Світ знаходиться на межі ядерного конфлікту: які заходи можуть забезпечити безпеку людства.
Світ опинився перед нечуваною ядерною небезпекою на фоні руйнування важливих угод і оновлення військових запасів провідних країн. Тим не менш, ефективними засобами захисту від знищення Землі залишаються механізми міжнародного права.
Цю інформацію висвітлено у публікації на The Conversation.
На сьогоднішній день дев'ять країн, які мають ядерну зброю, разом володіють більше ніж 12 200 ядерними боєголовками. Їхня загальна потужність настільки велика, що дорівнює 145 тисячам бомб, які були скинуті на Хіросіму. З цих боєголовок приблизно 9 000 знаходяться в бойовій готовності або вже активно розгорнуті.
Особливу тривогу викликає близько 2000 ядерних боєголовок, що знаходяться в надзвичайно високому рівні бойової готовності в США та Росії. Якщо буде ухвалене рішення про їх використання, запуск може бути здійснений за дуже короткий проміжок часу — всього за чотири-вісім хвилин, залежно від того, чи вважає країна, що стала мішенню ядерного удару, незалежно від того, чи є це обґрунтованим або хибним припущенням.
Усі дев'ять ядерних країн здійснюють модернізацію або розширення своїх ядерних запасів.
Після завершення холодної війни Сполучені Штати і Росія, які володіють близько 90% світового ядерного запасу, значно зменшили свої ядерні боєголовки. Однак наразі цей процес практично зупинився. Усі дев'ять країн, що мають ядерну зброю, активно модернізують або нарощують свої арсенали. Найяскравіше це видно в Китаї: протягом кількох років Пекін удвічі збільшив свої ядерні боєголовки, довівши їх число до майже 600, а також значно розширив свій арсенал наземних і морських засобів доставки.
Зростають побоювання, що тривале табу на використання ядерної зброї може почати втрачати свою силу. Президент Росії Володимир Путін все частіше згадує про можливість застосування ядерної зброї в контексті війни з Україною, використовуючи риторику, яка нагадує про найнапруженіші моменти холодної війни. Деякі країни вже починають розглядати ядерну зброю, зокрема тактичні її варіанти, не лише як засіб стримування, а й як можливий інструмент активних бойових дій.
Угоди перестають бути чинними — загроза ядерного конфлікту зростає.
Ключові договори про контроль над озброєннями, укладені минулими десятиліттями, значною мірою втратили чинність. Принаймні у відносинах між США та Росією вони раніше забороняли окремі види озброєнь, встановлювали обмеження на їхнє розгортання та сприяли зміцненню взаємної довіри завдяки механізмам прозорості. Серед таких документів -- Договір про протиракетну оборону та Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності.
Після того, як у лютому 2026 року закінчиться дія нового Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (New START), який був підписаний у 2010 році, США та Росія вперше за понад 50 років залишаться без жодних обмежень на свої ядерні арсенали.
Водночас важливі багатосторонні угоди опинилися під загрозою. Сполучені Штати та Російська Федерація вийшли з Договору про відкрите небо. Хоча положення Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань продовжують дотримуватися, він все ще не має повної юридичної сили через брак необхідних ратифікацій. Особливо хвилюють заяви президента США Дональда Трампа, який висловлював думки щодо можливого ігнорування заборон, передбачених цим договором. У той же час Договір про нерозповсюдження ядерної зброї перебуває в найскладнішій ситуації за весь час свого існування.
Сумніви в готовності Вашингтона дотримуватись своїх зобов'язань щодо розширеного ядерного та, в деяких випадках, звичайного стримування союзників викликали глибокі дискусії в Південній Кореї, а також серед певних сегментів японського суспільства і політичних еліт про можливість створення власного ядерного арсеналу. Тепер подібні обговорення починають все частіше звучати і в Європі.
Система гарантій Міжнародного агентства з атомної енергії наразі продовжує працювати відносно ефективно. Так само функціонують і менш формалізовані механізми стримування, серед яких Група ядерних постачальників та Режим контролю за ракетними технологіями.
Мабуть, єдине позитивне досягнення в області нерозповсюдження ядерної зброї полягає в тому, що угоди про регіональні зони, вільні від ядерної зброї, все ще діють у Південно-Східній Азії. Тут Китай, зрештою, погодився приєднатися до відповідного договору. Також такі угоди залишаються в силі в Південному Тихому океані, Латинській Америці, Африці та Антарктиці.
Водночас питання ядерного роззброєння останніми роками стало значно складнішим. Однією з причин є поширення систем подвійного призначення -- насамперед балістичних і крилатих ракет, здатних доставляти як ядерні, так і звичайні боєприпаси. Додаткові ризики створюють перспективи розміщення озброєнь у космосі, розвиток гіперзвукових систем, смертельних автономних озброєнь, можливості кібервійни та дедалі більший вплив штучного інтелекту. Щодо більшості цих нових сфер багатосторонні міжнародні домовленості ще навіть не сформовані на концептуальному рівні, не кажучи вже про початок повноцінних переговорів.
Чому міжнародне право важливе як ніколи?
До можливих або реальних загроз використання ядерної зброї можна застосувати набагато більш широкий діапазон міжнародного права, ніж лише спеціалізовані ядерні угоди. Зараз більшість таких угод втратили свою силу або опинилися під загрозою анулювання. Разом з тим, існує значний обсяг інших правових норм, починаючи зі Статуту ООН, які регулюють питання загрози застосування сили та її фактичного використання, а також забороняють транснаціональну агресію, за винятком випадків, коли йдеться про законну самооборону або дії, схвалені Радою Безпеки ООН.
Особливу роль відіграє Консультативний висновок Міжнародного суду ООН, виданий у 1996 році. Суд зазначив, що "загроза використання або фактичне застосування ядерної зброї в цілому суперечить принципам міжнародного права, які регулюють збройні конфлікти, а також основним нормам гуманітарного права".
Окремий великий пласт становить міжнародне гуманітарне право, або право збройних конфліктів. Через його основоположні вимоги щодо необхідності та пропорційності воно має надзвичайно важливе значення і для проведення ядерних операцій. Це стосується, зокрема, вибору цілей та інших складників NC3 -- ядерного командування, управління та зв'язку.
Деякі обмеження можуть виникати з міжнародного права в контексті прав людини, зокрема з норм, закріплених у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права. Також можливе застосування міжнародних норм, які забороняють необґрунтоване знищення екологічних ресурсів.
Також існує розгалужена система міжнародного кримінального права, яка охоплює аспекти геноциду, інших злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Ця система встановлює додаткові обмеження для осіб, які приймають рішення щодо використання ядерної зброї, і може регулювати їх дії згідно з відповідними нормами.
Міжнародне право перебуває під сильним тиском
Проте використання всього цього комплексу міжнародного права, який встановлює обмеження та має критичне значення для запобігання ядерному конфлікту або хоча б мінімізації його катастрофічних наслідків, сьогодні стикається із серйозною проблемою. Міжнародне право опинилося під більшим тиском, ніж будь-коли за життя нинішніх поколінь.
Серед багатьох нападів президента США Дональда Трампа на етичні основи міжнародних відносин, особливо виразним стало його інтерв'ю з The New York Times, яке відбулося у січні 2026 року. У цей момент він стверджував: "Міжнародне право мені не потрібно", а єдиними рамками для його президентської діяльності він визначив "свою власну етику та розуміння".
Автор статті наголошує, що попри всю похмурість ситуації, світ не може дозволити собі відмовитися від міжнародного права. Навпаки, кожен, хто цінує здоровий глузд і порядність, має прагнути його збереження та посилення. Сьогодні особливо важливо наголошувати на практичній цінності міжнародного права та пам'ятати про ту ключову роль, яку воно вже відігравало, а також може й повинно відігравати надалі у стримуванні застосування ядерної зброї. Адже ядерна зброя є найбільш невибірково негуманним видом озброєнь, який будь-коли створювало людство, і єдиним, що нині становить екзистенційну загрозу для життя на планеті.
Нагадуємо, що Годинник Судного дня був переведений на рекордні 85 секунд до півночі через зменшення контролю над озброєннями та загрозу нових ядерних перегонів. США та Росія вперше з 1972 року опинилися без чинних угод щодо обмеження стратегічних озброєнь після завершення терміну дії договору New START. Водночас Китай активно збільшує свій арсенал, який перевищує 600 ядерних боєголовок. У контексті зростаючих сумнівів у надійності американських гарантій безпеки Японія та Південна Корея все частіше розглядають можливість створення власної ядерної зброї, що суттєво підвищує ризики помилок та неконтрольованої ескалації конфліктів.
