Від Аль Капоне до музею: що ховає Алькатрас і чому Трамп прагне відновити функціонування в'язниці.

Нещодавно президент США Дональд Трамп оголосив про свій намір відновити та навіть модернізувати легендарну в'язницю Алькатрас, яка була закрита понад 60 років тому. Його план полягає в тому, щоб знову використовувати цю історичну установу для утримання найнебезпечніших злочинців країни.

Ця заява викликала бурхливі дискусії в американському суспільстві, адже Алькатрас давно перетворився на туристичну пам'ятку. Еспресо розповість, як в'язниця на однойменному острові в затоці Сан-Франциско стала культовим місцем, чому її закрили та чи можуть знову відкрити.

Острів Алькатрас, розташований у затоці Сан-Франциско за 2 км від узбережжя Каліфорнії, отримав свою назву ще в 1775 році від іспанського дослідника Хуана Мануеля де Аяла. Саме він назвав його "La Isla de los Alcatraces" ("Острів олушів", це такі морські птахи).

Проте лише в середині XIX століття, під час епохи "золотої лихоманки", острів став використовуватися для потреб уряду. У 1850 році, згідно з розпорядженням президента США, тут було зведено форт для охорони затоки, а також встановлено перший маяк на західному узбережжі країни, який служив орієнтиром для суден в Тихому океані.

Лише пізніше на цьому місці було збудовано військову в'язницю, яка стала прообразом відомого Алькатрасу.

У 1930-х роках США зіткнулися з хвилею організованої злочинності, спричиненою Великою депресією та "сухим законом". Гангстери, такі як Аль Капоне, заполонили міста, а звичайні в'язниці не могли впоратися з найнебезпечнішими злочинцями чи тими, хто регулярно втікав звідти. Тому американський уряд вирішив створити надзахищену тюрму, яка б ізолювала таких ув'язнених і стала пересторогою для інших.

Алькатрас, оточений холодними водами та сильними течіями затоки, ідеально відповідав цим вимогам. У 1934 році острів перетворили на федеральну в'язницю суворого режиму, відому як "Скеля". Таким чином головною метою цієї тюрми було утримання найнебезпечніших злочинців, бунтарів та втікачів з інших установ.

В'язниця мала 600 камер, розділених на блоки A, B, C і D, хоча зазвичай утримувала не більше 260-267 в'язнів. Головний коридор тюремного корпусу ув'язнені називали "Бродвеєм", а блок D вважався найсуворішим, призначеним для особливо небезпечних осіб. Цікаво, що співвідношення кількості ув'язнених до охоронців було найнижчим серед усіх американських в'язниць того часу (1 на 3 в'язнів).

Нові заходи безпеки, включно з електричними датчиками на дверях і вежами охорони, разом із природними бар'єрами затоки, робили втечу практично неможливою. Та й зазвичай ув'язнених 13 разів на день перераховували, тобто там були дуже суворі заходи безпеки. Кажуть, що найсуворішим правилом Алькатрасу була "тиша": розмови дозволялись лише у вихідні під час відпочинку. А порушників кидали до "ями" - підземної камери, де їх могли тримати тижнями.

Федеральна тюрма Алькатрас швидко перетворилася на притулок для найвідоміших злочинців Америки, чиї імена навіки закарбувалися в історії криміналістики, надавши "Скелі" статусу символу непохитності та жорстокого покарання.

На початку варто згадати Аль Капоне - відомого гангстера італійського походження. Цікаво, що цього ватажка чиказької мафії покарали не за численні злочини, а за ухилення від податків. Він відбував покарання в Алькатрасі з 1934 до 1939 року, де через важкі умови життя та ізоляцію втратив свій авторитет.

У розмовах часто згадують Джорджа Келлі Барнса, якого прозвали "Келлі-Автомат". Цей злочинець епохи "сухого закону" славився своїми викраденнями та грабежами. Його ув'язнили в Алькатрас за захоплення нафтового магната. Він провів за ґратами 17 років, поки не звільнився в 1951 році.

Ім'я Елвіна Карпіса, відомого під прізвиськом "Моторошний" через свою зловісну усмішку, пов'язане з його роллю лідера банди Баркера-Карпіса. Він також відзначається рекордом найдовшого ув'язнення у цій в'язниці — 26 років. У свій час ФБР охарактеризувало Карпіса як "головного ворога суспільства". На судовому розгляді йому пред'явили звинувачення у десяти вбивствах та шести випадках викрадення.

Для українців цікавим в'язнем виявиться Меєр Гарріс "Міккі" Коен, адже його батьки емігрували з Києва на початку ХХ століття. Він був відомим гангстером, займався рекетом та контрабандою. Коен був ув'язненим в Алькатрасі з 1951 по 1955 рік за ухилення від сплати податків. Уродженець Брукліна, він керував мафією в Лос-Анджелесі, славився жорстокістю та харизмою.

У всіх довідниках згадується Роберт Страуд, відомий як "Птахолов з Алькатрасу", який провів 17 років на цьому острові. Його засудили за вбивство, коли йому було всього 19 років. Спочатку йому призначили смертну кару, але згодом вирок змінили на довічне ув'язнення. Загалом у тюремних стінах він провів 54 роки. Саме в цей період він розпочав своє захоплення птахами, читав про них, займався їх ловлею та навіть продажем. Завдяки цьому він став справжнім фахівцем-орнітологом, вивчаючи птахів в умовах ув'язнення. Його життя стало основою для фільму 1962 року, заснованого на книзі Томаса Гедіса "Птахолов з Алькатрасу".

Серед відомих в'язнів можна згадати Артура "Дока" Баркера, який був частиною банди Баркера-Карпіса. Цей гангстер, засуджений за викрадення і розбій, у 1939 році взяв участь у одній з перших спроб втечі з Алькатрасу разом з кількома іншими ув'язненими. На жаль, саме в цей момент його смертельно поранили.

Алькатрас прославився як в'язниця, звідки неможливо втекти. За 29 років роботи було зафіксовано 14 спроб втеч за участю 36 ув'язнених, двоє з яких намагалися втекти двічі. Офіційно жодна втеча так і не вважається успішною, але одна подія і до сьогодні залишається загадкою.

Таким чином, одна з найзнаковіших спроб втечі відбулася з 2 по 4 травня 1946 року. Шестеро ув'язнених намагалися захопити в'язницю, але їхній план не вдався. Троє з втікачів були вбиті, двоє охоронців також загинули, а двох учасників бунту пізніше стратили. Ця подія увійшла в історію під назвою "Битва за Алькатрас".

Найвідоміша спроба втечі сталася 11 червня 1962 року, за рік до закриття в'язниці, коли Френк Морріс разом із братами Джоном і Кларенсом Анґлінами вирішили втекти. Вони залишили в своїх ліжках ляльки, виготовлені з пап'є-маше, щоб обдурити охоронців. Чоловіки пробили стіну, пролізли через вентиляційні системи і дісталися до затоки на саморобному плоту, зробленому з дощовиків, після чого зникли безслідно. Кажуть, що Френк Морріс мав вражаюче високий IQ, що, безумовно, допомогло йому здійснити втечу з 11 різних в'язниць.

Незважаючи на те, що ФБР вважає, що вони загинули через холодну воду та сильні течії, їхні тіла досі не були виявлені. Справа залишається нерозкритою, і існують теорії, які припускають, що втеча могла бути вдалою. Однак четвертий учасник, Аллен Вест, так і не зміг вирватися з камер. Про можливу втечу Френка Морріса та його товаришів був знятий фільм "Втеча з Алькатрасу" (1979), де головну роль виконав Клінт Іствуд.

Цікава деталь: у тому ж році, коли відбулася знаменита втеча, 16 грудня в'язень Алькатрасу на ім'я Джон Пол Скотт, використовуючи надувні гумові рукавички, зміг переплисти 5 км від острова до сусіднього маяка Форт-Пойнт. Однак на наступний день його виявили підлітки на пляжі в стані переохолодження та виснаження, через що в'язня знову доставили до Алькатрасу. Таким чином, Джон Пол Скотт став єдиним в'язнем, якому офіційно вдалося дістатися до іншого берега вплав. Цікаво, що нині цей маршрут проходять учасники щорічних тріатлонних змагань.

Тож загалом з 36 втікачів Алькатрасу 23 схопили, шістьох застрелили, двоє, ймовірно, потонули, а п'ятеро (включно з Моррісом і братами Анґлінами) зникли безвісти. Для американської федеральної тюрми - це неймовірні результати, які й надали "Скелі" легендарного статусу. Цей образ яскраво змалювали в численних медіа, фільмах та книжках.

Алькатрас був закритий 21 березня 1963 року з кількох причин. По-перше, утримання в'язниці вимагало значних фінансових витрат. Оскільки острів не міг забезпечити себе ресурсами, всі необхідні матеріали - від їжі до пального - доводилося транспортувати човнами. За оцінками, це обходилося приблизно в 10 доларів на день для кожного в'язня, тоді як у таких містах, як Атланта, витрати становили всього 3 долари на день на одного засудженого.

По-друге, солоні води затоки завдали значної шкоди інфраструктурі в'язниці, призвівши до серйозних ушкоджень стін, що вимагало великих фінансових витрат для ремонту. По-третє, у 1960-х роках у США розпочалася переоцінка пенітенціарної системи, що призвело до зосередження уваги на сучасніших в'язницях на материку. До того ж, на момент закриття Алькатрас вже не відповідав сучасним стандартам безпеки та умов утримання.

Тому через сукупність всіх цих факторів генеральний прокурор США Роберт Ф. Кеннеді (молодший брат президента Джона Кеннеді) наказав закрити заклад. Загалом впродовж 29 років через в'язницю пройшло понад 1,5 тис. в'язнів.

Після закриття в’язниці острів кілька років був залишений напризволяще, проте згодом почав привертати увагу як активістів, так і туристів.

У 1969-1971 роках Алькатрас "окупувала" група корінних американців на чолі з активістами Руху американських індіанців (AIM). Вони вимагали повернення земель і привернення уваги до прав корінних народів. Існує навіть легенда, що задовго до появи тут європейців корінні американці жили на островів Алькатрас. Тож така своєрідна окупація тривала 19 місяців і стала важливою подією в історії боротьби за права індіанців, яка привернула увагу медіа до цієї проблеми.

Та у 1972 році Алькатрас увійшов до складу Національної зони відпочинку "Золоті ворота" під управлінням Служби національних парків США. Тому у 1973 році острів відкрили для туристів, а в 1976 році його внесли до Національного реєстру історичних місць.

У 1986 році Алькатрас був оголошений Національною історичною пам'яткою. Нині ця в'язниця перетворилася на популярний музей, який щороку приваблює понад 1,5 мільйона відвідувачів. Туристичні екскурсії пропонують огляд камер, їдальні та розповіді про захоплюючу історію установи, включаючи численні спроби втечі.

Як було зазначено раніше, Алькатрас також увійшов до сучасної попкультури. Фільми, такі як "Скеля" (1996) з участю Шона Коннері і Ніколаса Кейджа, "Птахолов з Алькатрасу" (1962), а також "Втеча з Алькатрасу" (1979) з Клінтом Іствудом, а також багато інших, сприяли формуванню образу цієї в'язниці як символу жорстокої ізоляції.

Заява Дональда Трампа про відновлення Алькатрасу як в'язниці викликала неоднозначну реакцію. У своєму дописі він наголосив, що Америка "страждає від рецидивістів і насильницьких злочинців", і закликав ізолювати їх на острові. Він також пов'язав це рішення з боротьбою проти нелегальної міграції, критикуючи суддів, які, на його думку, занадто м'яко ставляться до злочинців.

Під час подальшого спілкування з журналістами Дональд Трамп уточнив, що його пропозиція є лише "ідейним задумом", але вона миттєво викликала жваві дискусії. Безліч американських політиків, істориків та представників громадськості розкритикували цю концепцію, вважаючи її непродуманою та популістською. Критики звернули увагу на величезні витрати, необхідність комплексної реконструкції та загрозу для історичної спадщини. Обговорюється сума в 400 мільйонів доларів, і це лише початкові витрати. Крім того, для реалізації цієї ініціативи знадобляться численні зміни в законодавстві. Адже наразі острів Алькатрас управляється Національною службою парків США, виступаючи як національний історичний пам'ятник та популярна туристична атракція. Таким чином, між задумом Трампа та його реалізацією існує безліч перешкод.

Туристи та місцеві мешканці висловили свої сумніви щодо проекту відновлення в'язниці, підкреслюючи її історичну цінність та значення в контексті боротьби за права корінних народів, як зазначає The Guardian. Деякі активісти висловили тривогу, що нова в'язниця може загрожувати правам людини, особливо в разі її використання для утримання мігрантів. Колишня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі, округ якої охоплює територію Алькатрасу, підкреслила, що острів є національним парком і туристичною атракцією, а не місцем для ув'язнення.

Цікаво зазначити, що CNN охарактеризувала цю концепцію як "оптимальну метафору для другого терміну Трампа". Відновлення роботи в'язниці Алькатрас сприймається як "настільки характерна для Трампа ідея, що дивно, чому президент США не вирішив реалізувати її раніше", іронічно відзначають автори матеріалу.

Слід зазначити, що прихильники Трампа, особливо серед консерваторів, виявили підтримку цій ініціативі, сприймаючи її як "символ рішучої боротьби зі злочинністю".

Тож наразі немає конкретних термінів із повторним відкриттям в'язниці Алькатрас. Як багато інших ідей Трампа, ця ініціатива поки що залишається гучною заявою без чіткої стратегії реалізації, юридичної підтримки та суспільного консенсусу.