Оцінка об’єктів інтелектуальної власності
Ірина Шинкарьова,
Олексій Ткаченко, студенти 6-го курсу магістратури факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський Політехнічний Інститут»
Оцінка - це процес визначення вартості, докладний аналіз, який включає інформацію про самий об'єкт оцінки, про ринок, як у цілому, так і в розрізі певного сегмента, виконання розрахунків заснованих на одночасному обліку багатьох кількісних і якісних факторів соціально-політичного, економічного й технічного характеру, і оформлення результатів у вигляді письмового звіту.
Оцінку ОІВ (майнових прав на право інтелектуальної власності) проводять зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності або органи державної влади та органи місцевого самоврядування (Державна служба інтелектуальної власності України, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Об'єктом оцінки відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» може бути майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу.
Під об'єктами оцінки у матеріальній формі можна розглядати нерухоме та рухоме майно; у свою чергу до об'єктів оцінки у нематеріальній формі законодавством віднесені об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До таких об’єктів належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість, ділова репутація тощо), а також інші майнові права.
Абзацом 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; а також майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
У групу об'єктів інтелектуальної власності, що підлягають оцінки, можуть входити:
Оцінка об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) дозволяє визначити вартість кінцевих продуктів інтелектуальної роботи в грошовому еквіваленті.
Необхідність в оцінці інтелектуальної власності звичайно виникає при здійсненні угод купівлі-продажу патентів, торговельних марок і ін., або при висновку ліцензійної угоди на право використання об'єктів інтелектуальної власності, а так само при визначенні розміру компенсації збитку, заподіяного правовласникові незаконним використанням його патентів, торговельних марок і ін. Але в сучасній практиці присутні й інші причини, у зв'язку з якими необхідна офіційна процедура оцінки патентів, торговельних марок (товарних знаків), авторських посвідчень і інших об'єктів, на приклад при визначені шкоди завданої незаконними діяннями, передбаченими ст. ст. 176-177 Кримінального кодексу України; при видачі свідоцтво про право на спадщину, у яку входить або яка складається з ОІВ; для розрахування суми необхідної для сплати державного мита або передбачених законодавством податків; для визначення страхового відшкодування та ін.
Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності дає на сам перед дає можливість:
ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ:
1. документи, що підтверджують право власності (копії) або документи, що засвідчують майнові права інтелектуальної власності і факт видачі дозволу на використання на об'єкт інтелектуальної власності (патент на винахід, свідоцтва на торговельну марку й т.п.) на приклад:
3. балансова вартість об'єкта (торговельної марки, винаходу, промислового зразка);
4. дата постановки на баланс і зміну балансової вартості по роках;
5. інформація про валовий дохід , прибуток і рентабельність підприємства за період використання товарного знаку, винаходу, промислового зразка й ін.;
6. інформація, у яких країнах, крім України зареєстрований (запатентований) об'єкт.
Додатково можуть надаватися наступні документи:
Використані джерела:
Олексій Ткаченко, студенти 6-го курсу магістратури факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський Політехнічний Інститут»
Оцінка - це процес визначення вартості, докладний аналіз, який включає інформацію про самий об'єкт оцінки, про ринок, як у цілому, так і в розрізі певного сегмента, виконання розрахунків заснованих на одночасному обліку багатьох кількісних і якісних факторів соціально-політичного, економічного й технічного характеру, і оформлення результатів у вигляді письмового звіту.
Оцінку ОІВ (майнових прав на право інтелектуальної власності) проводять зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності або органи державної влади та органи місцевого самоврядування (Державна служба інтелектуальної власності України, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Об'єктом оцінки відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» може бути майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу.
Під об'єктами оцінки у матеріальній формі можна розглядати нерухоме та рухоме майно; у свою чергу до об'єктів оцінки у нематеріальній формі законодавством віднесені об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До таких об’єктів належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість, ділова репутація тощо), а також інші майнові права.
Абзацом 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; а також майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
У групу об'єктів інтелектуальної власності, що підлягають оцінки, можуть входити:
- літературні та художні твори;
- комп'ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- географічні зазначення;
- патенти на винаходи або корисні моделі;
- патенти на промислові зразки;
- отримані або надані ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності;
- авторські посвідчення; торговельні марки (товарні знаки) і знаки обслуговування;
- комерційні фірмові найменування;
- ноу-хау (нова, не відома іншим інформація, що має комерційну вартість, (комерційні таємниці);
- ділова репутація (гудвіл) і інші нематеріальні об'єкти; даний перелік не є вичерпним.
Оцінка об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) дозволяє визначити вартість кінцевих продуктів інтелектуальної роботи в грошовому еквіваленті.
Необхідність в оцінці інтелектуальної власності звичайно виникає при здійсненні угод купівлі-продажу патентів, торговельних марок і ін., або при висновку ліцензійної угоди на право використання об'єктів інтелектуальної власності, а так само при визначенні розміру компенсації збитку, заподіяного правовласникові незаконним використанням його патентів, торговельних марок і ін. Але в сучасній практиці присутні й інші причини, у зв'язку з якими необхідна офіційна процедура оцінки патентів, торговельних марок (товарних знаків), авторських посвідчень і інших об'єктів, на приклад при визначені шкоди завданої незаконними діяннями, передбаченими ст. ст. 176-177 Кримінального кодексу України; при видачі свідоцтво про право на спадщину, у яку входить або яка складається з ОІВ; для розрахування суми необхідної для сплати державного мита або передбачених законодавством податків; для визначення страхового відшкодування та ін.
Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності дає на сам перед дає можливість:
- визначити реальну цінність і ринкову вартість об'єкта, наприклад, з метою продажу (повної передачі права) торговельної марки або патенту;
- визначити ціну продажу ліцензії на об'єкт інтелектуальної власності;
- визначити вартість внеску в статутний фонд підприємства, у тому випадку, збільшення статутного фонду шляхом внесення в нього вартості торговельної марки й/ або патенту (дана процедура можлива й при створенні нового підприємства);
- одержання кредиту під заставу виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності (відомо, що на території України вже існує реальна практика таких кредитів);
- визначити суми виплат авторських винагород або роялті (авторські винагороди можуть регулярно одержувати автори патентів на винаходи й/або промислові зразки – дуже часто це засновники підприємства, авторські винагороди обкладаються тільки доходом з фізичних осіб (13%) і є валовими витратами підприємства;
- роялті можуть одержувати власники патентів і/або торговельних марок (на практиці це так само можуть бути – фізичні особи, у т.ч. і співробітники підприємства); визначити суму компенсації при рішенні конфліктів у процесі використання торговельних марок і патентів, у т.ч. визначити розміри збитків внаслідок порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності;
- при рішенні майнових суперечок;
- залучення інвесторів.
ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ:
1. документи, що підтверджують право власності (копії) або документи, що засвідчують майнові права інтелектуальної власності і факт видачі дозволу на використання на об'єкт інтелектуальної власності (патент на винахід, свідоцтва на торговельну марку й т.п.) на приклад:
- патент (деклараційний патент) для винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, порід тварин;
- авторське свідоцтво СРСР на винахід (у разі, коли не закінчився двадцятирічний строк дії авторського свідоцтва починаючи з дати подання заявки на винахід);
- свідоцтво для торговельних марок (знаків для товарів і послуг), компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
- ліцензійний договір;
- договір комерційної концесії;
- договір про трансфер технологій;
- свідоцтво про право на спадщину на ОІВ;
- інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі договір купівлі-продажу, дарування ОІВ;
- виписка з відповідних державних реєстрів;
- інші документи, пов'язані з ідентифікацією майнових прав інтелектуальної власності.
3. балансова вартість об'єкта (торговельної марки, винаходу, промислового зразка);
4. дата постановки на баланс і зміну балансової вартості по роках;
5. інформація про валовий дохід , прибуток і рентабельність підприємства за період використання товарного знаку, винаходу, промислового зразка й ін.;
6. інформація, у яких країнах, крім України зареєстрований (запатентований) об'єкт.
Додатково можуть надаватися наступні документи:
- відомості про виробництво й продажі об'єктів, зроблених з використанням оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності (фінансові показники, споживачі, конкуренти, територія продажів);
- бізнес-плани розвитку підприємства;
- маркетингові дослідження ринку.
Використані джерела:
- Закон України "Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні" N2658-III від 12 липня 2001 року;
- Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10 вересня 2003 р. N 1440;
- Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» від 3 жовтня 2007 р. N 1185
- Наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності»
- Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 N 20/5