"Чому він так зреагував?" Колишній співробітник Динамо різко прокоментував висловлювання Палкіна.
Екс-глава департаменту київського "Динамо" Микола Несенюк висловив свою думку щодо заяв генерального директора донецького "Шахтаря" Сергія Палкіна:
У чемпіона України виникли труднощі! У "Шахтаря" є проблеми з використанням всіх бразильських гравців, яких було придбано за значні кошти для матчів чемпіонату України. Це пов'язано з регламентом, що вимагає наявності щонайменше чотирьох українців у складі команди на полі. Щоб частково вирішити цю ситуацію, "Шахтар" разом із трьома іншими клубами запропонував "революційне" рішення. Його суть полягає в тому, що футболісти, які є громадянами країн Європейського Союзу, не рахуватимуться як іноземці, а вимога щодо присутності українських гравців зменшиться з чотирьох до трьох.
Більшість українських футбольних команд, а саме - дванадцять із шістнадцяти, не оцінили ситуацію і наполягають на збереженні попередніх умов. Адже підвищення квоти на іноземних гравців, яке насправді можна вважати квотою на українців, знищує багаторічні зусилля клубів, які працюють над розвитком молодих талантів, здатних згодом поповнити ряди національної збірної.
У відповідь один із топ-менеджерів "Шахтаря" Сергій Палкін виступив із довгою заявою на клубному сайті, де згадав і права людини, і європейський вибір, і ще багато іншого із словникового запасу політичних демагогів. Читати написане Палкіним чи для Палкіна без сліз неможливо: на його думку, нас тягнуть назад в СРСР, вимагаючи надати українським футболістам право грати в українських командах. Напевно, він пам'ятає якийсь інший СРСР. У справжньому жодних іноземців у наших командах не могло бути взагалі. І збірна СРСР примудрялася при цьому успішно грати на міжнародній арені, а київське та тбіліське "Динамо" вигравали Кубок кубків без жодного бразильця у складі!
Згідно з думкою Палкіна, обмеження на кількість бразильців та інших іноземних гравців у українських футбольних командах перешкоджає досягненню успіхів нашої національної збірної. Але це лише один з багатьох, м'яко кажучи, незрозумілих висновків, які висловлює пан Палкін. Найбільше дивує питання: чому присутність чотирьох українських гравців на полі може заважати нашій країні відповідати міжнародним стандартам, а три українці — ні? Чи справді саме цей зайвий вихованець академії "Шахтаря" є тим фактором, який заважає команді виграти Лігу чемпіонів, а збірній України — завоювати Кубок світу?
Дозвольте нагадати Сергію Палкіну та його команді, звідки взялася концепція обмеження кількості іноземних гравців у нашому футболі. Небагато людей пам’ятають, що в перші роки незалежності України такі обмеження не існували. Це призвело до того, що у складі наших команд могли з'являтися будь-які гравці, якщо за них платили "президенті клубів", які пізніше потрапили у забуття. Лише завдяки стратегічному мисленню деяких футбольних лідерів, які усвідомлювали, що надмірна кількість іноземців може завадити розвитку українського футболу, було ухвалене рішення обмежити кількість іноземців на полі до дев’яти, з подальшим щорічним зменшенням цього числа, щоб дати можливість молодим українським талантам.
Тож ліміт згодом обмежив квоту іноземців до восьми, потім до семи, а потім цей процес якось зупинився. Дивним чином це співпало з початком пошуку підсилення для "Шахтаря" за кордоном. А що було робити, коли виховання власних гравців міжнародного класу виявилося не таким простим, як здавалося. Для цього слід було наполегливо працювати не один і не два роки. Ось і полетіли посланці "Шахтаря", і не лише "Шахтаря", до Бразилії, шукаючи "підсилення" тут і зараз. Цей процес тривав майже чверть століття. І всі ці роки ліміт на іноземців в українському чемпіонаті якось не заважав пошукам талантів у бразильських джунглях, африканських саваннах та горах Далмації. Не чути було про порушення прав людини, невідповідність європейським нормам, повернення до Радянського Союзу та інших "аргументів" пана Палкіна.
Що ж сталося в цьому році? Чому один з лідерів "Шахтаря" так нервує? На мою думку, це почалося після того, як не вийшло реалізувати план щодо "українізації" кількох бразильських футболістів команди, про що активно дискутували у футбольних колах з самого початку року. Щось там пішло не так — чи то бразильцям не встигли надати громадянство, чи вони самі вирішили відмовитися від цієї ідеї. Але ж гроші вже були витрачені! Чимало шалений мільйонів було вкладено у маловідомих бразильців, чию астрономічну, з української точки зору, зарплату нещодавно розкрив тренер "Шахтаря" з Туреччини, який ще не зовсім орієнтується в наших реаліях.
Важливо пам'ятати, що якщо ми вирішимо не вважати гравців з країн Європейського Союзу іноземцями, нам доведеться дотримуватися ще однієї вимоги ЄС. Вона полягає в обмеженні кількості бразильських футболістів, які не мають європейського громадянства, в європейських клубах. Щоб обійти це обмеження, можна надати бразильським гравцям подвійне громадянство, як це роблять в Іспанії, де існує квота на гравців з країн, що не входять до ЄС. Чи чули ви про це?
Далі не продовжуватиму. Сумно спостерігати за тим, як окремі футбольні президенти, на словах роблячи все можливе для розвитку власних академій, насправді вільно чи невільно намагаються поставити на тих академіях жирний хрест. Вони думають, що купити гравців, які дадуть переможний результат, за кордоном буде дешевше? І вони потім знайдуть таких самих, як вони, аби цей скарб продати?
Здавалося, ситуація була зрозуміла: Українська футбольна прем'єр-ліга повинна враховувати позицію дванадцяти клубів, а не слідувати за побажаннями лише чотирьох. У нас же демократія, чи не так?
У відповідь Сергій Палкін погрожує: в тому разі, коли Українська прем'єр-ліга ухвалить демократичне рішення на користь більшості клубів, "Шахтар" залишає за собою право оскаржувати такі дії в судовому порядку.
Що тут можна сказати? Навряд чи вдасться знайти десь потрібний "судовий порядок". Краще згадати сезон 2022-23, коли практично всі іноземці "Шахтаря" залишили Україну, злякавшись війни. А українські гравці, які залишилися, взяли й виграли чемпіонат. Кращі з них стали тоді лідерами національної збірної і досі ними залишаються. Цим вони переконливо довели, що для успіху слід довіряти нашим футболістам, а не шукати собі пригод у Бразилії. Сподіваюся, цю очевидну для всіх істину рано чи пізно зрозуміє і Сергій Палкін".
