"Ти можеш зателефонувати Зеленському": як Росія використала сексуалізоване насильство як інструмент проти українського народу.

Російські військові та спецслужби використали сексуалізовані тортури як систематичний інструмент для придушення опору українських чоловіків під час окупації. У розслідуванні правозахисників розглядається, як функціонує цей механізм знущань і чому держава наразі не надає допомогу постраждалим, залишаючи їх наодинці з пережитими травмами.

Російські окупанти та представники спецслужб РФ регулярно вдаються до тортур, використовуючи сексуалізоване насильство і загрози його застосування проти українських чоловіків, які перебувають у полоні або під окупацією. Цю інформацію наводить новий спільний звіт правозахисних організацій Truth Hounds та Міжнародного партнерства за права людини (IPHR), опублікований виданням Радіо Свобода. Дослідники ретельно задокументували свідчення 212 чоловіків з південних і східних регіонів України, які зазнали таких знущань.

БЕЗ ТАБУ ділиться інформацією про структуру російської системи катувань, пояснюючи, чому правозахисники говорять про узгоджену політику Кремля, а також як цивільні українці, які постраждали, намагаються адаптуватися до життя в умовах недостатньої підтримки з боку держави.

Катування в російських тюрмах на захоплених територіях України / Фото: RFE/RL

"Дзвінок Зеленському": як працює конвеєр тортур

Правозахисники зафіксували яскраві схожості в діях окупантів на Харківщині та Херсонщині, незважаючи на велику відстань між цими регіонами. У обох областях російські силовики вдавалися до однакових термінів та методів тортур. Найбільш поширеним методом знущань стало використання електричного струму на чутливих ділянках тіла, таких як геніталії, анус та соски.

Для цього росіяни масово використовують застарілі радянські польові телефонні апарати ТА-57 ("тапіки"), випущені ще у 1950-х роках. Наявність цих пристроїв практично в усіх місцях утримання свідчить про те, що загарбники готувалися до катувань заздалегідь.

"Людину привязували до стільця, під'єднували контакти до найбільш уразливих частин тіла. І перед тим, як увімкнути струм, говорили: "А зараз ти можеш зателефонувати Зеленському". Або Байдену чи Трампу. І ці фрази звучали одночасно в різних місцях ув'язнення, в різних населених пунктах - таке враження, що вони проходили якесь навчання чи тренування, як нас катувати", - згадує колишній бранці Олександр Максименко, який провів в окупаційній катівні Херсона понад місяць.

Окрім використання електричних ударів, зафіксовані численні випадки сексуального насильства з застосуванням сторонніх предметів та погроз сексуального характеру. В ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) у Херсоні окупанти навіть обладнали спеціальну камеру для насильства, якою залякували ув'язнених.

У тортурах задіяні не лише військові Російської Федерації, а й представники ФСБ, Росгвардії та Федеральної служби виконання покарань (ФСВП). Це свідчить про те, що сексуальне насильство стало складовою частиною злагодженої державної політики Росії, яку Організація Об'єднаних Націй вважає злочином проти людяності.

Недостатність державної підтримки та програма реабілітації "рівний - рівному".

Наслідки від пережитого насильства залишаються з постраждалими на все життя: це можуть бути важкі форми посттравматичного стресового розладу, серцево-судинні захворювання, втрата зубів і навіть повна втрата репродуктивних функцій у молодих чоловіків. Незважаючи на серйозність цієї проблеми, в Україні досі не функціонує ефективно закон, що передбачає додаткову державну підтримку для осіб, які зазнали сексуального насильства під час конфлікту (СНСК), підписаний президентом наприкінці 2024 року.

На сьогоднішній день цивільні особи, які стали жертвами конфліктів, виявляються без підтримки державних реабілітаційних програм, на відміну від військових. Основну допомогу постраждалим надають переважно волонтерські організації за фінансування іноземних донорів.

В Україні була заснована мережа підтримки для чоловіків під назвою "Випускники" (Alumni), яка вже об'єднала близько 400 учасників. Ця організація функціонує на основі принципу "рівний - рівному", в якій фасилітаторами виступають чоловіки, які особисто пережили досвід російського полону та тортур.

Крім психологічних труднощів, жертви також зустрічаються з бюрократичними перепонами, намагаючись оформити статус постраждалого. Державні установи нерідко вимагають від осіб, які перенесли серйозні травми, значну кількість документів і свідчень, що ускладнює процес.

Глобальний тиск і правові переслідування

На червень 2026 року Офіс генерального прокурора України займається розслідуванням 401 кримінальної справи, пов'язаної з сексуалізованим насильством, вчиненим російськими військовими проти цивільних осіб. Серед постраждалих налічується 151 чоловік і 250 жінок, з яких 23 — діти. Правозахисники підкреслюють, що реальна кількість жертв, ймовірно, значно перевищує ці цифри, оскільки багато людей через соціальну стигму та психологічні травми не готові ділитися своїми переживаннями.

Важливим кроком на міжнародній арені стало внесення Росії у червні 2026 року до "чорного списку" ООН за сексуалізоване насильство проти українців. Організація верифікувала 310 таких випадків щодо військовополонених та цивільних заручників.

Українські суди вже винесли 19 заочних вироків щодо 26 російських військовослужбовців. Ще 64 обвинувальні акти стосовно 81 окупанта перебувають на розгляді. Зібрані правозахисниками докази також передають до Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі.

Контекст может быть определен как обстановка или условия, в которых происходит событие или взаимодействие.

З 2014 року Російська Федерація застосовує тортури та сексуальне насильство як засоби для залякування та пригнічення опору на всіх тимчасово окупованих територіях України. Відповідно до даних правозахисних організацій, в російському полоні все ще знаходяться від 16 до 17 тисяч цивільних українців. Процес їх повернення ускладнений через відмову РФ від прямих обмінів цивільними особами.

Раніше видання БЕЗ ТАБУ повідомляло, що Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні підтвердила наявність систематичних катувань та жорстокого поводження з українськими військовополоненими і цивільними заручниками в російських пенітенціарних установах та слідчих ізоляторах.