Як підприємству відшкодувати збитки від росії: які ефективні механізми існують?

Для бізнесу, який втратив майно через російську атаку, головна складність починається не тоді, коли потрібно довести розмір збитків. Складніше перетворити цю вимогу на реальні гроші.

Національний суд може ухвалити рішення про виплату повної підтвердженої суми. Міжнародний реєстр збитків для України має можливість прийняти позов і зафіксувати вимогу. Проте, ні судове рішення, ні подача заяви до реєстру не гарантують, що компанія отримає відшкодування.

Як підприємцям здобути компенсацію за збитки, завдані росією, та чому виграш суду не є остаточним вирішенням проблеми, розповіли експертки LCF Law Group - старша юристка Поліна Бітюк та молодша юристка Катерина Лихопека.

Для багатьох підприємств, чиє майно зазнало ушкоджень або було знищене у період з 2022 по 2025 рік, існують два основних варіанти отримання компенсації:

* судовий позов до росії в українській юриспруденції;

* подача заявки до Міжнародного реєстру втрат для України (RD4U).

Із 1 січня 2026 року в Україні також діє державна програма часткової компенсації вартості пошкодженого майна. Водночас вона охоплює лише випадки, що сталися після запуску програми, і за умови, що бізнес заздалегідь став її учасником. Для підприємств, які раніше втратили активи, цей механізм не працює. Тому їхня стратегія переважно будується навколо суду та RD4U.

Перші місяці функціонування програми не принесли жодних реальних виплат для бізнесу. На липень 2026 року Експортно-кредитне агентство отримало 293 заявки на участь у даній програмі, з яких 165 були схвалені. Однак, жодних запитів на компенсацію через завдані збитки, а також виплат бізнесу не зафіксовано.

Які переваги має подача позову проти Росії?

В Україні тривають судові процеси щодо вимог відшкодування збитків, спричинених збройною агресією. Верховний Суд України постановив, що юрисдикційний імунітет Російської Федерації не заважає розгляду подібних справ на території України.

З'явилося також рішення про стягнення збитків не лише з Російської Федерації, а й з державних підприємств, які суди визнали її альтер его. Це може значно розширити перелік активів, на які в подальшому можна буде накладати арешти.

При наявності достатніх доказів український суд має можливість ухвалити рішення на користь позивача в повному обсязі заявленої суми. Варто зазначити, що закон не встановлює обмежень на максимальний розмір таких вимог. Проте важливо розрізняти дві ключові аспекти: суму, яку визначить суд у своєму рішенні, і фактичну суму, яку підприємство отримає в результаті.

Судовий розгляд слід відразу організувати з урахуванням можливості виконання рішення за межами країни.

Російські активи, які теоретично можуть бути використані для стягнення, в основному розташовані поза межами України. Таким чином, навіть після того, як український суд ухвалить рішення, його необхідно буде визнати та реалізувати в іншій країні.

Не існує єдиного підходу до цього питання. Кожна держава має свої специфічні правила, що визначають, як слід оцінювати дотримання належної судової процедури та вирішувати, чи виконання рішення суперечить її публічним інтересам.

У зв'язку з припиненням дипломатичних відносин традиційні методи доставки судових документів виявилися неефективними. Внаслідок цього позивачі змушені застосовувати різні альтернативні способи, такі як електронна пошта, міжнародні кур'єрські компанії, поштові служби третіх країн, а також публікації на офіційному сайті судової системи.

Позов та інші процесуальні документи потрібно також перекладати на російську мову з відповідним підтвердженням якості перекладу.

Для України ці вимоги можуть виглядати як зайві. Однак ігнорування їх може призвести до суттєвих ризиків, адже іноземний суд може відмовити у визнанні рішення через порушення прав відповідача на участь у судовому розгляді. Таким чином, важливо ретельно вивчити країну можливого виконання, потенційні активи та вимоги місцевого законодавства ще до подання позову в Україні.

Чому рішення є, а практики стягнення немає?

Станом на сьогодні, стабільної та успішної практики визнання і виконання рішень українських судів щодо стягнення збитків з Росії в інших країнах не існує. Основною перешкодою залишається державний імунітет: хоча українські суди не застосовують його до Росії в справах, пов'язаних із шкодою, завданою збройною агресією, це не гарантує, що суди інших країн дотримуватимуться такого ж підходу.

Тому правильніше говорити не про вже усталену практику стягнення, а про початкові спроби звернення до іноземних судів. На цьому етапі основна дискусія зосереджена на:

* юрисдикції;

* державного імунітету росії;

* статус заморожених ресурсів;

* питання про те, чи може певний актив слугувати для реалізації українського рішення.

Окреме питання стосується самих активів. Не кожен заморожений російський актив можна автоматично використати для виконання судового рішення: на нього можуть поширюватися окремі види імунітету, санкційні обмеження або спеціальний режим зберігання.

Що насправді робить RD4U

Міжнародний реєстр збитків для України збирає, систематизує та обліковує заяви про шкоду, завдану внаслідок російської агресії.

Одночасно RD4U не встановлює розміри компенсацій та не проводить виплати. Його роль полягає у прийнятті заяв, перевірці їх відповідності визначеним критеріям та фіксації вимог для подальшого механізму компенсацій.

Комісія реєстру повинна ухвалити рішення щодо правомірності заявника на отримання виплат та визначити їхній обсяг. Виплати будуть здійснюватися з формуючогося фонду RD4U, який наразі ще перебуває на стадії створення.

Отже, подача заявки до реєстру сьогодні слугує способом зарезервувати місце в майбутній системі відшкодувань, а не шляхом оперативного отримання фінансової допомоги.

Чи варто подавати заяву вже зараз?

Отже, нестача діючого механізму виплат не свідчить про те, що підприємству слід зволікати.

Водночас, підприємствам слід усвідомлювати, що заяви юридичних осіб, ймовірно, будуть оброблятися після запитів фізичних осіб та державних інституцій України. Остаточний порядок ще не затверджений, тому наразі неможливо передбачити терміни виплат.

Неможливо точно встановити відсоток компенсації. Це питання буде вирішувати майбутня комісія RD4U, беручи до уваги встановлені правила, величину підтверджених збитків та наявні фінансові ресурси.

Продаж права вимоги як альтернатива очікуванню

Для частини компаній багаторічне очікування або самостійне виконання рішення за кордоном може бути економічно невигідним. Витрати на іноземних юристів, переклади, судові збори та пошук активів іноді є співмірними вартості самої вимоги.

На цьому тлі сформувався альтернативний сценарій: продаж права вимоги за судовим рішенням із дисконтом компаніям, які об'єднують такі вимоги у великі пули.

Для покупця консолідована сума робить витрати на міжнародне виконання більш виправданими.

Для підприємства це можливість отримати частину коштів раніше, не беручи на себе всі ризики та витрати подальшого стягнення.

Цей варіант передбачає відмову від частини можливого відшкодування. Проте для компанії, якій терміново потрібні кошти, це може виявитися більш доцільним, ніж невизначене очікування на всю суму.

Яку стратегію обрати бізнесу?

Судове рішення - юридично фіксує вимогу і може посилити доказову базу.

Реєстр - надає можливість отримати компенсацію в рамках майбутньої міжнародної системи відшкодування.

Продаж права вимоги - пропонує окремий сценарій для тих, хто не готовий чекати або самостійно проходити процедуру виконання за кордоном.

Кожен з цих варіантів має свої терміни, витрати та ступінь невизначеності. Тому перш ніж обирати між судовим розглядом і RD4U, варто спочатку дати відповіді на кілька практичних запитань:

* Де перебувають потенційні активи?

Яка буде вартість виконання?

* Чи готова компанія чекати?

Яка складова компенсації є для неї раціональною з точки зору витрат?

На сьогоднішній день жоден з існуючих механізмів не забезпечує миттєвого отримання виплат. Проте судове рішення, подача заяви до реєстру та можливість передати право вимоги відкривають перед бізнесом не один, а кілька альтернативних варіантів для отримання компенсації.