Юридичний портал

Трамп підсилює непевність у світі, пришвидшуючи трансформацію глобальних союзів -- Bloomberg

Держави прагнуть адаптуватися до нових умов реальності.

Довіра до Сполучених Штатів на світовій арені зменшилася через політику та дії президента Дональда Трампа. Багато країн намагаються адаптуватися до цієї нової дійсності. Згідно з опитуваннями, Китай починає сприйматися як більш стабільний і надійний партнер у порівнянні з Америкою. В Європі, Азії, на Близькому Сході та в Латинській Америці спостерігається швидка зміна міжнародних альянсів, про що пише аналітик Макс Гейстінгс у своїй статті для Bloomberg.

За словами високопоставленого військового, який минулого тижня повернувся з Перської затоки, хоч би якими стриманими були більшість регіональних лідерів на публіці, у приватному порядку вони висловлюють обурення через незграбність розробки та реалізації американської стратегії, насамперед через нездатність належним чином захистити їх від Ірану та від наслідків військових дій США й Ізраїлю.

З Вашингтона ллється потік необережних або відверто безрозсудних слів. Найсвіжішим прикладом є заява Трампа про те, що він підтримає саудівську програму цивільного використання ядерної енергії та збагачення урану. Пізніше Трамп уточнив цю обіцянку, додавши певні нюанси, як він це часто робить. Наразі ніхто не має уявлення, чи справді США виконають таку безвідповідальну обіцянку, яка може мати величезні наслідки.

Подібно до цього, після десятиліть, протягом яких підтримка незалежності Тайваню була невід'ємною частиною зовнішньої політики США, сьогодні ніхто не ризикнув би зробити ставку на те чи інше щодо ймовірної реакції Трампа на агресію з боку Китаю.

У своїй новій книзі "Захист Тайваню: стратегія запобігання війні з Китаєм" Ейк Фрейман акцентує увагу на зростаючому військовому тиску з боку Китаю. Зокрема, він згадує про грудневі навчання, що проходили в прибережних водах, а також про затримки суден, які наближаються до Тайваню. Фрейман вважає, що Сполучені Штати повинні протистояти цій тактиці залякування в так званій "сірій зоні", проте наразі немає жодних свідчень готовності Вашингтона до таких дій, як і відсутня рішучість стримувати експансіоністські амбіції Пекіна в Південнокитайському морі.

Вражає контраст між позиціями Європи та Азії щодо адміністрації Трампа. Європейці дедалі голосніше реагують на образи та мита з боку президента США, що особливо проявилося цього тижня, коли Франція в ООН розкритикувала його провали у сфері прав людини, що змусило американську делегацію покинути залу засідань. Водночас європейці, попри всі свої гучні заяви про незалежність у сфері безпеки, не поспішають скорочувати соціальні програми, щоб виділити більше фінансування, необхідне для посилення оборони.

Тим часом в Азії країни, які в приватному порядку висловлюють незадоволення Трампом, поводяться більш поступливо. Прикладом цього є обіцяні інвестиції Південної Кореї та Японії в США. Панує думка, що лише Америка може забезпечити надійний військовий захист проти Китаю. Демократичні країни регіону відкидають як порожні погрози риторику канадського прем'єр-міністра Марка Карні, спрямовану проти Трампа. Проте вони настільки стурбовані, що Південна Корея серйозно розглядає можливість створення власного ядерного стримувального потенціалу -- перспектива, яка ще десять років тому була немислимою.

У регіоні Близького Сходу спостерігаються зміни в політичній лояльності, які частково зумовлені політикою Дональда Трампа. Протягом тривалого часу саудівський наслідний принц Мохамед бін Салман і президент Об’єднаних Арабських Еміратів Мухаммад бін Заїд Аль Нагаян підтримували тісні зв’язки. Однак перші ознаки напруженості з'явилися через розбіжності в економічних стратегічних підходах та через підтримку різних сторін у конфліктах в Судані та Ємені.

У вересні 2025 року Ізраїль здійснив авіаудар по території Катару, в результаті чого загинули п'ятеро членів ХАМАС, які зібралися для обговорення американської пропозиції щодо припинення конфлікту в Газі. Це стало серйозним порушенням суверенітету країни, що є членом Ради співробітництва арабських держав Перської затоки. Проте Сполучені Штати не висловили жодних зауважень або засуджень дій Ізраїлю. Це сприймалося в регіоні як сигнал від Трампа, що ізраїльський прем'єр Беньямін Нетаньягу отримав свободу дій, незважаючи на можливі негативні наслідки для стабільності та міжнародного права.

Вже за кілька тижнів Саудівська Аравія підписала оборонний пакт із Пакистаном -- задекларованим ворогом Ізраїлю. Мохаммед бін Салман оцінює можливості налагодження тісніших відносин із Туреччиною та Єгиптом. Існують припущення, що формується нова регіональна коаліція, над якою Вашингтон не матиме значного контролю.

На Близькому Сході спостерігається суттєва розбіжність між політикою держав і настроями їхніх громадян стосовно дій Ізраїлю щодо палестинців та ситуації в Перській затоці. Багато людей втрачають терпіння до поведінки Нетаньягу, яку вважають надмірною. Водночас, більшість арабських країн ведуть або не ведуть з Ізраїлем переговори, керуючися тільки власними інтересами. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати активно співпрацюють, а Єгипет займається спільними проектами в енергетичній сфері.

Влада Об'єднаних Арабських Еміратів впевнена, що незалежно від подальших дій США на Близькому Сході, Ізраїль залишиться провідною військовою силою в регіоні. Тому Абу-Дабі не дозволяє собі відчувати "негатив" щодо ізраїльтян. Еміратське керівництво демонструє прагматизм, визнаючи, що адміністрація Трампа може вирішити зменшити свою присутність у цьому регіоні, коли бойові дії завершаться. Вони також вважають, що військова потужність Ізраїлю є найнадійнішим фундаментом для створення довгострокової коаліції, спрямованої на стримування Ірану.

Вражаюче різноманіття суперечливих інтересів знову стало очевидним цього тижня, коли вперше саудівські винищувачі взяли участь в операції разом з американськими літаками проти іранських союзників в Іраку.

У різних куточках світу також активізувалися подібні дестабілізаційні сили, хоча їх наслідки не викликають такої термінової тривоги. У Латинській Америці союзники Трампа отримали перемогу на виборах у Перу, Чилі та Колумбії. Проте країни, які раніше вважали США своїм захисником, тепер шукають нові варіанти, зокрема, встановлюють зв'язки з Китаєм. Хоча Пекін не прагне брати на себе класичну роль США як гаранта стабільності, він все ж бажає розширити свій вплив, в першу чергу економічний, завдяки своїм фінансовим ресурсам і присутності на світовій арені.

Існує безліч суперечностей, пов'язаних з політикою Сполучених Штатів у Латинській Америці та її впливом. Президент Аргентини Хав'єр Мілей вважається найвірнішим союзником Дональда Трампа на цьому континенті. Минулорічний пакет фінансової допомоги від Білого дому на суму $20 мільярдів, ймовірно, став рятівним кругом для економіки Аргентини. Проте нещодавно Мілей охарактеризував Китай як "чудових" партнерів. Багато латинян, зокрема бразильців, з негативом ставляться до агресивного втручання США. Результати майбутніх торгових переговорів між командою Трампа та Мексикою матимуть критичне значення для подальшого розвитку відносин між цими двома країнами.

У всьому світі існує загальна невизначеність щодо подальших дій США. Це цілком зрозуміло, оскільки президент Америки ухвалює ключові рішення у сфері зовнішньої політики, керуючись миттєвими імпульсами. Стратегія стримування противників може бути ефективною, а політика умиротворення має свої переваги. Однак жоден з цих підходів не буде успішним без послідовності в досягненні цілей і без впевненості — як союзників, так і ворогів — у надійності обіцянок і загроз. Сьогодні відчувається брак як першого, так і другого, підкреслює аналітик.

Раніше аналітик Мартін Вольф вказував на те, що Сполучені Штати та світовий порядок, який сформував Вашингтон, переживають складний період. Оглядовий експерт Едвард Люс зазначив, що швидке зниження довіри до Америки на міжнародній арені не отримує достатньої уваги. Проте він вважає, що не вся відповідальність за це падіння лежить на президентстві Трампа. Справа не лише в тому, що США втрачають свої позиції, але й у тому, що Китай активно працює над зміцненням своїх. Втішним є те, що світові цінності Трампа не знаходять підтримки. Це може свідчити про те, що, обравши більш шанованого президента, Америка знову може підвищити свій авторитет. Проте Люс зауважує, що такий оптимістичний підхід не враховує важливий нюанс: ситуація не зводиться лише до цінностей. Багато країн все ще вважають США кращими за Китай в аспектах свободи, але водночас їхня довіра до Вашингтона продовжує знижуватися.

Доктор економічних наук Андрій Длігач у своїй статті для ZN.UA зазначив, що світ вступає в етап, де жоден з центрів влади не має абсолютного контролю, а стара система правил вже не є ефективною. Економічні альянси розпадаються, гарантії безпеки переглядаються, а технології перетворюються на знаряддя війни. У своєму матеріалі "Світ у точці нестійкої рівноваги" Длігач роз'яснює, чому сучасний стан є не просто тимчасовою паузою, а новою реальністю.

Читайте також