Громадянина Канади не дозволили залишити Україну через наявність військового обліку.

Верховний Суд відхилив касаційну скаргу, а рішення двох попередніх судів залишив у силі.

Цю інформацію передає Судово-юридична газета, зазначає DailyLviv.com.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20 серпня 2026 року розглянув справу № 500/2534/23 за позовом військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за участю Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області як третьої особи, щодо незняття з військового обліку у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання.

Тема є надзвичайно важливою для судової практики, оскільки в умовах воєнного стану виникають суперечки стосовно можливості зняття військовозобов'язаних з обліку в армії у зв'язку з виїздом або наміром залишити країну для постійного проживання за кордоном.

Обставини даної ситуації

Позивач був зареєстрований на військовому обліку з 19 лютого 1992 року. У жовтні 2022 року він подав запит до Тернопільського відділу № 1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області з метою отримання документів для виїзду на постійне проживання в Канаду. Після розгляду його звернення, 16 листопада 2022 року Управління ДМС винесло відповідне рішення.

Після цього позивач звернувся до територіального центру комплектування з проханням надати дозвіл на зняття з військового обліку у зв'язку з наміром виїхати на постійне проживання в Канаді. Проте відповідач повідомив, що позитивного рішення не буде, посилаючись на триваючу збройну агресію з боку РФ, а також на дію воєнного стану і заходи загальної мобілізації.

У січні 2023 року заявник знову звернувся з проханням про виключення його з військового обліку або узгодження зміни місця проживання до завершення процесу втрати громадянства України. Він підкреслив, що є громадянином Канади з 2007 року та постійно мешкає в цій країні.

Відповідач знову відхилив вимогу, зазначивши, що позивач є українським громадянином, перебуває на обліку військовозобов'язаних офіцерів запасу та володіє дефіцитною військово-обліковою спеціальністю для Збройних Сил України.

Позивач подав скаргу на бездіяльність відповідача до суду. Тернопільський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні цієї позовної заяви, а Восьмий апеляційний адміністративний суд підтвердив його рішення. Судові інстанції, зокрема, вказали на те, що позивач не дотримався встановленого порядку для зняття з військового обліку і не надав доказів про припинення свого громадянства України.

У касаційній скарзі позивач посилався на неправильне застосування пункту 2 частини п'ятої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" і зазначав, що громадяни, які вибули за межі України на строк більше трьох місяців, мають право на зняття з військового обліку.

Погляд Верховного Суду

Верховний Суд вказав, що згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які, зокрема, вибули на строк більше трьох місяців за межі України.

Одночасно для виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинна бути наявна хоча б одна з підстав, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII, причому цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Суд підкреслив, що законодавець розрізняє терміни "зняття з військового обліку" і "виключення з військового обліку". При цьому, відповідно до закону, у випадку зняття з військового обліку існує можливість повторного включення військовозобов'язаного до цього обліку.

Підстави та правові наслідки зняття або виключення з військового обліку також відрізняються.

Суд підкреслив, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають свій статус військовозобов'язаного. Водночас ті, хто був знятий з військового обліку, все ще залишаються військовозобов'язаними.

ВС підкреслив, що відповідно до частини четвертої статті 37 Закону № 2232-XII, у період воєнного стану виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця їхнього проживання можливий лише за наявності дозволу керівника відповідного районного (міського) центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд також звернув увагу на пункти шостої частини статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", згідно з якими громадянам, що знаходяться на військовому обліку, забороняється змінювати місце проживання без отримання відповідного дозволу з моменту оголошення мобілізації.

Суд зазначив, що позивач отримав ухвалу органу міграційної служби про оформлення виїзду на постійне місце проживання в Канаді. Проте, відповідно до висновків Суду, це рішення не стало достатньою підставою для виключення з військового обліку.

Норми законодавства, що регулюють правовідносини у контексті виконання військового обов'язку та мобілізації, не передбачають чіткої та безумовної підстави для зняття з військового обліку у випадках оформлення документів на постійне проживання або при виїзді військовозобов'язаного на постійне проживання за межі країни.

Ключовим аспектом у цій справі стало уточнення відмінностей між термінами, наведеними в законодавстві, та реальними обставинами, що стосуються позивача.

Суд зазначив, що прийняте Управлінням ДМС у Тернопільській області 16.11.2022 рішення щодо оформлення документів для виїзду закордон на постійне місце проживання в Республіку Канада не є підставою для зняття позивача з військового обліку, адже пункт 2 частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII не містить такої підстави для зняття з військового обліку військовозобов'язаних -- "у зв'язку із виїздом за кордон на термін більше трьох місяців (на постійне місце проживання)", а містить підставу "які вибули на строк більше трьох місяців за межі України".

Тому ВС вказав, що право на зняття з обліку військовозобов'язаних мають особи, які вже вибули на строк більше трьох місяців за межі України.

Суд зазначив, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 -- 34, 38, 39, 41 -- 44, 53 Конституції України, в тому числі передбачені статтею 33 Конституції України щодо свободи пересування, вільного вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

ВС вказав, що у період воєнного стану та оголошеної мобілізації, що мало місце у спірному випадку, військовозобов'язаним забороняється змінювати місце проживання, виїзд з місця проживання, без дозволу керівника відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Громадяни мають не лише права, але й певні обов'язки, які визначені Конституцією України. Згідно зі статтею 65 цього основного закону, одним із таких обов'язків є захист батьківщини, її незалежності та територіальної цілісності.

Отже, офіційне введення воєнного стану згідно з указом Президента України стало підставою для держави оголосити ряд заходів, спрямованих на реагування на очевидну, безпосередню та невідворотну загрозу для існування країни і захисту українського народу. Це передбачає оперативне ухвалення рішень у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які здійснюватимуться уповноваженими органами влади в Україні.

З урахуванням наведеного Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд зазначив, що аргументи та доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій. Вони також не надають підстав вважати, що ці суди неправильно застосували норми матеріального права або порушили процесуальні норми під час ухвалення оскаржуваних рішень.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а попередні рішення -- без змін.

Таким чином, ВС зазначив, що перелік підстав для зняття військовозобов'язаного з військового обліку є вичерпним, а оформлення документів для виїзду на постійне проживання за кордон не є самостійною підставою для зняття з обліку. Право на зняття виникає, зокрема, у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців.

У цій ситуації важливо зазначити, що законодавча основа визначена як виїзд за межі України на термін, що перевищує три місяці, а не як процедура оформлення документів для виїзду чи намір залишити країну на постійній основі. Однак в умовах воєнного стану та мобілізації права військовозобов'язаних на зміни місця проживання та виїзд за межі України можуть бути обмежені згідно з нормами закону.