Юридичний портал

60% респондентів не отримали інформації про підтримку після звільнення з полону: дані дослідження.

Правозахисники провели інтерв'ю з 55 військовими та цивільними особами, які відчули на собі всі тяготи російського полону. Найбільш складно адаптуються після повернення ті, хто був звільнений поза офіційними процедурами, тоді як наразі на розгляд комісії з верифікації статусу позбавлених свободи очікують приблизно 400 заяв.

Згідно з результатами опитування, 60% осіб, які пережили російське ув'язнення, після звільнення не отримали достатньої інформації щодо того, куди можна звернутися за допомогою. Це свідчить про те, що деякі з них протягом тривалого часу залишаються неінформованими про свої права та доступні ресурси. Ці дані були представлені в дослідженні "Шлях після полону та незаконного позбавлення особистої свободи", проведеному ГО "Блакитний птах" спільно з Данським інститутом протидії катуванням DIGNITY.

Дослідження присвячене досвіду цивільних і військових після звільнення з російського полону. Автори з'ясовували, яку допомогу люди отримують після повернення, з якими перешкодами стикаються та що потрібно змінити в системі підтримки.

У рамках даного дослідження було опитано 55 осіб: 25 військових і 30 цивільних, які зазнали полону або незаконного позбавлення волі. Науковці вивчали їхній досвід від перших годин після визволення до наступних місяців і років, зокрема оцінюючи доступ до медичних, психологічних, соціальних та юридичних послуг.

"Ми вперше проаналізували досвід військових та цивільних осіб у перші дні, тижні, місяці та роки після їх звільнення. Розглянули ситуацію людей, які повернулися додому в рамках офіційних процедур взаємного звільнення, а також поза їх межами, аби виявити проблеми на кожному етапі. Дослідили, як функціонує система підтримки на практиці, окреслили ефективні елементи, а також ті, що потребують поліпшення. Цей звіт стане корисним для вдосконалення національної системи підтримки та реабілітації осіб, які пережили полон, незаконне затримання або насильницьке зникнення", — підкреслила Наталія Мельник, координаторка проєктів та програм ГО "Блакитний птах".

Основні результати дослідження

Одна з найзначніших труднощів, що виникає після звільнення, полягає у відсутності інформації про доступні ресурси, права та наступні кроки. Це питання було зафіксовано дослідниками серед усіх опитаних груп.

60% респондентів зазначили, що їм бракувало інформації щодо наступних дій для отримання допомоги.

* 80% респондентів, які були звільнені в рамках офіційного процесу обміну, зазначили, що їм бракує такої інформації.

Всі 100% опитаних цивільних, які були звільнені поза межами офіційної процедури (15 осіб), не отримали жодних відомостей щодо подальших дій.

55% респондентів не отримали запрошення пройти медичне обстеження для офіційної фіксації травм, отриманих під час утримання в полоні.

Недостатність інформації також помічали і військові. Серед тих, хто продовжив службу після звільнення, 38% висловили бажання отримувати більше даних та ясні вказівки щодо своїх наступних кроків.

Різні способи отримання допомоги.

Дослідження також виявило істотні розбіжності у доступі до підтримки залежно від методу звільнення. Найбільшу кількість допомоги одразу після повернення отримували респонденти, які служили в армії.

* 92% були забезпечені водою, їжею, одягом і засобами гігієни.

80% змогли зв'язатися з близькими та отримали медичну консультацію.

Надалі супровід військових забезпечують військові структури. Водночас лише 28% військових повідомили, що в перші дні після звільнення їм нічого не бракувало.

Найскладніша ситуація спостерігалася у тих, хто повернувся без проходження офіційної процедури звільнення. Серед опитаних представників цієї групи 60% не мали доступу до медичної допомоги, а майже половина не могла знайти безпечне місце для проживання. На різних етапах після повернення вони отримували найменшу підтримку і часто змушені були покладатися на допомогу своїх родичів та благодійних організацій.

Наслідки, які виявляються з часом.

Окремою проблемою є довготривалі наслідки полону, які можуть проявлятися не одразу після звільнення, а через місяці чи навіть роки. Саме тому медична допомога має бути доступною не лише в перші дні.

Багато медичних проблем можуть проявитися лише з часом. Коли ти опиняєшся в умовах, де немає свободи, організм автоматично активує механізми виживання, підказуючи тобі зосередитися лише на тому, щоб залишитися живим. Проте, коли ти нарешті отримуєш свободу, проходить певний період, і тіло починає розслаблятися. Тоді з'являються наслідки, про які людина навіть не підозрювала, — це може статися через кілька місяців, рік чи більше. Тому на першому місці завжди має бути медична допомога, — ділиться досвідом Олена Лазарева, цивільна особа, яка зазнала незаконного позбавлення волі, і членкиня СЕМА Україна.

Що потрібно змінити в системі підтримки

На основі проведеного дослідження, автори розробили чотири пропозиції, спрямовані на покращення державної системи допомоги особам, які були звільнені.

* Забезпечити рівний доступ до допомоги. Медична, психологічна, соціальна та правова підтримка має бути доступною в усіх регіонах для людей, які пережили полон, незаконне затримання чи насильницьке зникнення, незалежно від способу їхнього звільнення. Допомога має відповідати індивідуальним потребам і за необхідності бути довготривалою.

* Надавати зрозумілу інформацію про права та підтримку. Кожна звільнена людина повинна отримувати чітку покрокову інструкцію, тобто "дорожню карту", про свої права, доступні послуги та порядок їх отримання. Інформація має бути зрозумілою без спеціальних юридичних знань.

* Спростити процес підтвердження факту позбавлення особистої свободи. Важливо удосконалити механізм верифікації випадків позбавлення свободи, що сталися через збройну агресію, а також переглянути повноваження відповідної комісії. Необхідно врахувати виклики, з якими стикаються особи, які були звільнені з окупованих територій або з Росії.

* Запобігати повторній травматизації. Правоохоронні органи, державні установи, громадські та благодійні організації мають застосовувати підходи, які враховують досвід і потреби звільнених людей. Такі підходи мінімізують ризик повторної травматизації в процесі отримання допомоги.

Від дослідження до системних змін

Після проведення презентації розпочалися експертні обговорення, в яких взяли участь представники державних структур, громадських організацій та особи, які пережили досвід полону. Учасники обговорили шляхи усунення недоліків у наявних механізмах допомоги, покращення координації між різними відомствами, а також необхідні законодавчі зміни, які дозволять адаптувати систему підтримки до реальних потреб людей після їх звільнення.

Однією з ключових тем обговорення стала діяльність комісії, яка визначає факти позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії. Віталій Бєлобров, заступник міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України, зазначив, що в даний момент на розгляд комісії надійшло близько 400 заяв, а для відновлення її роботи необхідно завершити відповідні нормативні процедури.

"Насамперед це питання швидкості. Сьогодні в нас уже накопичилося близько 400 заяв. Щойно будуть внесені необхідні зміни до нормативного акта, ми хочемо якнайшвидше провести кілька засідань комісії, щоб опрацювати накопичені заяви й не допустити подальшого зростання їхньої кількості", -- зазначив Бєлобров.

Особливу увагу було зосереджено на взаємодії між державними установами та громадським сектором у виявленні системних проблем і реалізації змін. Як зазначили учасники, громадські організації сприяють виявленню недоліків, які іноді залишаються непоміченими з боку держави.

Громадський сектор не повторює і не замінює функції державних установ, а навпаки, підтримує їх та виступає в ролі партнерів. Державні органи не завжди мають змогу виявити, що потребує коригування або зміни в механізмах. Громадські організації виявляють ці недоліки: завдяки дослідженням і аналітиці ми формулюємо висновки та конкретні пропозиції, які держава може реалізувати, якщо переконається, що вони дійсно сприятимуть розширенню прав і гарантій для військових та цивільних, які повернулися з полону. Наша місія полягає в адвокації за ухвалення і реалізацію таких рішень, — підкреслила Олена Бєлячкова, координаторка з роботи з родинами полонених та зниклих безвісти ГО "Медійна ініціатива за права людини".

Автори дослідження підкреслюють важливість удосконалення системи підтримки, яка повинна враховувати потреби людей не лише у перші дні після звільнення, а й на всіх етапах їхнього повернення до цивільного життя або продовження військової кар'єри.

Раніше зазначалося, що в Україні наразі відсутня ефективна система, яка могла б забезпечити всебічну підтримку цивільним особам після їхнього повернення з російського полону. У випадку масового звільнення це може призвести до серйозних проблем у державних програмах допомоги. Наразі державні органи лише частково задовольняють найнагальніші потреби тих, хто повертається з полону, в той час як більшість соціальних викликів покладено на плечі громадських організацій.

Крім того, тисячі українських цивільних осіб, які стали жертвами російської окупації, опинилися в справжній "чорній діри" російської пенітенціарної системи, без жодного формального механізму для повернення додому чи обміну. На відміну від військових, цивільні заручники не мають жодної міжнародної правової процедури, що ускладнює їхню долю і робить це питання одним з найскладніших у рамках майбутніх переговорів щодо завершення конфлікту.

Читайте також