Вплив систем, що забезпечують справедливість, на психосоціальну адаптацію та реінтеграцію дітей, які стали жертвами насильства.
Зображення: Центр національного опору
Незважаючи на очевидну загальну згоди щодо важливості забезпечення справедливості, вплив цього процесу та його наслідків на психосоціальне відновлення і реінтеграцію осіб, які постраждали від міжнародних злочинів, особливо дітей, залишається недостатньо дослідженим. Це призводить до фрагментованого підходу до правосуддя, який зосереджений на покаранні винних, а також до браку правової підтримки для жертв у рамках існуючих стратегій реінтеграції.
У цілому належно розроблений Порядок виявлення, повернення, забезпечення супроводу та реінтеграції дітей, депортованих або примусово переміщених внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України [Постанова Кабінету Міністрів України № 551 від 14 травня 2024 року], не передбачає, однак, відстоювання прав згаданих дітей шляхом застосування міжнародних та національних засобів правового захисту. Воно може вбачатися серед зусиль для "відновлення індивідуальності дитини", що не відображає сутності таких інструментів та їхньої мети, зокрема повернення постраждалому суб'єктивного сприйняття справедливості.
Міжнародна експертна команда Bring Kids Back UA представила Білу книгу під назвою "Охорона дітей від примусового переміщення та депортації".
Особистісне сприйняття справедливості та несправедливості.
Віра в те, що світ справедливий і що події в житті людей відбуваються відповідно до їхніх вчинків, є поширеною когнітивною концепцією серед молоді до 18 років. У відповідь на порушення своїх прав та інші акти насильства, дитина може реагувати наступним чином:
Відчуття провини, самоосуд, безнадія в момент, коли виникає думка "я вчинив(ла) щось недобре, тому мені це сталося", гнів та бажання помсти, коли колишні уявлення про справедливість світу повністю розпадаються.
Обидві групи станів є деструктивними, що перетворює відновлення суб'єктивного сприйняття справедливості дитиною на невід'ємну складову подолання травми, завданої у результаті протиправної поведінки зловмисника. Під час збройного конфлікту та в період повоєнної відбудови наслідки насильства можуть проявлятися протягом тривалого часу, що, серед іншого, пов'язано з процесом та результатами перехідного правосуддя, справедливим завершенням бойових дій, доступом до ресурсів, необхідних для життя, безпеки та розвитку.
Свій вплив на процес психосоціальної адаптації та реінтеграції постраждалих також відіграють їхня приналежність до культурної, мовної та/або національної групи, а також регіональні особливості. Їх варто враховувати під час розробки стратегій відновлення справедливості й програм перехідного правосуддя. Академічні дослідження демонструють, що рівень задоволення потерпілих та темпи їхнього повернення до звичного життя тісно пов'язані зі спроможністю відстояти свої права в межах справедливих процедур. Останні, за умови імплементації підходу дружнього до дитини, мають для постраждалих терапевтичний ефект .
Важливість відновлення справедливості для окремого постраждалого
Розуміння справедливості та здатність справлятися з несправедливістю не можуть бути узагальнені. Кожен випадок дитини, яка постраждала, потребує індивідуального підходу для оцінки її найкращих інтересів і потреб, зокрема щодо відновлення порушених прав. Важливо, щоб готовність вжити проактивні дії через юридичні механізми захисту виникала на різних етапах психологічного відновлення, що залежить від особливостей дитини і її середовища реінтеграції. Таким чином, оцінка найкращих інтересів має періодично оновлюватися.
На сьогоднішній день досліджень, що вивчають взаємозв'язок між правосуддям і психічним здоров'ям, ще не так багато, але більшість з них вказують на те, що симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) виявляються більш інтенсивними і тривалими у тих, хто відчуває потребу у помсті або реванші. Ці особи стикаються з труднощами в соціальній адаптації та потребують комплексного підходу до відновлення відчуття справедливості, що включає як психотерапію, так і використання юридичних механізмів для захисту своїх прав.
Повернення до звичного життєвого шляху передбачає усвідомлення та аналіз наслідків, завданих насильством. Для дитини втрата контролю над власним тілом, свідомістю та повсякденним життям супроводжується також втратами довіри до дорослих, почуттям непотрібності, апатією та замкнутістю. Процеси відновлення справедливості та співпраця з досвідченим "дитячим" юристом можуть створити середовище для відновлення постраждалих, надаючи їм можливість поділитися своїм травматичним досвідом і запитати про покарання кривдників, а також усвідомити, що вони не винні у відбувшихся подіях. Більш того, така комунікація, враховуючи тривалість міжнародних судових та квазісудових процесів, формує в житті дитини образ дорослого, на якого можна покластися та який забезпечує відчуття захисту і безпеки. Процедури на рівні договорів ООН, з цього погляду, мають додаткові переваги, які допомагають зменшити ризик повторного травмування постраждалих, зокрема завдяки виключно письмовому розгляду справ.
Відновлення справедливості та побудова суспільства після конфлікту.
Конголезький медик і лауреат Нобелівської премії миру Деніс Муквеге стверджує: "Справедливість є необхідною умовою для зцілення". Цю ж думку поділяють нобелівська лауреатка Надя Мурад і професор психології Ян Кизилхан. Окрім викликів у галузі психічного та когнітивного розвитку, а також труднощів в процесах постконфліктного відновлення і миротворення, відсутність доступу до відновлювальних ресурсів для дітей, які зазнали травм, може розглядатися як порушення Конвенції ООН про права дитини. Зокрема, стаття 39 цього міжнародного документа вказує, що держави зобов'язані вжити всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню, а також соціальній інтеграції дітей, які стали жертвами нехтування, експлуатації, зловживань, катувань або жорстокого, нелюдського чи принижуючого гідність поводження, а також насильства в умовах збройних конфліктів. Відновлення і реінтеграція повинні проходити в умовах, які сприяють збереженню здоров'я, самоповаги та гідності дитини.
Наші діти: убивства, зґвалтування, примусова депортація і незаконне всиновлення. Що роблять окупанти з маленькими українцями
Відчуття несправедливості протягом суб'єктивно тривалого періоду призводить до зміни відносин всередині родин та громад у постконфліктних суспільствах. Діти, які не пропрацювали свій травматичний досвід, стають дорослими, які потрапляють у коло насильства в різних ролях. Травма може передаватися з покоління в покоління, впливаючи на якість людського капіталу, політичне життя та економічний розвиток держави. У травмованому постконфліктному суспільстві, де відчуття несправедливості притаманне значній групі осіб, добре приживається популізм та може постати авторитарний або тоталітарний режим. На початку 30-х років ХХ століття саме суб'єктивне сприйняття економічної депресії як наслідку "національного приниження" Німеччини після поразки в Першій світовій війні створили родючий ґрунт для приходу до влади Адольфа Гітлера і нацистської партії .
Вплив перехідного правосуддя на реінтеграцію постраждалих
Перехідне правосуддя - це процеси й механізми, спрямовані на відновлення справедливості та досягнення примирення в суспільствах, де відбулися масові звірства. Мова йде як про провадження в судових і квазісудових органах, так і про забезпечення права на правду, відшкодування збитків, гарантії неповторення, зміцнення громадянського суспільства, меморіалізацію, культурні та освітні ініціативи.
Перехідне правосуддя спрямоване на визнання порушень прав постраждалих, підвищення довіри до інститутів держави, зміцнення поваги до прав людини та підтримку верховенства права з метою досягнення примирення та запобігання новим порушенням. Дієві механізми відновлення справедливості можуть позитивно впливати на психологічний стан постраждалих, адже вони не лише зменшують симптоми ПТСР, але й допомагають відновити відчуття контролю, безпеки та довіри до суспільства. Очевидно, такого результату можна досягти лише за умови впровадження підходу, що орієнтований на дітей.
Відновлення справедливості для осіб, які постраждали від порушень прав людини, є єдиним шляхом, який не має альтернатив. Це стосується як дорослих, так і дітей. Проте юридичні механізми необхідно доповнювати та укріплювати заходами, спрямованими на підтримку сімей та громад, створення безпечного середовища, забезпечення сталого миру, боротьбу з бідністю, а також покращення доступу до освіти, медицини, культури і розваг. Для реалізації таких амбітних цілей важлива спільна робота держави та громадянського суспільства, що базується на партнерстві та координації.
Без справедливості неможливе не лише зцілення, а й встановлення миру. Будь-які компроміси у справах захисту прав тих, хто постраждав від агресії держави, неминуче завадять поверненню українців і України до звичайного життя. Зупинити незадоволення та масове відчуття несправедливості можна буде лише силовими методами, що призведе до нових репресій і жорстокостей. Це особливо відчуватиметься в окупованих регіонах, де агенти РФ, користуючись повною безкарністю, продовжать свою політику жорстокого придушення і політично мотивованого перевиховання українських дітей.
Щодо руху в напрямку досягнення миру з Російською Федерацією в контексті захисту прав людини на окупованих територіях та притягнення винних до відповідальності, існують певні недоліки: деякі ініціативи не враховували ситуацію на Кримському півострові та в окремих районах Донецької і Луганської областей у період з 2014 по 2022 рік. Зокрема, це стосується Міжнародного реєстру для України та Спеціального трибуналу щодо агресії проти України. Наразі спостерігаються негативні тенденції, які ставлять під сумнів можливу відповідальність Росії та її представників загалом.
Несправедливість - є лише відстрочкою. Подібна ситуація завершиться або ж поверненням до ефективної діяльності механізмів перехідного правосуддя за зміни геополітичної розстановки, або ж новою фазою конфлікту, під час якої справедливість буде виборюватися вже не правом, а зброєю. Така перспектива є загрозою регіональному миру та безпеці, тому не може стати предметом "торгів" під час пошуку шляхів завершення нинішньої фази агресії РФ.
Цей проект був ініційований Регіональним центром прав людини завдяки гранту, отриманому від Фонду дитячої стійкості, який підтримує розвиток спроможностей і фінансування українських організацій громадянського суспільства (Children's Resilience Fund: Providing Capacity Building and Funding to Ukrainian Civil Society Organisations) в Україні. Реалізація програми здійснюється за підтримки Crown Agents в Україні та Integrity Action. Варто зазначити, що зміст блогу не обов'язково відображає позиції Integrity Action та Crown Agents в Україні.
Авторка: Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини
