У Києві родичі тих, хто потрапив у полон в Росії, провели акцію протесту.
Перед Міжнародним днем захисту прав жінок у Києві відбулася акція під назвою "Чекаємо не на квіти - чекаємо на свої права".
У Києві у суботу, 7 березня, напередодні Міжнародного дня захисту прав жінок, відбулася акція "Чекаємо не квітів - чекаємо своїх". Організований громадською організацією "Цивільні в полоні" захід зібрав близько ста родичів тих, хто силоміць утримується на окупованих Росією українських територіях чи на території РФ.
Очільниця організації "Цивільні в полоні" Ірина Швець наголосила, що головна мета заходу - "вирвати тему цивільного полону із забуття та змусити владу до рішучих дій". За її словами, люди роками перебувають у неволі та у повній ізоляції після фіктивних вироків РФ чи взагалі без офіційного статусу чи суду.
"На жаль, на обміни вони не потрапляють. Якщо десь один-два, то це крапля в морі, бо їх десятки тисяч знаходяться в російській неволі. Тому ми кожні пару місяців проводимо такі акції, щоби нагадати про цей біль, про це горе, що люди там заживо помирають. Їх там катують, але ж вони також мають право на життя і повернення до рідних", - розповіла DW Швець.
На початку 2026 року точна кількість цивільних заручників залишається невідомою, оскільки Російська Федерація не реагує на запити міжнародних організацій. За даними правозахисників, серед приблизно 20 тисяч українців, які нині утримуються в полоні в Росії, понад дві тисячі – жінки, а близько двох тисяч – особи похилого віку, старші за 65 років. Протягом всього періоду повномасштабного вторгнення Росії в Україну вдалося звільнити лише 409 цивільних осіб, про що нещодавно повідомив уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець.
Сергій Самойлов, шахтар-пенсіонер з Макіївки, провів п'ять років у російських в'язницях через звинувачення у "співпраці з СБУ". На акції в Києві він закликав не зупинятися у боротьбі за тих, хто досі залишається за ґратами, зокрема в Чебоксарах та на окупованому Кримському півострові. "Мене звинуватили в тероризмі за мої проукраїнські погляди. Дуже небагато цивільних осіб звільняють, тому нам необхідно організовувати акції та підтримувати цих людей. Деякі з них у полоні ще з 2014 року", - поділився Сергій, який, за його словами, був обміняний минулого року.
Марія Забарська вже понад три з половиною роки чекає на свого сина-волонтера, якого захопили російські війська під час окупації Дворічної в Харківській області. Жінка отримала інформацію про те, що його засудили на 11 років, але, за її словами, представники українських державних установ "лише знижують плечима через відсутність правових засобів впливу на агресора". "Я шукала його протягом цілого року, а потім дізналася про вирок. Незважаючи на наші численні звернення до влади, ми не можемо нічого змінити - говорять, що механізмів немає", - розповіла Забарська.
Схожа ситуація сталася і з Єгором Киселем, якого захопили під час окупації Херсона. Його сестра Дар'я повідомила, що Російська Федерація офіційно не підтверджує факт ув'язнення брата, хоча звільнені з полону свідчили, що бачили його в Сімферопольському слідчому ізоляторі №2. Проте РФ не дозволяє представникам міжнародних організацій відвідувати місця утримання в Криму. "Саме тому ми тут, щоб, нарешті, розробити механізм обміну і почати повернення наших цивільних осіб", - зазначила Дар'я.
Родичі заручників зневірилися в стандартних методах і намагаються достукатися до світових лідерів та релігійних діячів, зазначила Ірина Швець. Вона розповіла про десятки листів, надісланих до Туреччини, ОАЕ, Катару та Ватикану, "сподіваючись на диво та політичну волю впливових посередників". "Я навіть зверталася до Меланії Трамп. Тому хочеться запитати, куди ще звернутися, що ще потрібно зробити, аби нас почули і щоб наших рідних повернули?" - сказала вона DW.
Акція "Чекаємо не квітів - чекаємо своїх" вкотре підсвітила критичну проблему того, що утримувані РФ цивільні не підпадають під Женевські конвенції про обмін військовополоненими. Вони ніби стають "невидимими" для систем обміну, що дозволяє агресору використовувати їх як безправний ресурс для тортур та шантажу, заявили родичі полонених у Києві.
