Застава перетворюється на засіб тиску: адвокат Готін висловив занепокоєння щодо ймовірності прихованого покарання перед винесенням вироку.

Читайте також: Свобода за мільйони: чому суди призначають високі застави та як їх рахують

"Цей метод може перетворити заставу на засіб тиску: коли сума застави є завідомо непідйомною, людину фактично ставлять перед вибором: залишитися в СІЗО на невизначений термін або укласти угоду зі слідством, щоб швидше отримати свободу. Таким чином, застава стає не гарантією явки, а прихованою формою покарання до винесення вироку," - підкреслив він.

На думку юриста, існує певна проблема, що пов'язана із систематичним перекручуванням принципів запобіжних заходів. Хоча застава повинна виконувати роль процесуальної гарантії відповідно до закону, насправді вона часто перетворюється на єдиний варіант утримання під вартою.

"Застава слугує процесуальною гарантією, а не формою покарання. Якщо суд встановлює суму, яку особа не має можливості сплатити, це фактично еквівалентно арешту без винесення рішення суду", - зазначив Готін.

Він також зазначив, що при встановленні суми суди часто спираються не на фактичні доходи підозрюваного, а на припущення щодо "прихованих активів", або враховують майно близьких, яким особа насправді не має можливості управляти.

"Зазвичай застава встановлюється на активи, якими особа не може фактично користуватися. Навіть у випадках, коли у людини немає офіційних доходів, суди все ж визначають значні суми, спираючись на теоретичні прибутки", - підкреслив адвокат.

Окремо він наголосив на ризиках порушення прав людини. За його словами, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що надмірна застава, яка не враховує фінансові можливості особи, може порушувати право на свободу.

"Якщо застава встановлена в розмірі, який об'єктивно неможливо сплатити, людина змушена залишатися під вартою на весь період слідства і суду. Це суперечить презумпції невинуватості та праву на справедливий суд", - підкреслив Готін.

Нагадаємо, на тлі резонансних антикорупційних справ в Україні сформувалася практика призначення застав у десятки і сотні мільйонів гривень. Зокрема, у різні роки суди визначали:

* понад 1,1 млрд грн - підприємцю Ігорю Коломойському (раніше - до 3,89 млрд грн);

523 мільйони гривень – сума, що була призначена екс-керівнику Державної фіскальної служби Роману Насірову, але пізніше вона була знижена.

402 мільйони гривень - колишньому заступнику міністра оборони В'ячеславу Шаповалову.

260 мільйонів гривень - компанії забудовника Максима Микитася.

* 107 млн грн - ексголові Верховного Суду Всеволоду Князєву.

Одночасно Кримінальний процесуальний кодекс (стаття 182) визначає основні рамки застави, які залежать від прожиткового мінімуму (з 1 січня 2026 року – 3209 гривень):

* до 20 розмірів прожиткового мінімуму - для злочинів невеликої тяжкості;

* до 80 - для тяжких;

* до 300 - для випадків з особливою тяжкістю (більше 960 тис. грн).

Незважаючи на це, у "виняткових ситуаціях" суди мають можливість перевищувати ці рамки, що і спостерігається у справах, пов'язаних із топкорупцією.

Готін вважає, що ця практика більше нагадує український феномен, аніж підхід, що відповідає світовим стандартам.

На його думку, недолік ясних обмежень та особистої відповідальності за правопорушення спричиняє те, що превентивні заходи можуть фактично виконувати роль покарання ще до винесення судового рішення.