Якщо ви дбаєте про своїх дітей, то час діяти (Антон Сененко)

Сьогодні виповнюється два місяці з того моменту, як я звернувся до ТЦК та отримав повістку на мобілізацію.

Чесно кажучи, я й оком змигнути не встиг - настільки швидко несеться час.

Частково це відчуття ритму виникає внаслідок надзвичайно насиченого та іноді нічного розкладу роботи.

Проте, у більшості випадків це мерехтіння дат у календарі викликане неймовірною корисністю виконуваної роботи.

Так, я казав і кажу, що найкращою роботою у житті є наукова діяльність.

Це не лише різноманітність, а й великий спектр можливих напрямків, креативні співробітники та нестандартні виклики, що виходять за рамки звичних і нудних уявлень про повсякденність.

Проте в цей критичний момент, коли країна опинилася на межі небезпеки, а Марк — уособленням цієї загрози, я не можу не погодитися з тим, що служба в Армії є найбільш значущим і наповненим змістом вибором.

Щодо крайньої небезпеки, мушу зазначити, що я не перший, хто про це говорить.

Ми стоїмо на межі безодні.

Чесно.

З Армії особливо чітко видно, що ворог є ніяким не ванькою-встанькою і не чмонею. Наскільки б бравурні ролики з телеграмів Вас у цьому не переконували.

У п**рів є рекси — вправні воїни, які швидко засвоюють нові навички, і їх чисельність вражає.

Вони не мають наміру зупинятися!

Тому нам потрібно докладати значно більше зусиль і бути більш рішучими, ніж їхні підрозділи, якщо ми прагнемо зберегти нашу країну, суверенітет і територію, де люди не відчуватимуть страху від пострілів у спину на краю окопів.

Викрадати та вивозити мільйони доларів до Москви – це лише частина проблеми, а реальна ситуація значно гірша. Які ж це нікчеми! Щиро вдячний студентам із плакатами, які не дозволили замести все це під килим.

А тепер давайте повернемося до обговорення служби.

Я відчуваю, що мені справді пощастило (це одна з переваг бути добровольцем), оскільки я самостійно визначав свої посадові обов'язки, роль командира та напрямок своєї діяльності.

На роботі завжди є чим зайнятися, і нудьгувати там просто не вдається.

Щоразу, коли мій робочий день або ніч доходять до кінця, мене охоплює відчуття глибокого морального задоволення.

І ось ця думка, знаєте, що "сьогодні я виконав 99% всього, що міг і що від мене вимагали для досягнення перемоги у війні".

До мобілізації такого у мене не було ні разу.

Ось що я здобув за ці два місяці (хоча, звичайно, мій досвід не є загальноприйнятим, адже він значною мірою залежить від підрозділу, специфіки завдань, командира та товаришів по службі):

1. Піхота є альфою і омегою цієї війни.

Не зменшуючи значення ударів по ворожим позиціям, вибухів танкерів, російських павутин, польотів безпілотників, божественного захисту ППО, дій авіації, артилерійських обстрілів та героїчних десантів з вертольотів у ворожі ряди, основною дійовою особою у всьому театрі бойових дій залишається її Величність Піхота.

Попри те, що Піхота не має такої вогневої міці, ситуативної обізнаності, розмаху крил, далекобійних гвинтівок і товщини броні - ніщо не має значення без присутності Піхоти у лінії з нір та схованок уздовж лінії бойового зіткнення.

Все решта - броня, РЕБи, 155-й калібр, дрони на оптоволокні, наземні роботизовані комплекси і навіть морські безекіпажні катери - лиш додає їй стійкості та витривалості. Крапка.

Те, що я спостерігаю і чую про всі ці події, які крутяться навколо піхотних частин, нагадує мені оповіді про повсякденний героїзм (хоча поєднання "повсякденність" і "героїзм" виглядає як оксюморон) та емоційні моменти, які здатні розчулити до глибини душі.

Кожна така варта книги, а кожен учасник вартий нагород.

Колись піхота билася палицями, шаблями, мушкетами, гвинтівками, автоматами, зносила на собі атаки кінноти, удари артилерії і танків.

Сьогодні піхота проходить навчання та витримує найстрашніші атаки сучасності – дронові.

Наша піхота серед усіх армій цивілізованих країн - ЄДИНА - що здатна реально захищати демократію, права людини, якісь там решту пафосних слів, які не варті списаного паперу, якщо новітні варвари увірвуться в зніжені низьковідсотковими іпотеками і обезжиреними йогуртами суспільства.

2. Армія – це про співпрацю.

Без співпраці військових залишаються лише групи добре озброєних чоловіків.

Із нею - організмом, у якого є ноги, що бігають, голова, що думає, руки, що вишибають зуби росії.

Мене вражає багатошаровість, глибина і складність взаємодії в Силах оборони і командуванню НАТО тут є чому повчитися.

Адже ми маємо справу з реальною війною проти ворога, що обʼєктивно має перевагу, а не лише з навчальними ситуаціями, де протистоїмо натовпам озброєних бандитів без засобів радіоелектронної боротьби, радіолокації, протиповітряної оборони та керованих авіаційних бомб.

3. Існує багато різновидів суміжників.

Відповідальні, безвідповідальні, заможні та "середняки". Але сусіди по роботі – це звичайні люди, з якими тобі потрібно взаємодіяти, адже інакше не зможеш виконати пункт 2. Яким би самовідданим ти не був і як би ти не намагався налагодити стосунки у своїй команді, сусідів ти не обираєш.

Їх слід приймати такими, якими вони є, і навчитися співпрацювати з ними на благо спільної мети.

Зокрема, твій успіх в багатьох випадках значною мірою визначається саме цими факторами.

Хоч куди йди: якщо вони не впораються зі своїми обов'язками, тобі немає чого робити.

Загалом, навичка "вчитися співпрацювати за будь-яких умов з будь-ким не зважаючи ні на що" прокачується у воюючій Армії на 100%.

4. Дрони - це наші очі в небі.

І, водночас, дупа з неба, якщо вони ворожі.

Взагалі, все, що нині відбувається з дронами ще слід переосмислити.

Проте до початку мобілізації, незважаючи на мої постійні розмови з представниками військових, я не міг уявити, який жах зараз панує в небі та на землі через винаходи, такі як літій-йонні акумулятори і цифрові камери, які дали можливість створити безпілотні літальні апарати та радіокеровані автомобілі.

Дрони кардинально змінили всі військові доктрини щодо використання різних типів зброї, змушуючи різні роди військ адаптуватися до реальних бойових умов на ходу. В іншому випадку результат один – все згорить. І з одного, і з іншого боку.

Окопи для стрільби стоячи з коня, танки вартістю мільйони доларів і навіть диверсанти, що безшумно пробираються в тил вночі — все це потребує повного переосмислення.

5. Недорога і менш точна зброя в значних обсягах здатна легко переважити навіть найсучасніші засоби ураження, якщо їх недостатньо. Вага має свої наслідки. Це стосується не лише техніки, але й людських ресурсів, хоча під іншим кутом, порівняно з росіянами, які насправді відправляють своїх солдатів (хоча важко назвати їх людьми...) у безглузді атаки.

6. Люди в армії становлять фундамент всього.

Не має сенсу мати танки, якщо їх ніхто не може використовувати. Більше того, велика кількість військовослужбовців дає змогу максимально ефективно задіяти кожного відповідно до його вмінь, без перевантажень. Наразі, на жаль, через нестачу людей ми можемо лише мріяти про таку можливість.

7. Спати слід не тоді, коли є бажання, а тоді, коли це можливо. Адже бажання спати завжди присутнє. Я щиро заздрю своїм товаришам, які мають дивовижну здатність засинати за годину до роботи, а також прокидатися вмить після її завершення, незалежно від обставин. Це просто вражаюча здатність!

8. Європі без нашої Армії з її досвідом ведення сучасної війни - гайки.

Як в часи мушкетів проти стріл, артилерії проти мурів, танків і кулеметів проти кінноти.

П.и.р.и.ч.е.н.і.

Нам, мабуть, пощастило, що ми стартували в 22-му році і розвивалися паралельно з росіянами.

А не стикнулися тоді з тим, що вони вміють зараз.

Схоже, це все на зараз.

Усе, що вдалося мені продумати та проаналізувати.

Бо насправді все набагато більше, ніж здається.

Особливо радують мене два додатки: Армія+ і VETERANam.

Там доступні знижки для військовослужбовців від численних компаній.

Є, звісно, майже фейкові, типу один круасан і кава зі знижкою раз на місяць (!) або три штрих-коди на місяць на поштові відправлення, але ти їх не отримаєш, бо їх обмежена кількість, а твої побратими все розібрали. Спробуй пізніше. Спробуй пізніше. І ще пізніше.

Однак, у більшості випадків це значні знижки на пальне, продукти харчування та напої. Виявилося, що одна з мереж АЗС пропонує знижки не лише на пальне, але й в кафе, які беруть участь у їхній програмі знижок. Також до акцій потрапили квитки в кіно, медикаменти, військове спорядження та інструменти.

Знайте, що Укрзалізниця, Ukrnafta, WOG, Окко, Rozetka, Ukrarmor, Multiplex, Балістика, Наш формат, Autotrans, UTactic, Parallel, BGN Armo, Militarist, Prof1Group та Дарниця і ще сотні малих бізнесів та ФОПів по цілій країні - молодці.

І ще.

У цій Армії особливо яскраво видно, наскільки вона, разом із усіма своїми підрозділами, допоміжними службами та ресурсами, покладається на волонтерів.

Тому підтримуйте, будь ласка, їх.

Держава ще протягом тривалого часу не зможе самостійно вивезти всі необхідні ресурси, адже основними товарами, які вона постачає, є озброєння та паливні матеріали.

Зброя і пальне витрачаються просто в неймовірних масштабах.

Здається, в мене все.

Як приклад можна навести пейзаж під назвою "Марк і його іграшкові автомобілі".

Уявлення не маю, ким він буде, коли виросте

Але найважливіше для мене – це те, щоб він не змушений був дорослішати в чужій країні.

Якщо любите власних дітей - мобілізуйтеся.

І я ні разу не граю на емоціях.

На емоціях грають ідіоти та зрадники, що протидіють мобілізації.

Армія Росії активно проводить мобілізацію, відправляючи нові групи військових на наші позиції.

Ось такі обставини.

У армії знайдеться робота для кожного.