Сі відвідує Трампа: чому лідери Китаю та США не змогли досягти угоди і які наслідки це може мати.

Протягом останнього року Дональд Трамп мав більше зустрічей із Сі Цзіньпіном, ніж будь-який інший американський президент раніше. Проте, після чергового саміту, жодне питання, що стосується відносин між цими двома ключовими державами, не було вирішено.

Чому так? Тому що, незважаючи на явні дружні стосунки та прагнення Трампа зберегти близькі зв'язки з впливовим лідером комуністичного Китаю, ці дві держави залишаються запеклими суперниками у боротьбі за глобальне лідерство — в сферах військової потужності, економіки та технологій.

Однак зараз жодна зі сторін не має змоги здолати іншу, і тому вони підтримують крихке перемир'я доти, доки не наберуться сил для вирішальної сутички, кажуть експерти.

До того ж, наразі вони мають інші пріоритети: Трамп зосереджений на конфлікті з Іраном та підготовці до виборів у Конгрес, а Сі займається укріпленням своїх позицій перед наступним етапом продовження терміну та вирішенням внутрішніх економічних труднощів.

Отже, візит Сі до США цього тижня, як і передбачалося, перетворився на святкову подію з незначними досягненнями.

Сі вирішив позичити двох панд американському зоопарку, тоді як Трамп з гордістю повідомив про новий вертолітний майданчик. В результаті, кожен залишився при своїх думках, а єдиною значущою угодою стало продовження перемир'я в торговельній війні на два місяці. Це перемир'я було укладено майже рік тому під час першої зустрічі Сі з Трампом після того, як той знову зайняв президентський пост.

Відтоді зустрічі між Трампом та Сі стали регулярними. Американський президент відвідав Пекін у травні, а тепер приймає китайського лідера у Вашингтоні. У листопаді їх очікує нова зустріч на форумі АТЕС у Шеньчжені. Після цього Сі планує повернутися до США для участі у саміті "Групи двадцяти", куди Трамп також запросив Володимира Путіна, що викликало обурення серед європейських країн та інших партнерів України.

За словами експерта з Китаю Скотта Кеннеді з американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), саміт не виправдав навіть найменших сподівань.

"Трамп орієнтується на стабільність, велич і тісні особисті зв'язки. Китай, зі свого боку, також прагне стабільності: вони досягли перемир'я на вигідних умовах і бажають зберегти його," — зазначає Кеннеді.

"Проте це мирне угоду є вкрай нестійким. Його подовжили лише на два місяці. Чому не на пів року чи навіть рік? Це ключове питання," - зазначає він.

"Ні Трамп, ні Сі не виявляють бажання йти на компроміси. Сподіватимемося, що третій і четвертий етап цієї дипломатичної драми в Шеньчжені та Маямі принесуть більш відчутні результати", - зазначає аналітик.

Однак, не слід покладати на це великі надії, застерігає професор Томас Крістенсен з Колумбійського університету, видатний американський експерт з питань Китаю.

"Чимало людей вважають, що ми спостерігаємо за певним поліпшенням у відносинах між США та Китаєм, - зазначає він. - Однак, на мою думку, це лише тимчасове і вкрай нестійке перемир'я. З серйозними викликами ми можемо зіткнутися вже через рік."

По-перше, мова йде про Тайвань. Використовуючи відкритість Трампа, Китай прагне розширити межі того, що прийнятно, сприймаючи вільні коментарі американського президента про Тайвань під час прес-конференції після травневого візиту до Пекіна як офіційну позицію США.

Тепер Китай фактично вимагає від США виступати проти незалежності острова й не продавати йому зброю. Нічого такого ані Конгрес, ані Білий дім робити не збираються, і це - перша й головна причина ймовірного майбутнього загострення, переконаний Томас Крістенсен, який раніше курував у Держдепартаменті США відносини з Китаєм і Тайванем.

Інша причина - Іран. Китай не збирається розривати економічні зв'язки з ісламською республікою й допомагає їй воювати з Америкою. У якийсь момент терпець Трампа може урватися.

У цей момент на горизонті з'явився свіжий законодавчий акт, що запроваджує санкції проти Росії та Ірану. Він суттєво розширив можливості для покарання осіб, які надають підтримку цим країнам у їхніх військових зусиллях.

Проте наразі — спокій, товариство та жувальна гумка. Жодних ознак напруги на саміті не спостерігалося. Це пояснюється тим, що цілі зустрічі були досить скромними, а сподівання — вкрай заниженими, зазначає Кеннеді.

Основною метою було уникнути конфліктів на публіці, а не вирішити старі питання.

"Денний порядок попереднього візиту, що відбувся 11 років тому, був значно більш обширним, - підкреслює він. - Контраст є вражаючим. Це ще раз підтверджує, що нинішні відносини є значно більш вразливими."

В останній зустрічі Сі Цзіньпіна у Вашингтоні його приймав Барак Обама. За словами радника Обами Раяна Хасса, який брав участь у підготовці попередньої зустрічі, не лише зміст переговорів, а й сама організація двох державних візитів суттєво різняться.

"Не було ані закритої вечері напередодні саміту, ані обіду, ані пресконференції. Виглядає на те, що єдина мета цього візиту - дотримання протоколу," - ділиться своїми думками Раян Хасс, який наразі очолює Китайський центр в американському Брукінгському інституті.

"Весь ранок буде присвячено різним церемоніям та офіційним подіям. Для обговорення найскладніших і найчутливіших аспектів у Овальному кабінеті, що відбуватиметься за зачиненими дверима, виділено лише півгодини, причому з послідовним перекладом, що ще більше обмежує можливість для змістовної дискусії," - зазначає він.

А на вечерю запросили лише лояльних до Трампа бізнесменів, а також його оточення й родичів.

Минулого разу, коли президентом був Обама, Сі опинився за вечерею в менш комфортному товаристві журналістів, діячів культури та навіть керівника китайського відділу неприємної для Пекіна правозахисної організації Human Rights Watch.

Отже, Раян Хасс вважає, що китайцям значно легше взаємодіяти з Трампом. Він є ідеальною фігурою для китайського уряду, оскільки не зосереджується на питаннях прав людини і не наполягає на політичних та економічних змінах у Китаї.

"Хасс підкреслює, що Трамп завжди виявляє повагу до Сі та Китаю, сприймаючи їх як рівноправних партнерів."

Китаю наразі цього цілком достатньо, а американцям вигідно підтримувати стабільність, адже жодна зі сторін не готова до загострення ситуації.

На сьогоднішній день у відносинах між США та Китаєм спостерігається напружене затишшя. Справжні проблеми залишаються актуальними і навіть посилюються, охоплюючи теми від торгівлі та економіки до геополітичних питань, серед яких і ситуація з Іраном, зазначає Хасс.

"Однак, обидві сторони вважають, що ризики значно переважають потенційні вигоди у випадку, якщо вони відмовляться від крихкої стабільності, яку лідери підтримують з моменту підписання угоди про перемир'я на їхній особистій зустрічі восени минулого року," — зазначає він.

Як США, так і Китай переконані, що їхній час ще прийде, і варто просто набратися терпіння. Саме тому обидві країни утримуються від загострення ситуації в цей момент, коли жодна сторона не готова до конфлікту.

Спочатку американці були впевнені у своїй перемозі, а домінування в сфері технологій штучного інтелекту підкріпило цю впевненість.

Китайців же підбадьорила спочатку перемога над Трампом у його власній торговельній війні, а потім - іранський конфлікт, у якому вони несподівано проявили себе як головна стабілізувальна сила світового енергетичного ринку.

Після свого повернення до влади Трамп спочатку обіцяв посилити тиск на Китай, але, отримавши відчутний опір, врешті-решт зменшив спочатку надто високі мита на китайські товари і вирішив укласти перемир'я.

Раян Хасс вважає, що Китай має намір його підтримувати з двох основних причин.

По-перше, вони переконані, що Сполучені Штати втрачають свої позиції, тоді як Китай набирає силу. Під час кожної з останніх двох зустрічей з Трампом Сі Цзіньпін підкреслював важливість уникнення "пастки Фукідіда" — ситуації, що призводить до конфлікту в критичні моменти історії, коли зростаюча держава викликає на дуель панівну, і в результаті остання починає діяти агресивно.

Проте на даний момент Китай усвідомлює, що США залишаються головною економічною, фінансовою та військовою силою у світі, а Трамп ще не встиг знищити всі західні союзи.

Тому вести розмову на рівних Китай уже може, але от із позиції сили - поки що ні.

Зараз США й Китай надто сильно залежать один від одного, щоб битися.

І по-друге, тому що китайці не готові домовлятися про новий порядок із Трампом, оскільки знають ціну його слову, а до того ж усвідомлюють, що панівні кола в США розглядають Китай як суперника в боротьбі за панування у світі й потенційно здатні піти на загострення, щойно Трамп піде на пенсію.

"Китайці - вправні перемовники. Вони не поступляться ані на йоту більше за абсолютний мінімум заради збереження стабільності", - пише колишній радник Обами Раян Хасс.

Основна мета їхньої діяльності полягає в тому, щоб отримати додатковий час для досягнення самодостатності в разі можливого конфлікту. Вони не планують покращувати взаємини з США.

Тим самим займаються й американці.

Поки Китай прискореними темпами розвиває власне виробництво літаків і напівпровідників, США поспішають знизити залежність від Китаю в постачанні рідкісноземельних металів та інших стратегічно важливих ресурсів.

Будь-які зусилля щодо вирішення давніх суперечностей між двома найбільшими країнами світу можуть призвести до напруженості та суперечок.

Отже, наразі вони обирають відкласти ці питання на потім і зосередитися на зовнішніх аспектах, а не на суті: потискують один одному руки, розстилають килимові доріжки та хвалять свою розумність і передбачливість.

Саме це й відбувалося останні три дні у Вашингтоні.