які можуть покрити близько 10 днів пікового споживання в зимовий період.
Протягом останніх п'яти років Молдова значно розширила свої виробничі можливості в сфері відновлювальної енергетики, збільшивши їх в 12 разів. Незважаючи на це, країна все ще залежить від імпорту, отримуючи близько 60% споживаної електричної енергії з-за кордону. Проте, до 2025 року планується, що 25% від загального обсягу споживання електроенергії буде вироблятися з відновлювальних джерел, а до 2030 року ця цифра має зрости до 31%.
"Запровадження систем акумуляторного зберігання енергії дозволить нам більш ефективно управляти енергетичними ресурсами, забезпечуючи можливість використання надлишків, які накопичуються протягом дня, у вечірній час, коли споживання зростає. Одним із ключових завдань є подальша диверсифікація нашого внутрішнього енергетичного балансу," - зазначає Новак.
Одним з основних завдань уряду є оновлення старої електричної інфраструктури та покращення транспортних зв’язків з Європою.
"Є ще безліч завдань попереду. Орієнтовно половина електричних мереж потребує додаткового вдосконалення. Державне підприємство "Moldelectrica" розробило десятирічний план для модернізації системи передачі електроенергії."
Проте, виклики все ще є суттєвими. Для того, щоб знизити свою вразливість, Молдова реалізує ряд стратегічних ініціатив у сфері електропостачання. Найбільш значущим з цих проектів є лінія електропередачі Вулканешти - Кишинів, яка забезпечить можливість постачання електроенергії в обхід Придністров'я, що надасть країні більше контролю над енергетичними потоками.
Одночасно здійснюються роботи над електричними лініями Сучава - Бельці і Страшени - Кіцкани, що сприятиме підвищенню пропускної спроможності мережі та її стабільності. Крім того, планується реалізація нового з'єднання з Україною, яке забезпечить більшу гнучкість у керуванні електричними потоками в регіоні, а також відкриє можливості для реверсного імпорту та експорту електроенергії між обома країнами за необхідності.
Впровадження цих важливих проектів, разом із іншими ініціативами, що сприяють переходу на централізоване теплопостачання та підвищенню енергоефективності в громадських і житлових будівлях, має фінансову підтримку з боку європейських та американських інвесторів. Очікується, що завершення робіт відбудеться в період з 2030 по 2032 рік. Проте, існує ряд нетехнічних викликів, таких як коливання міжнародних цін та потреба в покращенні кібербезпеки в енергетичному секторі.
Безпека та нейтралітет у тіні війни
Безпека Молдови нерозривно пов'язана з її енергетичною інфраструктурою. Створення нових електропередач, які обходять територію Придністров'я та забезпечують з'єднання з Румунією, є важливим аспектом регіональної стабільності. Це також надає Україні можливість оптимізувати свої енергетичні потоки через молдовську енергосистему.
Проте аспект безпеки держави охоплює значно ширше коло питань і тісно взаємопов'язаний із її амбіціями щодо європейської інтеграції, а також з новими геополітичними умовами у Східній Європі, які з'явилися після агресії Росії проти України. Починаючи з 2022 року, структура безпеки в регіоні зазнала кардинальних змін, і Молдова опинилася у вразливій ситуації через свій 1200-кілометровий кордон із Україною.
Сучасні виклики вимагають гнучкості. У своїх актуалізованих оборонних планах Молдова акцентує увагу на інноваційному прогресі та всебічній модернізації військових сил, в поєднанні з підвищеним рівнем політичного стратегічного планування. Проте всі ці зміни потребують значних фінансових витрат.
Геннадій Кожокару, який обіймає посаду державного секретаря Міністерства оборони Молдови, зазначив, що в історичному контексті країна витрачала на оборонні потреби всього 0,3% свого валового внутрішнього продукту. Згодом цей показник підвищився до 0,6%, а уряд має на меті досягти 1% ВВП до 2030 року.
Підтримка модернізації збройних сил Молдови надається також Європейським Союзом через Європейський фонд миру та ініціативу PESCO, яка сприяє оборонному співробітництву. США відіграють важливу роль у цьому процесі, пропонуючи навчальні програми в своїх військових академіях та активно співпрацюючи з Національною гвардією Північної Кароліни.
З одного боку, Молдова має своїх партнерів; з іншого ж, згідно з Конституцією 1994 року, країна є "нейтральною". Нейтралітет означає, що Молдова не може брати участь у військових альянсах або дозволяти розгортання іноземних військ на своїй території.
"Фактично, це ускладнює наше приєднання до будь-якого військового альянсу. Основною метою статті 11 нашої Конституції було виведення російських військ з Придністров'я та запобігання нашій участі у військових об'єднаннях, що складаються з колишніх радянських республік під керівництвом Росії. Сьогодні єдиним, хто порушує цей принцип, є Росія, адже на території Придністров'я незаконно перебувають російські військові підрозділи," -- зазначає Кожокару.
Як зазначив він, принцип нейтралітету, закріплений у конституції, стає підставою для проросійських опозиційних сил, які звинувачують уряд у його бажанні налагодити міжнародне співробітництво з метою модернізації військових сил.
"У 2017 році Конституційний суд розглянув цю статтю та зазначив, що нейтралітет не слід ототожнювати з ізоляцією", -- зазначає державний секретар.
За його словами, його країна має право робити все необхідне для захисту свого нейтралітету, включаючи покращення своїх оборонних спроможностей, забезпечуючи їх необхідними ресурсами.
"Країни, які дотримуються нейтралітету, не мають партнерів для захисту свого суверенітету та основних цінностей; їм недоступний захист, передбачений статтею 5 НАТО. У цьому контексті всі наші дії в Міністерстві оборони орієнтовані на зміцнення оборонних спроможностей," – підкреслив Геннадій Кожокару.
Вирішення проблем Придністров'я: шлях до миру та економічного розвитку.
Крім підвищення оборонних можливостей, Молдова стикається з важливим викликом, пов’язаним із ситуацією в Придністров'ї. Ця вузька смуга території, розташована між річкою Дністер та кордоном з Україною, становить 11% площі країни і є міжнародно визнаною частиною Республіки Молдова. Проте з 1990-1992 років вона перебуває під контролем так званої "Придністровської Молдавської Республіки", яка не отримала визнання навіть від Росії. Водночас на цій території дислоковано близько 1500 російських військових. Це створює можливість для Росії зберігати військову присутність у регіоні, але водночас ускладнює процес європейської інтеграції Молдови та викликає питання щодо її безпеки.
Офіційна позиція Молдови полягає в тому, що конфлікт може бути вирішений лише мирним шляхом, відповідно до європейських цінностей демократії та прав людини. До того часу 300 молдовських військовослужбовців продовжують щодня перебувати в так званій "Зоні безпеки" для підтримки стабільності та запобігання ескалації.
Проте виглядає так, що розв'язання цієї проблеми вже не за горами, і, ймовірно, його можна досягти через економічні заходи. З економічної перспективи, Придністров'я все більше покладається на Кишинів та європейський ринок.
Згідно з експертними оцінками, приблизно 90% жителів невизнаної республіки мають молдавське громадянство, яке вони активно використовують. Це стосується і більшості військових, що входять до складу так званих "російських підрозділів". Відомо, що більше половини населення Придністров'я щодня виїжджає на роботу до Молдови.
На думку Адріана Ермурачі, співвиконавчого директора Інституту європейської політики та реформ (IPRE), питання Придністров'я, ймовірно, знайде своє вирішення в середньостроковій або довгостроковій перспективі. Він підкреслює, що цей регіон не є пріоритетним для Росії. Це очевидно, адже якби це було інакше, Москва б забезпечила Придністров'я більшою підтримкою, а не лише мінімальними поставками газу, які дозволяють виживати, але не сприяють економічному зростанню, створенню нових робочих місць чи покращенню рівня життя.
"Я не знаю, чи російська економіка в такому поганому стані, чи Придністров'я більше не є пріоритетом. Можна лише здогадуватися", -- додав він.
За його словами, понад 80% експорту невизнаної республіки йде до ЄС, а не до Росії чи інших країн. Враховуючи дані, які показують, що до 2025 року частка експорту до ЄС становитиме 67,5-68,1% від загального обсягу експорту Молдови, це означає, що Придністров'я краще інтегроване в європейський ринок, ніж сама Республіка Молдова.
Гібридний фронт: маніпуляції, фінансові потоки та мережі впливу.
Тим часом Молдова слугує полігоном для гібридної війни Росії.
"На мою думку, Молдова є вдалим прикладом протидії російському впливу та опору йому", -- підкреслює Сергіу Тофілат з команди WatchDog, неурядової організації, що займається аналізом державної політики, моніторингом управлінських процесів та боротьбою з дезінформацією.
За інформацією, наданою WatchDog, фінансове втручання Росії має величезні масштаби і значно впливає на економіку країни. Згідно з даними неурядової організації, лише під час виборів 2024 року Російська Федерація витратила понад 250 мільйонів євро для посилення свого впливу на політичні процеси всередині країни. Ця сума еквівалентна 1,5% валового внутрішнього продукту Молдови.
"Згідно з твердженням Тофілата, на дезінформацію в ході президентських виборів та референдуму про Європейський Союз у 2024 році було витрачено 50 мільйонів доларів."
Серед інструментів, що використовуються для дезінформації, можна виділити створення цілеспрямованих хибних наративів, які націлені на конкретні групи населення, враховуючи їхні інтереси та побоювання. Для розповсюдження російських наративів активно функціонують ферми тролів та мережі фальшивих профілів у Facebook і TikTok, все частіше підпорядкованих технологіям штучного інтелекту. Навіть місцеві впливові особи, які раніше зосереджувалися на темах кулінарії, автомобілів або краси, тепер стають каналами для поширення дезінформації на політичні питання, зокрема пов'язані з виборами.
Головна мета залишається незмінною -- дискредитувати державні інституції та створити перешкоди на шляху країни до Європи.
"Розслідування триває стосовно того, яким чином олігарх та проросійський політик Ілан Шор забезпечував фінансування своїх незаконних дій і передавав кошти членам своєї політичної сили. Згідно з інформацією, йдеться про суми в межах від 25 до 30 мільйонів доларів щомісяця," – підкреслив він.
Дослідження, про яке йдеться, було здійснене редакцією Ziarul de Gardă. Воно виявило, як мережа Ілана Шора застосовувала організовані структури для маніпуляцій з виборчими процесами в Республіці Молдова, використовуючи незаконні фінансові вливання, залучення оплачуваних активістів, розповсюдження дезінформації та купівлю голосів виборців.
Журналісти, що діють під прикриттям, розкрили схеми вербування учасників, поширення маніпулятивних повідомлень і координації діяльності, що спрямована проти європейського курсу країни та на підтримку кандидатів, пов'язаних з Шором.
На думку фахівців, посилена увага до фінансування операцій змусила Росію звернутися до нетрадиційних способів ввезення капіталу в країну. Це охоплює різноманітні практики, такі як перевезення осіб до Росії з метою вивезення готівки до 10 000 доларів США, щоб уникнути обов'язку декларування, а також відкриття банківських рахунків у російських фінансових установах для понад 140 000 молдовських громадян, які отримують щомісячні виплати в рублях. Крім того, для виплат активістам активно використовуються криптовалюти.
У цьому контексті такі установи, як Центр стратегічних комунікацій та протидії дезінформації, створений у 2023 році за ініціативою президента Майї Санду, та сектор громадянського суспільства борються з дезінформацією та намагаються протидіяти іноземному втручанню й зробити суспільство більш стійким до маніпуляцій.
