Відстрочене батьківство в умовах конфлікту.
Тенденція до відстроченого батьківства вже давно стала популярною у всьому світі, але в Україні інтерес до цієї практики зріс унаслідок повномасштабної війни. У відповідь на цю ситуацію була запроваджена державна програма, яка забезпечує безкоштовне замороження статевих клітин для військовослужбовців, як жінок, так і чоловіків.
Рік тому наші журналісти досліджували, чому законодавство ускладнює для вдови військових можливість народжувати дітей від своїх чоловіків. Цього разу ми з'ясували, як виглядає ситуація з посмертним використанням кріоконсервованих репродуктивних клітин.
Ми вирішили розпочати з вивчення концепції "відкладеного материнства", яка стала предметом роздумів для багатьох жінок на початку пандемії COVID-19, хоча сама ця практика вже має певну історію.
"Першопочатково, кріоконсервація яйцеклітин розроблялась для жінок, які хворіють важкими захворюваннями. Проте послугою замороження почали користуватись жінки без проблем із репродуктивним здоровʼям, просто якщо вони мали бажання відтермінувати материнство на певний час". -- Ольга Малюта, ембріологиня.
Наприклад, Ольга, яка є пацієнткою з діагнозом рак, зазначає, що жінки перед початком хіміотерапії мали можливість зберегти свої яйцеклітини. Це дозволяло їм, після лікування, використати їх для самостійного зачаття або ж звернутися до сурогатної матері за допомогою.
Гінекологиня та репродуктологиня Ірина Ройко зазначає, що раніше жінки часто зверталися до неї з проханням про замороження яйцеклітин через ризик «раннього виснаження яєчників», який спочатку називали «ранньою менопаузою». Новий термін більш точно відображає процес, що відбувається в організмі жінки: яєчники припиняють виробництво своїх гормонів, таких як естрогени, прогестерони та незначна кількість тестостерону, фактично «засинаючи». Однак тепер до причин звернень додалася й війна.
Загалом, Україна, є однією з небагатьох країн у світі, де пацієнти можуть скористатися повним спектром послуг в області репродуктивної медицини, в тому числі ДРТ: допоміжними репродуктивними технологіями. Про правові аспекти використання такого роду технологій нам розповіла Альона Дутко, доцент кафедри цивільноправових дисциплін Навчально-наукового інституту права та правоохоронної діяльності Львівського державного університету внутрішніх справ.
На даний момент правове врегулювання даного типу технологій здійснюється через низку нормативних актів, таких як Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Наказ Міністерства охорони здоров’я України №787 "Про затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні", а також Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я". Проте, на жаль, в Україні відсутнє спеціалізоване законодавство, яке б чітко регулювало репродуктивні права особи. — Альона Дутко, доцент.
Існують також ситуації, коли подружжя обирає заморожування ембріонів замість окремих статевих клітин. У разі розлучення колишнім партнерам доведеться пройти через складний етап вирішення конфлікту, якщо, наприклад, чоловік не погоджується на використання ембріона, тоді як для жінки це може бути єдиним шляхом до материнства.
"З віком запас яйцеклітин зменшується, тому ми, лікарі, кажемо, що будь-яку заморозку яйцеклітин, не зважаючи на причини, бажано зробити до 30 років. Звісно, кожен випадок потребує індивідуальної консультації зі своїм лікарем. Проте, якщо пацієнтка зважилась на кріоконсервування після 35 років, то особисто я рекомендую заморожувати ембріони." -- Ірина Ройко, гінекологиня, репродуктологиня.
Під час підписання угоди з медичним закладом подружжя може передбачити умови щодо постмортального використання у випадку смерті одного з партнерів. Але що робити, якщо обоє батьків загинуть? Ольга Малюта пояснює, що клініка не має права використовувати такі матеріали без попередньої згоди батьків, оскільки це заборонено законодавством. Тому, на жаль, якщо в угоді не прописано право на посмертне розпорядження, матеріал доведеться знищити.
"Для самих лікарів така утилізація -- це біль. І це ще одна причина, чому Україні потрібен закон про регулювання репродуктивних прав. Крім того, зʼявиться можливість говорити про посмертне донорство загалом, адже є випадки, коли у людей єдиною можливістю стати батьками є лише стороннє донорство.
Зразки ембріонів, яйцеклітин і сперми, кріоконсервовані в резервуарі з азотом. Фото: Getty Image
Однією з найчастіших проблем при використанні можливостей програми для військових стає питання постмортальної репродукції: з одного боку, багато людей користуються можливостями програми саме для того, щоб народити дитину від загиблого на війні партнера. Проте цей аспект викликає найбільше труднощів і люди нерідко звертаються по допомогу до юристів та надають розголосу у ЗМІ, аби отримати цю можливість. Якою зараз є ситуація у законодавстві ми вирішили розпитати у пані Альони.
"Згідно з Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження генофонду Українського народу", біологічний матеріал полеглих військових зберігатиметься безоплатно протягом 3 років після їхньої загибелі. Після закінчення цього строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин, які зберігаються відповідно до законодавства, на випадок її смерті або оголошення судом її померлою". -- Альона Дутко, доцент.
Отож, ризик, що після загибелі донора матеріал просто утилізують мінімальний, проте, чи може сам донор вплинути на цю ситуацію і врегулювати можливий конфлікт на випадок своєї смерті наперед?
"Процедура розморожування статевих клітин військовослужбовців повинна здійснюватися на основі заяви з їх підписом. При цьому, заява, оформлена за життя, є відображенням волі особи щодо використання її репродуктивного матеріалу і може служити достатньою підставою для проведення постмортальної репродукції, фактично виконуючи функцію підписаного запиту на розморожування генетичного матеріалу." -- Альона Дутко, доцент.
Оскільки це питання стало надзвичайно актуальним, клініки репродуктивної медицини та нотаріуси шукають індивідуальні рішення для кожного конкретного випадку. 21 серпня 2006 року Комітет з етики та права Європейської асоціації репродукції людини та ембріології (ESHRE) оприлюднив рекомендації, які закликають оформлювати письмову згоду на використання біоматеріалу після смерті до моменту кріоконсервації чи початку циклу допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Враховуючи недоліки раніше згаданих механізмів вирішення питань постмортальної репродукції, низка клінік репродуктивної медицини створила спеціалізовані договори з пацієнтами. Ці угоди регламентують умови використання кріоконсервованих біоматеріалів у разі смерті. Іншою можливістю є укладання пацієнтами заяви-згоди на використання біоматеріалів після їхньої смерті. -- Альона Дутко, доцент.
Ключовий момент, на який звертає увагу пані Альона, полягає в необхідності нотаріального засвідчення такої заяви. Іноді допускається підписання таких документів у простій письмовій формі, коли це відбувається в присутності керівника медичного закладу, оскільки військовозобов'язані особи мають обмежений час для дій. Проте, для того щоб максимально захистити постмортальні розпорядження щодо кріоконсервованих біоматеріалів партнера, юристи рекомендують оформляти заяву у вигляді нотаріально завіреного документа.
Існує постійний зростаючий попит на видачу посвідчень такого типу, що спонукає нотаріусів використовувати цей метод для вирішення питань, пов'язаних з постмортальним розпорядженням замороженими біологічними матеріалами. На завершення, слід зазначити, що репродуктивні права громадян потребують належного законодавчого захисту, і їх реалізація значною мірою залежить від підтримки держави. Більш того, існує чимало випадків, коли реалізація цих прав можлива лише завдяки застосуванню допоміжних репродуктивних технологій, -- Альона Дутко, доцент.
Від початку повномасштабного вторгнення в Україні особливо гостро стоїть питання репродуктивних прав людини. Багато жінок зважуються на відкладене материнство у звʼязку із проходженням військової служби або небажанням народжувати під час війни. Аналогічно, багато чоловіків приймають рішення заморозити біоматеріал. Крім цього, є причини повʼязані зі здоровʼям, через які люди зважуються на замороження статевих клітин. Проте, на законодавчому рівні досі немає повноцінного регулювання репродуктивних прав людини, а, отже, і їх захисту.
