Журналісти висловлюють своє обурення: Верховний суд ухвалив рішення заборонити оприлюднення імен підозрюваних у злочинах. Яким чином тепер виконувати свою роботу?!

Рішення Верховного суду стало несподіванкою і викликало обурення у певних журналістських середовищах. Основна ідея полягає в тому, що суд заборонив публікувати імена підозрюваних. Чи можете ви коротко роз'яснити суть цього рішення?

З 2003 року в Цивільному кодексі існує положення, яке гарантує право особи на захист її немайнових інтересів, зокрема, й імені. Це положення неодноразово намагалися скасувати, проте відповідні законодавчі ініціативи не отримали підтримки. У 2005 році до цієї норми було додано четверту частину, яка забороняє публікацію імені особи, що підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального злочину, до моменту, коли вирок набере законної сили, а також у деяких інших випадках, які не уточнюються в законі. Таким чином, на сьогоднішній день ми маємо усталену норму, що забороняє використання імені підозрюваного до остаточного судового рішення. Ця норма послідовно застосовується, про що свідчать рішення Верховного суду в період з 2019 по 2025 роки. Коли суди виявляли порушення цієї норми і використовували ім’я особи до набрання вироком чинності, вони вимагали видалення всіх статей чи новин, що містять згадку про цю особу.

У нашому рішенні ми розставили акценти інакше. Суд виходив з того, що суспільство має право знати суспільно значущу інформацію. І суд не може заборонити ані медіа, ані відповідним органам розказувати про кримінальні розслідування та їхній перебіг -- це свобода вираження поглядів, передбачена статтею 10 Конвенції. Ми також виходили з того, що треба з усією обачністю й обережністю доносити до суспільства цю інформацію і не порушувати принцип презумпції невинуватості. Тому, попри послідовну судову практику, коли з медіа повністю видаляли всю статтю чи новину, ми збалансували ці обидва права і зазначили, що з матеріалу треба просто видалити імʼя людини, а суспільно важливу інформацію залишити. І медіа у своїй касаційній скарзі саме й просили, щоб суд виніс рішення не видаляти текст повністю, а лише видалити згадку прізвища. Суд дослухався до цієї позиції.

Як журналістам слід формулювати свої матеріали, щоб дотримуватися встановлених вимог?

Порад давати ми не можемо. Але хочу звернути увагу на частину сьому цієї статті. У ній зазначено, що використання початкової літери прізвища людини в засобах масової інформації не є порушенням її прав. Тобто, як ви бачите, ніякої нової заборони не зʼявилося. Твердження, що саме після постанови Верховного суду від 10 вересня 2025 року не можна використовувати імʼя, -- помилкове.

Отже, виходить, що ця заборона існувала, але імена підозрюваних вилучали лише в тих ситуаціях, коли вони подавали клопотання до суду для відновлення своїх прав?

Абсолютно вірно. І в цьому контексті важливо зазначити, що ця заборона діє незалежно від того, чи зробила особа, яка її накладає, публічне оголошення про заборону використання свого імені.

Отже, виникає практичне питання. Вибір запобіжного заходу здійснюється під час відкритого слухання, на якому можуть бути присутні представники ЗМІ, а трансляцію часто організовує судова система. Підозрюваний на такому засіданні самостійно оголошує своє ім’я. Коли справа розглядається по суті, прізвище фігуранта публікується на офіційному веб-сайті суду. Як діяти в такій ситуації?

Висновки, викладені в цій постанові, стосуються лише конкретних обставин цієї справи, де згадувані вами деталі не були присутні. Отже, на основі даної постанови неможливо надати відповідь на поставлене запитання. Важливо усвідомлювати, що судді приймають рішення, спираючись виключно на факти та аргументи, які подають сторони у кожному конкретному випадку. Як у цій справі, так і в інших шести схожих справах, які раніше розглядав Верховний суд, питання трансляції судового засідання в рамках кримінального процесу не піднімалося.

Чи правильно я розумію, якщо трансляція є, то на її основі журналіст може вказати імʼя обвинуваченого?

Це питання ми також не обговорювали у контексті справи, оскільки жодна з учасників не вказала на те, що отримала ім'я під час трансляції судового засідання.

"Бабель" поспілкувався з юристами, вони одностайно погодились, що навіть якщо журналіст прийшов на засідання і там почув імʼя підозрюваного або дізнався про нього з трансляції, він все одно не може назвати його в публікації -- усе це не скасовує заборону частини 4 статті 269 ЦК.

Які дії потрібно вжити, якщо особа, щодо якої ведеться розслідування, надає інтерв'ю, що стосується її справи? Чи можна вважати, що таким чином вона висловила згоду на публікацію свого імені та використовувати це інтерв'ю у подальшій практиці?

У даному випадку це питання також не було досліджено, оскільки подібних обставин не існувало. Отже, судова позиція в цьому контексті відсутня. Проте ми хочемо підкреслити, що перша частина статті 296 гарантує особі право використовувати своє ім’я у всіх аспектах її діяльності.

Можливо, гостра реакція медіа на вимоги статті 296 ЦК і те, які запитання ви зараз ставите, є ознакою того, що варто подумати про певні зміни й осучаснення цивільного законодавства. Наприклад, у Великій Британії, де норми пройшли випробування століттями, преса може публікувати імʼя людини після того, як їй висунули офіційні обвинувачення. Але там передбачені певні винятки.