Проєкт Inferno: реалії тортур і умови життя в полоні.
Український солдат, який звільнився з російського полону після понад двох років ув'язнення. Фото: Libkos/ШІ
Згідно з інформацією Офісу Генерального прокурора України, з моменту початку масштабного вторгнення було відкрито та перебуває на розслідуванні 75 кримінальних справ, що стосуються вбивств 268 українських військовополонених, здійснених російськими військовими.
У журналістському розслідуванні CNN керівник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора, Юрій Бєлоусов, зазначив, що з кожним роком зростає кількість ймовірних страт українських військовополонених.
Юрій Бєлоусов зазначив, що збільшення числа вбивств обумовлене директивами, які надходять від верхівки російської федерації, як з політичних, так і з військових структур.
В Україні запустили сайт Inferno, який акумулює всю доступну інформацію про умови утримання українських військовополонених у російському полоні.
Проєкт був реалізований Асоціацією родин захисників "Азовсталі" спільно з Відділом міжнародного співробітництва 1-го корпусу Національної гвардії України "Азов". На вебсайті зібрано інформацію про в'язниці, що розташовані на території Росії та в тимчасово окупованих областях, де відбуваються такі порушення, як тортури, голод, відмова в медичній допомозі та психологічне насильство. Окремі секції присвячені локаціям, через які пройшли українські військові, зокрема Оленівка, Таганрог та різні слідчі ізолятори по всій Росії.
Результати вибуху в колонії Оленівки. Зображення: russian-inferno
"Метою нашого проєкту є висвітлення жорстокої реальності, з якою стикаються українські військовополонені в руках російських сил. Ми прагнемо розповісти про тортури, голод, відсутність медичної допомоги та систематичне порушення їхніх прав, які мають бути захищені відповідно до Женевських конвенцій," – підкреслив Нестор Барчук, представник Відділу міжнародного співробітництва 1-го корпусу НГУ "Азов".
Він роз'яснив, що веб-ресурс організовує та фіксує випадки злочинів, скоєних проти українських військових, які потрапили в російський полон.
На платформі представлено окремі розділи для кожного місця, де утримуються – СІЗО та колонії, в яких незаконно тримають українців. Кожен розділ включає загальну інформацію, відомості про тортури, умови утримання та доступ до медичних послуг. Уся надана інформація ґрунтується на свідченнях самих військовополонених.
"Кожна цитата -- це свідчення з перших вуст. Ці люди пройшли крізь побиття, електрошок, утримання в карцерах, голод", -- наголосив Нестор Барчук.
Представник Відділу міжнародного співробітництва 1-го корпусу НГУ "Азов" Нестор Барчук. Фото: Медіацентр Україна
Однією з ключових складових веб-сайту є інтерактивна карта Росії та тимчасово анексованих регіонів, яка наочно ілюструє, що практика катувань є не випадковим явищем, а частиною системної політики РФ.
Цей проєкт спрямований на українських та закордонних журналістів, міжнародні організації та правозахисників, з метою привернення уваги світової спільноти до злочинів, скоєних щодо українських військовополонених.
Наразі сайт доступний українською та англійською мовами. У майбутньому планується розширення мовної версії платформи.
Росія не лише систематично використовує тортури щодо українських військовополонених, але й розповсюджує посібники, що містять детальні вказівки про методи жорстокого поводження, які вважаються "оптимальнішими".
На брифінгу в "Медіацентрі Україна" цю інформацію озвучив Нестор Барчук, який є представником Відділення міжнародного співробітництва 1-го корпусу НГУ "Азов".
"Тортури та катування є цілеспрямованою державною політикою Росії. Ми знаємо, що існують цілі інструкції, які поширюються між місцями утримання українських військовополонених. В цих інструкціях чітко визначено, які тортури "більш ефективні", і які треба застосовувати до українських військовополонених", -- зазначив він.
Вплив утримання українців у пенітенціарних установах Росії та на тимчасово окупованих територіях. Фото: Libkos, Костянтин і Влада Ліберови.
Згідно з інформацією, отриманою від моніторингової місії ООН, більше 95% українських військових, які стали полоненими, зазнали катувань під час утримання в російському полоні.
Як зазначається на сайті проєкту "Inferno", інформація збирається з перевірених джерел: свідчень звільнених військовополонених, журналістських розслідувань, офіційних документів, звітів правозахисних організацій та відкритих баз даних.
Зокрема, Олена Бєлячкова, координаторка з питань родин військовополонених та зниклих безвісти в рамках "Медійної ініціативи за права людини", поділилася інформацією про те, що їхня команда активно займається фіксацією воєнних злочинів.
Олена Бєлячкова, активістка у сфері прав людини. Зображення: Медіацентр Україна.
"Ми проводимо опитування звільнених військовополонених, зокрема тих, хто належав до "азовців". На даний момент нам вдалося поспілкуватися приблизно з 30 представниками цієї групи, включаючи тих, хто був у Оленівці. Крім того, ми активно оновлюємо нашу мапу нових місць утримання, усвідомлюючи, що мова йде не лише про військових, але й про цивільних осіб. Існують як тимчасові, так і постійні місця утримання. Також є в'язниці, де вже засуджені військові відбувають свої покарання. Точно сказати, скільки їх є, наразі складно, але в найбільш жахливих закладах можуть утримуватися десятки осіб, в залежності від вироку та "суду", який пройшов", -- підкреслила Олена Бєлячкова.
На території Росії, а також у тимчасово анексованих українських областях і в Білорусі, функціонує щонайменше 300 закладів, де утримуються українські військовополонені та цивільні особи.
Про це під час прес-конференції в "Медіацентрі Україна" заявив Олег Гущин, представник Координаційного штабу, що займається питаннями військовополонених.
Таганрозький слідчий ізолятор. Це місце стало відомим як одне з найжорстокіших у країні для утримання українських військовополонених. Фото: memorialcenter.org
"Як ви думаєте, скільки місць тримання українських полонених і цивільних існує в Росії та на окупованих територіях? П'ять? Десять? Двадцять? Сто? Їх понад 300! Україна має п'ять таборів для військовополонених і п'ять тимчасових місць тримання. І до всіх них є абсолютно вільний, безперешкодний доступ усіх правозахисних організацій, міжнародних інституцій -- МКЧХ, ООН тощо", -- наголосив Гущин.
Він також зазначив, що в Росії налічується 300 подібних локацій, враховуючи окуповані регіони та навіть територію Республіки Білорусь. І до жодної з цих місць немає доступу для жодних організацій — ані Червоного Хреста, ані ООН, ані ОБСЄ, ані незалежних правозахисників.
Під час презентації проєкту Inferno "Новинам Донбасу" стало відомо, що в Російській Федерації спостерігаються окремі позитивні зміни у ставленні до українських військовополонених та цивільних осіб.
Це не свідчить про те, що російська сторона впровадила 3-ю та 4-ту конвенції — міжнародні угоди, які регламентують догляд за військовополоненими та захист цивільного населення під час збройних конфліктів, і почала їх виконувати. Проте в деяких місцях утримання спостерігається принаймні певне покращення умов харчування. Ми можемо оцінити ці зміни завдяки тому, що Україна та її партнери не ігнорують цю тему, -- зазначається в повідомленні.
Факти покращення умов утримання є поодинокими і не становлять стійкої системи. Відповідно до свідчень тих, хто вийшов із полону, перед візитом уповноваженої з прав людини в Росії Тетяни Москалькової, в місцях, де тримають полонених, спостерігається покращення харчування — їжа стає більш збалансованою, а випадки насильства зменшуються.
Калінінська виправна колонія No. 27 розташована в окупованому РФ м. Горлівка Донецької області. Використовується як місце утримання багатьох українських військовополонених. Тамтешніх ув'язнених регулярно вивозили до Донецька на допити або інсценовані суди. Фото: з відкритих джерел
У деяких регіонах цей ефект зберігається протягом деякого часу, але стверджувати, що він є постійним, не випадає.
Водночас за свідченнями звільнених, під час судових процесів у РФ судова машина країни-агресорки застосовує всі механізми, щоб змусити українських військових зізнаватися у злочинах, яких вони не скоювали.
Наприклад, під час судових процесів у Ростові, якщо громадянин України не визнає свою провину, його можуть перевести на "перевиховання" до слідчого ізолятора в Таганрозі.
"Там відбуваються жахливі події. Зокрема, звільнені "азовці" розповідали про те, що в таких умовах люди готові зізнаватися в усьому, навіть у вбивствах десятків або сотень осіб. Один молодий чоловік, наприклад, узяв на себе провину за вбивство 150 людей, лише щоб уникнути подальших знущань. Після винесення вироку та етапування до місць відбування покарання, як правило, фізичне насильство більше не застосовується. Проте моральний тиск і незадовільні умови харчування залишаються, як зазначила Олена Бєлячкова, координаторка та юристка групи родин полонених та зниклих безвісти."
На її думку, зупинка фізичного насильства може статися лише після оголошення вироку, адже загарбники досягають своєї мети — отримання вироку, після чого цих осіб відправляють до найжахливіших в'язниць.
Вплив утримання українців у пенітенціарних установах Росії та на тимчасово окупованих територіях. Фото: Libkos, Костянтин і Влада Ліберови.
За статистикою, представники уповноваженої з прав людини у РФ Тетяни Москалькової відвідують українських полонених навіть частіше, ніж представники Червоного Хреста.
На контрольованих окупаційними силами територіях, зокрема в Луганській області, умови перебування полонених є відносно "ліберальнішими" в порівнянні з Російською Федерацією.
За свідченнями звільнених, росіяни іноді збільшують кількість їжі полоненим "по принципу бройлерів", щоб їх швидше відгодовувати, не зважаючи на шкоду для здоров'я.
"Це не приносить жодної користі для здоров'я. Росія намагається створити враження, що українці, які повертаються з полону, не так вже й страждали. Але ми усвідомлюємо, що 2-3 роки в ув'язненні — це не те саме, що місяць харчування, і людина не може залишитися такою ж, як до затримання," — підкреслила Олена Бєлячкова.
