Влада рухається до абсолютної диктатури, провалюючи як оборонні дії, так і перемовини. Проте, вихід існує: інтерв'ю з Петром Порошенком.

Як безвізовий режим вплинув на подальший процес євроінтеграції України? Чому нинішня влада зазнала невдачі в своїй дипломатичній діяльності і які є можливості для виправлення ситуації? Який стан справ із зміцненням оборонних позицій поблизу лінії фронту? Яким чином можна подолати тупикову ситуацію у переговорах зі Сполученими Штатами? І чому адміністрація президента починає згортає реформи в Україні, все більше наближаючись до авторитаризму та "портновщини"?

Про це та багато іншого розповів п'ятий Президент України Петро Порошенко під час спільного спецефіру "Прямого" та "5 каналу" "Говоримо про Україну", присвяченого річниці безвізового режиму з Європейським Союзом.

-- Зараз не вистачає дипломатії для отримання нової військової допомоги від Сполучених Штатів. Тобто її немає. А ви тоді і ваша команда довели ефективність дипломатії. Тоді відбулося неможливе. Тож я хочу говорити сьогодні саме про це. На тлі того, що відбувається на фронті, що ми спостерігаємо, нашим Збройним силам України, нам, українцям, просто необхідна ця дипломатична підтримка, яка б закріпила ці успіхи.

Чому для вас, як для президента, було так важливо досягти безвізового режиму для України? Ми продовжуємо наш стратегічний шлях до європейської інтеграції, але досі не можемо розпочати переговори щодо вступу. Це закріпило б наші успіхи в зовнішній політиці, сприяло б отриманню підтримки та допомоги від наших партнерів, а також продемонструвало б, що Україна володіє потужною дипломатією, не обмежуючись лише фронтовими викликами.

Дякую вам. Передусім, хочу висловити вдячність за запрошення. Особливо ціную, що ви запросили мене в цей важливий для мене день. 11 червня — це особливе поєднання двох значущих подій. Сьогодні ми святкували б день народження мого батька, якому виповнилося б 89 років. Я прикладав багато зусиль, адже він мріяв про безвіз як про велику перемогу для України. Я пообіцяв йому, що на його день народження піднесу цей подарунок. Тому я був надзвичайно радий, коли вдалося прискорити впровадження безвізового режиму і встановити цю дату на 11 червня.

Друга точка зору полягає в тому, чому безвізовий режим став таким значущим? Країна та її народ потребують досягнень. Це стало однією з найбільших перемог моєї каденції: у 2014 році ми підписали угоду про асоціацію, запровадили поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі, реалізували безвізовий режим, отримали Томос і внесли зміни до Конституції, які закріпили прагнення України до членства в ЄС та НАТО.

Це була складна задача. Ви абсолютно праві в тому, що багато людей, як в Україні, так і за її межами, не вважали цю можливість реалістичною. Мало хто знає, що я розпочав роботу над безвізовим режимом ще під час свого перебування на посаді міністра закордонних справ у 2009-2010 роках. Можу відзначити, що в той період багато хто закликав сповільнити або навіть унеможливити цей процес. Сьогодні вперше ділюсь цим фактом: одна з пропозицій з боку Російської Федерації, яка в той час вважалася "стратегічним партнером України", полягала в тому, щоб ми разом заявили Європейському Союзу про спільний безвізовий режим для Росії та України. Але я, як міністр закордонних справ, категорично відмовився. Ми не повинні бути залежними від добрих чи поганих намірів Росії. Ми є європейською нацією і маємо власний шлях до Європи. Це була моя чітка позиція.

Що ж відбувалося у 2014-2015 роках? Ситуація була складнішою, ніж лише агресія Росії проти України. Варто підкреслити, що у контексті військових конфліктів у Сирії та Лівії, в Європі виникла так звана криза біженців. Лише з Сирії до Європи прибуло близько 5 мільйонів людей, а ще 3 мільйони залишилися в Туреччині. Тоді виникли заяви про те, що... Мені прямо говорили: "Пане Президенте, вам не пощастило. В Європі ніхто не підтримає безвізовий режим для України, оскільки це матиме внутрішньополітичні наслідки. Нам вже достатньо біженців з Сирії, і ми не готові до нової хвилі біженців з України під час війни".

Це було не вирішення проблеми через голів держав та урядів, і через Раду міністрів закордонних справ, де нам вдалося сформувати те, чого зараз не зовсім вдається, - абсолютно потужну і одноголосну підтримку України. Це було рішення міністрів внутрішніх справ. Для цього нам було потрібно виконати 144 бенчмарки, починаючи від інтегрованого управління кордонами і завершуючи реальними досягненнями в боротьбі з корупцією, в тому числі з транскордонною корупцією.

Коли дехто ставився до цього скептично, я публічно наголошував, що ми не лише отримаємо безвіз, а ми отримаємо рішення про безвіз у 2016 році, а дату запровадження - у 2017-му. І що почалося всередині країни? Жахлива ситуація, коли з кожного "утюга" лилося про те, що Порошенко збрехав і безвізу ні в 2016, ні в 2017 не буде. Ми наполегливо і ефективно працювали. Я дуже був задоволений, коли дискусія звелася лише до того: а скільки вдасться затягнути лоукостів в аеропорти України і скільки буде коштувати поїздка до Відня, щоб випити філіжанку кави. Я тоді сказав, у день запровадження безвізу, рівно 8 років тому, що можна буде злітати до Відня за 20 євро і випити каву.

Тоді абсолютно левова частина з невірою поставилась до цих моїх прогнозів. Ми зробили наступний крок, коли я особисто провів переговори з президентом Ryanair, найбільшим у світі лоукостером. І відкрили перший термінал в аеропорту "Бориспіль" для лоукостерів. Перший рейс за участю президента України і президента Ryanair відбувся. Я думаю, що на це відреагував весь світ. Це об'єднало українців. Я дуже щасливий був цим наслідком і можу наголосити, що зараз нам таких перемог, дипломатичних перемог, дуже не вистачає.

Сьогодні я хочу обговорити, чи реально досягти успіху у нинішніх умовах. На фронті Росія обрала стратегію виснаження України — її держави, народу та армії. Це їхній підхід. Що ми можемо протиставити цьому? Не лише силу Збройних Сил і єдність з нашими союзниками, а й потужність нашої дипломатії, яка повинна бути чіткою та переконливою. Я впевнений, що ми матимемо можливість поговорити про цю дипломатію, її потенційні досягнення та завдання, які стоять перед нами сьогодні.

Не можна залишатися в минулому. Я хочу підкреслити, що у нас є чітка стратегія для майбутнього. Це дозволить нам відповісти на запитання, які нині хвилюють українців. Як зупинити війну? Як досягти миру? Якими способами вплинути на Росію, щоб вона припинила бойові дії в цих складних умовах?

Сьогодні ми обговорювали питання фортифікацій і дійсно, ситуація є вкрай тривожною. Бійці з передових позицій виходять на зв'язок і повідомляють, що в Сумській області справи йдуть кепсько — необхідні роботи з укріплення ще не виконані. Можливо, це вже сигнал для Києва задуматися про ситуацію? Чи не варто і нам самим почати будувати укріплення навколо? Які у вас думки з цього приводу?

Фортифікації не є універсальним вирішенням проблем. Питання їхньої реалізації не варто піднімати в даний момент. Хочу підкреслити, що коли я вперше заговорив про фортифікаційні споруди в серпні 2023 року, на мене обрушилася критика: "Ми в наступі, у нас потужний контрнаступ, Порошенко каже, що потрібно дивитися в майбутнє і зводити фортифікації". Але чи я десь стверджував, що потрібно їх будувати? Згадайте мої слова двохрічної давності. Я чітко заявив, що в умовах контролю над ситуацією на україно-російському кордоні, фортифікації слід було зводити у Сумській та Харківській областях, де на той момент вже не відбувалися бойові дії.

Фортифікаційні споруди – це не просто вириті канави. Наші депутати, які приїжджали на інспекцію, часто бачили їх на рівні колін. Якби ті, хто їх проектував, опинилися в таких траншеях, можливо, думали б інакше. Наша позиція полягала в тому, що глибина оборонних ешелонів повинна становити 15-20 кілометрів. Саме там мають бути мінні поля та загородження. Це стало б великою допомогою проти атак російських агресорів, які діють групами по 5-10 осіб на мотоциклах. Вразити їх FPV-дронами та стрілецькою зброєю дуже складно. Але де ж ці мінні поля? Де загородження? Де спеціальні "антикабівські" укриття? Їх просто не змонтували.

На питання, чому ж їх не будували, нам казали, що Порошенко сіє паніку. А вони блискуче розбудовані. Це казали в 2023-му, це казали в 2024-му, і зараз вони намагаються казати це в 2025-му. Та ви не Порошенку кажіть. Ви скажіть цим мешканцям Сум, які були оточені, окуповані або вибиті з наших українських територій. Ви скажіть це вдовам і дітям загиблих бійців, які вимушені були в чистому полі зупиняти російський наступ. І там покажіть, де мали бути розташовані глибоко ешелоновані оборони. Ви розкажіть це мешканцям Покровська, де ще зовсім нещодавно я передавав військову допомогу бійцям наших Збройних Сил. Подивіться, у що зараз перетворився Покровськ, а до цього Бахмут, а до цього інші населені пункти.

В даному випадку, чому зараз це питання не менш актуальне? Я наголошую, що зараз на 20-25 кілометрів від лінії бойового зіткнення терміново треба побудувати нові і сучасні, не такі, як будувалися під час Другої світової війни, фортифікаційні споруди. І для цього мають бути вже задіяні не цивільні, ні в якому випадку президентська вертикаль корумпованих військово-цивільних адміністрацій, які закупляють будівельні матеріали і послуги по ціні в 5 разів, не на 5 відсотків, а в 5 разів вище ринкової вартості, і брешуть, не будуючи або не добудовуючи фортифікаційні споруди. Для нас це має бути 1200-1500 кілометрів потужного валу, ешелонованого, замінованого, з системою радіоперешкод, з системою відеоспостереження - так, як на сьогоднішній день будують росіяни. Подивіться, що вони набудували, як "лінію Суравікіна", зробіть висновки.

Ситуації, коли нас ігнорують, мають одне пояснення. Корупціонери зацікавлені в тому, щоб території, де вони нібито зводили укріплення, потрапили під контроль ворога, оскільки це може знищити докази їхніх злочинних схем. І, звичайно, ми вимагаємо, я зробив брифінг з цього приводу вчора, щоб це питання було винесено на окреме засідання Верховної Ради України. Ми боролися рік за створення тимчасової слідчої комісії. А що вони зробили? Засекретили її засідання. Друзі, 65 років тому Гагарін здійснив політ у космос. І вже протягом 65 років супутники, як російські, так і американські, можуть бачити цей ваш «секрет Полішинеля». Єдині, від кого ви намагаєтеся це приховати, - це народ, щоб він не втручався у ваші крадіжки.

Це питання не стосується лише фінансів. Суть у тому, що, зрештою, і це також моя позиція, нам необхідно зупинити втрати людей, територій і часу. Ви уже два роки втратили. Мене радує, що на нашому вчорашньому брифінгу першими відреагували військові. Хочу подякувати Юрію Бутусову, який повністю підтвердив цю інформацію, отриману від учасників бойових дій. Тому я мушу зазначити, що не приймаю відповідь прем'єр-міністра Шмигаля, де він повторив те, що вже казав у грудні 2023 року. Відповідаючи на моє запитання, він заявив: "Будівництво, Петре Олексійовичу, третьої лінії оборонних укріплень урядом України завершено на всій ділянці лінії бойового зіткнення". Я хотів би запитати: хто ж понесе відповідальність за цю неправду?

Вона нагадує мені обіцянки січня-лютого 2022 року, коли запевняли, що війни не буде, а ми створимо таку оборонну систему, яка зупинить агресора на наших межах. За це платиться велика ціна. Висока ціна сплачена за Курську операцію. Перші 1200 тіл загиблих українських героїв, більшість з яких були з Курська, ми не тільки повинні вшанувати, але й запитати, за що вони віддали свої життя і який результат ми отримали від цієї операції. Результатом мало б бути те, що ми воюємо на території ворога, а в Україні створюємо неприступні оборонні рубежі, об які розіб'ються хвилі російських штурмовиків. Натомість наші бійці стверджують, що не можуть знайти противника ані під Сумами, ані під Покровськом, ані в Запорізькій області, і тепер необхідно будувати укріплення вже в Дніпропетровській області, оскільки ворог наблизився до наших кордонів там.

Я наполегливо закликаю всіх до серйозного ставлення до цієї ситуації. Наші ресурси для активних контрнаступів, які б змогли зупинити російські атаки, вичерпуються. У нас бракує достатньої кількості озброєння, яке б дало змогу артилерії, ракетам, керованим бомбам і авіації ефективно нейтралізувати російські сили. Наразі ми не бачимо перспективи щодо постачання американської зброї. Усе, що було досягнуто за часів попереднього президента США, великого друга України та особисто мені близького Джо Байдена, підходить до завершення або закінчується в липні.

Петре Олексійовичу, я саме хотіла обговорити цю тему та поставити кілька запитань. Мова йде про переговори, або, скоріше, їхню відсутність у контексті припинення конфлікту. Це стосується також наших відносин зі Сполученими Штатами, мирного процесу та отримання допомоги від них, включаючи новий військовий пакет. На жаль, ми не почули жодних новин від чинної влади, переговорників чи дипломатів — навіть від тих п’яти-шести осіб, яких можна назвати менеджерами. І хоча вони минулого тижня відправилися до Вашингтона, ми сподівалися на певні результати, але, на жаль, їх не було.

У мене склалося враження, що ми опинилися в безвиході в наших стосунках зі Сполученими Штатами. Як нам знайти шлях для виходу з цієї ситуації і налагодити ефективну співпрацю з американською стороною? Адже США завжди були нашим стратегічним партнером і надають підтримку Україні. Які ж у нас шанси на успіх у переговорах щодо завершення війни?

-- Перш за все, я себе вважаю без зайвої скромності компетентним, професійним дипломатом. І, звичайно, на фоні вашого питання, дуже тривожного, я хотів би сказати, що метою моєї відповіді буде - існує світло в кінці тунелю. Ми знаємо, що треба зробити для того, щоб вивести ситуацію з глухого кота. Ми готові публічно презентувати нашу стратегію і тактику дій. Єдине, з чим я, можливо, вперше за багаторічну історію нашого знайомства, дозволю собі перший раз не погодитися з вами, що нам треба сконцентрувати всі зусилля після 28 лютого.

Я думаю, що ви маєте на увазі катастрофу і трагедію, яка відбулася в Овальному кабінеті. Я думаю, що нам якраз треба було сконцентрувати всі зусилля "до". І я думаю, що основна причина, яка привела до катастрофи Овального кабінету, була "до". Зустріч була в дипломатичному, професійному, компетентному плані абсолютно непідготовлена. Не був готовий ні президент, ні міністр, ні переговорна група, ні американська сторона. І в цьому була причина... А ціну за це платимо ми. Платимо Збройні Сили України, платить держава Україна, платить народ України.

Щоб не бути голослівним, я вам покажу такий приклад. Скажіть, будь ласка, ми збирали три "саміти миру". Зараз я вже можу про це сказати. Навіщо наші партнери їхали на ці саміти? Знаєте, для чого? Почути від України, як вони, українська влада, мають сценарії закінчення війни. Які їх вимоги, які спільні узгоджені дії? І що треба зробити? Чого Україна чекає від партнерів? Чи ми висловили наш сценарій? Ні. Вам скажуть, що це було таємно, не таємно. Запам'ятайте. Коли ця влада каже про щось таємне, це означає, що в них жахливі результати. Їм нема що сказати суспільству. Чому? Бо вони зорієнтовані на піар. Якби було хоч їм щось видумати, вони би це придумали.

Давайте розглянемо цю ситуацію. На першому саміті зібралися лідери ста країн і міжнародних організацій. Вони запитали: що вам потрібно? Виявилося, що найголовніше для них було просто зробити "фото на пам'ять". Знімок зроблено, і основний результат - домовленість про наступну зустріч. Як так вийшло?

Другий саміт. Можливо, ви вже готові до якихось нових ідей? Ні, ми рішуче відкидаємо ініціативи Китаю, ми відмовляємося від пропозицій Бразилії, ми також не приймаємо... Друзі, що в вас залишилося? У вас немає жодної пропозиції від України або НАТО. Це було просто катастрофічно.

Третя зустріч - коли знову-таки готуємо позицію. Перший візит нашої делегації до нової команди в грудні. Ніяких пропозицій, як ми бачимо закінчення війни, не було надано. Нам сказали: добре, давайте ми вам запропонуємо питання припинення вогню. Яка була відповідь України? Ні, нам припинення війни не підходить, ми вимагаємо повноцінної угоди по закінченні війни. А чому вам припинення війни не підходить? Ми відкидаємо.

Проходять два тижні - позиції України змінюються. Кажуть: ми вже готові на припинення вогню, але тільки в повітрі і на морі. На землі - неприйнятно. Наші партнери розводять руками, кажуть: а чому вам не подобається всеохоплююче припинення вогню? Проходять два тижні - позиції України знову змінюються. Кажуть: добре, нам вже підходить припинення вогню на землі, але постійно діючої. 30 днів ми відкидаємо. Добре, кажуть партнери.

Минуло два тижні, і час для нашого 30-денного режиму припинення вогню вже підходить, але ми наполегливо вимагаємо гарантій безпеки з боку США. Американці відповідають: "Ні, спочатку ви повинні припинити вогонь, а потім ми зможемо обговорити всі умови." Ще через два тижні ми заявляємо: "Гаразд, ми готові обійтися без гарантій, але нам потрібні війська Франції, Великої Британії та Німеччини на українській території, які зможуть контролювати виконання умов припинення вогню." На це нам знову кажуть: "Ні, цього не буде." Ми відповідаємо: "Добре, ми готові й до цього, але вимагаємо участі американців, французів, німців і британців у переговорах, адже це правильно." На що отримуємо відповідь: "Ні, ви повинні вести переговори віч-на-віч."

Слухайте, коли у вас є 20 концепцій, і ніхто в світі не розуміє, як ви збираєтесь закінчувати війну, вам неможливо допомогти. Причому я не звинувачую українську владу і не звинувачую партнерів. Я кажу, що це некомпетентна позиція підготовки переговорної позиції. Яку позицію пропонував і пропоную я? Ви тут зібрали "Коаліцію охочих". Ми вийшли з абсолютно чіткою стратегією. Ми даємо Путіну п'ять днів. І якщо не буде безумовного 30-денного і всеохоплюючого припинення вогню без будь-яких умов для того, щоб розпочати переговори, то буде те, що казав Трамп, і за що нам треба було хапатися. Це називається "план Б".

Що таке "план Б"? Що станеться, якщо Путін не припинить війну протягом п'яти днів? Існує два різних підходи до переговорів із ним. Перший — це той, який помилково використовує Трамп, називаючи Путіна "моїм другом". Такий підхід не приносить результатів. Путін, як колишній офіцер КДБ, спеціально навчався маніпулювати ситуацією на переговорах, щоб використовувати її на свою користь, обманюючи і вводячи в оману партнерів, зокрема Трампа. Другий підхід — це "мова сили". Західний світ має можливість використовувати цю мову в спілкуванні з Путіним.

Які є складові цього "плану Б", цієї мови сили? Номер один - перелік зброї, яку Сполучені Штати і НАТО нададуть Україні наступного дня після відмови Путіну. У Путіна не має залишатися жодних надій, що він може обдурити. Там мають бути далекобійні ракети, там мають бути системи протиповітряної оборони, там мають бути керовані авіаційні бомби, там мають бути достатня кількість артилерійських снарядів, там мають бути засоби радіоелектронної боротьби і протидії засобам технічної розвідки Росії. Це перше.

Друге - це резолюція Конгресу з забезпеченням необхідної фінансової підтримки, скоординованої з Європейським Союзом. Третє - це санкції. Я хочу наголосити, що сьогодні я мав зустріч з представниками NB8, тобто вісімки балтійських і північних країн, які були представлені на рівні послів, повністю підтримали цю мою позицію по санкціям. Європа підготувала 18-й пакет санкцій, де враховані більшість моїх пропозицій.

Перша позиція стосується запровадження санкцій на енергетичні ресурси. Необхідно встановити максимальну ціну на російську нафту на рівні 45 доларів за тонну та припинити будь-які способи обходу цих санкцій. Я ставлю питання: як Україна може вимагати цього, коли через її територію проходить транзит 300 тисяч барелів нафти щодня, що забезпечує Росії 21 мільйон доларів прибутку щоденно? Прем'єр-міністр відповів, що вони підтримують цю ініціативу, але Європейська комісія виступає проти. Це неправда. Вони насправді підтримують, але Угорщина заперечує. Вибачте, але Угорщина має зовсім інші інтереси, і ми повинні чітко виконувати їх вимоги. Більше того, існує інформація про те, що частина нафтопродуктів, виготовлених в Угорщині з російської нафти, повертається до України за зниженими цінами, що створює ризики корупції. У цьому випадку єдиним варіантом є зупинка роботи нафтопроводу. Це могло б привести до втрати 6-7 мільярдів доларів експортних надходжень, що, в свою чергу, означає, що ці кошти не будуть використані для фінансування російської агресії.

Друге - санкції Європейського Союзу - це відключення від системи SWIFT 20 найбільших російських банків. Третє - атака на так званий тіньовий флот для того, щоб зупинити російський експорт. Четверте - це санкції, це вже погоджений документ, це не просто "бла-бла-бла". Санкції проти "північних потоків", зупинка де-факто газового постачання аж до постачання російського скрапленого газу. І оці санкції до чого вони призведуть? Скорочення російського експорту, припинення можливості для Путіна фінансувати війну. Це і є та розмова, яку Путін розуміє.

Отже, мова йде про збройну підтримку, санкції, фінансову допомогу, інтеграцію України до Європейського Союзу, і ми ні в якому разі не повинні піддаватися на шантаж з боку Путіна. І, зрештою, ми категорично не можемо приймати ультиматум, що забороняє Україні вступ до НАТО.

Цікаво, що Урсула фон дер Ляєн заявила, що ці санкції будуть представлені та обговорені під час зустрічі країн "Великої сімки", яка відбудеться 14-15 червня. Проте, якщо цей перелік санкцій був би розглянутий як стратегічний план, чи був би він зрозумілий нашим партнерам? І, припустимо, якщо протягом п'яти днів Росія не виконає умови, чи спрацювало б це?

-- Дипломатія - це мистецтво можливого. Якби ви спитали, чи спрацював би план Порошенка по отриманню безвізу, вам би сказали ні. Але ти маєш працювати. І це є світло в кінці тунелю. І я, коли говорю про дипломатичний наступ, я саме це маю на увазі. Бо червень є вирішальним для дипломатичного наступу України. Червень є вирішальним, тому що 15 числа буде засідання "Великої сімки". Червень є вирішальним, тому що в 20-х числах буде в Гаазі саміт НАТО. Червень є вирішальним, тому що нам під час червня потрібно прийняти відповідну резолюцію Конгресу. І ніхто ні по Конгресу, ні по НАТО не робить нічого.

Декілька слів про НАТО, щоб ви могли чітко зрозуміти ситуацію. З 2014 року Україна ризикує пропустити участь у саміті НАТО лише вдруге. Перший раз це сталося в 2019 році, коли ми наполягали на тому, щоб українська влада взяла участь у саміті НАТО в Лондоні, але вони відмовилися. Наразі існує ймовірність, що Україна знову не зможе досягти запрошення. Хочу підкреслити, що інформація деяких ЗМІ про те, що Україна вже запрошена, є неправдивою. Нас запросив лише король Нідерландів на вечерю. Але, вибачте, участь у вечері й участь у саміті НАТО — це зовсім різні речі. Для мене надзвичайно важливо, щоб відбулася рада "Україна-НАТО", адже це є можливістю обговорити співпрацю.

Другий важливий аспект полягає в тому, що в остаточній резолюції саміту НАТО має бути чітке місце для України, з ясними повідомленнями, які повинні почути в усьому світі. Це завдання для українського керівництва в наступні два тижні, які залишилися до саміту – забезпечити, щоб це стало реальністю. Якщо ж цього не вдасться досягти, то це означатиме невдачу в дипломатичному наступі. І для мене це буде справжньою трагедією. Як лідер опозиції, я не можу залишатися осторонь, адже на міжнародній арені нам потрібно демонструвати єдність. Моя участь у візитах до Сполучених Штатів, до Гааги та НАТО є надзвичайно важливою. Це питання стоїть на межі життя і смерті для нашої країни. Саме так варто ставити це питання: не лише про перемогу чи території, а про те, чи зможе існувати незалежна європейська держава.

Ми не можемо бавитися з цим, бо коли я вам говорив про історію дипломатії, що таке мир, як закінчувати війну, не можна думати лише про піар, як вони думали, коли організовували катастрофу в Овальному кабінеті. Не можна думати про те, щоб підняти власний рейтинг на 2-3%. Не можна думати про антиамериканську істерію всередині країни, тому що подобається вам чи не подобається, інших Сполучених Штатів, у світу для вас немає. І без США забезпечити зупинку війни, дотримання досягнутих зобов'язань немає можливості. І тому ви маєте знайти справжніх переговорників і справжню мотивацію для американців.

Будь ласка, скажіть, як ви плануєте досягти двопартійної підтримки проукраїнської резолюції в Конгресі, покладаючись лише на монобільшість та на 5-6 менеджерів, яких ніхто не хоче слухати? Вони стали токсичними для багатьох через різні обставини і не здатні до конструктивних переговорів. Україні необхідно мати представників багатьох партій у парламенті, які повинні бути присутніми у Вашингтоні, Брюсселі та Гаазі.

Якщо цього не робити, і в той час, коли весь світ активно працює над посиленням обороноздатності країни та ефективним завершенням війни, ви всередині держави займаєтеся підготовкою до виборів, замість того щоб зводити укріплення та забезпечувати армію необхідною технікою, ви роздаєте по тисячі гривень, намагаючись купити голоси, або витрачаєте кошти, які отримали від платників податків, на фінансування пропагандистського "єдиного марафону", що не має нічого спільного з журналістикою.

Чи можна уявити, що в Сумах, коли ворог знаходиться лише за 20 кілометрів від обласного центру, хтось вирішив організувати тендер на закупівлю п'яти тисяч щитів? Лише сьогоднішній резонанс привернув увагу до цієї ситуації. П’ять тисяч щитів призначені для п’яти тисяч поліцейських, створюючи цілу бригаду. Натомість, замість того, щоб спрямувати цю бригаду на фронт, де відчувається нестача підготовлених кадрів, вона буде використовуватися в Сумах для розгону протестів. Проте, завдяки нашій активній реакції сьогодні, цей тендер було скасовано. Ось так і потрібно діяти ефективно!

-- Але залишається запитання. Те, що скасували, тому що це набуло публічності і розголосу. А те, що не набуває публічності і розголосу, на жаль, робиться десь там за зачиненими дверима і утаємничено. Але насправді запитання, чому була така ініціатива, від кого захищалися, можливо, про якісь небезпеки, ми не знаємо.

Відповідь зовсім очевидна. Вони готуються до виборів. Моє послання до влади – ви зосереджуєте всі свої зусилля на боротьбі з Порошенком. Ви впроваджуєте незаконні та неконституційні санкції, а також "портновські" переслідування моїх прихильників і членів команди. І відповідь буде дуже проста: Порошенко не є вашим справжнім ворогом. Вашим ворогом є Путін. Якби ви дійсно боролися за Україну, ваша боротьба була б спрямована на Путіна. Натомість ви зосереджені на виборах, і тому змагаєтеся з Порошенком. Це точно призведе до катастрофи. Наша мета – зробити все можливе, щоб уникнути катастрофи для України.

Щодо інтеграції України в НАТО, складається враження, що наша влада не проявляє достатньої активності і не усвідомлює потенційних можливостей цього напрямку. Я б хотів зосередитися на темі євроінтеграції. Ви підкреслили важливість продовження цього курсу навіть під час війни. Євроінтеграція - це процес, що не був ініційований нинішнім урядом, але, здавалося б, він його підтримує. Влада звітує про успіхи, стверджуючи, що усі завдання виконуються, і навіть намагається встановлювати конкретні терміни, коли Україна зможе стати частиною Європейського Союзу.

Всередині країни ми спостерігаємо іншу картину. Громадянський сектор заявляє, що реформи виявилися в стагнації. Активісти стверджують, що корупційні схеми процвітають. Журналісти зазначають, що ситуація зі свободою слова залишає бажати кращого. Навіть "єдиний марафон" відзначає, що прем'єр Шмигаль уникає виходу в ефір, не бажаючи давати інтерв'ю. Ви також знаєте про стан політичної опозиції в Україні, яка стикається з переслідуваннями та санкціями. Які ж у нас перспективи для європейської інтеграції в такій ситуації?

Основним доказом того, що Україна приєднається до Європейського Союзу, є майже 90% підтримки з боку українського населення. Уряд не може проігнорувати цю позицію. Ви згадуєте, що реформи зупинилися. Але в Європі для цього явища використовують інше поняття – "відкат реформ". Це вказує на регрес у тих змінах, які запровадила моя команда. Не вірте обіцянкам, які вам дають, адже перший етап, з якого стартують переговори, називається "фундаментальні принципи". Що входить до цього поняття? Перш за все, це "верховенство права". Саме на це в "портновському" стилі намагається надавити нинішня влада: підконтрольні суди, залежні не правоохоронні, а репресивні органи, переслідування політиків, тиск на бізнес та розправи з місцевими депутатами.

І ви з цим збираєтесь їхати і дурити Європу? Головне питання, яке зараз задають в Європі: Петро Олексійович, чи думаєте ви, що в Україні можливий "грузинський сценарій"? Ще два роки тому у нас це питання навіть не виникало. І я думаю, що це має бути дуже тривожним дзвіночком. Коли у нас міністр юстиції, яка відповідає за переговори й антикорупційне все, напряму звинувачується незалежними громадськими активістами і журналістами в прямій корупції на розкраданні її прямих родичів в армії. Слухайте, і ти після цього не пишеш заяву про відставку? Це означає, що ти руйнуєш європейські перспективи держави.

Те саме у нас є і з точки зору інших міністрів. Коли ми говоримо про "fundamentals", сьогодні на зустрічі посол Данії казав: я хочу нагадати, що критерії, яким ви маєте відповідати, є "копенгагенські критерії". І там є, я вам нагадую, верховенство права, там є незалежність судової гілки влади, там є ефективний антикорупційний режим, там є права людини, там є права журналістів, там є права громадських активістів, там є права вільності зібрання, там є, врешті-решт, після припинення вогню, вільні вибори. Ми сьогодні ближче до них чи далі? Їх, не мій висновок, що країна стрімко рухається в бік диктатури. Санкції, які були накладені на лідера опозиції Порошенка, є якраз самим яскравим тому підтвердженням. Навіть доводити нічого не потрібно. І от навіщо вони це роблять? Я в шоці. І це питання, яке задають мені - навіщо? Ви можете пояснити? Вони програють цей процес.

-- Справа в тому, що не вони програють, а ми програємо, Україна програє.

Якщо ми не будемо вірити у свою перемогу, ми неминуче зазнаємо поразки. Тож давайте здобудемо перемогу!

Мені хотілося б обговорити події, що відбудуться 19 червня, напередодні саміту НАТО. Це буде знакова подія, адже відбудеться засідання Верховного Суду, на якому розглядатиметься позов Порошенка до Офісу президента стосовно накладених санкцій. Варто зазначити, що на першому засіданні були присутні посли з "Великої сімки".

- І на другому були посли та представники посольств. І на третьому вони мені сказали, що будуть. Але як планують від цього захиститися? Планують утаємничити це засідання і вигнати послів. Оце є наступний крок, як вони збираються проводити євроінтеграцію. І ще одна новина, бо в понеділок завершилася дата чергового надання доказів і пояснень. Бо зараз в цьому процесі влада має сама представити і довести причини запровадження санкцій. Поки що нічого, крім того, що санкції носять превентивний характер, тобто нічого не було зроблено. І вони роблять для того, щоб зупинити "думкозлочин" з Оруела "1984". Вони не розуміють, що вони стали посміховиськом для всього світу.

На жаль, ми, хто це витримує, більше не можемо продовжувати проявляти таку терпимість. Тому, вважаю, що настав час об'єднатися і дати їм зрозуміти, що справжній ворог — це Путін. Ми повинні зберегти Україну, адже такими діями вони не сприяють, а навпаки, ускладнюють процеси її захисту.