Терра Інкогніта: як Україні знову дослідити Латинську Америку
Протягом багатьох років Латинська Америка залишалася одним з найбільш дипломатично занедбаних Україною регіонів. Географічна віддаленість та відсутність своєчасних та предметних ініціатив щодо розширення співпраці між країнами вплинули на формування доволі прохолодних відносин з багатьма представниками Глобального Півдня.
З початком повномасштабної агресії Росії проти України у 2022 році Латинська Америка перетворилася на один із ключових майданчиків російської дезінформаційної кампанії. У бідних країнах регіону Кремль розпочав активне вербування найманців, а також спромігся використовувати свої зв'язки для створення видимості міжнародної підтримки та легітимації власних політичних дій, демонстрації відсутності міжнародної ізоляції, а також протидії проукраїнським ініціативам в ООН.
Латинська Америка залишається важливим напрямом для зовнішньої політики України, який не варто недооцінювати. Регіон має сильні позиції в аграрній сфері та експорті, відкритий для партнерства в видобувній промисловості та ОПК. У останні роки відбувається поступова активізація дипломатичної взаємодії України з латиноамериканськими державами, що відкриває простір для зміцнення та створення нових політичних, економічних і дипломатичних зв'язків.
Бразилія
Бразилія є одним з найважливіших акторів в Латинській Америці, відносини з яким не є простими для України. Після встановлення дипломатичних зв'язків і проголошення стратегічного партнерства, активнішому зближенню заважали значна географічна віддаленість, обмежені торговельно-економічні контакти та відсутність сталого політичного діалогу. Не покращив ситуацію провал амбітного космічного проєкту, що передбачав використання українських ракети-носія та супутників нового покоління на бразильському космодромі "Алкантара" та подальший вихід на міжнародний ринок космічних запусків. Девальвація бразильського реала та економічна криза в Україні, викликана російською агресією 2014 року, призвели до затримки фінансування проєкту обома партнерами, а у липні 2015 року Бразилія офіційно повідомила Україну про вихід із договору, посилаючись на "дисбаланс у технологічно-комерційній моделі". Внаслідок цього сукупні фінансові втрати України склали 805,86 млн доларів.
Від початку повномасштабного вторгнення Бразилія відмовилася визнавати право Росії на захоплення українських земель і систематично підтримувала резолюції Генеральної асамблеї ООН, що засуджують ці дії. Президент Лула регулярно підкреслює важливість переговорів за участю третіх країн з метою завершення конфлікту, оскільки вважає, що жодна зі сторін не досягла своїх цілей за час активних бойових дій.
Президент Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва.
Бразилія претендує на роль одного з архітекторів альтернативного світового порядку, в будівництві якого вона надає все більшу перевагу взаємодії із Китаєм над США, а також не поспішає погіршувати взаємовідносини зі своєю соратницею у BRICS -- Росією.
Україні слід ефективніше користуватися каналом впливу, яким є Бразилія -- одна з небагатьох країн, що одночасно веде розмову і з Заходом, і з Росією. При цьому необхідно продовжувати наполягати, що будь-яка мирна ініціатива, вироблена без прямої участі Києва -- включно з бразильсько-китайською пропозицією -- не може розглядатися без узгодження з Україною.
Бразилія є прямим конкурентом України на світових ринках зернових та олійних культур. За останній час дешеві бразильські поставки витіснили Україну з китайського ринку кукурудзи. Розвернути цей тренд в умовах регулярних російських обстрілів та блокади вітчизняного аграрного морського експорту виглядає малоймовірним у короткостроковій перспективі.
Водночас ситуацію для України погіршує нещодавно підписана угода між Меркосур та Європейським Союзом, яка посилила присутність бразильської аграрної продукції на європейському ринку. Донедавна "домашній" для України ринок став більш конкурентним, зменшив можливості для наших аграріїв заощаджувати на логістиці, та змусив розширювати присутність на більш віддалених ринках.
Експорт maize
Найбільш запекла конкуренція з Бразилією спостерігається на ринку кукурудзи. На кінець вересня Україна збільшила експорт кукурудзи до 1,94 мільйона тонн, що більш ніж удвічі перевищує показники минулого року. У 2025 році експорт української кукурудзи перевищив 20,5 мільйона тонн.
Згідно з прогнозами на майбутній сільськогосподарський сезон, виробництво кукурудзи в Бразилії збільшиться на 2,8 % у порівнянні з минулим роком, що встановить новий рекорд. Експорт цієї культури може сягнути 46 мільйонів тонн. Така значна пропозиція може призвести до зниження світових цін, що в умовах наявних труднощів із морським експортом може завдати ще більших збитків аграрному сектору України.
У сфері експорту сої Україна залишає значно менш потужним учасником у порівнянні з Бразилією. Що стосується курятини, то влітку Україна продемонструвала помірне зростання: за перші шість місяців експорт збільшився на 9,7%, досягнувши 248,4 тисячі тонн. У серпні обсяги експорту склали 40,6 тисячі тонн, що на 1,5% менше, ніж у липні. Незважаючи на це, експортні доходи зменшилися через зниження світових цін на м'ясо птиці. Бразилія продовжує залишатися провідним експортером курятини до Європейського Союзу, що робить її безпосереднім конкурентом для України в цій галузі.
Відповідно до ситуації на ринку експорту металургійної продукції, Україна зазнає зниження своїх позицій через удари по енергетичній інфраструктурі та призупинення роботи гірничо-збагачувальних комбінатів. У той же час, Бразилія продовжує утримувати стабільні позиції серед світових лідерів у цій сфері. Україні стає дедалі важче конкурувати на критично важливому європейському ринку, куди прямує 80% її експорту сталі, з іншими постачальниками, включаючи Бразилію. Наразі Європейський Союз встановив для Бразилії річну квоту на рівні 227 тисяч тонн, в той час як для України ця квота становить 1,05 мільйона тонн, що відповідає 40% її експорту у 2025 році, який прогнозується на рівні 2,65 мільйона тонн.
Сталевий прокат
Оскільки європейський ринок в даний час зазнає часткової переорієнтації на продукцію з Південної Америки, Україні було б корисно здобути статус члена ЄС. Це могло б полегшити конкуренцію з країнами Меркосур за доступ до цього ринку.
Авіаційна промисловість є ще однією сферою, в якій Україна та Бразилія можуть розвивати як конкуренцію, так і співробітництво. Українське підприємство АТ «Антонов» і бразильська компанія Embraer працюють над створенням літаків схожих класів, прагнучи завоювати частини міжнародного ринку військово-транспортної авіації. Наприклад, український літак Ан-178 та бразильський C-390 Millennium представляють собою нове покоління транспортних літаків, які в першу чергу призначені для військових перевезень та виконання спеціальних завдань. Водночас Embraer вже змогла налагодити широку міжнародну співпрацю навколо C-390, тоді як Антонов стикається з труднощами, викликаними війною та перервою у традиційних виробничих ланцюгах.
Українська авіаційна промисловість може поділитися з Бразилією своїм досвідом у проєктуванні та розробці авіаційних конструкцій, виробництві двигунів, авіоніці та створенні літаків, які здатні працювати з нестандартними умовами інфраструктури та перевозити великі обсяги вантажів. Для України така співпраця може стати важливим кроком у збереженні та відновленні авіабудівних навичок, тоді як Бразилія отримає можливість скористатися унікальними знаннями української школи в області транспортного літакобудування.
Працівники заводу Антонова в Києві зайняті складанням нового літака Ан-178 у виробничому цеху, 14 липня 2015 року.
Експорт України до Бразилії демонструє значні можливості для зростання, особливо в сферах фармацевтики, хімічної промисловості, виробництва машинобудівних компонентів та електроніки. Це може сприяти поступовій трансформації експортної структури, переміщуючи акценти з сировинних товарів на продукцію з вищою доданою вартістю.
Аргентина
Аргентина виступає як ще один важливий конкурент для України в аграрному секторі. Через збільшення російських атак на експортну інфраструктуру в портах Великої Одеси, основні імпортери кукурудзи, зокрема, країни Північної Африки, починають надавати перевагу аргентинській продукції. Внаслідок цього, все більше українського врожаю залишається на складах до наступного сезону або реалізується за суттєво зниженими цінами.
Бразилія зберігає своє світове лідерство в експорті сирої сої, тоді як Аргентина активно просувається вперед у виробництві соєвого шроту. Україні надзвичайно важливо розширити дипломатичні відносини з Буенос-Айресом, включаючи торговельний аспект. Варто підкреслити потребу в обміні прогнозами щодо врожаю та координації цінових стратегій. Одночасно між цими двома країнами слід розвивати науково-технологічні коопераційні проекти, зосереджуючи увагу на підтримці малих та середніх виробників у агросекторі.
Президент Аргентини Хав'єр Мілей
На відміну від Бразилії, Аргентина в даний час має сильну політичну орієнтацію на Сполучені Штати. З 1998 року країна носить статус основного партнера США поза межами НАТО, а після приходу до влади адміністрації Хав'єра Мілея в 2023 році вона вирішила відмовитися від вступу до БРІКС і відкрито підтримує Україну. Проте, на сьогоднішній день, уряд Буенос-Айреса не планує постачати зброю в Україну.
Завдання полягає в тому, щоб послідовно зміцнювати взаємовідносини з країною, не лише за посередництва США, а й пропонуючи двосторонню довготривалу співпрацю. З огляду на турбулентні економічні реформи Мілея, партнерство варто будувати на спільних, точкових проєктах в аграрній та оборонно-промисловій площині, де український досвід має найбільшу цінність.
Венесуела, Куба, Нікарагуа: проросійський альянс зазнає кризи.
Куба та Нікарагуа є найяскравішими прикладами країн, які відкрито демонструють ворожість до України в цьому регіоні. Вони регулярно голосують проти або утримуються від підтримки резолюцій в ООН, що стосуються України, а також виступають як важливі центри поширення російської пропаганди в іспаномовному сегменті. Крім того, ці держави мають давні зв'язки з російськими спецслужбами. Венесуела, яка раніше входила до цієї групи, зазнала значних змін у 2026 році, що покращило шанси на розвиток більш конструктивних дипломатичних відносин з нею.
Нікарагуа офіційно визнала тимчасово окуповані території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей як частину Росії. Крим був визнаний російським Нікарагуа ще після його анексії у 2014 році, а в 2020 році в Сімферополі було відкрито консульство. Ці дії лише сприяють легітимізації агресивних дій Кремля. Україна вже припинила дипломатичні відносини з Нікарагуа і повинна зосередитися на підтримці міжнародних організацій та правозахисних механізмів, які документують незаконність такого визнання, без зайвих витрат ресурсів на двосторонні контакти.
Куба не лише декларативно підтримує російську агресію, а й активно використовується Москвою для залучення найманців для війни проти України. Офіційно Гавана заперечує свою причетність та наполягає, що країна не бере участі у війні й веде боротьбу з найманством на національному рівні. Однак Куба щонайменше не перешкоджає вербуванню власних громадян.
Один з кубинських бійців, що підтримують окупантів, надіслав це зображення своїм близьким під час присутності російських військ в Україні.
Україні слід зосередити свої зусилля на боротьбі з найманством, розробивши всебічну регіональну програму для протидії вербувальним мережам. Важливо залучити до цієї ініціативи латиноамериканських партнерів, які також виявляють інтерес до вирішення цієї проблеми.
У січні 2026 року Вашингтон реалізував операцію під назвою "Абсолютна рішучість" на території Венесуели, в результаті якої був захоплений президент Ніколас Мадуро. Це призвело до часткової зміни влади в країні. Делсі Родрігес, яка раніше займала посаду віцепрезидентки, стала новим лідером уряду. Попри свою колишню підтримку антизахідної політики Мадуро, вона виявила готовність до співпраці зі Сполученими Штатами.
Вплив Москви на Каракас значно зменшився, що відкриває для України вікно можливостей налагодити дипломатичні відносини з країною, що має найбільші у світі поклади нафти. Стратегія України щодо Венесуели наразі має зберігати адаптивність. Важливо відкрити канал для потенційного поліпшення дипломатичних відносин, але й не робити надто велику ставку на подальшу співпрацю з огляду на можливість нової різкої зміни політики Венесуели.
Центральна Америка: несподіване вікно можливостей
Зовсім нещодавно в Центральній Америці з'явилося несподіване вікно можливостей. Досвід України у виробництві та використанні дронів стає все більш важливим самостійним дипломатичним і економічним інструментом, що сприяє встановленню нових партнерств з країнами, з якими раніше не існувало значних зв'язків.
Президент Гондурасу Насрі Асфура та Зеленський у Києві, 19 червня 2026
Протягом останнього року, після зміни урядового складу, Гондурас розпочав реалізацію зовнішньої політики, що більше орієнтована на Україну, підтримавши резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, спрямовану на досягнення сталого миру, і поступово віддаляючись від Росії. У червні 2026 року, Київ вперше в історії незалежної України, прийняв президента Гондурасу Насрі Асфуру. Під час зустрічі обговорювалися конкретні напрямки практичної співпраці, зокрема в сфері українських оборонних технологій, виробництва безпілотників, аграрної кооперації та цифрових інновацій.
Ще через місяць відбулася телефонна розмова Зеленського з президенткою Коста-Рики Лаурою Фернандес Дельгадо, під час якої Коста-Рика виявила зацікавленість в українському досвіді у сфері безпеки. Коста-Рика послідовно зберігає проукраїнську позицію, приєдналася до групи держав, що працюють над створенням Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України, та підтримує зусилля з повернення викрадених дітей.
Україна має користуватися імпульсом та сформувати предметні пропозиції співпраці для зацікавлених країн, що дозволить перебити роки російського впливу в регіоні. Для невеликих держав, що стикаються з організованою злочинністю, контрабандою й слабкістю прикордонного контролю, українські напрацювання у сфері безпілотної розвідки, РЕБ і захисту критичної інфраструктури мають високу цінність. "Дронові угоди" можуть замінити брак історичних дипломатичних зв'язків та відкрити нові можливості для Києва в Латинській Америці.
Літієві та мідні трикутники
"Літієвий трикутник", до якого входять Болівія, Аргентина та Чилі, складає майже половину світових запасів літію, через що він став точкою перетину інтересів США, Китаю, ЄС, а у випадку Болівії ще й Росії. Чилі й Перу є головними світовими постачальниками міді, що, як і літій, є критично важливим для акумуляторних технологій, електроніки, оборонної промисловості, а отже зокрема і повоєнної відбудови України.
Видобуток літію на півночі Чилі
З огляду на намагання ЄС та США подолати монополію Китаю у сфері критичних матеріалів, акумуляторів, батарей та іншої електроніки, найефективнішим для України буде працювати над просуванням тристоронньої співпраці з ЄС та дружніми країнами Латинської Америки. Одночасно з тим необхідно спрямовувати свої зусилля на запровадження режиму вільної торгівлі з даними країнами та шукати точки співпраці в сферах видобутку та переробки критичної сировини, виробництва акумуляторів, ОПК тощо.
Інформаційна конфронтація
Проблема російської дезінформації у Латинській Америці полягає в сильній диспропорції присутності українських та російських медіаресурсів. Два головні російські медіа в регіоні -- RT en Español і Sputnik Mundo -- охоплюють аудиторію приблизно у 32 мільйони людей. Більш того, саме іспаномовне відділення RT вважається найуспішнішим з усіх мовних сервісів, ефективнішим навіть за англійську, арабську, німецьку та французьку версії. Водночас українська медійна присутність в регіоні майже нульова.
Ситуація ускладнюється тим, що багато людей в Латинській Америці, зважаючи на історичні та соціальні фактори, мають негативне ставлення до США. Це відкриває можливості для Росії, яка активно використовує цю обставину, поширюючи контент, що критикує Захід і просуває такі ідеї, як: Україна є маріонеткою НАТО, яка становить загрозу для Росії; Україна вважається "нацистським режимом"; Росія проводить "антиімперіалістичну війну" проти Заходу.
Україна зазнає поразки в інформаційній боротьбі з Росією в Латинській Америці.
Російські медіа ефективно підлаштовують антиукраїнський контент під конкретні турботи латиноамериканської аудиторії, маніпулюючи темами колоніалізму або продовольчої безпеки. Просувають тези, що санкції проти Росії обмежують виробництво продовольства й шкодять глобальній продовольчій безпеці, а морський коридор для експорту українського зерна нібито вигідний лише Європі й не враховує потреби найбідніших країн.
Україні необхідно активніше вибудовувати окрему лінію публічної дипломатії в регіоні, інвестувати в іспано- та португаломовний контент, розбудовувати співпрацю з місцевими фактчекінговими мережами та систематизувати роботу з журналістами та університетами.
Ключовим є те, щоб у громадян країн, далеких від України, виникла реальна альтернатива російському інформаційному впливу. Це, в свою чергу, слугуватиме тривалим засобом підвищення обізнаності про конфлікт між Росією та Україною та зменшення впливу Москви на міжнародній арені.
Від локальних успіхів до системної присутності
Розширене вторгнення Росії суттєво ускладнило взаємини України з низкою країн Латинської Америки, виявивши недоліки у дипломатичній політиці минулих років. Проте, ця ситуація також відкрила нові горизонти для відновлення співпраці з багатьма державами цього регіону.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Бразилія продовжує залишатися основним викликом — країною, з якою Україні доведеться активно конкурувати в різних сферах, а також співпрацювати в контексті її амбіцій щодо мирного посередництва. Аргентина потребує гнучкої дипломатії та пошуків шляхів для реалізації своїх прагнень до західної інтеграції, щоб укріпити співпрацю з Україною. Несподіваний інтерес Гондурасу та Коста-Рики до українських технологій у сфері безпеки та інших галузях може стати основою для формування нового зовнішньополітичного курсу в регіоні. Крім того, навіть часткова інтеграція у виробничі ланцюги, пов’язані з видобутком і переробкою критичних матеріалів, а також виробництвом акумуляторів та електроніки, суттєво вплине на якість економічного відновлення України після війни.
Необхідно якомога швидше перетворити локальні успіхи в регіоні на системну присутність.
