В Україні відсутня єдина державна програма для релокації пенітенціарних закладів під час військового стану, зазначає юрист.

В Україні відсутня загальна державна програма релокації пенітенціарних установ на період воєнного стану, установи не мають механізмів швидкого реагування на загрози, зокрема для евакуації осіб, які там утримуються, повідомив адвокат юрфірми Grain Law Firm Олександр Зайцев.

Після масованого обстрілу Біленьківської виправної колонії № 99, внаслідок якого загинуло щонайменше 16 людей, питання релокації стало надзвичайно важливим. Ця трагедія підкреслила, що існуюча система пенітенціарних установ не змогла адекватно відреагувати на очевидні загрози. Наразі немає публічних даних про те, що процес релокації відбувається систематично або за планом. В Україні не існує єдиної державної програми релокації на час воєнного стану, і установи залишаються в безпосередній близькості до зон бойових дій, не маючи механізмів для евакуації утримуваних осіб, - зазначив він в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".

На думку Зайцева, інцидент у Біленьківській виправній колонії свідчить про те, що безпека в пенітенціарних закладах під час воєнного стану залишається на вкрай низькому рівні.

"Особи, які перебувають у місцях несвободи, позбавлені можливості самостійно подбати про власний захист: вони не мають доступу до укриттів, бомбосховищ тощо, не можуть вільно пересуватися чи евакуюватися у разі небезпеки. На жаль, сьогодні чимало установ не обладнано навіть базовими засобами безпеки: бракує захисних споруд, відсутні чітко прописані й реалізовані плани евакуації, не визначено альтернативних безпечних локацій для розміщення засуджених у разі загрози бойових дій чи масованого обстрілу", - сказав він.

Зайцев підкреслив, що "інформація про нестачу укриттів, неможливість здійснення евакуації та відсутність медичної допомоги в закладах, що знаходяться близько до фронту, свідчить про наявність системної кризи". Він також зазначив, що так зване Київське СІЗО, яке розташоване в порівняно безпечному Києві, не має жодних захисних конструкцій для утримуваних осіб, таких як укриття та бомбосховища. В результаті, під час сигналів "повітряна тривога" ув'язнені змушені залишатися на своїх місцях.

"Єдиним заходом безпеки відносно ув'язнених в держустанові "Київський слідчий ізолятор" є припинення будь-яких режимних заходів і виведення ув'язнених для проведення необхідних слідчих (процесуальних) дій. Тобто єдиний захід - це перебування ув'язнених у своїх камерних приміщеннях. Станом на сьогодні неможливо стверджувати, що життя та здоров'я ув'язнених під час перебування в "Київському слідчому ізоляторі" убезпечено, оскільки перебуває у реальній загрозі кожного дня, яку відвернути адміністрація установи не має теоретичної можливості", - сказав він, підкресливши, що так само під загрозою залишаються працівники установ, які принаймні мають можливість перейти в укриття у разі обстрілу, однак і ці заходи під сумнівом, оскільки в такому разі установа із засудженими залишається без нагляду.

Зайцев підкреслив, що наразі не існує визначених процедур для релокації.

"Відсутність деталізованих інструкцій та відповідної інфраструктури свідчить про те, що права осіб, які підлягають релокації, можуть бути захищені недостатньо. Така ситуація потребує невідкладного нормативного реформування, щоб гарантувати дотримання стандартів навіть у надзвичайних умовах", - вважає адвокат.

Коментуючи доступ ув'язнених до адвокатських послуг під час війни, Зайцев зазначив, що законодавство однозначно регулює це питання: особи, які знаходяться у місцях позбавлення волі, мають право на конфіденційні зустрічі з адвокатом без будь-яких обмежень щодо тривалості або частоти. Проте на практиці, особливо в прифронтових зонах, реалізація цього права значно залежить від рівня безпеки, режимних обмежень та логістичних труднощів.

"В умовах повітряних тривог, блокпостів або внаслідок закриття певних регіонів адвокатам часто стає майже неможливо отримати доступ до пенітенціарних установ. У прифронтових зонах адвокати стикаються з великими труднощами у виконанні своїх обов'язків," - зазначив він.

Також, згідно з висловлюваннями Зайцева, масоване вторгнення поставило систему перед небаченими раніше викликами – від нестачі ресурсів та руйнування інфраструктури до загроз безпеці засуджених і працівників установ.

"Офіційно пенітенціарна система виконує свої ключові завдання: утримання, охорону та адміністративну підтримку. Проте значна частина процесів, пов'язаних із реабілітацією, соціальною підтримкою та захистом прав людини, функціонує на незадовільному рівні," - зазначив він.

За словами Зайцева, в даний час особливо актуальними є питання доступу до якісної медичної допомоги, забезпечення безпеки під час бойових дій, а також можливість засуджених підтримувати контакти зі своїми адвокатами та родичами.

"Роботу пенітенціарної системи в Україні можна охарактеризувати як таку, що функціонує в екстремальних умовах повномасштабного вторгнення країни-агресора, але потребує значної підтримки, перегляду підходів і посилення захисту прав людини. Є велике сподівання, що звернення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця до прем'єр-міністра та міністра юстиції стане першим поштовхом до системних змін для належного реагування на виклики війни, хоча, на моє переконання, це варто було розпочати ще в 2022 році", - підкреслив юрист.