Статус важливий: досліджуємо ієрархію юридичних асоціацій України.

В українському юридичному середовищі часто виникає плутанина між двома абревіатурами, які звучать подібно, але мають абсолютно різні значення: НААУ (Національна асоціація адвокатів України) та АПУ (Асоціація правників України). Одна з цих організацій забезпечує діяльність тисяч адвокатів та є невід'ємною частиною судової системи, тоді як інша прагне позиціонувати себе як "голос юридичної громади". Редакція "Телеграфу" вирішила розібратися в цій ситуації та надіслала запити обом організаціям. Результати були очікуваними, хоча це не зменшує їх значущості.

Для того щоб звичайному читачеві легше було усвідомити відмінності між НААУ та АПУ, можна порівняти їх із системою дорожнього руху.

НААУ — це основний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ. Ви не маєте права керувати автомобілем (або виходити в суд), якщо не пройшли спеціальний іспит і не отримали відповідне посвідчення, видане цією організацією. Вам необхідно знати правила дорожнього руху, проходити регулярні перевірки та відповідати за свої дії відповідно до закону. Це є основою безпеки на наших дорогах.

АПУ -- це клуб власників певних марок авто. Вони збираються на каву, обговорюють тюнінг, проводять з'їзди та навіть можуть випускати красиві брошури про те, як "краще їздити". Це корисно? Можливо. Але чи може цей клуб скасувати ваші штрафи або замінити собою державний реєстр водіїв?

Таким чином, Національна асоціація адвокатів України (НААУ) є державною установою, що займається професійним самоврядуванням. Її діяльність регулюється Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Всі адвокати в Україні автоматично стають членами НААУ відповідно до законодавства, що є обов'язковою вимогою для здійснення адвокатської практики. Варто зазначити, що ця організація не підпорядковується державним органам, не фінансується з бюджетних коштів і має значні гарантії своєї незалежності.

Замість цього, Асоціація правників України (АПУ) є типовою неурядовою організацією (NGO). У відповіді на запит "Телеграфу" АПУ чітко зазначає, що її діяльність грунтується на принципах "добровільності" і вона є "неприбутковою громадською організацією". По суті, це спільнота за інтересами, до якої можна приєднатися або не приєднуватися — це не матиме жодного впливу на ваш професійний статус.

Безперечно, нас цікавили цифри, тобто кількість членів. І тут масштаб організацій -- це найкращий показник репрезентативності.

В Асоціації правників України не надали інформації про те, чи всі 3378 осіб, зазначених у категорії "адвокати", дійсно мають адвокатський статус за даними ЄРАУ. Однак, навіть якщо припустити, що це так, АПУ все одно представляє лише 4% від загальної кількості адвокатів. Важливо зазначити, що Асоціація не є виключно адвокатською організацією. До її складу входять також судді, нотаріуси, державні службовці, а також студенти, для яких визначено окремий статус. Таким чином, коли АПУ робить заяви "від імені правничої спільноти", насправді вона відображає думку менш ніж одного відсотка активних практиків, якщо виключити студентів та партнерів великих юридичних фірм.

З цього постає важливе запитання: яким чином організація, що об'єднує п'ять тисяч представників різних професій, може вважати себе "голосом всієї адвокатури", де працює понад 72 тисячі фахівців? Відповідь є очевидною — ніяк. Це приватна ініціатива, яка відображає тільки думки своїх членів, а не всієї професії в цілому.

Якщо проаналізувати відповіді на запити, стає зрозуміло, чим насправді займаються ці структури.

НААУ здійснює важливі для країни завдання:

Водночас АПУ у своїй відповіді ставить акцент на "освітніх програмах", "кар'єрних платформах" і "нетворкінгу". Це безумовно корисні інструменти для особистісного розвитку, але вони не мають жодного відношення до процесуального статусу адвоката чи функціонування судової системи. Фактично, АПУ є платформою для комунікації та навчання, своєрідним "хабом", але зовсім не органом, що має вплив на структуру правосуддя.

Цікавим є і фінансовий аспект. Національна асоціація адвокатів України отримує фінансування безпосередньо від адвокатів, які сплачують обов'язкові внески, встановлені законом на рівні прожиткового мінімуму. Це забезпечує автономність асоціації та її незалежність від зовнішніх фінансових джерел.

АПУ ж, крім внесків (від 1000 до 1500 грн), відкрито зазначає у звітах про співпрацю з генеральними партнерами (великими юрфірмами). До того ж сама АПУ неодноразово заявляла, що тісно інтегрована в грантові проєкти, такі як "Pravo-Justice". А це своєю чергою створює небезпечний прецедент: громадська організація за гроші іноземних платників податків намагається диктувати, якою має бути судова реформа в Україні, не маючи на те жодного мандату від самих українських юристів.

Чи можна поставити під сумнів об'єктивність "голосу" організації, який часто може залежати від порядку денного тих, хто фінансує ці конференції та фуршети? Питання відкрите.

У цьому і полягає основна суперечність. Асоціація правників України, не маючи істинних механізмів впливу на професію, активно залучає зовнішні платформи. Внаслідок цього вона нерідко виглядає як "альтернативна реальність": у реальних судових інстанціях та адвокатських практиках діють норми Національної асоціації адвокатів України, в той час як на заходах, що фінансуються міжнародними грантами, АПУ створює враження, що саме вона є "двигуном змін".

Окрім того, що це несправедливо по відношенню до НААУ, це ще створює видимість законності, коли приватна група осіб, фінансована донорами, намагається перебрати на себе роль регулятора. Але закон невблаганний: громадська організація -- це лише право на збори та дискусії, а не право на управління державними інституціями.

Ми звернулися за роз'ясненням до експертів у галузі конституційного та адміністративного права, щоб зрозуміти: чи може громадська організація (якою є АПУ) взагалі диктувати правила гри в адвокатурі?

Відповідно до українського законодавства, існує чітке розмежування між правом на свободу об'єднань та функціями держави, -- зазначає Наталія Павловська, доктор юридичних наук. -- Громадська організація, відповідно до Закону "Про громадські об'єднання", уповноважена висловлювати свою точку зору, здійснювати моніторинг та надавати рекомендації. Проте вона не має жодних адміністративних чи регуляторних повноважень у сфері професійної діяльності.

У випадку з адвокатурою, каже експерт, єдиним суб'єктом, якому держава делегувала право управляти професією, є Національна асоціація адвокатів України (НААУ). Жодна інша структура -- чи то АПУ, чи будь-яка інша ГО -- не може здійснювати допуск до професії, вести реєстри чи встановлювати правила етики.

Спроби будь-якої громадської організації представляти свою точку зору як "офіційну позицію адвокатури" є юридично недійсними і можуть бути сприйняті як маніпуляція громадською думкою, вважає юрист.

Порівнювати НААУ та АПУ -- це як порівнювати Міністерство освіти з приватними курсами англійської мови. Обидва корисні, але функції у них непорівнянні.

НААУ -- це каркас української адвокатури, без якого захист прав людини в судах стане неможливим. АПУ -- це яскрава вивіска, клуб для вузького кола осіб, який може бути цікавим доповненням, але ніколи не стане фундаментом. Читачеві важливо розуміти: коли хтось говорить від імені "всіх адвокатів", варто дивитися не на гучність заяв, а на номер у законі та кількість людей за спиною. У НААУ -- це закон і 72 тисячі професіоналів. У АПУ -- лише статут громадської організації та 5 тисяч однодумців.

У демократичному суспільстві обидві структури мають своє значення. Однак особливо важливо не змішувати "гурток за інтересами" з основами правосуддя. Коли ви опиняєтеся в ситуації, що вимагає правового захисту, ви звертаєтеся до адвоката, зареєстрованого в НААУ, а не до члена елітарного клубу, незалежно від того, як привабливо він може звучати.