Безліч телефонних дзвінків, погрози, тиск та листування, що нагадує судові вимоги: які дії колекторів щодо боржників є незаконними - sud.ua
Прострочення кредитних зобов'язань не означає автоматичну втрату прав боржника. Проте на практиці багато позичальників, отримавши перші нагадування про несплачені платежі, стикаються не лише з проханнями про повернення боргу, а й із значним психологічним тиском. Вони отримують численні телефонні дзвінки протягом дня, повідомлення з погрозами, спроби зв’язатися з їхніми рідними або роботодавцями, а іноді навіть листи, що нагадують судові повістки чи документи виконавчої служби. Усе це створює відчуття, що боржник фактично опиняється в безвихідній ситуації.
Проте українське законодавство встановлює зовсім інші норми. Сьогодні діяльність колекторських агентств регулюється державою, а їхні методи взаємодії з боржниками чітко прописані в законодавстві. Наявність боргу не надає кредиторам або колекторам права використовувати будь-які тиски на особу.
Який нормативно-правовий акт регулює роботу колекторів?
Після вступу в силу Закону України №1349-IX від 19 березня 2021 року, правила функціонування колекторських компаній в Україні зазнали суттєвих змін. Цей закон, що вніс поправки до законодавства про споживче кредитування, вперше встановив правові рамки для колекторської діяльності та запровадив механізми державного контролю за її здійсненням.
Основні вимоги сучасного законодавства викладені в статті 25 Закону України "Про споживче кредитування". Ця стаття регулює процедуру врегулювання простроченої заборгованості та встановлює обов'язкові етичні норми для кредиторів, нових фінансових установ і колекторських агентств.
Додаткові аспекти взаємодії зі споживачами розкрито в документі, що регулює встановлення вимог щодо роботи з споживачами фінансових послуг у випадку врегулювання простроченої заборгованості. Цей документ був затверджений постановою Правління Національного банку України №79 від 9 липня 2021 року. Національний банк України відповідає за ведення Реєстру колекторських компаній, здійснює контроль за їхньою діяльністю та має повноваження вживати заходи щодо порушників, включаючи письмові попередження та виключення з реєстру.
Які дії можуть здійснювати колектори?
Поширеною є думка, що колектори можуть робити практично все, аби змусити людину повернути борг. Насправді їхні повноваження значно обмежені законом. Основне завдання колекторської компанії - інформувати боржника про наявність простроченої заборгованості та запропонувати способи її добровільного врегулювання. Вони можуть телефонувати, надсилати листи, електронні повідомлення або контактувати іншим способом, передбаченим законом і кредитним договором. Однак кожна така взаємодія повинна здійснюватися із дотриманням вимог статті 25 Закону України "Про споживче кредитування".
При першому спілкуванні представник колекторської компанії повинен обов'язково представитися, вказавши своє ім'я та прізвище, а також назву юридичної особи, яку він представляє. Він також зобов'язаний назвати кредитора чи нового кредитора, в інтересах якого проводиться врегулювання заборгованості, і надати дані про суму простроченого боргу. У випадку, якщо взаємодія відбувається в автоматичному режимі, споживача необхідно попередити про використання автоматизованої системи.
Не менш важливо й те, що боржник має право вимагати документи, які підтверджують право вимоги. Якщо кредит був переданий іншій компанії, новий кредитор або колектор повинні надати підтвердження такого переходу прав, а також детальний розрахунок заборгованості. Закон встановлює конкретні строки для надання цієї інформації, і відмова її надати може свідчити про порушення вимог законодавства.
Не кожна фірма, яка дзвонить з вимогою повернення кредиту, має право займатися колекторською діяльністю. Згідно з українським законодавством, а саме Законом України "Про споживче кредитування", тільки ті юридичні особи, які внесені до Реєстру колекторських компаній, що ведеться Національним банком України, можуть законно здійснювати врегулювання простроченої заборгованості. Якщо компанії немає у цьому реєстрі, її діяльність може бути визнана незаконною.
Ось чому важливо вже під час першої бесіди попросити представника вказати повну назву компанії, а потім перевірити цю інформацію в відкритому Реєстрі НБУ.
Ця елементарна перевірка часто допомагає визначити, чи є перед вами справжній учасник ринку, чи, можливо, це люди, які просто використовують титул колекторів як прикриття.
Коли колектори переступають межі правових норм.
Стаття 25 Закону України "Про споживче кредитування" встановлює цілий перелік дій, які прямо заборонені під час врегулювання простроченої заборгованості. Насамперед закон забороняє будь-які прояви психологічного тиску. Колектори не мають права погрожувати фізичною розправою, пошкодженням майна, виселенням, арештом майна без рішення суду чи кримінальною відповідальністю лише через наявність кредитної заборгованості. Не менш поширеним порушенням є введення боржника в оману.
Представники колекторських компаній нерідко називають себе працівниками поліції, прокуратури, суду або державної виконавчої служби, хоча законом це категорично заборонено. Ще одним грубим порушенням є надсилання листів чи повідомлень, оформлених таким чином, щоб створити враження про відкриття виконавчого провадження або винесення судового рішення.
Використання державної символіки, назв органів влади, а також термінів на кшталт "повістка", "виконавчий документ", "термінове повідомлення про стягнення" чи "повідомлення про виселення" забороняється, якщо ці документи не видані відповідним державним органом.
Слід підкреслити, що цей закон встановлює певні обмеження на способи взаємодії з боржниками. Агентам колекторських компаній заборонено здійснювати дзвінки або відправляти повідомлення в період з 20:00 до 9:00, а також зв'язуватися з особою більше двох разів на день, якщо це не було ініційовано самим боржником.
Окремо закон захищає право людини на приватність. Колекторам заборонено збирати інформацію про місце роботи, стан здоров'я, графік відпусток, пересування, публікації у соціальних мережах чи інші персональні дані, які не стосуються виконання кредитного договору. Такі дії можуть одночасно порушувати і вимоги Закону України "Про захист персональних даних".
Чи мають колектори право відвідувати житло та телефонувати родичам?
Одне з найактуальніших запитань, що виникають у позичальників, стосується права представників колекторських компаній відвідувати їхні домівки чи спілкуватися з родичами. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про споживче кредитування", взаємодія з боржником повинна проходити тільки в межах, визначених законодавством, із дотриманням етичних норм. Особисті зустрічі можливі лише за попередньою згодою споживача. Іншими словами, колектори не мають права відвідувати людину вдома, чекати біля її житла чи намагатися потрапити в квартиру без відповідного узгодження.
Не менш суворими є правила щодо контактів із третіми особами. Родичі, друзі, сусіди чи роботодавець не є сторонами кредитного договору, а тому їх залучення до врегулювання боргу допускається лише у випадках, прямо передбачених законом. Якщо ж колектори починають телефонувати батькам, чоловіку чи дружині, дітям, колегам або роботодавцю лише для того, щоб психологічно вплинути на боржника, такі дії можуть свідчити не лише про порушення Закону "Про споживче кредитування", а й про незаконну обробку персональних даних.
Крім того, третя сторона має можливість ще під час першого телефонного дзвінка висловити свою заперечення щодо використання її особистих даних. У такому випадку кредитор або колекторська агенція зобов'язані терміново зупинити всі комунікації з цією особою.
Чи мають колектори право погрожувати судовими позовами, конфіскацією майна або кримінальними наслідками?
Ще один поширений спосіб психологічного тиску - повідомлення про нібито "відкриття кримінальної справи", "термінове вилучення майна", "виїзд виконавчої служби" або "арешт усіх рахунків уже завтра". У більшості випадків такі повідомлення не мають нічого спільного із законом.
Колекторська компанія не виконує функцій правоохоронних органів, не проводить досудові розслідування та не має жодних повноважень, що надають їй владу. Вона не має права: накладати арешт на власність, описувати майно, таке як квартири чи автомобілі, блокувати банківські рахунки, виселяти осіб з житла, ініціювати кримінальні справи або конфіскувати майно. Всі ці дії можуть бути здійснені лише після судового розгляду справи та в рамках виконавчого провадження, відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".
Тому будь-які заяви про те, що "майно заберуть завтра", "поліція вже виїхала" або "якщо не заплатите сьогодні - відкриють кримінальну справу", є маніпуляцією, яка прямо суперечить вимогам щодо етичної поведінки під час врегулювання простроченої заборгованості.
Куди звертатися, якщо колектори порушують закон
Якщо кредитор чи колекторська компанія регулярно ігнорують законодавчі норми, не слід обмежуватись лише усними запитами про зупинку дзвінків. Існує кілька ефективних юридичних механізмів для вашого захисту, передбачених законом.
Перш за все, необхідно зібрати всі можливі матеріали, що підтверджують вашу позицію. Це можуть бути записи телефонних розмов, скріншоти переписок, фотографії листів, а також журнал дзвінків з вказівкою часу та кількості контактів. Після збору цих даних, доцільно подати скаргу до Національного банку України. Саме цей орган, відповідно до Закону України "Про Національний банк України", відповідає за нагляд за діяльністю кредитних установ і колекторських компаній.
Регулятор має повноваження: здійснювати інспекції, запитувати пояснення, вживати заходи впливу, накладати фінансові санкції, тимчасово призупиняти певні види діяльності, а також виключати підприємства з Реєстру колекторських компаній.
Звернення можна подати через офіційний веб-сайт НБУ, електронну пошту, контактний центр або в письмовій формі. У випадку, якщо дії колекторів містять елементи фізичних загроз, вимагання грошей, шкоду майну або незаконне розповсюдження особистих даних, варто також звернутися до Національної поліції.
Практика Высшего Суда
Верховний Суд уже звертав увагу на те, що під час врегулювання простроченої заборгованості кредитор або колекторська компанія зобов'язані діяти виключно в межах вимог статті 25 Закону України "Про споживче кредитування".
Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 березня 2024 року у справі № 487/3170/22 суд детально проаналізував правила взаємодії кредитора зі споживачем під час стягнення простроченої заборгованості.
Верховний Суд підкреслив, що при першому зверненні кредитор, новий кредитор або колекторська компанія повинні надати боржнику інформацію про себе, суму заборгованості, що прострочена, а також інші дані, які чітко визначені в статті 25 Закону України "Про споживче кредитування".
Крім того, якщо взаємодія здійснюється з третіми особами, інформація про борг може повідомлятися лише за наявності згоди самого споживача. Саме тому телефонні дзвінки родичам, роботодавцю чи знайомим із повідомленням про наявність боргу без відповідної згоди боржника можуть свідчити про порушення вимог закону та стати підставою для звернення зі скаргою до Національного банку України.
