Три дні без судового рішення: як альтернативний проєкт щодо обшуків полегшує "негайні дії" для правоохоронців - sud.ua
Недоторканність житлових приміщень забезпечена статтею 30 Конституції України, відповідно до якої обшук або огляд приватної власності можуть проводитися тільки на підставі судового рішення. Однак існують винятки для термінових ситуацій, таких як рятування життя, захист майна або безпосереднє переслідування підозрюваних.
Однак на практиці посилання на "врятування майна" іноді використовують для проникнення без судового дозволу та вилучення речей. Після рішення ЄСПЛ від 10 липня 2025 року у справі "Корнієць та інші проти України" та постанови Об'єднаної палати ККС ВС від 7 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22 питання меж такого винятку знову опинилося в центрі уваги.
Як раніше інформувала "Судово-юридична газета", у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт № 15488, який має на меті усунути цю процесуальну прогалину, встановлюючи індивідуальну відповідальність для слідчих та прокурорів.
Однак основний законопроєкт № 15488 забезпечує вирішення лише деяких аспектів проблеми. У відповідь на це народні депутати ініціювали чотири альтернативні проєкти (№ 15488-1, № 15488-2, № 15488-3, № 15488-4).
Які причини спонукали до змін?
Протягом років, що минули з моменту впровадження Кримінального процесуального кодексу України, поняття "невідкладності" стало менш чітким. Правоохоронні органи часто плутали звичайну потребу в отриманні речових доказів з терміновою необхідністю "збереження майна".
Позиція Верховного Суду у справі № 466/525/22: суд постановив, що "врятування майна" дійсно може охоплювати запобігання знищенню речових доказів. Однак сторона обвинувачення має довести існування очевидної та реальної загрози знищення доказів безпосередньо на момент проникнення. Сам факт виявлення цінних доказів не може виправдовувати незаконне проникнення заднім числом.
Прецедент Європейського суду з прав людини: суд визнав порушення статей 8 та 13 Європейської конвенції. Основні зауваження: перевірка законності термінових дій, виконаних судами України, проходила без залучення особи та її адвоката, без можливості ознайомлення з матеріалами справи, а рішення щодо подальшої легалізації не підлягало апеляції.
Головний урядовий законопроєкт № 15488 лише деталізує визначення терміна "врятування майна", не забезпечуючи при цьому процесуальних гарантій. Це стало підставою для депутатів запропонувати альтернативні варіанти.
Законопроект № 15488-1: посилення норм щодо доступу в помешкання.
Альтернативний законопроєкт № 15488-1 передбачає найсуворіший підхід до доступу до приватної власності без судового рішення. Такий доступ буде дозволений лише у випадках, що стосуються тяжких та особливо тяжких злочинів, з метою врятування майна.
Крім того, прокурор повинен заздалегідь ухвалити рішення про проведення проникнення, оформлене у вигляді детально обґрунтованої постанови. Після закінчення терміну дії у нього буде лише шість годин, щоб звернутися до слідчого судді для оцінки законності цього рішення. У разі, якщо прокурор не вдасться до цього кроку, власник нерухомості або інша особа, щодо якої були вжиті заходи, матиме право самостійно подати позов до суду.
Проєкт також передбачає безперервну відеофіксацію всього проникнення. Переривання запису або його відсутність пропонується вважати безумовною підставою для визнання дій незаконними. Водночас ухвалу слідчого судді про законність проникнення можна буде оскаржити в апеляційному порядку.
Наслідки невиконання цих вимог можуть бути серйозними: перевищення шестигодинного терміну або визнання вторгнення незаконним призведе до недопущення використання отриманих доказів, включаючи всі похідні документи, повернення конфіскованого майна та знищення скопійованих даних.
Проєкт фактично прагне значно обмежити застосування "врятування майна" як аргументу для уникнення попереднього судового контролю.
Альтернативний проект під номером 15488-2
Цей проект орієнтований на вирішення проблем процесуальних зловживань та впровадження принципу in dubio pro libertate (усі непорозуміння трактуються на користь захисту).
У рамках проєкту планується внести зміни до частини 6 статті 9 Кримінально-процесуального кодексу. Якщо норми закону мають неоднозначне формулювання, їх слід інтерпретувати виключно на користь сторони захисту, не погіршуючи її правове становище.
Докази, представлені стороною обвинувачення, які були зібрані після завершення терміну досудового розслідування, автоматично вважаються недопустимими, без врахування моменту їх збору.
Пропонується також введення індивідуальних санкцій для правоохоронців. У випадку, якщо слідчий суддя відмовляє в узгодженні обшуку, він має видати окрему ухвалу стосовно незаконного вторгнення, що стосується всіх осіб, які брали участь у прийнятті відповідного рішення.
Вирок, ухвалений на основі угоди про визнання провини однією особою, не має преюдиціального впливу на справи інших осіб. Це запобігає ситуаціям, коли прокурори використовують угоду зі спільником як "готовий доказ" провини інших учасників справи.
Також передбачається запровадження 24-годинного терміну для подання позовів до суду. Доступ до майна дозволяється лише в випадках, коли йдеться про певне, чітко визначене майно.
Законопроєкт № 15488-3: компромісний підхід із новими ризиками
Альтернативний законопроєкт № 15488-3 передбачає внесення змін до регламенту здійснення термінових обшуків та входження в житлові приміщення без попереднього судового рішення. Однак деякі аспекти цього проєкту можуть викликати занепокоєння щодо дотримання прав людини.
Зокрема, проєкт передбачає, що після невідкладного проникнення прокурор матиме до 72 годин для звернення до слідчого судді. Це істотно довший строк порівняно з шістьма годинами, які пропонує альтернативний проєкт № 15488-1, і фактично послаблює вимогу оперативного судового контролю.
Деякі зміни стосуються також процесу реєстрації заяв про кримінальні правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Законопроєкт пропонує запровадити правило, згідно з яким реєстрації підлягають лише ті заяви, що містять достатню інформацію про обставини, які можуть свідчити про вчинення злочину. Таким чином, замість автоматичного внесення будь-якої заяви, може бути впроваджено своєрідний попередній фільтр для оцінки наявності ознак кримінального правопорушення.
Одночасно проєкт спрямований на розв'язання питання майна, яке було конфісковано під час термінового обшуку. У випадку, якщо прокурор не дасть згоду на проведення даної дії або слідчий суддя відмовить у її затвердженні, таке майно набиратиме статус тимчасово вилученого і повинно буде бути повернуте.
Посилюється роль власника у процесуальному контексті. Пропонується розглядати клопотання щодо легалізації виконаного обшуку або проникнення протягом трьох днів з обов'язковою присутністю власника майна чи житла. Суд повинен заздалегідь сповістити його про дату розгляду.
Крім того, проєкт прямо закріплює можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді щодо проведення обшуку постфактум або відмови в його легалізації.
Отже, законопроект № 15488-3 прагне одночасно зміцнити судовий контроль і врегулювати наслідки незаконного вилучення активів. Проте, встановлений 72-годинний термін та новий метод внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань можуть викликати найбільші суперечки щодо даного документа.
Крім того у Верховній Раді зареєстровано і четвертий альтернативний проєкт № 15488-4, проте на момент підготовки публікації, картка документу не містила супровідні документи. Тож до аналізу четвертого альтернативного проєкту приступимо трохи пізніше.
Які небезпеки можуть виникнути внаслідок запропонованих змін?
Законопроєкт № 15488-3 викликає найбільше питань. Запропонований ним термін у 72 години для подання заяв до суду після невідкладного втручання може знизити ефективність оперативного судового контролю. У цей період правоохоронні органи отримують значний час для оформлення та обґрунтування своїх попередніх дій.
Не менш дискусійною є пропозиція змінити правила внесення відомостей до ЄРДР. Вимога про наявність у заяві "достатніх даних" може створити ситуацію, коли правоохоронці отримають можливість оцінювати обґрунтованість повідомлення ще до початку кримінального провадження. На практиці це може створити ризик повернення до практики дослідчих перевірок та відмов у реєстрації заяв через суб'єктивну оцінку наданої інформації.
Водночас деякі елементи альтернативних проєктів, навпаки, підвищують відповідальність для представників правоохоронних органів. Наприклад, проєкт № 15488-2 пропонує зобов'язати суддю ухвалювати окрему постанову стосовно слідчих, дії яких під час невідкладного обшуку були визнані неправомірними. Цей механізм має на меті не лише фіксувати порушення, але й створити додаткові стимули для правоохоронців ретельно перевіряти наявність законних підстав для здійснення проникнення без судової ухвали.
Яка доля чекає на чотири законодавчі ініціативи?
Наступним етапом всі альтернативні документи будуть вивчені Комітетом Верховної Ради, що займається правоохоронною діяльністю. Після їх аналізу парламент має можливість рекомендувати один з проектів як основний, внаслідок чого альтернативні законопроекти втрачають шанс на подальший розгляд.
Водночас можливий і інший сценарій -- підготовка доопрацьованого законопроєкту, до якого увійдуть положення кількох зареєстрованих ініціатив. Саме такий варіант може дозволити поєднати жорсткі процесуальні гарантії з практичними механізмами повернення незаконно вилученого майна.
Зареєстровані законодавчі ініціативи вказують на намір чітко окреслити правові рамки для доступу до приватного житла без судового дозволу. Найбільш оптимальною виглядає концепція, що включає короткий термін для здійснення судового контролю, обов'язкову відеозйомку, реальні наслідки за незаконне проникнення та відповідальність правоохоронних органів за неналежне дотримання процедури.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
