Рік застою, а не змін. Україну очікує важливий звіт від Європейської комісії.

В кінці кожного року Європейська комісія публікує "звіт про розширення", в якому аналізується ситуація в усіх країнах, котрі мають офіційно підтверджену можливість приєднання. Це також відбудеться в 2025 році: посол ЄС Катаріна Матернова анонсувала, що звіт буде представлений 4 листопада.

Цей документ є ключовим для оцінки прогресу держави-кандидата на шляху до Європейського Союзу. Він дозволяє визначити, чи відбуваються суттєві реформи, чи країна фактично “застрягла” на місці, або ж спостерігається regres у проведенні реформ.

Та ще до публікації цього документа можна прогнозувати: звіт щодо України буде схожий на сигнал тривоги.

Єврокомісія буде змушена констатувати: реформи майже зупинилися.

Принаймні щодо найважливіших, "фундаментальних" глав про це можна говорити з певністю, оскільки саме такий висновок випливає із вже опублікованого "тіньового звіту", який робила для Євросоюзу коаліція з українських аналітичних центрів.

Однак важливо зазначити, що на даний момент катастрофи не сталося. Європейський Союз, принаймні на цьому етапі, не прийматиме рішень, які могли б свідчити про те, що Україна не заслуговує на статус кандидата чи на подальший рух у напрямку ЄС. Більше того, європейські столиці, усвідомлюючи підготовку важливого звіту, все ще готові надати Україні позитивний сигнал.

На саміті Євросоюзу 23-24 жовтня планують ухвалити рішення про те, що Україна готова та гідна того, щоб ЄС відкрив із нею вступні переговори за трьома з шести кластерів. Угорський прем'єр Віктор Орбан, звісно ж, гарантовано виступить проти цього пункту - очікується, що він буде ухвалений голосами 26 держав (тобто всіх, крім Угорщини). Тож відкриття кластерів не станеться і ЄС буде змушений виконувати новий "план Б", про який вже розповідала "ЄвроПравда".

Але суть справи полягає в іншому. Україні потрібно усвідомити, що Європейський Союз готовий прийняти її. Проте для того, щоб переступити цей поріг, Києву терміново необхідно розпочати реалізацію реформ, які, на жаль, останнім часом практично зупинилися.

На початку - кілька слів про теорію.

"ЄвроПравда" неодноразово підкреслювала, що переговори України щодо її вступу до Європейського Союзу не зовсім відповідають традиційному розумінню цього терміна. Процес вступу структурований так, що країни-кандидати зобов'язані інтегрувати в своє законодавство всі норми права ЄС, адже вони є обов'язковими для всіх країн-членів, включаючи нові. Під час впровадження цих європейських стандартів представники Єврокомісії та уряду країни-кандидата повинні регулярно зустрічатися для узгодження дій України та перевірки їх відповідності вимогам.

Простір для реальних "переговорів" у цьому процесі є, але він дуже обмежений.

Існує кілька аспектів, у яких правила й процедури не мають чіткого закріплення в межах ЄС. Це стосується, зокрема, таких питань, як верховенство права, протидія корупції та інших аспектів, пов'язаних із основами демократії. У різних країнах Європейського Союзу судові системи мають свої унікальні особливості, і немає єдиного "правильного" стандарту. Головне завдання полягає в забезпеченні чесності судів і прийнятті рішень, які відповідають законодавству. Таким чином, Київ має можливість стверджувати, що його підхід є найдоцільнішим.

Усі ці елементи об'єднані в переговорному кластері номер один "Основи". Відповідно до норм ЄС, досягнення прогресу у рамках цього кластеру має ключове значення для всього процесу вступних переговорів.

А з нумерованих глав цього кластера найбільше значення мають глава 23 "Правосуддя та фундаментальні права" та 24 "Юстиція, свобода та безпека".

Саме ці ключові розділи 23 і 24 становлять основу "тіньового звіту".

Цей "тіньовий звіт" створено за запитом Єврокомісії, тому Брюссель порівнює свої висновки з думкою українського суспільства.

Перед об'єднанням аналітичних центрів, що працювали над підготовкою звіту, до складу увійшли Лабораторія законодавчих ініціатив, Transparency International Ukraine, Центр прав людини ZMINA, "Адвокат майбутнього", Асоціація правників України та "Європа без бар'єрів". Також до цього альянсу приєдналася "Європейська правда".

"Європейська правда" незабаром представить більш докладний аналіз ситуації за основними аспектами, але спочатку пропонуємо загальний огляд.

Він дозволить з'ясувати, чому ми вважаємо, що звіти про розвиток України слугують "сигналом тривоги" для Києва, в той час як саміт ЄС також формує позитивні меседжі.

Звичайно, особливий акцент зроблено на подіях липня, коли українська влада намагалася підкопати незалежність антикорупційної інфраструктури. Цей випадок буде зафіксовано в обох звітах – як в незалежному українському, так і в офіційному документі Єврокомісії. Варто зазначити, що формулювання в цих документах були ретельно перевірені, адже питання є надзвичайно чутливим.

Варто зазначити, що в громадському звіті відсутній термін "відкат реформ", хоча існувала можливість його використання.

Цей термін - як лакмусовий папірець. Його вживають щодо Туреччини, Грузії - але не України.

По-перше, це сталося внаслідок швидкого скасування основних норм закону, ухваленого 22 липня, Верховною Радою.

Утім, документ не ховає проблем, які Україна сама для себе зробила. Є у ньому і згадка про те, що Київ досі не прибрав усі наслідки атаки на антикор-інфраструктуру.

У звіті зазначається, що відповідальність за цю атаку лежить на парламенті та президенті Зеленському. "Попри мирні протести та заклики громадських організацій, президент не вирішив накласти вето..." - наголошується у документі. - "(Цей закон) став загрозою для інституційної незалежності та автономії САП і НАБУ на строк дев'яти днів". Також відзначається, що ухвалений 22 липня скандальний закон був прийнятий з "порушенням демократичних норм".

Більше того, питання залишаються нерозв'язаними. Для українців це не є новиною, проте в результаті цього "тіньового звіту" Європейський Союз не матиме іншого вибору, окрім як зафіксувати це у офіційному звіті про розширення.

"Зберігаються суттєві виклики, що перешкоджають ефективній протидії корупції", - каже резюме документа і нагадує про проблеми, які створюються і для роботи НАБУ/САП, і для Вищого антикорупційного суду.

Чому ж тоді говорять про те, що звіт не виявився катастрофічним?

По-перше, варто ще раз підкреслити, що фраза "відкат реформ" відсутня. Введення такої термінології стало б свідченням того, що тенденції більше не підлягають контролю.

По-друге, документ визнає, що поряд із "тривалими проблемами в діяльності антикорупційних органів", які спостерігаються вже не перший рік, також мають місце "декілька позитивних зрушень". Серед них можна виділити "масштабний набір нових співробітників до НАБУ та САП, затвердження стратегії розвитку НАБУ, а також початок роботи над стратегією інституційного розвитку САП; ухвалення закону, що удосконалює механізм укладення угод у справах про корупцію, формулювання Верховним судом значущих правових позицій щодо розмежування службових злочинів, а також вжиття НАБУ заходів для покращення рівня інформаційної безпеки".

У результаті, укладачі звіту приходять до висновку, що в контексті боротьби з корупцією звітний рік відзначався не лише труднощами, а й "змішаними тенденціями в цій сфері".

Фактично, це створює для Києва можливість продемонструвати нововведення в наступному році.

Утім, закон 22 липня "наздогнав" українську владу у звіті ЄС за іншим питанням.

У той час як в українських медіа ці рішення переважно розглядаються як напад на антикорупційну інфраструктуру, з перспективи європейських реформ вони також негативно вплинули на Україну в іншій сфері — зокрема, в питанні функціонування прокуратури.

Євросоюз розглядає прокуратуру як частину системи правосуддя (і саме такою є її роль у європейській системі). А закон № 4555-IX від 22 липня завдав удару не тільки по незалежності НАБУ і САП, а й по незалежності прокурорського нагляду.

Ці шкідливі зміни (використаний у звіті термін) Україна досі не скасувала.

Тож одна з ключових рекомендацій звіту, яка точно буде підтримана Євросоюзом - це повний перегляд норм, запроваджених у законодавство під час липневої атаки. На додаток, дії генпрокурора піддаються жорсткій критиці як такі, що не допомагають європейській інтеграції України.

"Європейська правда" також працює над спеціальним матеріалом, присвяченим вимогам європейських реформ у цій сфері.

Опис судової реформи використовує терміни, такі як "застій" і "перешкоди".

Це точно не ті висловлювання, які хотіла б бачити у звіті про свій прогрес у напрямку ЄС країна, що прагне до прискореного вступу до Союзу — а Україна саме на таку роль і розраховує.

Серед ключових проблем, які висвітлює тіньовий звіт, варто відзначити часткову зупинку діяльності Конституційного суду, тиск правоохоронних органів на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, невдачу конкурсу до Вищого антикорупційного суду, затримки у створенні вищих адміністративних судів, а також нові корупційні схеми, що виникають в окремих судових інстанціях.

Згодьтеся, навіть наведене описання вказує на наявність значних проблем. А у звіті їх зазначено набагато більше.

Ситуація в судовій системі заслуговує на окрему увагу в рамках обговорення "тіньового звіту", що заплановано на 23 жовтня. Окрім того, "ЄП" підготує спеціальну статтю на цю тему.

І найважливіше. На жаль, можна відзначити, що уповільнення (а іноді навіть призупинення) темпів реформ стало справжньою "візитівкою" року 2025.

Принаймні, у главах 23-24 лише кілька сфер - причому тих, які привертають не найбільше уваги ЄС, - є такими, де Україна може похизуватися відчутними здобутками у реформуванні.

"Протягом звітного періоду не відбулося значних змін у врегулюванні проблемних аспектів роботи суддівського самоврядування", "недостатнє вирішення основних питань у сфері адвокатури лише посилило їхній негативний вплив на систему правосуддя" - подібні формулювання можна зустріти в звіті за 2025 рік.

У розділі, присвяченому правам людини, зазначається, що Україна не виконала очікувані реформи в багатьох сферах. Іноді причини бездіяльності держави важко зрозуміти, оскільки існують вже підготовлені та узгоджені з ЄС документи, які просто не отримують затвердження.

Ось показовий приклад:

Національна стратегія у сфері прав людини потребує перегляду. У 2022 році, внаслідок масштабного вторгнення, розпочався процес розробки нових рекомендацій для цієї Стратегії. У 2023 році було створено проєкт змін, який був переданий до Офісу президента України. Проте на кінець липня 2025 року стратегія залишалася без оновлень. Останній план дій для її реалізації завершився у 2023 році, але новий досі не затверджено.

В Україні наразі настає час для початку діалогу.

На горизонті постає великий комплекс реформ, які повинна здійснити наша країна, аби відповідати європейському законодавству та мати можливість претендувати на політичне рішення щодо нашого вступу. Навіть у умовах війни, Київ не може використовувати цей фактор як виправдання для нехтування певними вимогами Європейського Союзу.

На сьогоднішній день важливо не тільки відновити реформи, а й значно пришвидшити їх реалізацію. Тому Київ повинен, по-перше, запевнити своїх європейських партнерів у тому, що ми усвідомлюємо цю необхідність, а по-друге, продемонструвати здатність активно просуватися до вступу. У 2025 році жодна з цих цілей не була досягнута.

Автором є Сергій Сидоренко.