Чому затримали саме Ткача у шпигунській столиці - Відні? - Мовчан

У Відні, напевно, відбувся спектакль абсурду, який влучно відображає всю іронічність нашої дійсності.

В австрійській столиці українського журналіста-розслідувача Михайла Ткача і його оператора Ярослава Бондаренка затримали та помістили під арешт.

Ткач займався своєю звичною справою - відшукував сліди колишнього генпрокурора Руслана Кравченка, який обрав для себе спокійне життя в комфортній австрійській еміграції, щоб переждати складні часи.

А зараз - слухайте уважно!

Це трапилося в місті, яке вважається світовою столицею шпигунства, згідно з офіційними визнаннями з усього світу.

Там, де роками безперешкодно ходять сотні агентів ФСБ, ГРУ та китайської розвідки, австрійська поліція раптом проявила небачену принциповість... щодо знімальної групи з України.

Систематизуємо все по своїх місцях.

Закон, що надає розвідувальним службам широкі повноваження: стаття 256 Кримінального кодексу Німеччини (StGB)

В австрійському Кримінальному кодексі є легендарний параграф 256 (§ 256 StGB). Він звучить приблизно так: Шпигунство карається тюрмою, якщо воно вчинене... "на шкоду Республіці Австрія".

Відчуваєте, як юридична магія проникає у ваше життя?

Якщо ти є офіцером ФСБ або китайського Міністерства державної безпеки і спостерігаєш за американськими дипломатами, українськими біженцями чи представниками ЄС у Відні, ти не порушуєш австрійське законодавство!

Згідно з австрійськими законами, поки ти не втручаєшся у секрети уряду чи збройних сил Австрії, твої дії фактично вважаються легальними.

Після 1955 року Відень обрав вічний нейтралітет і став ідеальним мостом між Заходом і Сходом.

Відень традиційно користувався репутацією надійного місця для таємних угод і фінансових махінацій.

Чому кадрових шпигунів тут пригощають кавою, а журналістів кладуть обличчям в асфальт?

Суть у тому, що Ткач не є офіцером з дипломатичним імунітетом. На нього поширювалися зовсім інші, неухильні австрійські закони:

1. Сигналізація охорони та "аварійна кнопка"

Швидше за все, охоронці або ж сам колишній генеральний прокурор, помітивши сліди стеження біля свого будинку, терміново звернулися до поліції, повідомивши про "незнайомих підозрілих осіб, які спостерігають за їхнім житлом і можуть планувати напад чи викрадення".

В Австрії на подібні ситуації реагує спеціальний підрозділ, озброєний для виконання своїх завдань. У їхніх очах ці особи не є журналістами, а вважаються потенційними терористами або найманими вбивцями.

2. Австрійський законодавчий акт щодо сталкінгу (§ 107a StGB): В Австрії існує сильна традиція поваги до особистого простору.

Якщо ти знаходишся в автомобілі поруч з чужим домом, стежиш за переміщеннями особи чи займаєшся таємним спостереженням, то за законами, що діють на території, це вважається кримінальним правопорушенням, зокрема "наполегливим переслідуванням".

3. Безпілотники - під забороною!

Усі розслідування Ткача не обходяться без коптерів.

Але в Австрії підняти дрон над містом без дозволу державної авіаслужби Austro Control - це миттєвий сигнал тривоги та серйозна стаття за порушення повітряної безпеки й приватності.

4. Європейські норми GDPR: У Австрії заборона на зйомку особистого життя або приватних територій без згоди є надзвичайно жорсткою, внаслідок чого навіть звичайні автомобільні відеореєстратори протягом кількох років фактично стали забороненими.

У цій історії є вкрай цинічна мораль.

Українські ексчиновники, олігархи та втікачі обожнюють Відень не лише за віденську оперу. Вони знають: найнявши дорогих австрійських адвокатів, європейські закони про "захист приватності" та "права людини" можна перетворити на ідеальний бронежилет від українського суспільства та правосуддя.

Парадокс сучасної Європи полягає в тому, що країна, яка роками ігнорує діяльність шпигунів з ворожих режимів, одночасно переслідує журналістів за те, що вони наважилися зняти на камеру колишнього високопосадовця.