Українські захисники доставили більше 4 тонн гуманітарної допомоги для жителів Олешок, які опинилися в блокаді, — повідомив Толоконніков.
Окуповані Росією Олешки, 2026 рік. Фото: Facebook/Igrik Kherson
Сказання російських загарбників
Під час нашого останнього ефіру на Українському Радіо ми обговорювали вражаючу та значну операцію Сил оборони України, в рамках якої за допомогою безпілотників вдалося доставити близько 4 тонн продуктів харчування та медичних товарів до мешканців тимчасово окупованого Росією міста Олешки. Це не була єдина така місія. Ми згадували про другу операцію, яка відбулася 4 жовтня. Після нашої бесіди, чи відбувалися ще подібні акції, і чи вдалося знову забезпечити мешканців Олешок медикаментами та продуктами?
Після проведення ще однієї операції українських військових вдалося доставити велику кількість продуктів - майже 2 тонни. На сьогоднішній день загальна вага доставлених благ становить понад 4 тонни, серед яких найнеобхідніші ліки та харчі. Це особливо важливо, оскільки люди зазнали значної втрати ваги. Є численні свідчення про те, що деякі з них втратили до 50 кілограмів через брак білкової їжі. Основний раціон складається з рослинних продуктів, які вирощені на городах або отримані в обмін. Досі є випадки, коли люди вирушають до сусідніх населених пунктів у пошуках їжі, але вони стикаються з серйозними труднощами: не мають грошей навіть для покупки продуктів, а зняти кошти з рахунків також не можуть. Ті, хто залишився, зокрема маломобільні особи та пенсіонери, які не можуть виїхати, опинилися в складному становищі. Вони можуть покладатися тільки на нашу підтримку або на те, що виростять самі. Окупанти періодично заявляють, що намагалися доставити продукти, але їм нібито заважали дрони. Вони стверджують, що це були українські безпілотники. Проте, варто зазначити, що ніхто не заважає їм постачати зброю, що виглядає абсурдно: вони безперешкодно завозять дрони та озброєння, але чомусь не можуть доставити продукти. Такі заяви російських окупантів звучать як казки. Люди висловлюють щиру вдячність за ту допомогу, яку ми змогли надати, і ми плануємо продовжувати цю діяльність у найближчому майбутньому. Однак, це завжди пов'язане з ризиком для наших операторів дронів, оскільки російські війська активно їх переслідують, і вже були випадки атак. Тим не менш, дякувати Богу, більшість продуктів все ж досягає людей у Олешках.
"Я довіряю лише конкретним вчинкам."
Хотів би окремо поділитися інформацією, яку в ефірі телеканалу "Еспресо" озвучив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Він зазначив, що наразі триває узгодження останніх деталей щодо забезпечення режиму тиші та евакуації всіх бажаючих, не лише з Олешок, але й на території, що перебуває під контролем українського уряду. Яка інформація є про це? Чи відбувалася якась координація або співпраця з Уповноваженим від Херсонської обласної державної адміністрації? Чи є відомості про ці плани? Що можемо повідомити нашим слухачам, пане Олександре?
Якщо чесно, я дуже скептично до цього ставлюся. Ми дуже багато чули в різний спосіб розповідей про те, що ось-ось скоро росіяни щось там начебто хочуть чи роблять, але вже скоро рік, як ми все це чуємо. І саме тому почали вже Сили оборони України дронами завозити продукти, бо росіяни постійно розповідають, як вони щось начебто планують. Там два місяці тому (а якщо рахувати детальніше, то навіть три) волонтери збирали списки на евакуацію, але також нічого не відбулося. Тому я вірю тільки реальним діям. Якби дійсно щось почало робитися в цьому напрямку, це було б видно і був би результат. А так я поки що скептично до цього ставлюся. І з того боку росіян на лівому березі ми не бачимо жодних дій, які могли б бути пов'язані з підготовкою евакуації чи "зеленого коридору".
Яке ж, на вашу думку, пояснення, пане Олександре, чому російські війська досі утримують фактично зруйноване місто Олешки в майже заблокованому стані, перетворюючи його на небезпечну пастку? Яка може бути причина цього? Чому така ситуація склалася саме в Олешках?
Все насправді досить просто. Олешки — містечко, яке знаходиться прямо навпроти Херсона, через річку. З цього місця найзручніше і найефективніше вести обстріл по Херсону, приховуючись за житловими будинками. Аби Сили оборони України не мали можливості завдавати ударів по цій забудові, там повинні бути люди — наші люди, по яких ми не завдамо удару.
Росіяни не годують свій "живий щит"
Вибачте за незручності. Було б логічно, якщо б вони намагалися використовувати живі щити для безболісних нападів на Херсон, адже в такому випадку їхня мета полягала б у тому, щоб зберегти якомога більше людей у місті і забезпечити їхнє тривале перебування там. Тому два ці фактори не складаються в єдину картину: з одного боку, вони прагнуть, щоб населення залишалося, а з іншого — створюють умови, які роблять життя там фактично неможливим.
Так, але росіяни є досить прямолінійними істотами (якщо їх взагалі можна назвати людьми). Я також роздумував над цим питанням: чому вони не забезпечують своє "живе укриття" їжею? Справа в тому, що вони слідують своїм цілям, завданням і наказам, і для цього їм зручно використовувати цивільне населення. Натомість, забезпечувати людей їжею, електрикою, медикаментами або просто заблокувати їх і продовжувати постачання лише зброї — росіяни обирають другий варіант. Люди ж — намагаються вижити, як можуть. Проблема в тому, що їм байдуже, чи буде там 2000, 1000 чи 500 осіб — вони все одно залишаться. А для 2000 людей потрібні постійні ресурси: необхідно виділяти бюджет, щоб доставляти їжу безкоштовно, адже люди не можуть її купувати. На всій окупованій території, як постійно заявляє головний колаборант Сальдо, у них нібито є фінанси й плани на забудову. Але це всього лише слова. Ніяких грошей немає, а якщо й надходять, то їх крадуть. Немає бюджетних коштів для постійного забезпечення цих людей. Тому їм легше заблокувати їх: хтось вирветься через ліси, а хтось натрапить на небезпеку... У Росії завжди є багато людських ресурсів, і вони їх не рахують. Втрати їх не хвилюють, тим більше — втрати серед окупованого населення. Це не їхній народ, і окупанти, які зараз там воюють, не мають наміру залишатися. Тому й таке ставлення.
Напевно, останні кілька місяців, а то й пів року, увага багатьох прикута до Олешок -- і не тільки в Україні, зі зрозумілих причин. Окупанти створюють там жахливі умови, практично не залишаючи можливостей для життя. Утім, чи вдавалося за ці кілька місяців комусь з Олешок вибратися, перейти умовні кордони й мінні поля? Чи робили люди спроби виїхати, і чи можете поділитися такими прикладами?
Так, звичайно, такі випадки мали місце. Але варто підкреслити, що перехід через мінні поля та території, де залишилися тіла тих, хто намагався вирватися, є надзвичайно серйозним випробуванням навіть для фізично здорової людини. Якщо врахувати, що більшість тих, хто залишився, - це люди похилого віку та з обмеженими можливостями, то подолати 20 кілометрів до Раденська для них стає справжнім викликом. Лише ті, чиє здоров'я дозволяло і хто не натрапив на міни, змогли вибратися. Є численні свідчення та інтерв'ю від мешканців Олешок, які підтверджують це. Скільки я пам'ятаю, останні з них вирвалися наприкінці літа. Наразі ходять чутки, що ще 13 осіб ніби-то вийшли з Олешок або були вивезені з Раденська і тепер прямують до вільної України. Незабаром дізнаємося, коли вони прибудуть і що розкажуть. Проте ситуація така, що з часом все одно залишаться якісь люди. Це вигідно росіянам, адже ми уникаємо обстрілів цивільних, навіть якщо там залишиться всього 100 осіб. Вони, здавалося б, нікого не тримають, але активно мірують територію, а літні люди не можуть вийти пішки, тому чекають на допомогу.
"Всі перебувають у великому занепокоєнні, проте лише Національна гвардія та наші морські піхотинці змогли вжити заходів для допомоги цим людям."
Шановний Олександре, наприкінці вересня з'явилася інформація про те, що команди ООН працюють над можливістю дістатися до людей, які проживають у прифронтових та найбільш постраждалих областях України, зокрема в захоплених Олешках на Херсонщині. В організації наголошували на важливості забезпечення безпеки гуманітарних конвоїв, про що повідомив речник генерального секретаря ООН. Чи відтоді щось змінилося? Чи змогли ці команди дістатися хоча б до Херсонщини, не кажучи вже про Олешки? Яка ситуація з комунікацією з міжнародними партнерами та організаціями, такими як Червоний Хрест? Чи роблять вони спроби потрапити в ці регіони?
Чесно кажучи, щодо Олешок ми не чули про випадки, аби хтось туди дістався. Сюди (на підконтрольну територію) вони, звісно, їздять, ми постійно з ними комунікуємо, вони допомагають, і ми завжди раді їх бачити. Хоча на початку осені була атака російського дрона на один із таких конвоїв у мікрорайоні Острів. Відтоді, наскільки я пам'ятаю, вони сюди не приїжджали, але ми постійно на зв'язку та зустрічаємося з ними на нейтральних територіях. Що стосується Олешок, то всі дуже занепокоєні, але зробити щось для цих людей змогли тільки Нацгвардія та наші морпіхи, які доставили туди продукти. Більше ніяких дій там не було. Весь світ занепокоєний, і я сподіваюся, це дасть результат рано чи пізно. Той самий Путін на хвилі чуток про "потепління" відносин із США, можливо, захоче зробити вигляд, що переймається правами людей, і якось зреагує на Олешки. Це могло б дати поштовх. Але поки що конкретних дій, крім наших військових, ніхто не зробив.
У Олешках відсутня комунальна інфраструктура.
Щодо комунальних послуг: наскільки я розумію, в Олешках немає газопостачання, електрики, а вже тим більше опалення, і, схоже, в найближчому майбутньому їх не передбачається. Яка ступінь руйнувань у місті та його комунальній інфраструктурі?
Її просто немає, якщо казати відверто. І відновлювати її нікому. Російські окупанти за допомогою генераторів щось собі налагоджують, а цивільним розраховувати ні на що, окрім дров для печей у хатах. Більше варіантів вижити наразі немає -- тільки відкритий або закритий вогонь, на якому готують їжу та яким опалюють будинки. Світла немає, газу немає, вода в криницях сумнівної якості, адже її ніхто не перевіряв. Після підриву Каховської ГЕС та затоплення території вона може бути просто технічною. Але люди, звісно, п'ють її, відстоюють, фільтрують і так виживають.
Олександ Толоконніков. Фото: Facebook
Варто зазначити, що стосовно водних ресурсів: у Центрі національного спротиву повідомили, що вода на тимчасово окупованих територіях Херсонщини часто виявляється непридатною для споживання, а стан місцевих водойм є критично небезпечним. Навіть окупаційна влада визнає, що цю воду не можна використовувати ані для домашніх потреб, ані для сільського господарства, не кажучи вже про пиття. Що ж стало причиною такої поганої якості води? Чи пов'язано це з руйнуванням Каховської ГЕС?
Так і є. Основними територіями, що піддалися затопленню (близько 60-70%), виявилося лівобережжя, оскільки саме там розташовані низини. Після підриву гідроелектростанції вода потекла на лівий берег, що призвело до замулення джерел і колодязів. Їх необхідно чистити та бурити нові свердловини, адже старі вже замулилися. Проте цими питаннями ніхто не займається. Вода в колодязях після таких подій відновлюється досить повільно. Навіть наші предки регулярно очищали колодязі, особливо після стихійних лих. Що вже говорити про свердловини, які потребують ремонту принаймні раз на п'ять років. На окупованих територіях ніяких робіт не проводиться, тому люди змушені користуватися тим, що мають.
"Ми вже змогли повернути близько 300 дітей з тимчасово окупованої території Лівобережної Херсонщини."
Щоразу, коли ми зустрічаємося в етері, пане Олександре, не можу оминути увагою надважливу тему -- повернення наших громадян, особливо дітей, з російської окупації. 19 жовтня керівник ОВА Олександр Прокудін повідомив, що з тимчасово окупованого Лівобережжя вдалося евакуювати 11 дітей. Ця евакуація відбувається постійно. Які деталі цієї та попередніх операцій можете повідомити? Чи володієте цифрами за цей рік: скільки дітей вдалося повернути з ТОТ Херсонщини?
Ми вже змогли повернути майже 300 дітей, спільно з Уповноваженим з прав людини, Офісом Президента та за підтримки Президента України та першої леді. Наша діяльність триває, і ми постійно надаємо допомогу. На жаль, не можу поділитися багатьма деталями, оскільки більшість з них є конфіденційними, щоб забезпечити продовження цієї важливої роботи. Діти, які повертаються, проходять процес адаптації, оскільки після окупації їм дуже важко. Вони глибоко сприймають російську пропаганду, яка сприймає їх як цільову аудиторію. Тому робота з психологами, медиками та процес адаптації є найважливішими аспектами їх повернення.
Приблизно 30 дітей досі заблоковані в Олешках
І насамкінець теж про Олешки. На початку розмови я згадував міністра закордонних справ України пана Сибігу, який сказав, що близько 1 700 людей досі залишаються заблокованими в місті. Чи є серед них діти та що відомо про їхню кількість?
Наскільки нам відомо, це приблизно 30 дітей. До цього повідомляли про 2 000 людей, серед яких було близько 50 дітей. Зараз ця кількість зменшилася приблизно до 30. Але стверджувати щось офіційно дуже важко, оскільки ми спираємося лише на свідчення перевірених джерел, які перебувають на окупованій території.
