Чому накладення санкцій на українських громадян є неконституційним: роз'яснення Магери

Я вже висловлював цю думку раніше і сьогодні повторю: введення санкцій державою Україна стосовно своїх громадян має явні ознаки неконституційності.

Громадянство являє собою не лише юридичний зв'язок, а й міцний правовий зв'язок між особою, яка має громадянство, та державою, що передбачає існування взаємних прав і обов'язків.

Нагадую, що Україна забезпечує турботу та захист своїм громадянам навіть поза її кордонами (пункт три статті 25 Конституції України).

Обговорюючи права громадян в Україні, варто зазначити, що конституційні права та свободи забезпечуються і можуть бути обмежені лише в тих випадках, які чітко визначені самою Конституцією.

Зокрема, стаття 14 Конституції забезпечує громадянам право власності на землю, яке може бути отримане та реалізоване виключно в рамках законодавства, а не через укази Президента чи постанови Ради національної безпеки і оборони.

Право на приватну власність виникає не відповідно до процедур, встановлених президентським указом чи рішеннями РНБО, а згідно з нормами, прописаними в законодавстві (частина друга статті 41 Конституції).

Додатково, відповідно до законодавства, а не будь-яких підзаконних актів, громадяни мають право на використання об'єктів державної та комунальної власності (частина третя статті 41 Конституції).

Кожен (не лише громадянин) має право на підприємницьку діяльність в Україні, не заборонену законом (стаття 42 Конституції).

Конституція передбачає можливість обмеження підприємницької діяльності (і лише на основі законодавства) лише для певної категорії осіб, до яких належать депутати, а також посадові особи державних органів і органів місцевого самоврядування.

Це лише частковий і далеко не вичерпний список прав і свобод особи та громадянина, які не можуть бути обмежені без підстав, визначених самою Конституцією.

Ви можете поцікавитися, чому санкції накладаються на певних осіб, замість того щоб ініціювати кримінальні справи та оголошувати підозри у скоєнні конкретних злочинів?

По-перше, це може бути зумовлено тим, що в діях цих осіб відсутні ознаки кримінальних правопорушень.

А, по-друге, на кожній стадії кримінального провадження і за наявності певного процесуального статусу передбачені конституційні гарантії дотримання прав і свобод людини і громадянина -- презумпція невинуватості індивіда (стаття 62 Конституції), право на судовий захист, в тому числі на судове оскарження (стаття 55 Конституції), а сам підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (частина друга статті 63 Конституції).

Чи не здається вам дивним, що відповідно до третьої частини статті 63 Конституції навіть особа, яка відбуває покарання, зберігає всі права людини і громадянина, за винятком тих, що обмежені законом або вироком суду? У той же час, громадянин, який підпав під санкції за указом Президента, втрачає свої права. Чи не вказує це на певні несправедливості, які могли б стати предметом розгляду Конституційного Суду України?

До речі, а Уповноважений Верховної Ради України з прав людини часом не хоче звернутися до КСУ з поданням щодо неконституційності Закону України про санкції? Він не бачить проблем взагалі?

Крім того, я серйозно сумніваюся, що санкції можуть бути застосовані до іноземців та безгромадян, які тривалий час живуть в Україні.

Якщо у громадян України або іноземців, які перебувають на її території, виникають питання щодо можливих юридичних правопорушень, для цього існують чітко визначені законодавчі процедури (Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення). Крім того, відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції, основи цивільно-правової відповідальності, а також дії, що кваліфікуються як злочини, адміністративні або дисциплінарні правопорушення, знаходяться під регулюванням лише закону.

Таким чином, держава не має права замінювати різні форми юридичної відповідальності громадян на якісь імітації чи фальшиві механізми у вигляді санкцій.