Оцінка об’єктів інтелектуальної власності

Ірина Шинкарьова,
Олексій Ткаченко, студенти 6-го курсу магістратури факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський Політехнічний Інститут»

Оцінка - це процес визначення вартості, докладний аналіз, який включає інформацію про самий об'єкт оцінки, про ринок, як у цілому, так і в розрізі певного сегмента, виконання розрахунків заснованих на одночасному обліку багатьох кількісних і якісних факторів соціально-політичного, економічного й технічного характеру, і оформлення результатів у вигляді письмового звіту.

Оцінку ОІВ (майнових прав на право інтелектуальної власності) проводять зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності або органи державної влади та органи місцевого самоврядування (Державна служба інтелектуальної власності України, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Об'єктом оцінки відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» може бути майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу.

Під об'єктами оцінки у матеріальній формі можна розглядати нерухоме та рухоме майно; у свою чергу до об'єктів оцінки у нематеріальній формі законодавством віднесені об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До таких об’єктів належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість, ділова репутація тощо), а також інші майнові права.

Абзацом 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; а також майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

У групу об'єктів інтелектуальної власності, що підлягають оцінки, можуть входити:

• літературні та художні твори;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• географічні зазначення;
• патенти на винаходи або корисні моделі;
• патенти на промислові зразки;
• отримані або надані ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності;
• авторські посвідчення; торговельні марки (товарні знаки) і знаки обслуговування;
• комерційні фірмові найменування;
• ноу-хау (нова, не відома іншим інформація, що має комерційну вартість, (комерційні таємниці);
• ділова репутація (гудвіл) і інші нематеріальні об'єкти; даний перелік не є вичерпним.

ЦІЛІ Й НЕОБХІДНІСТЬ ОЦІНКИ

Оцінка об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) дозволяє визначити вартість кінцевих продуктів інтелектуальної роботи в грошовому еквіваленті.
Необхідність в оцінці інтелектуальної власності звичайно виникає при здійсненні угод купівлі-продажу патентів, торговельних марок і ін., або при висновку ліцензійної угоди на право використання об'єктів інтелектуальної власності, а так само при визначенні розміру компенсації збитку, заподіяного правовласникові незаконним використанням його патентів, торговельних марок і ін. Але в сучасній практиці присутні й інші причини, у зв'язку з якими необхідна офіційна процедура оцінки патентів, торговельних марок (товарних знаків), авторських посвідчень і інших об'єктів, на приклад при визначені шкоди завданої незаконними діяннями, передбаченими ст. ст. 176-177 Кримінального кодексу України; при видачі свідоцтво про право на спадщину, у яку входить або яка складається з ОІВ; для розрахування суми необхідної для сплати державного мита або передбачених законодавством податків; для визначення страхового відшкодування та ін.

Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності дає на сам перед дає можливість:

• визначити реальну цінність і ринкову вартість об'єкта, наприклад, з метою продажу (повної передачі права) торговельної марки або патенту;
• визначити ціну продажу ліцензії на об'єкт інтелектуальної власності;
• визначити вартість внеску в статутний фонд підприємства, у тому випадку, збільшення статутного фонду шляхом внесення в нього вартості торговельної марки й/ або патенту (дана процедура можлива й при створенні нового підприємства);
• одержання кредиту під заставу виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності (відомо, що на території України вже існує реальна практика таких кредитів);
• визначити суми виплат авторських винагород або роялті (авторські винагороди можуть регулярно одержувати автори патентів на винаходи й/або промислові зразки – дуже часто це засновники підприємства, авторські винагороди обкладаються тільки доходом з фізичних осіб (13%) і є валовими витратами підприємства;
• роялті можуть одержувати власники патентів і/або торговельних марок (на практиці це так само можуть бути – фізичні особи, у т.ч. і співробітники підприємства); визначити суму компенсації при рішенні конфліктів у процесі використання торговельних марок і патентів, у т.ч. визначити розміри збитків внаслідок порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності;
• при рішенні майнових суперечок;
• залучення інвесторів.

При цьому в залежності від мети оцінки може визначатися не тільки ринкова вартість ОІВ (вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу), а й вартість заміщення (визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною); вартість відтворення (визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки); інвестиційна вартість (вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки); оціночна вартість (вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних); прямі збитки (поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта  оцінки без урахування не отриманих майбутніх вигод); дійсна вартість майна для цілей страхування (вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування); та ряд інших.

ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ:

1.    документи, що підтверджують право власності (копії) або документи, що засвідчують майнові права інтелектуальної власності і факт видачі дозволу на використання на об'єкт інтелектуальної власності (патент на винахід, свідоцтва на торговельну марку й т.п.) на приклад:

• патент (деклараційний патент) для винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, порід тварин;
• авторське свідоцтво СРСР на винахід (у разі, коли не закінчився  двадцятирічний строк дії авторського свідоцтва починаючи з дати подання заявки на винахід);
• свідоцтво для  торговельних марок (знаків  для товарів і послуг), компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
• договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
• ліцензійний договір;
• договір комерційної концесії;
• договір про трансфер технологій;
• свідоцтво про право на спадщину на ОІВ;
• інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі договір купівлі-продажу, дарування ОІВ;
• виписка з відповідних державних реєстрів;
• інші документи,  пов'язані з ідентифікацією майнових прав інтелектуальної власності.

2.    відомості про платежі, що підтверджують реєстрацію (патентування) і підтримка в силі об'єкта інтелектуальної власності; витрати, пов'язані із процедурою патентування;
3.    балансова вартість об'єкта (торговельної марки, винаходу, промислового зразка);
4.    дата постановки на баланс і зміну балансової вартості по роках;
5.    інформація про валовий дохід , прибуток і рентабельність підприємства за період використання товарного знаку, винаходу, промислового зразка й ін.;
6.    інформація, у яких країнах, крім України зареєстрований (запатентований) об'єкт.

Додатково можуть надаватися наступні документи:

• відомості про виробництво й продажі об'єктів, зроблених з використанням оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності (фінансові показники, споживачі, конкуренти, територія продажів);
• бізнес-плани розвитку підприємства;
• маркетингові дослідження ринку.

Фактом, документальним підтвердженням такої оцінки є звіт про оцінку майна, складовими частинами якого є: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Використані джерела:

1. Закон України "Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні" N2658-III від 12 липня 2001 року;
2. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10 вересня 2003 р. N 1440;
3. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» від 3 жовтня 2007 р. N 1185
4. Наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності»
5. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 N 20/5