Бізнесу в Інтернеті – бути!
Катерина Кошіль, Юрист корпоративного департаменту ЮФ «Такс Терра»
На сьогодні досить популярними в Україні є операції з купівлі в Інтернет-магазинах товарів та послуг за допомогою інтерактивних веб-сайтів, що рекламують товар або послугу, приймають замовлення на покупку, пропонують користувачу вибір варіантів розрахунку та способу отримання замовлення. Дана система працює доволі легко і злагоджено, оскільки тепер споживачу необхідно мати лише вихід в мережу Інтернет.
Якщо на початку свого існування Інтернет-торгівля не привертала до себе особливої уваги, то нині вона стала настільки популярною і розвиненою, що Державна податкова служба вже не могла просто «пройти осторонь». Яскравим прикладом цього є спір одного із лідерів Інтернет-торгівлі з ДПІ у Печерському районі м. Києва.
Проаналізувавши матеріалами даної справи, можна прийти до певних висновків:
- Перший з цих висновків полягає в тому, що Податкова служба України почала застосовувати до Інтернет-торгівців ті ж самі методи контрольно-перевірочної роботи, які вона постійно застосовує до інших торговельних та виробничих компаній, а відтак не існує якогось індивідуального підходу з боку цих органів, направленого проти Інтернет-торгівлі в нашій країні взагалі. Відповідно, можна прогнозувати можливі дії податкових органів по відношенню до Інтернет-магазинів на основі аналізу судової практики по іншим суб’єктам господарювання.
- Застосування web-розрахунків, подібних PayPal або Web Money само по собі не є способом захисту бізнесу від зовнішніх посягань у відриві від чіткої легітимної структури бізнесу, без якої можливі (в тому числі і безпідставні) підозри або звинувачення з боку правоохоронних або контролюючих органів щодо порушень в процедурі поставок товарів, їх кінцевої реалізації, розрахунків з контрагентами, в фінансовій дисципліні надають можливість цим органам здійснювати тиск на одного і того ж суб'єкта підприємницької діяльності.
- Інтернет-торгівці на сьогодні ще не готові до проявів професійної уваги з боку правоохоронних і контролюючих органів, в основному в зв'язку з відсутністю в цій сфері досвіду, який багато років (і нерідко з успіхом) накопичували звичайні торговельні і виробничі компанії.
В ПКУ закріплені загальні правила оподаткування, які може обрати будь-який суб’єкт господарювання.
Відповідно до ПКУ для суб’єктів господарювання, запроваджено дві системи оподаткування: загальна та спрощена. Щоб обрати найбільш оптимальну торгівцю в Інтернеті, перш за все, необхідно визначитись, як працюватиме Інтернет-магазин? Чи як відособлена юридична особа (у формі ТОВ, АТ, ПП) чи просто ФОП.
Загальна система оподаткування є зручною для тих Інтернет-магазинів, які мають великі обсяги торгових операцій, оскільки не містить обмежень, як у випадку кваліфікації для можливості перебування на спрощеній системі оподаткування, щодо розміру доходів та кількості найманих працівників (очевидно, таких активних торговців в Інтернеті сьогодні одиниці).
Основними недоліками загальної системи оподаткування є складна щомісячна, щоквартальна та річна податкова звітність, з якої випливає необхідність утримання декількох штатних бухгалтерів.
Інший варіант – спрощена система оподаткування, яку можна самостійно обирати згідно з умовами, встановленими чинним законодавством. Перевагами цієї системи є фіксована ставка податку та спрощена система звітності, а недоліками – обмеження права перебування на ній сумою виручки, обмеження в кількості найманих працівників, а для фізичних осіб підприємців – відповідальність всім своїм майном.
Як показує досвід багатьох, найоптимальнішим варіантом для вдалого функціонування Інтернет-магазину є створення фізичної особи підприємця (надалі – «ФОП»), що перебуває на спрощеній системі оподаткування.
По-перше: існує можливість вільного переходу на іншу групу спрощеної системи оподаткування (2,3,5 групи). ПКУ встановлено умови переходу на іншу групу спрощеної системи оподаткування у випадку перевищення обсягу доходів, визначеного для поточної групи. Зокрема, «платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 Ст. 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п’ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 %»;
По-друге: лише ФОП І, ІІ та ІІІ групи оподаткування мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при отриманні готівки, що дає можливість зекономити на купівлі мобільних касових терміналів; (пп.296.10 ст.296 ПКУ);
По-третє: можливість працювати на підставі агентських договорів, договорів доручення, договорів транспортного експедирування, що дозволяє зараховувати до об’єму виручки лише суми агентської винагороди (винагороди повіреного) при умові належного оформлення первинної документації (договорів, платіжок, актів прийому-передачі, звітів і т.п.).
Отож, можна зробити висновки, не зважаючи на те що для Інтернет-торгівлі не запроваджено жодних спеціальних умов, підприємці все ж таки знаходять легальні шляхи оптимізації витрат. Хоча це надзвичайно важко, оскільки, однією із основних проблем України залишаються складні умови ведення бізнесу вцілому. Причин тому безліч: від складнощів регулювання бізнесу через особливості роботи судової системи до усладненої схеми стягування податків, яку з перемінним успіхом нібито намагається спростити наш Уряд.
