Уроки "соціалізму" з Сіетла: Чому держава ніколи не зможе стати успішним рітейлером? (Автор: Петро Чернишов)

У Сполучених Штатах розпочинається безпрецедентний експеримент для ринкової економіки. Новообрана мер Сіетла Кейті Вілсон оголосила про війну продуктовим мережам, погрожуючи націоналізацією тим, хто закриє нерентабельні магазини. Для українських підприємств цей випадок є яскравим прикладом того, як політичний популізм може підривати економічні системи навіть у найбільш розвинених містах світу.

Сіетл - це агломерація з населенням у 4 мільйони людей та ВВП, який перевищує бюджети багатьох країн. Це глобальний центр інновацій, де базуються Amazon, Microsoft, Boeing та Starbucks.

Здавалося б, саме тут бізнес мав би почуватися найкомфортніше. Проте обрання нового мера-соціалістки Кейті Вілсон змінило правила гри. Міська влада оголосила війну законам ринку, обравши своєю ціллю продуктовий рітейл.

Суть конфлікту

Два найбільших супермаркетних гіганти - Kroger і Albertsons - мали намір об'єднати свої сили, але їх злиття було зупинено антимонопольними регуляторами. У відповідь на це, компанії вирішили провести аудит своїх активів і закрити деякі з магазинів.

Причина, яка може здатися звичайною для будь-якого керівника: ці елементи приносять збитки. У світі бізнесу, якщо актив виявляється збитковим, його слід оптимізувати або ж ліквідувати. Це основний принцип звіту про прибутки та збитки (P&L).

Проте Кейті Вілсон запропонувала альтернативну точку зору: "Їжа повинна розглядатися як право людини, а не як комерційна діяльність". У відповідь на це, чиновники висловили ідею використати механізм примусового викупу нерухомості, відомий як Eminent Domain, для задоволення суспільних потреб.

Бізнес отримав жорсткий ultimatum: або ви функціонуєте в умовах збитковості, або ми конфіскуємо вашу власність і на її місці відкриваємо комунальний магазин.

Як керівник, я завжди аналізую корінні причини фінансових втрат. У контексті Сіетла питання не у "жадібності бізнесменів", а у явищі, яке в рітейлі відоме як shrinkage (втрати товарів і матеріальних ресурсів).

У Сполучених Штатах спостерігається справжня епідемія крадіжок у магазинах. У деяких районах правоохоронці не реагують на виклики, якщо вартість вкраденого не перевищує визначену межу. Унаслідок цього бізнеси не можуть забезпечити безпеку своїх працівників та захист товарів, тому змушені залишати небезпечні території.

І тут виникає парадокс, який варто усвідомити:

В Україні часто обговорюються пропозиції щодо того, що влада повинна "контролювати ціни", "налагоджувати порядок" у мережах або засновувати "державні компанії", щоб боротися зі спекулянтами.

Історія із Сіетлом - це чудовий антиприклад подібної політики.

По-перше, ефективність управління. Уявіть собі чиновника, який не зміг організувати роботу поліції, але береться керувати закупівлею бананів, логістикою швидкопсувних продуктів та управлінням залишками.

По-друге, націоналізація втрат. Якщо комунальний магазин з'явиться на місці закритого приватного, він також буде піддаватися крадіжкам. Відмінність лише в тому, що збитки приватного підприємства компенсуються його акціонерами, тоді як втрати комунального закладу покриваються за рахунок платників податків, тобто нами, громадянами.

Будь-яке намагання примусити бізнес виконувати соціальні обов'язки за свій рахунок завжди призводить до одного результату — втрати інвестицій.

У сфері роздрібної торгівлі існує поняття "обмежувальних угод" (non-compete clauses), яке передбачає, що при закритті магазину мережа може заборонити конкурентам орендувати цю локацію на кілька років. Це сувора практика, що викликала занепокоєння у мерії Сіетла, яка прагне її ліквідувати. Проте, їхня альтернатива — повна заборона закриття магазинів — може бути навіть менш прийнятною.

Жоден стратегічний інвестор не наважиться вкласти кошти в розвиток нових локацій, якщо буде впевнений, що вихід з ринку для нього неможливий. Участь у бізнесі завжди є добровільною, тому й вихід повинен залишатися такою ж опцією.

Ми вже вивчали цю тему. Радянський Союз був величезною системою "муніципальних гастрономів". Наслідки цього – дефіцит товарів, черги та крах економіки – залишилися в нашій пам'яті. Дуже дивно спостерігати, як провідні економічні держави намагаються повторити ті ж самі помилки, від яких ми відмовилися три десятиліття тому.

Ефективна економіка будується не на примусі, а на створенні умов, де бізнесу вигідно працювати чесно та безпечно. Все інше - це шлях у нікуди, навіть якщо він вимощений добрими намірами у сучасному Сіетлі.