Динамо оприлюднило офіційну реакцію на запит Шахтаря.

Директор медіа-відділу "Динамо" Юрій Корзаченко дав відповідь генеральному директору "Шахтаря" Сергію Палкіну стосовно питання ліміту на легіонерів у наступному сезоні української Прем'єр-ліги.

"На світовій першості, що ось уже понад місяць не дає нормально спати вболівальникам у Старому Світі, залишилося провести два завершальні матчі - розіграти сам золотий трофей і визначити призерів.

У чільному квартеті знову не бачимо найтитулованішої команди чемпіонатів планети - збірної Бразилії. Від 2002 року, коли чаклуни м'яча здобули право називатися пентакампеонами, вони всього раз проходили далі чвертьфіналу (програвши на домашньому мундіалі німцям із оглушливими 1:7).

Статус законодавців у світі футбольних трендів, який раніше безумовно належав бразильцям, поступово переходить до інших футбольних гігантів. Проте представники Бразилії все ще залишаються затребуваними на міжнародній арені, іноді утворюючи цілі групи.

Згідно зі статистичними даними, найбільше бразильських футболістів серед європейських клубів мають португальська команда "Брага" та донецький "Шахтар".

З лузитанцями ситуація зрозуміла: їхній зв'язок через Атлантику з латиноамериканськими "родичами" підтримується мовою, культурними звичаями та спільним менталітетом. Натомість, історія "гірницької" діаспори, хоча й коротша, вже не вперше проходить через цикли історичної спіралі, що щоразу викликає різноманітні "побічні ефекти".

Сьогодні цей бразильський вплив (навіть ретельно прихований за словесною оболонкою) намагається зламати стіну законності та здорового глузду. Висловлені генеральним директором "помаранчево-чорних" Сергієм Палкіним заклики до інновацій та життєдайної конкуренції, а також посилання на приклади провідних клубів і ліг, укупі з погрозами звернутися до суду, викликають роздуми: чим голосніше заяви, чим пафосніше лозунги, і чим більше шуму навколо мети "Шахтаря" взяти на себе відповідальність за майбутнє українського (чи бразильського?) футболу — тим, очевидно, менше впевненості у стійкості власних позицій і легітимності пропонованих ідей.

Дванадцять команд української Прем'єр-ліги, що становить три чверті всіх учасників цього престижного турніру, виступили на підтримку збереження правила, яке дозволяє одночасно грати на полі чотирьом українським футболістам. Проте є пропозиція зменшити цю квоту, дозволивши додатково включити до семи легіонерів ще одного гравця з країни Європейського Союзу. Це нібито є жестом від Української асоціації футболу у відповідь на надані преференції для українських гравців в клубах за кордоном.

Жест - дійсно, широкий, красивий. Але, як кажуть, є нюанси.

У переважній більшості футбольних держав Старого Світу поруч із правилом вільної реєстрації представників ЄС регламенти національних першостей містять пункти обмежень для тих, хто європейського паспорта не має. Скажімо, в іспанській Ла Лізі таких ландскнехтів може бути лише троє, у французькій Лізі 1 - четверо.

Цікаво зазначити, що команди, які беруть участь у чемпіонаті Аргентини, мають право мати в складі не більше шести іноземних гравців, а на полі одночасно може перебувати лише на одного менше. Чи пам'ятаєте ви, які країни стали фіналістами чемпіонату світу-2026?

Різні ліги, не запроваджуючи прямих обмежень, включають в свої регламенти пункти, які зобов'язують клуби виставляти на поле певну кількість вихованців. Вони також можуть встановлювати специфічні вимоги до "якості" іноземних гравців, наприклад, вікові обмеження або необхідність бути залученими до національних команд. Крім того, деякі ліги можуть обмежувати щорічну квоту на підписання нових футболістів.

В будь-якому випадку, в світі футболу важливо дбати про своє коріння, академічні основи та збереження автентичності - це один з основних принципів прогресу.

Цей аспект набуває особливого значення для країни, яка стикається з агресією, адже, на мою думку, було б недоречно утримувати цілі команди легіонерів-мільйонерів. Незалежно від того, як ефектно це прикрашається гаслами про конкуренцію чи рейтингові бали у таблиці коефіцієнтів УЄФА, першочерговим завданням має бути створення можливостей для молоді в Україні, щоб вона могла реалізувати свій потенціал. Фактично, ми опинилися у ситуації, коли ліміт на легіонерів замінюється лімітом на українських гравців.

На думку Сергія Палкіна, саме розквіт 2000-х років, коли в Українську Прем’єр-лігу охоче приїжджали зірки з великими контрактами, став каталізатором успіху українського футболу на світовій арені. Натомість, останні два десятиліття характеризуються стагнацією, і однією з причин цього явища є обмеження на кількість іноземних гравців.

По-перше, протягом 12 з останніх 20 років Україна страждає від війни. Це стало причиною, чому футбольний клуб "Шахтар" не може проводити свої матчі в Донецьку. В результаті, тимчасово переміщений клуб втратив багатьох легіонерів без жодних компенсацій після початку повномасштабного вторгнення.

По-друге, пан Сергій, чомусь, не згадує про значні досягнення українських юнацьких команд. Зокрема, варто відзначити титул чемпіона світу 2019 року серед команд U20, а також участь молодіжної збірної у півфіналі Євро-2023 та на Олімпійських іграх 2024 року. Крім того, хлопці з U19 тричі виходили до топ-четвірки на європейських чемпіонатах у 2018, 2024 і 2026 роках, а в 2009 році здобули "золото" на Євро, який проходив у Донецьку та Маріуполі. Не можна забувати й про молодіжну команду "Шахтаря", яка в сезоні 2014/15 досягла фіналу Юнацької ліги УЄФА.

Саме з цією метою ліміт на легіонерів був змінений з дев'яти до семи гравців, незважаючи на значний опір, щоб дати можливість розвиватися місцевим талантам. Це зобов'язало клуби інвестувати в свої академії, зміцнюючи підґрунтя для формування всіх рівнів українських збірних. Завдяки цьому український футбол не лише виживає, але й виховує нові зірки, які, пройшовши через жорстку конкуренцію, поповнюють ряди наших гравців у провідних лігах світу. Таким чином, створюються можливості для нових поколінь талановитих співвітчизників на батьківщині.

Цей процес може опинитися в нових пастках. Чому? Лише для того, щоб з кількох десятків легіонерів "Шахтаря" на лавці залишився один зайвий? Або щоб наші футбольні олігархи, замість розвитку власних талантів, зосередилися на трансферних угодах "купівлі-продажу"? Чи це відповідь на нещодавні невдалі спроби тиснути на керівництво УАФ щодо натуралізації Педріньйо та Педро Енріке — звісно ж, в інтересах збірної України та її тодішнього тренера Сергія Реброва?

Повторимося: 12 клубів УПЛ - проти такої "ринкової економіки". Сергію Палкіну, котрий апелює до прав людини, до європейських цінностей тощо, слід би зважати на вердикт демократичного волевиявлення тотальної більшості. А також - лобіюючи тему з європейським громадянством потенційних легіонерів, не замовчувати аспект представництва виконавців не з ЄС (окрім бразильців, у "Шахтарі", нагадаємо, виступають повпреди Грузії, Болівії, Венесуели, Тунісу, Буркіна-Фасо та Нігерії)", - зазначив функціонер.