Ірина Сенюта: над Україною вже давно «витає» дух обов’язкового медичного страхування
Юристів дуже часто порівнюють з медиками. Бо до послуг юристів ми також звертаємося у найбільш складних, кризових ситуаціях. Вдвічі ж важче користуватися послугами юриста у зв’язку з «медичною» справою. Праця юриста, спеціаліста з медичного права надзвичайно відповідальна, та потребує повної відданості.
Проблема становлення медичного права і захисту прав пацієнта актуалізувалася у всьому світі через активний розвиток сучасної науки. Тут і кріотехнології, і втручання у генетичний апарат людини, і репродуктивна медицина. Поряд із складними етичними проблемами існує величезна кількість проблем медичного менеджменту, фінансування галузі та здійснення державної соціальної політики.
Сьогодні, в ексклюзивному інтерв’ю Pravotoday - Ірина Сенюта, президент юридичної фірми «MedLex», президент Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», головний редактор журналу «Медичне право»,адвокат, автор понад 90 праць у галузі медичного права та біоетики, розповість про своє бачення розвитку медичного права та біоетики в Україні.
Pravotoday:Пані Ірино, чи пам’ятаєте Ви той момент свого життя, коли Ви остаточновизначились з вибором своєї майбутньої професії?
Ірина Сенюта: Зародження ідеї відбулось в 9 класі, коли я почала опановувати в школіновий предмет «Правознавство», викладання якого стартувало з мого рокунавчання. Поступове укорінення мрії відбувалось в старших класах, і водинадцятому класі я ствердно сказала батькам, що хочу стати юристом, авідтак, почала ґрунтовну роботу з підготовки до вступу в омріяний виш. Мій вибір був цілком зважений й усвідомлений, без жодного тискудинастійності у виборі, адже в моїй родині я перший юрист.
Pravotoday:Завдяки чому Ви вибрали медичне право та біоетику з-поміж багатьохнапрямів юридичної науки? Чи вважаєте Ви за необхідне вивченнямедичного права як окремої галузі права?
Ірина Сенюта: Першікроки в цьому напрямі були зроблені ще в часи навчання в університеті.На другому курсі я відвідувала гурток з цивільного права, проф.Ромовська З.В., на одному із засідань, розповідала про проф. СавицькуА., її науковий доробок, з-поміж цього, і про її знакову роботу«Ответственность за ненадлежащее врачевание». Відтоді, було зробленомаленьку помітку на професійному житті, яка з часом, обростаючи різнимиіншими чинниками, спричинила трансформацію у глибоке зацікавлення іпереродження у справу професійного, творчого і громадського життя. Алеусі ключові дії, спрямовані на становлення і розвиток як медичногоправника, були розпочаті після закінчення університету в 2001 р.
Явважаю, що медичне право повинні опановувати як навчальну дисциплінустуденти юридичних і медичних ВУЗів. Спершу, поясню чому це необхіднодля медичного працівника. Студенти, що випускаються з медичного вишу,неготові до викликів практики, не завжди знаючи морально-деонтологічніпостулати, сприяють перетворенню деонтологічного конфлікту в юридичний.Здійснюючи щоденно свою діяльність, контактуючи з пацієнтом, йогозаконним представником постійно виникає потреба в дотриманні правлюдини у сфері охорони здоров’я, розуміння професійної відповідальностіза якість надання медичної допомоги, знання власного правового статусу,механізмів захисту тощо. Ще одним чинником також є те, що штатнірозписи закладів охорони здоров’я, як правило, не передбачають посадиюриста, а навіть при наявності такої, забезпечити заклад кваліфікованимперсоналом складно. Це зумовлено, в т.ч. і рівнем оплати праці, бракомзнань із медичного права. А тому медики залишаються на самоті зпроблемою правового нігілізму й обов’язком забезпечити права пацієнтів.
Для юристів розуміння цієї галузі також потрібно, оскількисистема охорони здоров’я потребує професійних кадрів, зі знанням, вт.ч. медичного права, а не лише «господарників». Окрім цього, надУкраїною вже давно «витає дух» обов’язкового медичного страхування, авідтак, підготовка конкурентоспроможних фахівці просто необхідна.
Восвітньому напрямі в нас уже зроблено чимало. У 2004 р. булопідготовлено (я та завідувач кафедри організації та управління охороноюздоров’я факультету післядипломної освіти Львівського національногомедичного університету імені Данила Галицького доц. О. Любінець єавторами програми) і затверджено МОЗ України навчальну програму змедичного права для організаторів охорони здоров’я та лікарів усіхспеціальностей, а отже, з 2005 р. слухачі усіх факультетів та вишівпіслядипломної освіти мають змогу опановувати цей курс. Минулого рокубуло затверджено навчальну програму з медичного права длястудентів-медиків, розроблену в Національному медичному університетіімені О. Богомольця, викладання цієї дисципліни пілотно розпочалось уцьому виші, аби надалі перейняти досвід усім іншим медичним закладамосвіти.
Непересічною подією на освітянській ниві є ініціюванняМОЗ України створення міжвідомчої робочої групи з підготовки навчальноїпрограми з медичного права для юристів (наказ № 808 від 23.09.2010 р.).Перше засідання вже відбулося 12 жовтня 2010 р., до складу робочоїгрупи залучено провідних науково-практичних фахівців, представниківМіністерства юстиції України та Міністерства освіти і науки України.Узагальнення і уніфікація пропозицій покладена на мене. Сподіваюсь, щов найближчому майбутньому програма буде не лише підготовлена, а йуспішно пройде всі погодження і затвердження, а відтак, «працюватиме»на благо вишколу медичних правників, яких так на сьогодні не вистачає.
Pravotoday: Що для Вас означає термін біоетика? Чи погоджуєтесь Ви, що цей напрям можна назвати мостом в майбутнє?
Ірина Сенюта:Ви задавали запитання, чому поряд з медичним правом, сфероюпрофесійного інтересу є і біоетика. Моє зацікавлення цією цариноюрозпочалось пізніше, ніж медичним правом, напевно тоді, коли вже бувпевний багаж знань. Я в 2005 р. розпочала роботу над дуже складним іцікавим проектом - науковим редагування підручника з біоетикиіталійських авторів. На мене покладалось редагування книги з правовоїточки зору, адже до цього процесу було залучено значна плеядарізнопрофільних фахівців. Я не лише долучилась до однієї з ключовихкниг з біоетики в Україні, але і мала приємність розпочати видавничудіяльність з цього підручника, адже він був першим, який підготувалоспеціалізоване видавництво ЛОБФ «Медицина і право». У видавництві є двісерії – «медичне право» і «біоетика», які я і мої колеги намагаємосяякісно заповнювати.
Під біоетикою я розумію комплексну науку,покликану досліджувати і забезпечувати пошук шляхів вирішенняморально-етичних, правових, соціально-економічних та філософськихпроблем, які виникають у сфері охорони здоров’я, зокрема наданнямедичної допомоги, у процесі забезпечення прав суб’єктів медичнихправовідносин.
Однойменна до Вашого запитання книга ВанРанселера Поттера «Біоетика: міст в майбутнє» дає підстави задуматисьпро ті цінності, які пропагує біоетика, про ті зміни, що відбуваються умедицині і біології, а в контексті цього логічно постає питання чифокусом в прогресі науки є людина, та її блага?! Для мене біоетика - цеміст між прогресом науки та правами людини, що своїм
вектормає майбутнє, яке ґрунтується на надбаннях минулих років, твердостіпозиції сьогодення, аби в майбутньому не було розплати за недотриманняморальних стандартів.
Результати Четвертого національногоконгресу з біоетики, що відбувся 20-23 вересня 2010 р. під патронатомНАН України, дають підстави зробити висновок, що в Україні потужнорозвивається фундаментальна наука, а такі її напрямки як біологія тамедицина є абсолютно конкурентоздатними на світовому ринку.
Pravotoday:Яка основна мета Фундації медичного права та біоетики України? Якаосновна мета розвитку медичного права як галузі права, навчальноїдисципліни і науки. Яким Ви бачите розвиток медичного права України.
Ірина Сенюта: Всеукраїнськагромадська організація «Фундація медичного права та біоетики України»(далі - Фундація) заснована 17 квітня 2008 р., створена з метою охоронита захисту прав та інтересів своїх членів. Місія організації – сприяннярозвитку медичного права, як галузі права, науки і навчальноїдисципліни та біоетики.
Діяльність організації поширюється навсю територію України та включає до своєї структури 14 осередків, якіпов’язані з організацією єдиною метою. Проте, зважаючи на актуальністьутвердження і розвитку медичного права в Україні, організація плануєзбільшити кількість осередків у найближчому майбутньому.
Основними напрямами діяльності є:
— Правопросвітницький.
— Видавничий.
— Науково-дослідницький.
— Законопроектний.
— Юридична практика.
Метоюрозвитку медичного права в запитуваній Вами тріаді є захист прав людиниу сфері охорони здоров’я. Якщо розібрати за складовими, то, на моюдумку, це виглядає, таким чином: медичне право як галузь права охоплюєправозахист, правозастосування, нормотворення; медичне право як галузьнауки – доктрину, літературні джерела; медичне право як навчальнадисципліна – освітянський компонент вишколу фахівців,правопросвітництво.
На сьогодні медичне право Україниперебуває на піку активності та в авангарді інтересу й привабливостідля фахівців. Сучасне українське медичне право активно розвивається увсіх напрямах, воно залишається не лише громадською ініціативою, атепер і предметом державного інтересу. Наприклад, в МОЗ Українирозробляється науково-дослідна робота на тему: «Створення концепціїрозвитку галузі медичного права з метою удосконалення медичногообслуговування в Україні». Сподіваюсь, що і надалі медичне право будестало розвиватись в усіх аспектах, відбуватиметься більш активнаінтеграція з міжнародним співтовариством, а здорова конкуренція іконсолідація фахівців, лише сприятиме прогресу цієї царини. Але,звісно, ще є багато проблем і прогалин, у т.ч. й літературних, ізаконодавчих, і кадрових, і правозастосовних у цій царині. Дляактивізації наукового пошуку доречно було б до однієї із спеціальностейщодо захисту дисертацій додати медичне право (це, звичайно, дискусійнепитання до якої), для освіти - слід запровадити загальнодержавневивчення усіма цільовими групами (студентами-медиками,студентами-юристами, слухачами післядипломного навчання) навчальногокурсу з медичного права, оскільки на сьогодні цей процес лише точковий.Також необхідно й надалі працювати над шліфуванням національногозаконодавства й оптимізацією юридичної практики у сфері медичногоправа. Загалом зроблено багато й якісно, обов’язок усіх фахівців, сфераінтересу яких медичне право, зберігати і примножувати надбання,розширювати професійні горизонти.
Pravotoday: Розкажіть про діяльність Фундації медичного права та біоетики України, її співпрацю з міжнародними організаціями?
Ірина Сенюта: Фундація працює різнопланово, на сьогодні здійснено немало цікавих проектів, з-поміж яких:
Б) підготовка української версіїресурсного посібника «Охорона здоров’я та права людини», написаногоавторським колективом Інституту відкритого суспільства, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Я є науковим редактором українськоїверсії книги.
В)підготовка практичного посібника для юристів з медичного права «Правалюдини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник», щовидаватиметься за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Презентація книга відбулась на 18-му Всесвітньому конгресі з медичногоправа (08-12 серпня 2011 р., м. Загреб, Хорватія). Ця книгапідготовлена у межах міжнародного проекту Інституту відкритогосуспільства, що функціонує у 8-ми державах. Я є автором національноїчастини практичного посібника.
Окрім цього, співпрацюємо зПольською асоціацією медичного права (м. Краків, Польська Республіка),численними зарубіжними і національними вишами, представникамигромадянського суспільства, органами влади, юридичними фірмами («Центрмедичного права», «Полакар»). Цього року, я вперше долучилась доміжнародного свята медичного права, мала можливість відвідатиВсесвітній конгрес з медичного права, а також стала членом Всесвітньоїасоціації медичного права, а відтак, маю не одну ідею для розширеннямасштабів інтеграції національної організації з медичного права всвітовий простір цієї царини.
Pravotoday: Як Ви оцінюєте сучасну державну політику у сфері охорони здоров’я. Чи виступаєте Ви за втілення страхової медицини?
Ірина Сенюта: Якправило, державна політика у сфері охорони здоров’я, законодавчезабезпечення цієї царини піддаються перманентній критиці, але, на жаль,дуже часто без жодних пропозицій щодо змін. Звісно, що відсутнійкомплексний підхід до реформ у цій сфері, фрагментарно намагаютьсязмінити окремі елементи, забуваючи при цьому, що це система, а несукупність, а відтак, кожен сегмент взаємопов’язаний. Критична оцінканормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я, загалом виправдана,але я завжди наголошую, що необхідно виробити навики роботи у межахцього законодавства, працювати з ним можна, якщо знати проблематикуглибоко. Крім цього, за можливості, необхідно впливати на державотворчіпроцеси. Не всі пропоновані зміни адекватні й виважені, інколи знепродуманими до кінця механізмами. Прикладом такої «екстравагантної»новели є прийняття наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення»від 27.08.2010 р. Вказаний нормативний документ викликав «дискусійнийшторм» у медико-правовому співтоваристві, зокрема, в контексті йогодоцільності, дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я. Науковаекспертиза цього документу дає підстави стверджувати, що в підзаконномудокументі нормативно не дотримано право людини на особистунедоторканність (право на відмову від медичного втручання – «по мірівпровадження сучасних медичних технологій та методів диспансеризаціїобсяги обов’язкового обстеження населення при диспансеризації будутьрозширені» [п. 3.2. Наказу]) і право на свободу в галузі охорониздоров’я (наприклад, право на вибір закладу охорони здоров’я –«організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють органи абозаклади охорони здоров’я, які визначені відповідальними за стан наданнямедичної допомоги населенню на відповідній адміністративній території»[п. 3 Наказу]).
Питання запровадження обов’язкового соціальногомедичного страхування в Україні вже триває близько семи років,звичайно, в різних моделях. Минулий рік був знаковим для медичногострахування, оскільки відбувалось багато різноманітних заходів у цьомуконтексті, в т.ч. і парламентські слухання (20.05.2009 р.), зарезультатами яких підготовлено Рекомендації на тему: «Шляхиреформування охорони здоров’я та медичне страхування». Я була долученадо цього процесу безпосередньо в кількох аспектах: 1) брала участь уконференції, що проходила в Комітеті Верховної Ради України з питаньохорони здоров’я (18-19.05.2009 р.); 2) я є одним із розробниківзаконопроекту «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язковесоціальне медичне страхування в Україні», зареєстрованого у ВерховнійРаді України за № 4744; 3) брала участь у парламентських слуханнях; 4)є співавтором та редактором навчального посібника «Страхування в галузіохорони здоров’я» (у книзі проаналізовано, зокрема, законопроект №4744, запропоновано деякі механізми для реалізації прав пацієнтів, ут.ч. компенсаційні).
Однозначно відповісти на запитання провпровадження страхової медицини складно, оскільки я ще не бачуостаточної державної позиції, а саме закону, який закріпить певнумодель медичного страхування. Думаю, що на етапі становлення слідпочинати з бюджетно-страхової медицини, відшліфувати закон, якийповинен органічно влитись в існуюче законодавче поле, звісно, знеобхідними нормативними змінами, та «стояти на варті» забезпеченняправ людини.
Pravotoday: Відомо, що Ви маєте ступінь Ph.D. Якій темі присвячене Ваше наукове дослідження?
Ірина Сенюта: У2006 р. я захистила кандидатську дисертацію на тему: «Право людини наохорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні(загальнотеоретичне дослідження)», здобула науковий ступінь кандидатаюридичних наук. У 2007 р. отримала диплом доктора філософії (Ph.D.), ав 2008 р. - вчене звання доцента.
На підставі свогодисертаційного дослідження я підготувала першу в Україні монографію змедичного права - Медичне право: право людини на охорону здоров’я.Монографія. – Львів: Астролябія, 2007. – 224 с.
Pravotoday: Побутує думка, що в Україні нереально виграти процес проти лікаря, оскільки серед медичних праців
ників існує кругова порука, а в судах – корупція. Як виграти справу проти недобросовісного лікаря?
Ірина Сенюта: Категоріямедичних справ є складною в силу своєї новизни, необхідностіспеціальних медичних знань, особливостей збору доказів, роботи зкомпенсаційними механізмами і доведення розмірів відшкодування,тривалості розгляду на етапі досудового слідства та судовогопровадження. Незважаючи на це, як свідчить аналіз судової практики(власного доробку, рішень з Єдиного державного судового реєстру, справу межах проекту «Стратегічні медичні справи»), довести в діях медичногопрацівника наявність складу правопорушення, як і притягнути його доюридичної відповідальності, можна. Непоодинокими є випадки, колимедичні справи доходили, за умов недбалого і несумлінного ставлення досвоїх професійних обов’язків медичних працівників, до логічногозавершення – обвинувальних вироків. Проблеми, окреслені Вами, це нелише ті, що спеціально притаманні медичним справам, оскільки, депостане питання корпоративності, відгомоном буде захист «честімундира», а, коли починають використовуватись різні форми захистуспрацьовує вільний розсуд, дискреційність повноважень і суб’єктивнаоцінка, які за певних умов піддаються деформації.
Юрист, якийпочинає роботу над медичною справою зіштовхнеться з низкою перепон ітруднощів, а саме: 1) складним понятійно-категоріальним апаратом,подекуди загалом невідомим; 2) робота з експертами, для прикладу, тими,що проводять судово-медичну експертизу чи судово-психологічну (якууспішно можна використовувати для мотивації розміру моральної шкоди);3) особливостями збору доказів (зокрема, численною перепискою зорганами та закладами охорони здоров’я); 4) правильністю кваліфікаціїпрофесійних злочинів за Кримінальним кодексом України тощо.
Яквиграти медичну справу? Думаю, це як і будь-яку іншу справу, навіть ту,яка інколи видається «легкою», а тут раптом…сюрприз. Лише наполеглива івідповідальна робота, глибокі загальнотеоретичні знання і практичнінавики, які слід екстраполювати на медико-правову ситуацію, терпіння,професійна витривалість, палке прагнення досягнути мети – захистуінтересів клієнта – з використанням усього спектру правовогоінструментарію і дають можливість перемоги. Доцільно використовуватилітературні джерела з медичного права, які допоможуть розібратись зіскладними чи невідомими медико-правовими питаннями, зорієнтують узаконодавчому полі, забезпечити собі підбірку рішень Європейського судуз прав людини в контексті охорони здоров’я, ознайомитись з національноюсудовою практикою (незважаючи на те, що Україна не належить допрецедентної правової системи), виробити тактику захисту і методичнопрацювати у різних напрямах з одною точкою відліку – інтереси клієнта.Приблизно я так працюю над своїми справами, звісно, що в кожній з них єсвої особливості, а відтак, захисна стратегія і тактика змінюються,спрацьовує на користь певний досвід, що зменшує часові затрати.
Тимколегам, які практикують у царині медичного права, можу сказати словамиКоко Шанель «Все у моїх руках, тому їх не можна опускати». У мененеодноразово виникала професійна злість, переоцінка категорії«справедливості», бажання кинути розпочате приблизно п’ять років тому,але пам’ятаючи своє професійне кредо, знаходжу мужність доводитирозпочату справу до кінця, а винагорода не забариться – вдячність вочах клієнта (пацієнта/члена сім’ї пацієнта, медичного чифармацевтичного працівника тощо), професійне утвердження. Чим складнішасправа, тим цікавіше над нею працювати, а отже, азартніше, перемагаючи,задовольняти інтереси клієнта.
Pravotoday: Як Ви проводите вільний час? Розкажіть, будь ласка, про Ваші захоплення.
Ірина Сенюта:На жаль, вільного часу в мене обмаль, віднайти гармонійний баланс міжроботою та відпочинком вдається нечасто. Все ж намагаюсь відвідуватимистецькі заходи, подорожувати, читати, обожнюю афоризми, сентенції,«вічну латину», вислови відомих людей. Кожна стрічка таких книг єквінтесенцією кращих думок, які дають можливість осмислення іпереоцінки, аналізу помилок і прорахунків, а відтак, формування власноїкрилатої скарбниці, що ґрунтується на значній розумовій діяльності. Мояробота – це для мене і відпочинок. Це можуть зрозуміти усі, хтозаймається улюбленою справою. Моя сфера професійного інтересу – це іробота, і відпочинок, подекуди хобі та своєрідна «хвороба», цікавівідрядження і широке коло спілкування, які мене загалом наснажують ізбагачують. Мені пощастило, що й у професійній, і творчій, ігромадській діяльності я маю можливість багатовекторно втілювати одинфокус – медичне право та біоетику.
Pravotoday:Які б якості Ви б порадили розвивати студентам, які збираються зв’язатисвою діяльність з медичним правом и біоетикою?
Ірина Сенюта:Ви знаєте, я, напевно, хочу не порадити (це невдячна справа), аподілитись власним досвідом, і не лише зі студентами, які оберутьспеціалізацію своєї професійної ниви – медичне право і біоетику. Длятого, аби долучитись до юридичної спільноти, знайти своє місце вширокому «асортименті» фахівців, не поповнювати лави «професійноїсірості», а утвердитись Спеціалістом своєї справи, для якого обранийнапрям – це «сродна праця», потрібно постійно наполегливо й самовідданопрацювати. Лише працелюбність і відповідальне ставлення до своєїсправи, виховання самодисципліни і працездатності стануть запорукоюуспіху і допоможуть одним «збудити» генія, а іншим – його утвердити.Також потрібно займатись самоосвітою, недаремно, говорять, що ценайкращий вид освіти, той, який дає добірне зерно. У нашій роботідоводиться багато читати, але інколи за поглинанням професійних книг,ти не маєш можливості долучатись до інших джерел мудрості і знань, томутака ніша теж повинна бути заповнена. Отож, шановні колеги-студенти,все ж, як викладач, не можу не порадити, робіть все з любов’ю інатхненням, «вичитуйтесь і виписуйтесь» ще зі студентської лави, абипочаткове крокування на практичній стежині було менш гірким. Отриматидиплом, здобути фах – це лише крок на етапі професійного становлення,за яким йдуть утвердження і розвиток, і лише від кожного з насзалежить, яким він буде й чи досягнемо ми бажаної професійноїреалізації.
Pravotoday: Чи є у Вас життєве кредо?
Ірина Сенюта: Длямене і життєве, і професійне кредо співпадають – «Слід ставитись доінших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе». В аспектіпрофесійних принципів маю ще один постулат: прочитавши одного разуслова В. Черчіля «Успіх – не вічний, поразка – не фатальна, мужністьвести далі те, що почав, ось, що має значення», завжди пам’ятаю проних, коли виникає у роботі одна з тріади – успіх, поразка чи потребавіднайти мужність, аби продовжувати справу свого професійного життя.
Pravotoday: Що для Вас життя в Legal Style? Що для Вас особливий юридичний шарм?
Ірина Сенюта:Для мене життя у юридичному стилі – це комплексний підхід до «побудови»і утвердження юриста в соціумі. Зокрема, це і методи роботи, і стильповедінки, і манери, і стиль одягу, і вміння боротись з професійнимиспокусами, і позиціювання себе в державному і громадському житті.Звісно, що кожному потрібно викорінювати в собі гординю і зверхність,пам’ятати, що істино благородні люди ніколи нічим не кічатся (Ф.Ларошфуко). Яких би висот ти не досяг, ніколи не потрібно забувати пропрофесійність і людяність, повагу до ближнього, оскільки результатомпідкореної вершини може стати самотність… Обрана мною професія і честьналежати до плеяди юристів – це для мене почесна місія, яку слід гіднопронести крізь особисте і професійне життя. Особливий юридичний шармпрофесії – це невловима «краса» фаху, сповненого соціальноюзначимістю, благородністю і гуманізмом, який одного разу звабивши всвоє лоно, вже не відпустить. Особливий юридичний шарм юристів – цеінтелект й інтелігентність, джерело яких внутрішня і зовнішня гармонія.
Розмовляла Марина Рабінович, оглядач Pravotoday
СенютаІрина Ярославівна. К.ю.н., доцент, Ph.D, адвокат, президент юридичноїфірми «MedLex», доцент кафедри організації та управління охороноюздоров’я ФПДО Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького, президент Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», член Дорадчої ради приКомітеті Верховної Ради України з питань охорон здоров’я, членВсесвітньої асоціації медичного права (WAML), головний редактор журналу«Медичне право», голова Постійно діючого третейського суду при ВГО«Фундація медичного права та біоетики України», директор видавництваЛОБФ «Медицина і право». Автор понад 90 праць у галузі медичного правата біоетики, альтернативного розв’язання конфліктів, у т.ч. монографій,посібників, підручників.
Проблема становлення медичного права і захисту прав пацієнта актуалізувалася у всьому світі через активний розвиток сучасної науки. Тут і кріотехнології, і втручання у генетичний апарат людини, і репродуктивна медицина. Поряд із складними етичними проблемами існує величезна кількість проблем медичного менеджменту, фінансування галузі та здійснення державної соціальної політики.
Сьогодні, в ексклюзивному інтерв’ю Pravotoday - Ірина Сенюта, президент юридичної фірми «MedLex», президент Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», головний редактор журналу «Медичне право»,адвокат, автор понад 90 праць у галузі медичного права та біоетики, розповість про своє бачення розвитку медичного права та біоетики в Україні.
Pravotoday:Пані Ірино, чи пам’ятаєте Ви той момент свого життя, коли Ви остаточновизначились з вибором своєї майбутньої професії?
Ірина Сенюта: Зародження ідеї відбулось в 9 класі, коли я почала опановувати в школіновий предмет «Правознавство», викладання якого стартувало з мого рокунавчання. Поступове укорінення мрії відбувалось в старших класах, і водинадцятому класі я ствердно сказала батькам, що хочу стати юристом, авідтак, почала ґрунтовну роботу з підготовки до вступу в омріяний виш. Мій вибір був цілком зважений й усвідомлений, без жодного тискудинастійності у виборі, адже в моїй родині я перший юрист.
Pravotoday:Завдяки чому Ви вибрали медичне право та біоетику з-поміж багатьохнапрямів юридичної науки? Чи вважаєте Ви за необхідне вивченнямедичного права як окремої галузі права?
Ірина Сенюта: Першікроки в цьому напрямі були зроблені ще в часи навчання в університеті.На другому курсі я відвідувала гурток з цивільного права, проф.Ромовська З.В., на одному із засідань, розповідала про проф. СавицькуА., її науковий доробок, з-поміж цього, і про її знакову роботу«Ответственность за ненадлежащее врачевание». Відтоді, було зробленомаленьку помітку на професійному житті, яка з часом, обростаючи різнимиіншими чинниками, спричинила трансформацію у глибоке зацікавлення іпереродження у справу професійного, творчого і громадського життя. Алеусі ключові дії, спрямовані на становлення і розвиток як медичногоправника, були розпочаті після закінчення університету в 2001 р.
Явважаю, що медичне право повинні опановувати як навчальну дисциплінустуденти юридичних і медичних ВУЗів. Спершу, поясню чому це необхіднодля медичного працівника. Студенти, що випускаються з медичного вишу,неготові до викликів практики, не завжди знаючи морально-деонтологічніпостулати, сприяють перетворенню деонтологічного конфлікту в юридичний.Здійснюючи щоденно свою діяльність, контактуючи з пацієнтом, йогозаконним представником постійно виникає потреба в дотриманні правлюдини у сфері охорони здоров’я, розуміння професійної відповідальностіза якість надання медичної допомоги, знання власного правового статусу,механізмів захисту тощо. Ще одним чинником також є те, що штатнірозписи закладів охорони здоров’я, як правило, не передбачають посадиюриста, а навіть при наявності такої, забезпечити заклад кваліфікованимперсоналом складно. Це зумовлено, в т.ч. і рівнем оплати праці, бракомзнань із медичного права. А тому медики залишаються на самоті зпроблемою правового нігілізму й обов’язком забезпечити права пацієнтів.
Для юристів розуміння цієї галузі також потрібно, оскількисистема охорони здоров’я потребує професійних кадрів, зі знанням, вт.ч. медичного права, а не лише «господарників». Окрім цього, надУкраїною вже давно «витає дух» обов’язкового медичного страхування, авідтак, підготовка конкурентоспроможних фахівці просто необхідна.
Восвітньому напрямі в нас уже зроблено чимало. У 2004 р. булопідготовлено (я та завідувач кафедри організації та управління охороноюздоров’я факультету післядипломної освіти Львівського національногомедичного університету імені Данила Галицького доц. О. Любінець єавторами програми) і затверджено МОЗ України навчальну програму змедичного права для організаторів охорони здоров’я та лікарів усіхспеціальностей, а отже, з 2005 р. слухачі усіх факультетів та вишівпіслядипломної освіти мають змогу опановувати цей курс. Минулого рокубуло затверджено навчальну програму з медичного права длястудентів-медиків, розроблену в Національному медичному університетіімені О. Богомольця, викладання цієї дисципліни пілотно розпочалось уцьому виші, аби надалі перейняти досвід усім іншим медичним закладамосвіти.
Непересічною подією на освітянській ниві є ініціюванняМОЗ України створення міжвідомчої робочої групи з підготовки навчальноїпрограми з медичного права для юристів (наказ № 808 від 23.09.2010 р.).Перше засідання вже відбулося 12 жовтня 2010 р., до складу робочоїгрупи залучено провідних науково-практичних фахівців, представниківМіністерства юстиції України та Міністерства освіти і науки України.Узагальнення і уніфікація пропозицій покладена на мене. Сподіваюсь, щов найближчому майбутньому програма буде не лише підготовлена, а йуспішно пройде всі погодження і затвердження, а відтак, «працюватиме»на благо вишколу медичних правників, яких так на сьогодні не вистачає.
Pravotoday: Що для Вас означає термін біоетика? Чи погоджуєтесь Ви, що цей напрям можна назвати мостом в майбутнє?
Ірина Сенюта:Ви задавали запитання, чому поряд з медичним правом, сфероюпрофесійного інтересу є і біоетика. Моє зацікавлення цією цариноюрозпочалось пізніше, ніж медичним правом, напевно тоді, коли вже бувпевний багаж знань. Я в 2005 р. розпочала роботу над дуже складним іцікавим проектом - науковим редагування підручника з біоетикиіталійських авторів. На мене покладалось редагування книги з правовоїточки зору, адже до цього процесу було залучено значна плеядарізнопрофільних фахівців. Я не лише долучилась до однієї з ключовихкниг з біоетики в Україні, але і мала приємність розпочати видавничудіяльність з цього підручника, адже він був першим, який підготувалоспеціалізоване видавництво ЛОБФ «Медицина і право». У видавництві є двісерії – «медичне право» і «біоетика», які я і мої колеги намагаємосяякісно заповнювати.
Під біоетикою я розумію комплексну науку,покликану досліджувати і забезпечувати пошук шляхів вирішенняморально-етичних, правових, соціально-економічних та філософськихпроблем, які виникають у сфері охорони здоров’я, зокрема наданнямедичної допомоги, у процесі забезпечення прав суб’єктів медичнихправовідносин.
Однойменна до Вашого запитання книга ВанРанселера Поттера «Біоетика: міст в майбутнє» дає підстави задуматисьпро ті цінності, які пропагує біоетика, про ті зміни, що відбуваються умедицині і біології, а в контексті цього логічно постає питання чифокусом в прогресі науки є людина, та її блага?! Для мене біоетика - цеміст між прогресом науки та правами людини, що своїм
вектормає майбутнє, яке ґрунтується на надбаннях минулих років, твердостіпозиції сьогодення, аби в майбутньому не було розплати за недотриманняморальних стандартів.Результати Четвертого національногоконгресу з біоетики, що відбувся 20-23 вересня 2010 р. під патронатомНАН України, дають підстави зробити висновок, що в Україні потужнорозвивається фундаментальна наука, а такі її напрямки як біологія тамедицина є абсолютно конкурентоздатними на світовому ринку.
Pravotoday:Яка основна мета Фундації медичного права та біоетики України? Якаосновна мета розвитку медичного права як галузі права, навчальноїдисципліни і науки. Яким Ви бачите розвиток медичного права України.
Ірина Сенюта: Всеукраїнськагромадська організація «Фундація медичного права та біоетики України»(далі - Фундація) заснована 17 квітня 2008 р., створена з метою охоронита захисту прав та інтересів своїх членів. Місія організації – сприяннярозвитку медичного права, як галузі права, науки і навчальноїдисципліни та біоетики.
Діяльність організації поширюється навсю територію України та включає до своєї структури 14 осередків, якіпов’язані з організацією єдиною метою. Проте, зважаючи на актуальністьутвердження і розвитку медичного права в Україні, організація плануєзбільшити кількість осередків у найближчому майбутньому.
Основними напрямами діяльності є:
— Правопросвітницький.
— Видавничий.
— Науково-дослідницький.
— Законопроектний.
— Юридична практика.
Метоюрозвитку медичного права в запитуваній Вами тріаді є захист прав людиниу сфері охорони здоров’я. Якщо розібрати за складовими, то, на моюдумку, це виглядає, таким чином: медичне право як галузь права охоплюєправозахист, правозастосування, нормотворення; медичне право як галузьнауки – доктрину, літературні джерела; медичне право як навчальнадисципліна – освітянський компонент вишколу фахівців,правопросвітництво.
На сьогодні медичне право Україниперебуває на піку активності та в авангарді інтересу й привабливостідля фахівців. Сучасне українське медичне право активно розвивається увсіх напрямах, воно залишається не лише громадською ініціативою, атепер і предметом державного інтересу. Наприклад, в МОЗ Українирозробляється науково-дослідна робота на тему: «Створення концепціїрозвитку галузі медичного права з метою удосконалення медичногообслуговування в Україні». Сподіваюсь, що і надалі медичне право будестало розвиватись в усіх аспектах, відбуватиметься більш активнаінтеграція з міжнародним співтовариством, а здорова конкуренція іконсолідація фахівців, лише сприятиме прогресу цієї царини. Але,звісно, ще є багато проблем і прогалин, у т.ч. й літературних, ізаконодавчих, і кадрових, і правозастосовних у цій царині. Дляактивізації наукового пошуку доречно було б до однієї із спеціальностейщодо захисту дисертацій додати медичне право (це, звичайно, дискусійнепитання до якої), для освіти - слід запровадити загальнодержавневивчення усіма цільовими групами (студентами-медиками,студентами-юристами, слухачами післядипломного навчання) навчальногокурсу з медичного права, оскільки на сьогодні цей процес лише точковий.Також необхідно й надалі працювати над шліфуванням національногозаконодавства й оптимізацією юридичної практики у сфері медичногоправа. Загалом зроблено багато й якісно, обов’язок усіх фахівців, сфераінтересу яких медичне право, зберігати і примножувати надбання,розширювати професійні горизонти.
Pravotoday: Розкажіть про діяльність Фундації медичного права та біоетики України, її співпрацю з міжнародними організаціями?
Ірина Сенюта: Фундація працює різнопланово, на сьогодні здійснено немало цікавих проектів, з-поміж яких:
- проведенняВсеукраїнських конференцій з медичного права з 2007 р. (проводиласьЛОБФ «Медицина і право», тепер львівський осередок Фундації), з 2008 р.Міжнародних конференцій на різну тематику в царині медичного права.Зокрема, (І) – на тему: «Медичне право України: проблеми становлення тарозвитку» (19-20.04.2007 р., м. Львів); (ІІ) - на тему: «Медичне правоУкраїни: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавчезабезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)»(17-18 квітня 2008 р., м. Львів); (ІІІ) – на тему: «Медичне правоУкраїни: проблеми управління та фінансування охорони здоров’я» (23-24квітня 2009 р., м. Львів); (ІV) – на тему: «Медичне право України:проблеми паліативної допомоги та медико-соціального обслуговуваннянаселення» (22-24 квітня 2010 р., м. Львів);
- створенняпершого та єдиного в Україні Постійно діючого третейського суду приФундації для вирішення медичних справ (15 липня 2009 р.). Суд створенийз метою забезпечення справедливого, швидкого та ефективноготретейського розгляду спорів, що виникають з правовідносин у сферіохорони здоров’я, та примирення осіб, які до нього звернулись;
- налагодженняспівпраці з Чеською асоціацією медичного права та біоетики (м. Прага,Чеська Республіка). У межах співпраці реалізовано вже кілька заходів:1) участь в круглому столі на тему: «Розвиток медичного права в країнахСхідної Європи.2008: Запрошення до діалогу» (березень 2008 р., Прага,Чеська Республіка); 2) двосторонній обмін досвідом щодо медичногострахування (жовтень 2008 р., м. Львів-Вознесенськ-Донецьк-Київ); 3)видання книги «Страхування у галузі охорони здоров’я» (За заг.ред. І.Сенюти. – Видавництво ЛОБФ «Медицина і право». – Львів. - 2010. - 216с.);
- співпраця з МОЗ України на підставі меморандуму від 08.06.2010 р. щодо розвитку медичного права в Україні;
- співпрацяз Дорадчою радою при Комітеті Верховної Ради України з питань охорониздоров’я (участь у законопроектній роботі; на сьогодні я як членДорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорониздоров’я є в складі авторського колективу двох проектів закону - «Пролікарське самоврядування», «Про фінансування охорони здоров’я таобов’язкове соціальне медичне страхування в Україні»);
- реалізація низки проектів Інституту відкритого суспільства (м. Нью-Йорк, США), серед яких:
Б) підготовка української версіїресурсного посібника «Охорона здоров’я та права людини», написаногоавторським колективом Інституту відкритого суспільства, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Я є науковим редактором українськоїверсії книги.
В)підготовка практичного посібника для юристів з медичного права «Правалюдини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник», щовидаватиметься за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Презентація книга відбулась на 18-му Всесвітньому конгресі з медичногоправа (08-12 серпня 2011 р., м. Загреб, Хорватія). Ця книгапідготовлена у межах міжнародного проекту Інституту відкритогосуспільства, що функціонує у 8-ми державах. Я є автором національноїчастини практичного посібника.
Окрім цього, співпрацюємо зПольською асоціацією медичного права (м. Краків, Польська Республіка),численними зарубіжними і національними вишами, представникамигромадянського суспільства, органами влади, юридичними фірмами («Центрмедичного права», «Полакар»). Цього року, я вперше долучилась доміжнародного свята медичного права, мала можливість відвідатиВсесвітній конгрес з медичного права, а також стала членом Всесвітньоїасоціації медичного права, а відтак, маю не одну ідею для розширеннямасштабів інтеграції національної організації з медичного права всвітовий простір цієї царини.
Pravotoday: Як Ви оцінюєте сучасну державну політику у сфері охорони здоров’я. Чи виступаєте Ви за втілення страхової медицини?
Ірина Сенюта: Якправило, державна політика у сфері охорони здоров’я, законодавчезабезпечення цієї царини піддаються перманентній критиці, але, на жаль,дуже часто без жодних пропозицій щодо змін. Звісно, що відсутнійкомплексний підхід до реформ у цій сфері, фрагментарно намагаютьсязмінити окремі елементи, забуваючи при цьому, що це система, а несукупність, а відтак, кожен сегмент взаємопов’язаний. Критична оцінканормативно-правової бази у сфері охорони здоров’я, загалом виправдана,але я завжди наголошую, що необхідно виробити навики роботи у межахцього законодавства, працювати з ним можна, якщо знати проблематикуглибоко. Крім цього, за можливості, необхідно впливати на державотворчіпроцеси. Не всі пропоновані зміни адекватні й виважені, інколи знепродуманими до кінця механізмами. Прикладом такої «екстравагантної»новели є прийняття наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення»від 27.08.2010 р. Вказаний нормативний документ викликав «дискусійнийшторм» у медико-правовому співтоваристві, зокрема, в контексті йогодоцільності, дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я. Науковаекспертиза цього документу дає підстави стверджувати, що в підзаконномудокументі нормативно не дотримано право людини на особистунедоторканність (право на відмову від медичного втручання – «по мірівпровадження сучасних медичних технологій та методів диспансеризаціїобсяги обов’язкового обстеження населення при диспансеризації будутьрозширені» [п. 3.2. Наказу]) і право на свободу в галузі охорониздоров’я (наприклад, право на вибір закладу охорони здоров’я –«організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють органи абозаклади охорони здоров’я, які визначені відповідальними за стан наданнямедичної допомоги населенню на відповідній адміністративній території»[п. 3 Наказу]).
Питання запровадження обов’язкового соціальногомедичного страхування в Україні вже триває близько семи років,звичайно, в різних моделях. Минулий рік був знаковим для медичногострахування, оскільки відбувалось багато різноманітних заходів у цьомуконтексті, в т.ч. і парламентські слухання (20.05.2009 р.), зарезультатами яких підготовлено Рекомендації на тему: «Шляхиреформування охорони здоров’я та медичне страхування». Я була долученадо цього процесу безпосередньо в кількох аспектах: 1) брала участь уконференції, що проходила в Комітеті Верховної Ради України з питаньохорони здоров’я (18-19.05.2009 р.); 2) я є одним із розробниківзаконопроекту «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язковесоціальне медичне страхування в Україні», зареєстрованого у ВерховнійРаді України за № 4744; 3) брала участь у парламентських слуханнях; 4)є співавтором та редактором навчального посібника «Страхування в галузіохорони здоров’я» (у книзі проаналізовано, зокрема, законопроект №4744, запропоновано деякі механізми для реалізації прав пацієнтів, ут.ч. компенсаційні).
Однозначно відповісти на запитання провпровадження страхової медицини складно, оскільки я ще не бачуостаточної державної позиції, а саме закону, який закріпить певнумодель медичного страхування. Думаю, що на етапі становлення слідпочинати з бюджетно-страхової медицини, відшліфувати закон, якийповинен органічно влитись в існуюче законодавче поле, звісно, знеобхідними нормативними змінами, та «стояти на варті» забезпеченняправ людини.
Pravotoday: Відомо, що Ви маєте ступінь Ph.D. Якій темі присвячене Ваше наукове дослідження?
Ірина Сенюта: У2006 р. я захистила кандидатську дисертацію на тему: «Право людини наохорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні(загальнотеоретичне дослідження)», здобула науковий ступінь кандидатаюридичних наук. У 2007 р. отримала диплом доктора філософії (Ph.D.), ав 2008 р. - вчене звання доцента.
На підставі свогодисертаційного дослідження я підготувала першу в Україні монографію змедичного права - Медичне право: право людини на охорону здоров’я.Монографія. – Львів: Астролябія, 2007. – 224 с.
Pravotoday: Побутує думка, що в Україні нереально виграти процес проти лікаря, оскільки серед медичних праців
ників існує кругова порука, а в судах – корупція. Як виграти справу проти недобросовісного лікаря?Ірина Сенюта: Категоріямедичних справ є складною в силу своєї новизни, необхідностіспеціальних медичних знань, особливостей збору доказів, роботи зкомпенсаційними механізмами і доведення розмірів відшкодування,тривалості розгляду на етапі досудового слідства та судовогопровадження. Незважаючи на це, як свідчить аналіз судової практики(власного доробку, рішень з Єдиного державного судового реєстру, справу межах проекту «Стратегічні медичні справи»), довести в діях медичногопрацівника наявність складу правопорушення, як і притягнути його доюридичної відповідальності, можна. Непоодинокими є випадки, колимедичні справи доходили, за умов недбалого і несумлінного ставлення досвоїх професійних обов’язків медичних працівників, до логічногозавершення – обвинувальних вироків. Проблеми, окреслені Вами, це нелише ті, що спеціально притаманні медичним справам, оскільки, депостане питання корпоративності, відгомоном буде захист «честімундира», а, коли починають використовуватись різні форми захистуспрацьовує вільний розсуд, дискреційність повноважень і суб’єктивнаоцінка, які за певних умов піддаються деформації.
Юрист, якийпочинає роботу над медичною справою зіштовхнеться з низкою перепон ітруднощів, а саме: 1) складним понятійно-категоріальним апаратом,подекуди загалом невідомим; 2) робота з експертами, для прикладу, тими,що проводять судово-медичну експертизу чи судово-психологічну (якууспішно можна використовувати для мотивації розміру моральної шкоди);3) особливостями збору доказів (зокрема, численною перепискою зорганами та закладами охорони здоров’я); 4) правильністю кваліфікаціїпрофесійних злочинів за Кримінальним кодексом України тощо.
Яквиграти медичну справу? Думаю, це як і будь-яку іншу справу, навіть ту,яка інколи видається «легкою», а тут раптом…сюрприз. Лише наполеглива івідповідальна робота, глибокі загальнотеоретичні знання і практичнінавики, які слід екстраполювати на медико-правову ситуацію, терпіння,професійна витривалість, палке прагнення досягнути мети – захистуінтересів клієнта – з використанням усього спектру правовогоінструментарію і дають можливість перемоги. Доцільно використовуватилітературні джерела з медичного права, які допоможуть розібратись зіскладними чи невідомими медико-правовими питаннями, зорієнтують узаконодавчому полі, забезпечити собі підбірку рішень Європейського судуз прав людини в контексті охорони здоров’я, ознайомитись з національноюсудовою практикою (незважаючи на те, що Україна не належить допрецедентної правової системи), виробити тактику захисту і методичнопрацювати у різних напрямах з одною точкою відліку – інтереси клієнта.Приблизно я так працюю над своїми справами, звісно, що в кожній з них єсвої особливості, а відтак, захисна стратегія і тактика змінюються,спрацьовує на користь певний досвід, що зменшує часові затрати.
Тимколегам, які практикують у царині медичного права, можу сказати словамиКоко Шанель «Все у моїх руках, тому їх не можна опускати». У мененеодноразово виникала професійна злість, переоцінка категорії«справедливості», бажання кинути розпочате приблизно п’ять років тому,але пам’ятаючи своє професійне кредо, знаходжу мужність доводитирозпочату справу до кінця, а винагорода не забариться – вдячність вочах клієнта (пацієнта/члена сім’ї пацієнта, медичного чифармацевтичного працівника тощо), професійне утвердження. Чим складнішасправа, тим цікавіше над нею працювати, а отже, азартніше, перемагаючи,задовольняти інтереси клієнта.
Pravotoday: Як Ви проводите вільний час? Розкажіть, будь ласка, про Ваші захоплення.
Ірина Сенюта:На жаль, вільного часу в мене обмаль, віднайти гармонійний баланс міжроботою та відпочинком вдається нечасто. Все ж намагаюсь відвідуватимистецькі заходи, подорожувати, читати, обожнюю афоризми, сентенції,«вічну латину», вислови відомих людей. Кожна стрічка таких книг єквінтесенцією кращих думок, які дають можливість осмислення іпереоцінки, аналізу помилок і прорахунків, а відтак, формування власноїкрилатої скарбниці, що ґрунтується на значній розумовій діяльності. Мояробота – це для мене і відпочинок. Це можуть зрозуміти усі, хтозаймається улюбленою справою. Моя сфера професійного інтересу – це іробота, і відпочинок, подекуди хобі та своєрідна «хвороба», цікавівідрядження і широке коло спілкування, які мене загалом наснажують ізбагачують. Мені пощастило, що й у професійній, і творчій, ігромадській діяльності я маю можливість багатовекторно втілювати одинфокус – медичне право та біоетику.
Pravotoday:Які б якості Ви б порадили розвивати студентам, які збираються зв’язатисвою діяльність з медичним правом и біоетикою?Ірина Сенюта:Ви знаєте, я, напевно, хочу не порадити (це невдячна справа), аподілитись власним досвідом, і не лише зі студентами, які оберутьспеціалізацію своєї професійної ниви – медичне право і біоетику. Длятого, аби долучитись до юридичної спільноти, знайти своє місце вширокому «асортименті» фахівців, не поповнювати лави «професійноїсірості», а утвердитись Спеціалістом своєї справи, для якого обранийнапрям – це «сродна праця», потрібно постійно наполегливо й самовідданопрацювати. Лише працелюбність і відповідальне ставлення до своєїсправи, виховання самодисципліни і працездатності стануть запорукоюуспіху і допоможуть одним «збудити» генія, а іншим – його утвердити.Також потрібно займатись самоосвітою, недаремно, говорять, що ценайкращий вид освіти, той, який дає добірне зерно. У нашій роботідоводиться багато читати, але інколи за поглинанням професійних книг,ти не маєш можливості долучатись до інших джерел мудрості і знань, томутака ніша теж повинна бути заповнена. Отож, шановні колеги-студенти,все ж, як викладач, не можу не порадити, робіть все з любов’ю інатхненням, «вичитуйтесь і виписуйтесь» ще зі студентської лави, абипочаткове крокування на практичній стежині було менш гірким. Отриматидиплом, здобути фах – це лише крок на етапі професійного становлення,за яким йдуть утвердження і розвиток, і лише від кожного з насзалежить, яким він буде й чи досягнемо ми бажаної професійноїреалізації.
Pravotoday: Чи є у Вас життєве кредо?
Ірина Сенюта: Длямене і життєве, і професійне кредо співпадають – «Слід ставитись доінших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе». В аспектіпрофесійних принципів маю ще один постулат: прочитавши одного разуслова В. Черчіля «Успіх – не вічний, поразка – не фатальна, мужністьвести далі те, що почав, ось, що має значення», завжди пам’ятаю проних, коли виникає у роботі одна з тріади – успіх, поразка чи потребавіднайти мужність, аби продовжувати справу свого професійного життя.
Pravotoday: Що для Вас життя в Legal Style? Що для Вас особливий юридичний шарм?
Ірина Сенюта:Для мене життя у юридичному стилі – це комплексний підхід до «побудови»і утвердження юриста в соціумі. Зокрема, це і методи роботи, і стильповедінки, і манери, і стиль одягу, і вміння боротись з професійнимиспокусами, і позиціювання себе в державному і громадському житті.Звісно, що кожному потрібно викорінювати в собі гординю і зверхність,пам’ятати, що істино благородні люди ніколи нічим не кічатся (Ф.Ларошфуко). Яких би висот ти не досяг, ніколи не потрібно забувати пропрофесійність і людяність, повагу до ближнього, оскільки результатомпідкореної вершини може стати самотність… Обрана мною професія і честьналежати до плеяди юристів – це для мене почесна місія, яку слід гіднопронести крізь особисте і професійне життя. Особливий юридичний шармпрофесії – це невловима «краса» фаху, сповненого соціальноюзначимістю, благородністю і гуманізмом, який одного разу звабивши всвоє лоно, вже не відпустить. Особливий юридичний шарм юристів – цеінтелект й інтелігентність, джерело яких внутрішня і зовнішня гармонія.
Розмовляла Марина Рабінович, оглядач Pravotoday
СенютаІрина Ярославівна. К.ю.н., доцент, Ph.D, адвокат, президент юридичноїфірми «MedLex», доцент кафедри організації та управління охороноюздоров’я ФПДО Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького, президент Всеукраїнської громадської організації «Фундація медичного права та біоетики України», член Дорадчої ради приКомітеті Верховної Ради України з питань охорон здоров’я, членВсесвітньої асоціації медичного права (WAML), головний редактор журналу«Медичне право», голова Постійно діючого третейського суду при ВГО«Фундація медичного права та біоетики України», директор видавництваЛОБФ «Медицина і право». Автор понад 90 праць у галузі медичного правата біоетики, альтернативного розв’язання конфліктів, у т.ч. монографій,посібників, підручників.
