Вибори в Сербії: Чи наражає Вучич свою владу на небезпеку, чи готує собі нову позицію?

Отже, дострокові парламентські вибори у Сербії відбудуться 18 або 25 жовтня, вирішив чинний президент Александар Вучич, який раніше заявив про свою відставку. Щоправда, чекати на оголошення дати довелося не кілька тижнів (як він обіцяв), а майже два місяці.

Однак Вучич ніяк не наважується сказати: "Вибори президента відбудуться...". Невже він, гравець за натурою, навмисно тримає в напрузі всіх зацікавлених у країні та за кордоном, не маючи наміру йти з посади до жовтня наступного року, коли закінчується його другий президентський термін?

У будь-якому випадку, говорити про кінець епохи Вучича поки що передчасно. Відходячи з поста президента, він має намір зайняти посаду прем'єр-міністра Сербії, що дозволить йому легально зосередити всю виконавчу владу у своїх руках, відповідно до вимог Конституції.

Політична кар'єра чинного президента Сербії свідчить про силу та вміння Вучича вести політичну боротьбу й досягати своїх цілей, балансуючи як усередині країни, так і на міжнародній арені.

Зазначу, що Вучич активно займається політичною діяльністю з 1998 року. Він тричі обирався депутатом Народної скупщини Сербії, обіймав посаду градоначальника Белграда, а також був першим віцепрем'єром і міністром оборони, де відповідав за антикорупційні ініціативи. У 2014 році він став прем'єр-міністром, а в квітні 2017 року був обраний президентом Сербії, отримавши 55,08% голосів виборців.

Вучич опинився на вершині влади у важкий для Сербії час: економічна криза, відсутність інвестицій, зростання безробіття, погіршення рівня життя населення, політична нестабільність.

Президентство Вучича стало предметом численних дискусій та суперечок. Протягом майже десяти років свого керівництва він зміг вивести Сербію з економічної кризи та закріпити її позиції як одного з провідних економічних гравців у регіоні. Завдяки стабільним інвестиціям та їх раціональному використанню вдалося досягти зниження інфляції й фінансової стабільності, що в свою чергу сприяло поступовому підвищенню життєвого рівня населення. Так, середня нетто-зарплата зросла з 350-400 євро у 2010 році до 999-1100 євро у 2015-му, а середня пенсія піднялася з 204 євро у 2012-му до 484 євро у 2026-му. Крім того, рівень безробіття знизився, а інвестиції перетворили Сербію на важливий транспортний вузол у Європі.

Безумовно, реалії в країні далеко не ідеальні: заробітки переважно зростають в ІТ-індустрії та в Белграді, інвестиційні проекти іноді становлять загрозу для здоров’я населення та навколишнього середовища, корупційні явища підривають безпеку і розвиток, а молодь виїжджає в пошуках кращих можливостей у країни Європейського Союзу.

Приєднавшись до неформального угруповання авторитарних керівників, Вучич поступово підривав основи демократичних цінностей — такі як права людини, свобода засобів масової інформації та опозиційні думки, водночас зміцнюючи репресивні структури. Процеси реформування держави були призупинені, а зв'язки між владою і організованою злочинністю ставали дедалі міцнішими.

Розпочавши своє керівництво з обіцянки інтегрувати країну до Європейського Союзу, президент у останні роки заблокував ключові реформи, що були необхідні для цього процесу, і фактично призупинив євроінтеграційний курс. Згідно з опитуваннями, 42% сербів виступають за зближення з ЄС, в той час як лише 30% підтримують співпрацю з Росією.

Зовнішня політика Сербії не узгоджується з єдиною зовнішньою політикою ЄС. Від лавірування між ЄС, США (з якими 17 липня розпочато стратегічний діалог), Китаєм та Росією вже втомилися на Заході та Сході. Невдоволення викликають мляві переговори щодо нормалізації відносин між Белградом і Приштиною (вина обопільна). Політика "сербського миру" та заклики об'єднати всіх сербів, хоч би де вони жили, лякають сусідів і підривають стабільність регіону. Та й розв'язані Сербією перегони озброєнь змушують знову згадувати про недавні балканські війни.

Ставлення президента Сербії до України є досить суперечливим. З одного боку, він підтримує проукраїнські резолюції в ООН, надає Україні боєприпаси та виділяє 80 мільйонів євро на невійськову допомогу. З іншого боку, він відмовився приєднатися до антиросійських санкцій. Неочікуваним стало те, що 15 липня президент Сербії вперше з моменту початку війни відвідав Україну для участі в п’ятому саміті Україна — Південно-Східна Європа. Однак, як завжди, Вучич залишився вірним своїм принципам: він взяв участь у саміті, але став єдиним учасником, який відмовився підписати підсумкову декларацію, що закликала Москву припинити агресію. Повернувшись до Белграда, він одразу ж зустрівся з російським послом (можливо, для доповіді?). А вже через кілька днів приймав президента Володимира Зеленського, який прибув з першим офіційним візитом з початку війни, що викликало невдоволення в Москві.

Ось на такому тлі й пролунала заява Вучича про відставку та дострокові президентські й парламентські вибори. Заява породила кілька запитань, на які я й пропоную відповіді.

Важливо зазначити, що "розведення" парламентських і президентських виборів відбулось у Сербії вперше. І це стало важливою поступкою Вучича опозиції та студентам.

Які фактори спричинили відставку? Найголовнішою з них є бажання Вучича утримати авторитарну владу, перейшовши з президентського на прем'єрське крісло, що дозволить йому легітимізувати свій контроль над виконавчою гілкою влади.

Однією з причин, що змусила Вучича ухвалити це рішення, стало неприємне усвідомлення про зниження рівня підтримки: у 2023 році він становив 60%, у 2025-му - 40%, а у 2026-му - вже лише 35%. Крім того, 67% (у червні - 62%) сербів відкидають автократичний підхід його управління.

Наступна причина полягає в прагненні залагодити студентські протести, які почалися більше ніж півтора року тому після обвалу частини вокзалу в Новому Саді. Ці протести перетворилися на потужний політичний рух, що становить загрозу для влади Вучича. Якщо б вибори відбулися сьогодні, то правляча Сербська прогресивна партія (СПП) отримала б 35,7% голосів (-9 порівняно з червнем), Соціалістична партія, союзник СПП, залишилася б на стабільному рівні 3,8%, а новостворений Студентський список здобув би 44,9% (+8,2).

Поразка Віктора Орбана та крах його системи також підштовхнули Вучича до дій щодо збереження влади. Тому в дусі політичних трансферів -- за прикладом чорногорського прем'єр-президента Міло Джукановича -- і був обраний Вучич-трансфер із президентського в прем'єрське крісло. Таке рокірування, напевно, вважає Вучич, і його особисту владу збереже, і стане відповіддю на запит суспільства щодо зміни влади й водночас виконанням обіцянки студентам "піти".

Врешті-решт, одним із факторів є конституційні обмеження, які не дозволяють займати пост президента Сербії більше двох термінів. У жовтні 2027 року завершиться другий президентський термін Вучича.

Слід підкреслити, що Європейський Союз не має інтересу до відставки Вучича, що дозволяє йому затягувати процес оголошення президентських виборів.

На думку європейських чиновників, лише він може зберегти стабільність у країні та забезпечити вступ до Євросоюзу. І тому вони заплющують очі на трансфер із крісла в крісло та наявні проблеми з демократією.

То яким є календар найближчих подій? У червні на багатолюдному мітингу СПП під гаслом "Сербія -- одна сім'я" лідер партії Мілош Вучевич урочисто попросив Вучича обійняти посаду прем'єр-міністра й очолити партійний список на майбутніх парламентських виборах. Вучич милостиво погодився і заявив, що до "кінця липня" офіційно оголосить про відставку та "виконає свій останній президентський обов'язок" -- назве дату позачергових парламентських виборів. Це сталося лише наприкінці серпня.

Згідно з Конституцією, в разі відставки президента його повноваження тимчасово перейдуть до спікера Скупщини Ани Брнабич, яка має оголосити дату позачергових президентських виборів, що повинні відбутися протягом 90 днів. Однак наразі не відомі ні дата виборів, ні потенційні кандидати. Відомо одне: Вучич прагне, аби новим президентом стала особа, яка буде йому вірною і не має значних політичних амбіцій. На парламентських виборах основними учасниками стануть СПП, соціалісти, різні опозиційні сили та студенти.

Зростаючий студентський рух може стати серйозним викликом на виборах, утруднюючи перехід Вучича з однієї посади на іншу. Це, звичайно, можливо лише в разі, якщо студенти отримають значну кількість місць у парламенті.

Непокоять спроби Росії посилити вплив на студентський рух, де набирають сили великосербство та проросійськість. Та й Путін особисто раніше закликав підтримувати "патріотично налаштованих" студентів Сербії.

Тож виборча кампанія буде короткою (що грає на руку Вучичу та СПП) і жорсткою -- із масовим підкупом виборців (він уже розпочався у формі різних соціальних виплат), фальсифікаціями виборчих списків та підсумків голосування, залякуванням членів виборчих комісій, завезенням сербів із Республіки Сербської. Одним із механізмів фальсифікацій, схоже, стане поява двох списків на парламентських виборах: одного для керівної СПП, а іншого -- для решти партій. Ось таке нововведення.

Ситуація є критичною: або Вучич залишиться при владі на наступні п'ять років, якщо його партія здобуде перемогу, або ж ми станемо свідками істотних змін у Республіці Сербія, які вплинуть на її відносини з Європейським Союзом — як у напрямку наближення, так і віддалення. Не варто скидати з рахунків і третій сценарій — можливе повернення Сербії під вплив Кремля.