Психологія рекомендацій: чому нам так притаманно навчати інших, як жити

Дізнайтеся, чому люди постійно дають поради, та які психологічні причини стоять за такою поведінкою.

Мабуть, кожен з нас хоча б раз натрапляв на вислів: "Якби я був на твоєму місці, вчинив би по-іншому".

Цю інформацію повідомляє видання Polemika.

Супровідні емоції та моменти оточують нас на кожному кроці: від сімейних зв’язків і дружніх стосунків до професійної діяльності та активності в соціальних мережах.

Часто вони надаються без запиту, інколи з щирим прагненням підтримати, а іноді – для того, щоб показати свій власний досвід.

Цікаво, що бажання давати поради закладене набагато глибше, ніж може здатися на перший погляд.

У цьому матеріалі ми дослідимо, чому людям так подобається ділитися рекомендаціями з оточуючими, які психологічні чинники впливають на цю поведінку та в яких випадках поради дійсно можуть бути корисними.

Психологи вважають, що бажання радити формується під впливом одразу кількох факторів. Це не лише прояв турботи, а й особливість людського мислення.

Головні фактори:

* бажання допомогти;

* бажання приносити користь;

* необхідність усвідомити власну важливість;

* здобутий життєвий досвід;

* прагнення управляти обставинами;

співчуття до партнера в розмові

* бажання засвідчити вірність власних виборів.

У більшості випадків люди навіть не замислюються, чому починають давати рекомендації -- це відбувається майже автоматично.

Відчуття власної компетентності

Коли людина ділиться досвідом, вона відчуває себе експертом. Це позитивно впливає на самооцінку та створює відчуття, що її знання мають цінність.

Особливо це проявляється тоді, коли порада дійсно допомагає співрозмовнику.

Бажання допомогти

Більшість рекомендацій виникає з щирого наміру допомогти іншим подолати їхні труднощі.

Людина пригадує власний досвід і думає:

"Якби хтось висловив це мені тоді, все було б набагато легше."

Саме тому вона намагається вберегти інших від можливих помилок.

Необхідність засвідчити свій власний вибір.

Цей захоплюючий психологічний феномен полягає в тому, що, надаючи поради іншим щодо вибору певного шляху, особа немов ще раз підтверджує для себе, що її власне рішення є вірним.

Іноді той, хто надає пораду, потребує її більше, ніж той, хто її слухає.

Не всі поради є доречними. Часто люди втручаються лише тому, що їм здається очевидним правильне рішення.

Причини можуть варіюватися.

* прагнення оперативно розв'язати проблему іншої людини;

* звичка приймати відповідальність;

* переконання, що власний досвід універсальний;

* небайдужість до близької людини;

* бажання уникнути помилок інших.

Однак проблема полягає в тому, що однакова ситуація може мати абсолютно різні рішення для різних людей.

Є одна захоплююча риса людського мислення: коли мова йде про проблеми, які торкаються інших, емоційний фактор майже не впливає на наше сприйняття ситуації.

Саме тому сторонній спостерігач:

* мислить більш раціонально;

звертає увагу на більшу кількість альтернатив;

* не переживає значного стресу;

* швидше виявляє рішення.

Натомість людина, яка безпосередньо переживає складну ситуацію, часто перебуває під впливом страху, хвилювання або сумнівів.

Не всі поради є дійсно корисними.

Інколи вони:

* позбавляють людину можливості самостійно прийняти рішення;

формують психологічний тиск;

* викликають почуття провини;

* породжують залежність від чужої думки;

викликають суперечки.

Це особливо стосується ненадуманих рекомендацій.

Навіть найефективніша порада може спричинити незадоволення, якщо особа не була налаштована її сприймати.

Психологи рекомендують дотримуватися кількох простих принципів.

Корисні поради

* спершу уважно вислухати партнера по розмові;

попитати, чи потрібна йому допомога з порадою;

* не нав'язувати свою точку зору;

* ділитися власним досвідом, а не претендувати на абсолютну правду.

* визнати право кожної людини на альтернативний вибір.

Цей метод сприяє збереженню довіри та розвитку продуктивного спілкування.

Це обумовлено рисами особистості.

Це один із найцікавіших психологічних парадоксів.

Коли питання торкається нас особисто, з'являються:

емоційний стрес

* страх помилитися;

* сумніви;

* внутрішні емоції.

Ось чому навіть той, хто швидко вирішує проблеми інших, може затягувати з ухваленням рішень у власному житті.

Не завжди потрібно вступати в суперечки чи намагатися довести свою точку зору.

Можна використовувати прості вислови:

"Вдячний, розгляну це питання."

* "Цікава точка зору."

* "Я вже роздумував над подібним варіантом."

"Вдячний за вашу чуйність."

Такий спосіб дозволяє завершити розмову без конфлікту.

Пристрасть людей до отримання рекомендацій є властивістю людської психіки.

Найчастіше вона виникає через бажання допомогти, поділитися власним досвідом або підтвердити правильність своїх рішень.

Водночас будь-яка порада має найбільшу цінність лише тоді, коли вона доречна, висловлена з повагою та враховує індивідуальну ситуацію співрозмовника.

Справжня мудрість полягає не тільки в здатності давати корисні поради, але й у вмінні розпізнавати моменти, коли людині необхідні слова підтримки, а коли краще просто вислухати її.

Досліджуйте також, як зміни в нашому сприйнятті свят пов'язані з віком.