"З теоретичної точки зору це можливо, але на практиці — зовсім ні": омбудсмен Лубінець роз'яснив, чому оскарження рішень ВЛК є майже неможливим.

Можливість оскарження рішень військово-лікарської комісії в Україні, на жаль, виявляється здебільшого формальною. Таку думку висловив омбудсмен Дмитро Лубінець в інтерв'ю виданню Новини.LIVE, зазначивши, що ця бюрократична система фактично змушує хворих військовослужбовців звертатися до суду.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв'ю Новини.LIVE заявив, що право оскаржити висновок військово-лікарської комісії в Україні фактично не працює.

БЕЗ ТАБУ розповідає, чому механізм оскарження, який формально передбачений, на практиці часто не дає військовозобов'язаним жодного шансу швидко захистити свої права.

"На папері виглядає правильно, але на ділі не спрацьовує."

Лубінець підкреслив, що після ухвали ВЛК особа не має змоги швидко звернутися за повторним переглядом висновку до обласної або центральної комісії. Він зазначив, що у випадку, коли військовозобов'язаний отримує статус придатного або обмежено придатного, у нього немає реальної можливості оперативно оскаржити це рішення.

"На папері виглядає правильно, але на ділі не спрацьовує.", - сказав омбудсмен, описуючи ситуацію з переглядом рішень ВЛК.

На практиці це означає, що особа може бути включена в мобілізаційний процес ще до того, як зможе підтвердити свою хворобу або оскаржити рішення медичної комісії.

Як пораненого солдата приводять до стану стабільної життєдіяльності.

Омбудсмен навів приклад чоловіка із серйозним захворюванням, якого ВЛК визнала придатним. Після мобілізації його направили на полігон, де навантаження виявилися для нього непосильними. Зрештою він залишив місце служби та отримав статус СЗЧ - самовільне залишення частини.

За словами Лубінця, ця людина визнає, що пішла з частини, але просить лише одного - пройти повторне ВЛК у присутності працівників Офісу омбудсмена, щоб довести: причина не в небажанні служити, а в стані здоров'я.

Однак, такий військовий вже не має можливості самостійно звертатися за медичною чи юридичною допомогою. Якщо його знайдуть, його можуть миттєво затримати, оскільки він знаходиться у розшуку за рішенням СЗЧ.

Лубінець зазначає, що в Україні досі відсутній чіткий механізм для повернення військовослужбовців до частин після врегулювання їхнього статусу. Він вважає, що для вирішення цієї проблеми необхідні конкретні зміни в законодавстві.

Віра в ТЦК та провідні регіони

Поруч із критикою чинної процедури омбудсмен також згадав регіони, де мобілізаційні процеси, за його оцінкою, відбуваються ефективніше. Зокрема, він назвав Кіровоградську та Хмельницьку області, які нині є лідерами за показниками мобілізації.

Лубінець зазначив, що це зумовлено підвищеним рівнем довіри населення до діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Він також підкреслив, що зміцнити цю довіру можливо лише за умови запровадження прозорих процедур, дотримання прав людини та надання реальних державних гарантій для військових.

У дискусіях про мобілізацію цей аргумент звучить не вперше: проблема вже давно виходить за межі суто медичної процедури і впирається в питання якості державних інституцій.

Раніше в матеріалах БЕЗ ТАБУ йшлося про те, що в Україні активно обговорюються нові підходи до мобілізації та функціонування територіальних центрів комплектування. У наших попередніх статтях ми також підкреслювали, що прозорість процесів і чіткість правил стають все більш важливими для формування довіри до системи.