Штраф у розмірі 63,8 мільйона гривень за помилку з реєстраторами розрахункових операцій: Європейський суд з прав людини 29 вересня визначить, чи мають українські суди право зменшувати надмірні штрафи - sud.ua

У вівторок, 29 вересня, у Палаці прав людини в Страсбурзі відбудеться важлива подія, яка може суттєво вплинути на український бізнес, податкові органи та судову систему. Велика палата Європейського суду з прав людини під час публічного засідання представить консультативний висновок P16-2026-001. У цьому висновку йтиметься про можливість зменшення надмірної майнової санкції судом, якщо закон не надає йому вибору та встановлює штраф у розмірі 200% від вартості проданого товару.

За цим питанням стоїть цілком конкретна історія. Уявіть ситуацію: підприємство справно сплачує податки, легально торгує пальним та алкоголем і має необхідні ліцензії. Але через технічну помилку розрахунки проводяться через касовий апарат, який не внесли до додатка до ліцензії. Ціна такої помилки -- штраф у 200% вартості всього реалізованого через цей РРО товару. У конкретній справі сума санкції виявилася майже утричі більшою за вартість усіх активів підприємства, фактично поставивши під загрозу саме його існування.

У рамках суперечки між підприємством "ОвручГазАвто" та Державною податковою службою Житомирської області стосовно накладеного штрафу, Податкова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду вперше звернулася за консультативним висновком до Європейського суду з прав людини, посилаючись на Протокол № 16 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Це всього лише друге звернення України в рамках Протоколу № 16. Перше консультативне рішення Європейського суду з прав людини стосувалося питання статусу монастирських приміщень, зокрема, чи може келія черниці бути визнана її місцем проживання.

Як порушення з РРО обернулося штрафом у 63,8 млн грн

Ця справа розпочалася з перевірки, яку у жовтні 2023 року провів податковий орган стосовно підприємства "Овручгазавто". Компанія займалася роздрібним продажем пального та алкогольних напоїв, маючи на це усі необхідні ліцензії.

За Законом України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року роздрібний продаж такої продукції мав здійснюватися через реєстратор розрахункових операцій (РРО), відомості про який зазначені у додатках до відповідних ліцензій.

Під час проведення податкової перевірки було виявлено, що з 18 січня по 20 червня 2023 року компанія здійснювала продаж пального та алкогольних напоїв за допомогою РРО, що не був включений у додатки до отриманих ліцензій.

Саме порушення підприємство не заперечувало, однак наголошувало, що воно було ненавмисним.

Суть проблеми полягала в розмірі накладеної санкції. Згідно зі статтею 17 Закону № 481/95-ВР, за таке правопорушення передбачалася фінансова відповідальність у фіксованому розмірі — 200% вартості товару, проданого через РРО, який не був зазначений у ліцензії.

Податковий орган застосував до ПП "Овручгазавто" штраф у розмірі 63 860 222,48 грн, що на той момент становило приблизно 1,64 млн євро.

Саме в цьому місці звичайна податкова суперечка переросла у серйозну проблему, що врешті-решт була винесена на розгляд Великої палати Європейського суду з прав людини.

Штраф у розмірі 63,8 мільйона гривень стосується активів, які оцінюються в 22,5 мільйона гривень.

Штраф майже утричі перевищував вартість усіх активів підприємства, яка становила близько 22,5 млн грн.

У цьому випадку підприємство самостійно усунуло порушення. Як зазначили суди національного рівня, завдана шкода публічному інтересу не відповідала жорсткості накладеної санкції.

ПП "Овручгазавто" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вимогою скасувати рішення податкового органу. Підприємство визнавало ненавмисне порушення, однак наполягало, що штраф такого розміру у конкретних обставинах є непропорційним.

Суд першої інстанції, а згодом і апеляційний адміністративний суд стали на бік підприємства та скасували рішення податкового органу.

Податковий орган не погодився з такими висновками та подав касаційну скаргу. У свою чергу ПП "Овручгазавто", заперечуючи проти касаційної скарги, знову наголосило на питанні пропорційності санкції.

Таким чином, справа опинилася у Верховному Суді, де виникло питання, на яке українські закони не мали однозначної відповіді.

Або 63,8 мільйона гривень, або ж нічого: проблема, з якою зіткнувся Верховний Суд.

Розглядаючи справу, Податкова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зіткнулася із правовою проблемою.

З одного боку, важливо досягти справедливого балансу між інтересами суспільства та охороною права власності. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на спокійне володіння майном, а будь-яке втручання з боку держави повинно відповідати принципам пропорційності.

З іншого боку, передбачена Законом № 481/95-ВР санкція була імперативною: 200% вартості реалізованої продукції. Закон не встановлював діапазону санкції та не передбачав можливості визначити, наприклад, 10%, 50% чи 100% залежно від конкретних обставин справи.

Саме тому перед Верховним Судом фактично постало питання, чи застосувати передбачений законом штраф або, визнавши його непропорційним, скасувати рішення про його застосування.

Але чи існує третій шлях?

Чи може суд, встановивши, що передбачена законом санкція є непропорційною, сам визначити менший штраф, якого законодавець взагалі не передбачив?

Верховний Суд підкреслив, що практика Європейського суду з прав людини ілюструє різноманітні підходи до визначення пропорційності податкових санкцій. Це питання вимагає уточнення критеріїв, за якими національні суди повинні орієнтуватися у подібних спорах.

Саме це питання зрештою і вирушило до Страсбурга.

4 грудня 2025 року Верховний Суд вирішив звернутися до ЄСПЛ за консультативним висновком та зупинити розгляд справи до отримання відповіді.

Запит був поданий до Європейського суду з прав людини 7 січня 2026 року. 16 лютого 2026 року п'ятеро суддів Великої палати обговорили його та ухвалили рішення щодо запиту. На цьому етапі колегія розглядала тільки питання прийнятності звернення.

Після отримання запиту для його аналізу було створено Велику палату, що складається з 17 суддів, згідно з Правилом 24 Регламенту Європейського суду з прав людини.

Перед Страсбурзьким судом Верховний Суд поставив два запитання:

Чи має національний суд, враховуючи обов'язковий характер норм податкового законодавства, можливість не застосовувати фінансову санкцію, прямо вказану в законі, та встановити менший розмір санкції, який законом не регламентується?

* За якими критеріями санкція, передбачена статтею 17 Закону № 481/95-ВР, може вважатися непропорційним втручанням у право, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції?

Які фактори можуть вплинути на рішення Європейського суду з прав людини?

Формально консультативні висновки ЄСПЛ за Протоколом № 16 не є обов'язковими. Водночас сформульовані Великою палатою правові підходи можуть суттєво вплинути на українську судову практику.

У випадку, якщо Європейський суд з прав людини визнить, що національні суди зобов'язані дотримуватись принципу пропорційності, навіть коли закон передбачає фіксовані покарання, це може суттєво вплинути на те, як українські суди ставляться до надмірних штрафів. Які саме права матиме суд, зокрема чи зможе він самостійно знижувати санкції, встановлені законом, стане відомо 29 вересня, коли Велика палата прийме своє рішення.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua, а також слідкуйте за новинами на Google під назвою SUD.UA. Не забудьте підписатися на наш VIBER та WhatsApp, а також на сторінки в Facebook, Instagram та X, щоб завжди залишатися в центрі головних подій.