Судді Конституційного Суду України провели заняття, присвячене забезпеченню гарантій апеляційного оскарження, що сприяють захисту майнових прав під час етапу досудового розслідування - sud.ua.
З участю суддів Конституційного Суду України проведено тематичну онлайн-лекцію, яка була зосереджена на гарантіях апеляційного оскарження в контексті захисту майнових прав під час досудового розслідування. Лекція стосувалася також Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 8-р(ІІ)/2026. Про це інформував Конституційний Суд України.
Подія привернула велику кількість учасників, серед яких були представники Національної школи суддів України, практикуючі юристи, адвокати, прокурори, судді різних інстанцій, науковці, викладачі, аспіранти, студенти вищих навчальних закладів та слухачі Малої академії наук.
На заході своїм досвідом поділилися судді Конституційного Суду України Галина Юровська і Олег Первомайський, який виконував роль судді-доповідача у даній справі.
У ході лекції було грунтовно проаналізовано Рішення № 8-р(ІІ)/2026, яке стосується конституційної скарги Сергія Володимировича Гудиренка. Обговорювалася відповідність Конституції України третьої частини статті 307, а також першої та другої частин статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс).
У даній справі розглядалося питання щодо ефективності судового захисту майнових прав особи, чиє майно було тимчасово вилучено під час досудового розслідування. Проте, арешт цього майна не був виконаний у встановленому законом порядку, і його повернення власникові затягувалося на тривалий період.
Після детального аналізу питань, піднятих у конституційній скарзі, Суд ухвалив рішення визнати неконституційними третю частину статті 307 та першу і другу частини статті 309 Кодексу. Ці положення не містять чіткого визначення права на апеляційне оскарження в ході досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого або прокурора, що стосується неповернення тимчасово вилученого майна відповідно до вимог статті 169 Кодексу.
У ході заходу судді представили слухачам основні моменти Рішення, пояснили, чому суб'єкт має право на конституційну скаргу, а також навели окремі позиції з рішень Європейського суду з прав людини. Крім того, було розглянуто юридичні позиції, які були викладені в цьому Рішенні, а також ті, що застосовувалися Судом в раніше ухвалених рішеннях.
Лектори звернули увагу на співвідношення гарантії апеляційного перегляду справи, закріпленої у статті 129 Конституції України, та можливості апеляційного оскарження окремих процесуальних рішень під час досудового розслідування. Було наголошено, що Конституція України гарантує право на апеляційний перегляд справи, водночас щодо окремих процесуальних рішень таке право не є безумовним. У кожному конкретному випадку має бути оцінено, чи забезпечує визначений законом механізм захист інших конституційних прав особи.
Було підкреслено, що у справі, що стала основою для конституційного процесу, досудове розслідування тривало більше десяти років. При цьому особа не мала статусу підозрюваного чи обвинуваченого і не могла подати заперечення проти ухвали слідчого судді в рамках підготовчого провадження, оскільки досудове розслідування залишалося незавершеним. У таких умовах відсутність можливості апеляційного перегляду фактично позбавляла особу ефективних засобів захисту її майнових прав.
Було також підкреслено важливість контексту при оцінці відповідності норм кримінального процесуального законодавства Конституції України. Вказано, що одна й та ж сама законодавча норма може підлягати конституційному контролю в різних справах, але висновок про її відповідність Конституції залежить від конкретних нормативних і фактичних обставин. Тому в Рішенні детально розглянуті умови, за яких відповідне законодавство може бути визнано неконституційним.
Особливу увагу було зосереджено на принципі відповідальності держави перед громадянином за свою діяльність, а також на зобов'язанні держави забезпечити належні правові механізми для реального й ефективного здійснення конституційних прав і свобод. У цьому аспекті підкреслюється, що втручання держави у право власності та інші форми добровільного володіння повинно базуватися на законодавчих нормах, переслідувати легітимні цілі та відповідати критеріям пропорційності.
У ході лекції було розглянуто міжнародні норми, що стосуються захисту права власності і права на ефективні засоби юридичного захисту, а також проаналізовано практику Європейського суду з прав людини та різні підходи, які застосовуються конституційними судами країн Європи. Було підкреслено важливість досягнення справедливого балансу між колективними інтересами суспільства та захистом основних прав особи, а також акцентовано на недопустимості покладення надмірного та індивідуального тягаря на особу.
На завершення було підкреслено, що Верховна Рада України має певну свободу дій у встановленні випадків, коли можливе апеляційне оскарження рішень слідчого судді, проте ця свобода дій має свої межі. Законодавство повинно відповідати конституційним цінностям і принципам, гарантувати ефективний судовий захист і уникати непропорційного обмеження прав людини.
