Україна та НАТО: нові горизонти безпекової архітектури. Авторський блог – Тарас Кремінь.
Саміт НАТО в Анкарі став ще одним свідченням того, що російська агресія - ключовий виклик міжнародній безпеці, а підтримка України -- стратегічний пріоритет союзників. Посилення оборонної співпраці, розвиток українського оборонно-промислового комплексу, нові можливості для зміцнення протиповітряної оборони, довгострокові безпекові зобов'язання -- це інвестиції як в Україну, так і майбутнє всієї Європи.
Найважливіший підсумок саміту полягає не лише в ухвалених рішеннях. Серед таких - "Декларація саміту НАТО в Анкарі", надрукована на сайті альянсу українською мовою. Так, у п. 4, повністю присвяченому Україні, сказано наступне: "Україна сприяє трансатлантичній безпеці, і держави-члени Альянсу єдині у своїй непохитній підтримці України, яка захищає свою свободу, суверенітет і територіальну цілісність. Європейські держави-члени Альянсу і Канада нині фінансують переважну більшість безпекової допомоги Україні за рахунок двосторонніх і багатосторонніх бюджетів. Держави-члени Альянсу підкреслюють, що така допомога повинна бути справедливою, передбачуваною і сталою у довгостроковій перспективі. У 2026 році держави-члени Альянсу зобов'язуються виділити 70 мільярдів євро для забезпечення України військовою технікою і організацію допомоги та навчання, а також підтверджують суверенні зобов'язання забезпечити щонайменше аналогічний рівень допомоги у 2027 році. З цією метою ми вітаємо рішення Європейського союзу про виділення Україні багаторічного фінансування у рамках Позики на підтримку України".
Отже, головний висновок саміту -- у визнанні України рівноправним учасником формування нової архітектури безпеки формату 3.0. Наш бойовий досвід, незламність українського війська, стійкість суспільства й технологічні рішення вже стали частиною сучасної оборонної доктрини вільного світу. Тому треба рухатися треба далі, "реагувати на стратегічне суперництво, повсюдну нестабільність, гібридні загрози і періодичні потрясіння, що визначають ширше безпекове середовище".
Сьогодні Україна веде боротьбу не лише за свою територію. Ми відстоюємо право народів жити без тиску імперій, право країн самостійно обирати своє майбутнє та право кожної людини на свободу. Тому наш шлях до НАТО — це не просто дипломатичний крок чи політичний компроміс. Це закономірне визнання внеску України у захист європейської цивілізації. Хоча шлях до членства може бути складним, він вже став невідворотним.
Україна виражає свої прагнення через мову свободи та мислення відповідальністю. Наш народ підтверджує, що ми є невід’ємною частиною європейської та євроатлантичної спільноти. Безсумнівно, що потужна українська держава залежить від сильної армії, а також від української мови, яка тепер є однією з офіційних мов НАТО. На цих трьох стовпах буде базуватися наша Перемога та майбутнє незалежної України.
