Якими шляхами Україна і Польща можуть відновити взаємну довіру?

Стан взаємин між двома сусідніми державами, які всього кілька років тому були прикладом співпраці під час конфлікту, став предметом обговорення на експертній дискусії "Україна і Польща: від кризи довіри до стратегічного партнерства".

Обмінявшись думками, експерти з обох країн проаналізували, чому попри спільні інтереси та безпекові виклики, між двома суспільствами виникли непорозуміння, зокрема через історичні питання, аграрну конкуренцію та втому від війни. Що лягло в основу цієї трансформації - реальні конфлікти інтересів чи штучно підсилені інформаційні маніпуляції?

Однією з причин погіршення відносин було названо певний рівень недовіри як між політичними елітами, так і частково між суспільствами через історичні питання та економічні суперечки.

Цією ситуацією не могла не скористатись російська пропаганда. Вона активно використовує чутливі теми (Волинська трагедія, аграрна конкуренція, питання міграції), щоб перетворити природні суперечності на стратегічний розкол.

Для підтвердження цього були надані результати досліджень, які показують, як ворожі інформаційні кампанії та наративи прагнуть загострити розбіжності, експлуатуючи чутливі питання і соціальні мережі для здійснення маніпуляцій.

Однак соціологічні дослідження свідчать про те, що, незважаючи на інформаційний тиск, значна частина населення Польщі зберігає позитивне ставлення до українців завдяки особистим знайомствам, а українська діаспора в Польщі показує високі показники зайнятості та інтеграції в суспільство.

Як зміцнити відносини між Польщею та Україною. Експертна спільнота підкреслила значущість горизонтальних зв'язків між громадянськими суспільствами, роль культурної дипломатії, а також необхідність реалізації спільних проектів у сферах безпеки та економіки для забезпечення перспективного розвитку.

Серед практичних кроків був запропонований спільний моніторинг загроз шляхом створення спільних дослідницьких груп соціологів та аналітиків, які б займалися картографуванням інформаційних загроз, виявленням ворожих наративів та розробкою алгоритмів раннього реагування на кризи.

В царині культурної дипломатії та освіти варто налагодити розвиток проєктів кооперації в сферах кіно і виставкової діяльності, підтримати спільні освітні ініціативи, де прикладом може стати проєкт польсько-українські школи.

Серед інших ініціатив - розширення мережі капеланських служб та парафій Православної Церкви України в Польщі, що слугує ефективним засобом боротьби з російськими наративами, які можуть бути поширені через інші церковні організації.

У дискусії взяли участь кілька видатних фахівців: доктор історичних наук, викладач Студій Східної Європи Варшавського університету та експерт з російської зовнішньої політики, політичної думки і безпекових питань у Східній Європі Вітольд Родкевич; колишній Посол Польщі в Україні (2005-2010), фахівець з українсько-польських відносин та політики в Східній Європі Яцек Ключковський; президентка Фундації "Український дім" у Варшаві, соціологиня та історикиня, що спеціалізується на міграції та інтеграції українців у Польщі, Мирослава Керик; докторка наук з державного управління, професорка та директорка Інституту національної стійкості та безпеки, експертка з національної та інформаційної безпеки, а також протидії гібридним загрозам Рена Марутян; експерт Інституту "Інтермаріум" з економічних і політичних питань, а також українсько-польської співпраці Юрій Гаврилечко; завідувачка відділу філософії та геополітики Науково-дослідного інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заступниця голови ГО "ДІМ", експертка з суспільних трансформацій та масових комунікацій Катерина Настояща; віцепрезидент Ukraine Foundation з питань публічної дипломатії та радник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, культурний діяч Олександр Тищенко; а також журналістка Українського Радіо, викладачка Варшавського університету та дослідниця інформаційної безпеки і гібридних загроз Олена Любиченко.