У Координаційному штабі роз'яснили причини, чому російська сторона відмовляється повернути полонених бійців "Азову".

З початку повномасштабної агресії Росії проти України було страчено 268 українських військових, які потрапили в полон.

Сформувати антагонізм серед українців щодо влади та посіяти розбрат у суспільстві – так пояснюють у Координаційному штабі з питань військовополонених відмову російської сторони повернути полонених бійців "Азову". У той же час, штаб зазначає, що в окремих випадках умови утримання військових полонених покращилися, хоча такі випадки є поодинокими. Чому іноді російська сторона змінює своє ставлення до полонених та як обміни впливають на політичну ситуацію в Україні, розповіла наша журналістка Марія Дрозд.

"У бараці в Оленівці, де все палало, і лунали крики, це було гірше за саме пекло. Це було миттю, але тривало декілька годин. На жаль, наші побратими, друзі та рідні вже третій рік залишаються в полоні," - зазначив Арсен Дмитрик, начальник штабу 1-го корпусу НГУ "Азов".

Командир першого корпусу Азову на псевдоним "Лемко" опинився в Оленівці в момент жахливої трагедії. Лише три дні пройшло після масштабного обміну, коли ще тисяча захисників повернулися додому. Проте після цього виникло більше запитань, ніж було отримано відповідей.

Вперше вдалося звільнити військових з 46-ї частини, яких раніше не повертали з полону. Проте під час травневого обміну жоден з азовців не був включений до списку. Таку інформацію озвучив командир першого корпусу Денис Прокопенко, який вважає, що причина цього не лише в ненависті з боку росіян. Він також звинуватив владу в недостатній ефективності та відсутності зацікавленості у поверненні своїх побратимів. В Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими пояснили, що це частина ворожих маніпуляцій, і основна мета супротивника під час обмінів - викликати розкол у суспільстві.

"Вони виявляють ненависть у всій її силі. Ненавидять нас усіх, а особливо тих, хто з Азову. Ці обміни вони використовують як інструмент тиску на українське суспільство. Вони усвідомлюють, що ми не залишаємося байдужими. Ми постійно піднімаємо питання повернення наших людей у медійному просторі. Я хочу, щоб ви зрозуміли, чому це відбувається. Чому наші військові не повертаються, або повертаються в дуже обмеженій кількості. Це саме те, що вони мають на меті", - зазначив Олег Гущин, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Невдовзі після травневого обміну заступник голови Координаційного штабу Андрій Юсов заявив, що часу було обмаль, і що списки, надіслані російською стороною, не підлягали коригуванню. Можливо, ця ж проблема стосується Анатолія Тараненка, колишнього військовослужбовця ЗСУ, який, згідно з інформацією низки ЗМІ, перейшов на бік противника. На початку травня Офіс президента оприлюднив дані про приблизно вісім тисяч українських військових, які потрапили в полон. І це лише офіційні цифри, адже багато полонених не враховуються, і їхня доля залишається невідомою як для українських владарів, так і для їхніх родин.

"В Україні є 5 таборів для військовополонених та 5 тимчасових установ для їх утримання, до яких мають вільний доступ усі правозахисні організації. Натомість Росія має 300 таких місць, включаючи окуповані території та Білорусь. Доступ до жодного з них не дозволяється ні представникам Червоного Хреста, ні ООН", - зазначив Олег Гущин.

Росіяни, виховані на традиціях жорстокості, мають чіткі настанови щодо катування та знущання над полоненими і ув'язненими. Асоціація родин захисників "Азовсталі" спільно з підрозділом "Азов" створила платформу під назвою Inferno, що в перекладі з латини означає "пекло". На цьому сайті зібрані свідчення звільнених захисників, їхніх близьких, а також інформація з відкритих джерел, що дозволяє відобразити карту місць, де утримуються бранці.

"Більше 95% українських військовополонених піддаються тортурам в полоні. І ми створили цей проєкт, щоб розказувати правду, щоб говорити про це", - розповів представник Відділення міжнародного співробітництва 1-го корпусу НГУ "Азов" Нестор Барчук.

Щодо кожного з місць на карті представлена інформація про умови утримання, методи катування, доступність медичної допомоги, а також свідчення колишніх в'язнів. Експерти, знайомі з цією проблематикою, зазначають, що в деяких випадках умови покращилися. Проте ці випадки є поодинокими і не є загальною практикою. Найчастіше більш гуманне ставлення до в'язнів спостерігається напередодні візитів представників російської омбудсменки Тетяни Москалькової або перед обмінами. Це, очевидно, робиться для приховування скоєних злочинів.

"Деякі хлопці говорили, що перед обміном, не знаючи, що їх будуть звільняти, покращували харчування, але це не геть на користь їхнього організму збільшувалася кількість їжі. Тобто росія таким чином намагається у швидкісному режимі показати, що не в такому вже жахливому стані вони повертаються. Тобто ми бачимо тенденцію десь покращення за рахунок якихось відвідувань відносно засуджених. Вже наголошую на тому, що тут припиняється фізичне таке жорстоке катування, але продовжується, зрозуміло, недотримання інших норм міжнародного гуманітарного права", - зазначила координаторка груп сімей полонених та зниклих безвісти Медійної ініціативи з прав людини Олена Бєлячкова.

В Офісі Генпрокурора назвали страшні цифри. З початку повномасштабної агресії Росії проти України було страчено 268 українських військових, які потрапили в полон.. Правозахисники наголошують, тортури і вбивства - не персональна ініціатива, а безпосередні цілеспрямовані накази з Кремля.

Марія Дрозд та Олексій Тищенко, "П'ятий канал"

Читайте також: Відбулася заключна частина обміну "1000 на 1000", влада не зацікавленна в поверненні азовців? - хроніка 1187-го дня Великої війни.