Яка ж проблема нашої дипломатії? (Дмитро Воробйов)
Від початку масштабного конфлікту Україна набула статусу "улюбленої дитини" для Європейського Союзу та Сполучених Штатів, отримуючи особливу увагу та підтримку. Західні журналісти, як правило, уникають задавати Володимиру Зеленському складні запитання.
На Заході не ставлять йому запитань про те, чому майже вся його команда або залишила Україну, або потрапила під слідство; ніхто не згадує про Міндіча та інші подібні питання. Також не цікавляться, яким чином Україна має намір здобути перемогу, маючи обмежені ресурси (це питання також стосується самої Європи). В цілому, існує безліч тем, які залишаються поза увагою, такі як питання прав людини тощо.
Це призвело до виникнення у команди Зеленського своєрідного "месійного комплексу", де їх мають любити і шанувати беззастережно, а ті, хто не підтримує Зеленського, вважаються прихильниками зла. Усі винні у всьому.
Це стало причиною численних конфліктів ще до цього часу. Наприклад, з Беном Воллесом, який обіймає посаду міністра оборони Великої Британії. Також виникали суперечки з Байденом, про які писали, але сам Байден залишався мовчазним.
Чого не зрозуміла команда Зеленського -- так це того, що навіть у світі Толкіна, де було абсолютно однозначне добро й абсолютно однозначне зло, ельфам, гномам, людям і гобітам часто була потрібна дипломатія. Не можна було просто вивалити свої сталеві яйця й чекати, що всі кинуться допомагати самі.
Отже, вся наша дипломатична стратегія ґрунтувалася на переконанні, що всі повинні віддавати нам борги як представникам справедливості. Це призвело до напружень з нашими союзниками, а також ускладнило діалог із менш надійними партнерами, такими як Польща. Про ситуацію з Орбаном чи Фіцо навіть не хочу згадувати. А як йдуть справи з найбільшими споживачами російської нафти, Індією та Китаєм? Ніякого прогресу, абсолютно нічого.
Ви коли-небудь помічали, як Росія реагувала на дії Трампа, коли той вживав заходів проти неї, зокрема запроваджував санкції щодо "Роснафти"? Відповідь була досить стриманою: вони говорили щось на кшталт: "Це рішення навряд чи сприятиме переговорам". При цьому Путін, хоча Трамп також висловлювався про безглуздість війни, чомусь не критикує "слабкість" США, незважаючи на те, що він перебуває у значно вигіднішій позиції, ніж Зеленський. Росія демонструє значну обережність у своїх реакціях, хоча їхні дипломатичні навички залишають бажати кращого.
Але наша дипломатія -- це просто нуль. Очільник МЗС, який дуже слабко говорить англійською, десь на моєму рівні... Купа послів -- "нічних мисливиць". Посли -- колишні генпрокурори.
Це, без сумніву, одна з найбільш вразливих сторін команди Зеленського, яку очолює сам президент. Він діє так, ніби дипломатії не існує, і що достатньо просто, як хлопець з району, спілкуватися за принципами вуличного етикету. Вміння контролювати свої слова явно не є його сильною стороною.
